Рішення № 139096392, 18.08.2026, Заліщицький районний суд Тернопільської області

Справа №597/715/26

Провадження № 2/597/531/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2026 р. Заліщицький районний суд Тернопільської області

в складі: судді Шевчук В.М.

за участі секретаря судового засідання Николайчук З.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання права власності на майно.

У С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

До Заліщицького районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання права власності на майно.

Представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Данильчук Назарій Богданович, у позовній заяві просить суд визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованого у АДРЕСА_1 , дійсною вартістю 121 400 гривень 00 копійок, загальною площею 124,7 кв.м, куди входить: житловий будинок А, веранда літери «а», літня кухня Б, курник літери В, огорожа-І, ворота-ІІ, на яку має право ОСОБА_2 , як член колгоспного двору на 05.08.1992 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 07.04.2008 року був єдиним власником в цілому житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованими у АДРЕСА_1 . Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 20.12.2010 року, справа №2-1476, було вирішено:

- Визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії

НОМЕР_1 від 07 квітня 2008 року, видане виконкомом Добрівлянської сільської ради, Заліщицького району, Тернопільської області, на ім?я відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , як власника житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 22815890, недійсним;

- Визнати за позивачами по справі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер

НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

жителем

АДРЕСА_1 , ідентифіковний номер НОМЕР_4 , та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителькою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , кожному.

Позивач звертає увагу, що даним рішення суду не вирішено питання про те, що йому ОСОБА_2 залишено або визнано за ним частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , оскільки він має право на частину будинковолодіння, як член колгоспного двору на 01.07.1990 року та на 05.08.1992 року. З даних підстав та з метою досудового врегулювання спору 17.11.2025 року позивач звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Заліщицької міської ради, Тернопільської області, про реєстрацію даного майна. 19.11.2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Заліщицької міської ради рішенням №81938287 відмовив в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно порядку 1127. Однак, позивач має право на частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , як член колгоспного двору на 01.07.1990 року та на 05.08.1992 року, що підтверджується випискою з погосподарської книги №19-15/5/296 від 14.11.2025 року.

А тому, іншого способу оформлення права власності на частину майна, окрім звернення до суду, у позивача немає.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилися, однак від представника позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача - Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій просять цивільну справу розглядати без їх участі, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 15 травня 2026 року суддя Шевчук В.М. відкрила провадження у цивільній справі, визначила проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження та призначила підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03 червня 2026 року суддя Шевчук В.М. закрила підготовче провадження у цивільній справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

Судом на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про визнання права власності на майно, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Заліщицьким РВ УМВС України в Тернопільській області від 18.12.2010 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Коцюбинчики Чортківського району Тернопільської області.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 07.04.2008 року, був єдиним власником в цілому житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами розташованими у АДРЕСА_1 .

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 20.12.2010 року, справа №2-1476, було вирішено:

- Визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії

НОМЕР_1 від 07 квітня 2008 року, видане виконкомом Добрівлянської сільської ради, Заліщицького району, Тернопільської області, на ім?я відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , як власника житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 22815890, недійсним;

- Визнати за позивачами по справі: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителькою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер

НОМЕР_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

жителем

АДРЕСА_1 , ідентифіковний номер НОМЕР_4 , та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителькою АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , право власності на частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , кожному.

Даним рішенням суду не вирішено питання про те, що ОСОБА_2 залишено або визнано за ним частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , оскільки він має право на частину будинковолодіння, як член колгоспного двору на 05.08.1992 року.

Згідно виписки з погосподарської книги №19-15/5/296 від 14.11.2025 року по Добрівлянській сільській раді Заліщицького району за 1991-1995 роки, станом на 05.08.1992 року головою двору, який знаходиться в АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 . Членами двору були: ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 . Отже, позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на частину будинковолодіння по АДРЕСА_1 , як член колгоспного двору.

З даних підстав та з метою досудового врегулювання даного спору, позивач ОСОБА_2 17.11.2025 року звернувся до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Заліщицької міської ради Тернопільської області, про реєстрацію даного майна.

19.11.2025 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Заліщицької міської ради рішенням №81938287 відмовив ОСОБА_2 в проведенні реєстраційних дій, оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: згідно порядку 1127.

V. Оцінка суду

Вимогами ст.12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Так, колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.

З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.

Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено статтями 120-126 ЦК УРСР 1963 року.

Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" (697-12) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Виходячи із Правової позиції, викладеної в Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-350цс15 - згідно з частиною першою статті 120, статтею 123 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Вирішуючи дані позовні вимоги, суд виходить з того, що оскільки позивач не може зареєструвати за собою право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, тому його право підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання відповідно до вимог положень п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Згідно матеріалів справи у ній відсутні дані, які б вказували, що визнання позову відповідачем Заліщицькою міською радою Чортківського району Тернопільської області суперечить вимогам закону.

За встановлених обставин справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів позивача, як співвласника будинку, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

VI. Щодо розподілу судових витрат

Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах, оскільки позивач не заявляє вимогу про стягнення судових витрат з відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 272-273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16, 392, 1216-1218, 1220, 1223, 1225, 1261, 1268, 1269, 1270, 1273, 1275, 1296-1297 Цивільного кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, про визнання права власності на майно, задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1 , дійсною вартістю 121 400 гривень, загальною площею 124,7 кв.м, куди входить: житловий будинок А, веранда літери «а», літня кухня Б, курник літери В, огорожа-І, ворота-ІІ, на яку має право ОСОБА_2 , як член колгоспного двору на 05.08.1992 року.

Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення складено 18.08.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: Заліщицька міська рада Чортківського району Тернопільської області, місцезнаходження: м.Заліщики вул.С.Бандери 15А Чортківського району Тернопільської області, ЄДРПОУ 04058396.

Суддя В.М.ШЕВЧУК