Рішення № 139096197, 11.08.2026, Болградський районний суд Одеської області

11.08.2026

Справа № 497/618/26

Провадження № 2/497/980/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Раца В.А.,

секретаря Божевої І.Д.,

без участі сторін,

розглянувши у порядку загального позовного провадження, у відкритому підготовчому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2026 року представник позивачів - адвокат Цоєва В.В., яка підтвердила свої повноваження електронним ордером серії ВН №1662368 від 04 лютого 2026 року (а.с.17) звернулася до суду в інтересах позивача з цим позовом та просить постановити судове рішення, яким визнати за нею право власності на 1/6 частку житлового будинку з господарськими будівлями і дворовими спорудами, розташований по АДРЕСА_1 як за спадкоємцем за законом ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/6 частки, як за спадкоємцем за законом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на 3/6 часток, як за членом колгоспного двору.

Свої вимоги мотивує тим, що вищезазначений будинок відносився до типу колгоспний двір, до складу якого входили ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та позивач по справі ОСОБА_1 , тобто кожний придбав право власності на житловий будинок по 1/3 частині, вони володіли цім будинком, але не оформили за собою право власності. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла мати позивачки ОСОБА_2 . Після їх смерті відкрилася спадщина на частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, які фактично прийняла спадкоємиця першої черги за законом позивач по справі. Після смерті батька його 1/3 частину успадкували його дружина та дочка, тому загальна частка матері у житловому будинку збільшилася до 3/6 частин. Коли позивач звернулася до нотаріуса для оформлення своїх спадкових прав, їй було відмовлено у нотаріальній дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на житловий будинок за спадкодавцями. Саме відмова нотаріуса стала приводом для звернення до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою судді від 20.03.2026 року було відкрито провадження по справі та витребувано від приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Станєвої В.Б. копії спадкових справ після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3

03.04.2026 року на адресу суду надійшла відповідь приватного нотаріуса Станєвої В.Б., в якій зазначено, що спадкова справа №22/08 до майна померлого ОСОБА_3 була передана для подальшого зберігання до Одеського обласного нотаріального архіву.

Ухвалою суду від 06.05.2026 року було витребувано з Одеського державного нотаріального архіву копію спадкової справи №22/08. Витребувана судом інформація надійшла 17.06.2026 року.

11.08.2026 року представник позивача ОСОБА_4 звернулася з заявою про уточнення позовних вимог, в яких уточнила частки в житловому будинку.

Сторони в судове засідання не з`явилися.

Представник позивачп ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в позовній заяві просила розглянути справу без участі позивача.

Представник відповідача Болградської міської ради Одеської області, Арнаутов М.І., який здійснює свої повноваження на підставі довіреності, надав 06.05.2026 року через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи без участі представника міської ради, не заперечував проти задоволення позову (а. с. 42).

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав до колгоспного типу двору (колгоспників) та до його складу входили члени цього двору: голова ОСОБА_3 , його дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_5 . На підставі ст.123 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла станом на 14 квітня 1991 року, кожен член колгоспного двору придбав право власності на майно цього колгоспного двору в рівних частках, тобто по 1/3 частки будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами. Це підтверджується довідкою №01, яка видана 15.01.2026 року старостою Залізничненського старостинського округу Болградської міської ради Гергі С. на підставі записів в погосподарській книзі за період з 1991-1995 роки (а.с.6).

Згідно вимог ст. 7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст. 120,123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Згідно зі змістом ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Тобто позивачем ОСОБА_1 доведена вимога, щодо визнання за нею права власності на 1/3 (2/6) частку у вище вказаному житловому будинку, як за членом колгоспного двору.

Щодо права власності в порядку спадкування.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 03 січня 2007 року Залізничненською сільською радою Болградського району Одеської області, на підставі актового запису про смерть №1 від 03.01.2007 року, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).

Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому на день смерті майно, в тому числі на частину у вищевказаному житловому будинку.

Спадкоємцями за законом першої черги відповідно до вимог ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 , які прийняли спадщину фактом постійного (спільного) проживання з померлим за однією адресою, що відповідає вимогам ст.1268 ЦК України та підтверджується наступними доказами:

- свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , яке видане 02 грудня 1971 року Табаківською сільською радою Болградського району Одеської області на підставі актового запису 49, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уклали шлюб та після його реєстрації дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.8);

- свідоцтвом про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 , яке видане 02 грудня 2071 року Табаківською сільською радою Болградського району Одеської області на підставі актового запису №94 від 08.10.1971 року, відповідно до якого її батьком вказаний ОСОБА_3 , а матір`ю ОСОБА_2 (а.с.8);

- заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 09.06.2016 року по справі №497/1029/16, яким розірвано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , при цьому дошлюбне прізвище дружини « ОСОБА_7 » (а.с.15- а.с.16);

- довідкою про склад сім`ї, яка видана старостою Залізничненського старостинського округу Болградської міської ради Гергі С., відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_3 до складу його сім`ї (зареєстрованими за однією адресою та фактично проживали) входили дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 зі своєю сім`єю (а.с.7);

- матеріалами спадкової справи №22/08, що заведена до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 та витребуваних за ухвалою суду, відповідно до яких обидва спадкоємця звернулися до державної нотаріальної контори для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та отримали свідоцтво за реєстровим номером 173, відповідно до якого вони успадкували грошові заощадження, доказів отримання свідоцтва на частину у спірному будинку матеріали спадкової справи не містять (а.с.46-53).

Тобто після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли дружина та дочка, тому спадщина розподілилася порівну за спадкоємцями по 1/6 частині за кожною, загальна частка в житловому будинку ОСОБА_3 склала 1/3 + 1/6 = 1/2 або 3/6.

В подальшому, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане 11 травня 2019 року Болградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису про смерть №370 від 11.05.2019 року, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.13 на звороті).

Після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй на день смерті майно, в тому числі на 3/6 частин у вищевказаному житловому будинку.

При житті ОСОБА_2 склала заповіт від 16.07.2009 року, посвідчений секретарем Залізничненської сільської ради Гергі С.Д., зареєстрований в реєстрі за №46, відповідно до якого зробила таке розпорядження: все своє майно, де в воно не находилося та з чого б воно не складалося та взагалі, все, що буде їй належати на день смерті та на що вона матиме за законом право заповіла дочці - ОСОБА_1 (а.с.29), що підтверджується свідоцтвом про народження позивачки вже дослідженим судом та зміна прізвища підтверджена копією заочного рішення про розірвання шлюбу також вже досліджена судом.

Даний заповіт не змінено та не скасовано.

Відповідно до ч.1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1218 та 1219 ЦК України визначено що входить до складу спадщини, а саме входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, та які права та обов`язки особи не входять до складу спадщини, а саме, те що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач, як особа визначена у заповіті, має право на спадкове майно.

Стаття 317 ЦК України визначає, що право розпорядження майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Позивач по справі ОСОБА_1 , прийняла спадщину фактом постійного (спільного) проживання з померлою за однією адресою, що відповідає вимогам ст.1268 ЦК України та підтверджується наступними доказами:

- довідкою про склад сім`ї, яка видана старостою Залізничненського старостинського округу Болградської міської ради Гергі С., відповідно до якої на момент смерті ОСОБА_2 до складу її сім`ї (зареєстрованими за однією адресою та фактично проживали) входила дочка ОСОБА_1 (а.с.7 на звороті);

- матеріалами спадкової справи №168/2019, витребуваних за ухвалою суду, яка заведена приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвою В.Б. 06.11.2019 року, з яких вбачається, що з заявою про прийняття спадщини та видачи свідоцтв про право на спадщину звернулася тільки ОСОБА_1 та на деяке майно вже отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.26-41).

Інших спадкоємців судом не встановлено.

Постановою приватного нотаріуса Болградського районного нотаріального округу Одеської області Станєвої В.Б. вих. №29/02-31 від 16.01.2026 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 2/3 частки житлового будинку після смерті її батьків, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджували би належність цієї частки в житловому будинку спадкодавцям (а.с.8 на звороті-а.с.9).

Відповідно до статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ст. 1270, ч.3 ст. 1272 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Досліджені матеріали справи, відповідають встановленим нормам законодавства, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1222, 1233, 1261, 1268, 1269, 1270, 1273ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 200, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов (уточнення позовних вимог від 11.08.2026) ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, по АДРЕСА_1 , в наступних частках:

- на 2/6 (1/3) частину як за членом колгоспного двору;

- на 1/6 частину в порядку спадкування, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- на 3/6 (1/2) частин в порядку спадкування, після смерті матері ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца