Рішення № 139096134, 18.08.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2885/25

Провадження № 2/496/651/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді- Шаньшиної М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткаченко В.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника відповідача - Рахнянської С.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Біляївка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь 250 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди завданої смертю без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Свій позов позивач мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 21:13 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Вигода, ОСОБА_3 зачепився ногою за двері електрички, в результаті чого помер. Згідно лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті, смерть настала від травмування при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним транспортним засобом. Внаслідок смерті ОСОБА_3 його позивачу було завдано моральну шкоду. Моральна шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується незалежно від наявності вини, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, а також пояснив наступне, що загиблий впав на колію, жінка яка була з ним намагалась його відтягнути, на загиблого наїхав потяг. Вказаний факт зазначався в акті службового розслідування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовної заяви заперечувала, та надала відзив на позовну заяву, в якій зазначила наступне.

Смерть батька позивача - ОСОБА_3 настала за нез`ясованих обставин. У позовній заяві викладено: « ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 21:13 за адресою Одеська обл., Одеський р-н, с. Вигода ОСОБА_3 зачепився ногою за двері електрички, в результаті чого помер». Такі ж самі обставини вказані й у постанові про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162250000700 від 08.10.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова винесена 29.10.2022 слідчим СВ Одеського РУП №2 ГУНП України в Одеській області Мерцаловим О.М., копія якої додана до даної позовної заяви. Слідчий за фактом смерті ОСОБА_3 не вносив до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про порушення саме машиністом електропоїзду правил безпеки руху або експлуатації залізничного транспорту за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.276 КК України.

Тобто, з самого початку і до завершення досудового розслідування кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_3 слідчий зовсім не вбачав вини, зокрема, машиніста електропоїзду і взагалі відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця». У даному випадку зазначену позивачем «електричку» неможливо ідентифікувати як конкретний транспортний засіб, оскільки не вказана її назва, модель, номер, маршрут слідування, кому саме і на якій правовій підставі належить. Виходячи з відсутності конкретної ідентифікації у позовній заяві «електрички» і документального підтвердження права власності або іншого права на цей рухомий об`єкт, можливо допустити, що позивач мав на увазі електропоїзд, який міг не належати відповідачу на праві власності чи іншому праві, а фактично належати будь- якому невстановленому підприємству.

З неконкретизованих обставин смерті батька позивача - ОСОБА_3 , які вказані у позовній заяві, неможливо встановити всі обставини настання його смерті. При цьому, у зазначених позивачем обставинах можна вбачати умисел потерпілого у завданні самому собі шкоди, що призвело до його смерті.

Потерпілий порушив пункти 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України 19.02.1998 №54 і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 за №193/2633. Ці Правила передбачають заборону пішоходам ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом, що наближається, якщо до нього залишилося менше 400 м. При наближенні поїзда треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Дотримання зазначених Правил не вимагає від пішоходів особливих зусиль, певних навиків чи здібностей. Тому потерпілий ОСОБА_3 свідомо порушив ці Правила. Позивач не надав до суду жодних документальних підтверджень моральних страждань у зв`язку зі смертю його батька. При цьому, слід ще врахувати, що після смерті батька позивача пройшло вже майже 3 роки, що є тривалим та достатнім періодом для лікування психологічної травми позивача.

Також позивачем не надано до суду детального розрахунку завданої йому моральної шкоди.

В додатках до позовної заяви відсутні жодні медичні висновки стосовно стану здоров`я позивача, відомості про його звернення після смерті батька до лікарів зі скаргами на стан здоров`я, знаходження його на стаціонарному чи амбулаторному лікуванні, призначення позивачу лікарем будь-яких медичних препаратів, рецепти про призначення лікарем ліків та медичних препаратів, чеки і квитанції про придбання позивачем призначених лікарем ліків та медичних препаратів, медичні довідки тощо.

Отже, при вказаному позивачем обґрунтуванні заявлених позовних вимог і наданих суду доказах неможливо визначити наявність, характер та обсяг моральних страждань позивача.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги є повністю необґрунтованими та незаконними і не підлягають задоволенню судом.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 виданого Красносільською сільською радою Крижопільського району Вінницької області 16.12.21978 року, актовий запис №22.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого Біляївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №886.

Згідно з довідкою про причину смерті (до форми №106/о №321 видається для поховання) причина смерті зазначена: «пішохід, травмований при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним транспортним засобом пересування».

Як вбачається з висновку експерта №529-324/2002 від 08.10.2022 року №б/н встановлено, який міститься в витребуваних судом матеріалах кримінального провадження №12022162250000700, що на підставі даних судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_3 , 1955 року народження, експертом надано наступні відповіді:

1.Ступінь виразності трупних явищ встановлений при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4. о 10:00): (при дозованому тиску на трупні плями з силою 2 кг/см протягом 3 сек. останні зникають та відновлюються через 4 хвилини, трупне заклякання добре і рівномірно виражене у всіх зазвичай досліджуваних групах м`язів, гнильні зміни не виражені) дозволяє зробити висновок, що після смерті останнього і до судово-медичної експертизи його трупа, теоретично, пройшло близько 12-16 годин, тобто смерть могла настати ІНФОРМАЦІЯ_1 в період часу поміж 18:00-22:00 годинами.

2.Смерть ОСОБА_3 , перебуває в прямому причинному зв`язку з виявленою у нього поєднаною травмою голови, шиї, тулубу у вигляді: крововиливу під м`які мозкові оболонки головного мозку, розтрощення скроневої частки лівої півкулі головного мозку, переломів кісток склепіння та основи черепа, перелому лівої лопатки, розриву міжхребцевого диску, переломів поперечних відростків 6-го та 7-го шийних хребців.

3.При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 виявлені наступні ушкодження:

-відкрита черепно-мозкова травма: забита рана лобової ділянки голови справа, забита- рубана рана тім`яної ділянки голови справа, садно скроневої ділянки справа, розрив правої вушної раковини в середній третині, забита рана тім`яної ділянки голови зліва, садно ділянки верхньої третини лівої вушної раковини, з переходом на скроневу ділянку, дифузний крововилив під м`які мозкові оболонки головного мозку, розтрощення скроневої частки лівої півкулі головного мозку, переломи кісток склепіння та основи черепа;

-садно передньої поверхні грудей, у верхній третині зліва, садно передньо-зовнішньої поверхні лівого плеча у верхній третині та плечового суглобу, відшарування шкіри та підшкірно-жирової клітковини та темно-червоний крововилив м`які тканини в проекції лівої лопатки, багатоуламковий перелом ділянки кута лівої лопатки, розрив міжхребцевого диску поміж 6-7 шийними хребцями, перелом поперечних відростків 6-го та 7-го шийних хребців.

Вище зазначені ушкодження складають єдиний нерозривний морфологічний комплекс поєднаної травми голови, шиї, тулубу, оцінюється комплексом, була небезпечним для життя і за цим критерієм згідно з п. 2.1.1 (а) і п. 2.1.3 (б, в, г, о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» має ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Дані ушкодження спричинені дією тупого предмету (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) в ушкодженнях не відобразилися. Згідно даних судово- гістологічного дослідження (ушкодження - без ознак реактивних змін), були заподіяні прижиттєво, за хвилини до настання смерті.

Множинність, поєднаність, поліморфізм, локалізація та механізм утворення ушкоджень виявлених при експертизі трупа ОСОБА_3 , свідчать про те, що вони могли утворитися в результаті залізничної травми, від дії виступаючих частин рухомого потягу з подальшим контактуванням з елементами покриття залізничної дороги, перону і т.д.

Також відповідно до висновка експерта №2622/234 за вих. №549/10-19 від 21.10.2022 року, який міститься в витребуваних судом матеріалах кримінального провадження №12022162250000700, встановлено, що при судово - токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_3 , в крові виявлений етиловий спирт у концентрації 1.81 %o.

Висновком експерта №2084/324 від 17.10.2022 року, який міститься в витребуваних судом матеріалах кримінального провадження №12022162250000700, встановлено, що на підставі даних судово-медичної експертизи гістологічних препаратів шматочків тканин від трупа ОСОБА_3 , 1955 р.н., встановлено: Крововиливи в м`яких тканинах голови, спини, в м`яких тканинах з ділянки хребта перелому шиї, крововилив в легені, єні- і субдуральні, субарахноїдальний крововиливи спинного мозку, розтрощення і крововиливи в речовині головного мозку, субарахноїдальний крововилив великих півкуль головного мозку, розтрощення і кортікальні і субкортикальні внутрішньо мозкові крововиливи великих півкуль головного мозку без ознак реактивних змін. Загальне венозне повнокров`я внутрішніх органів: жирова емболія судин легень слабкого ступеню; паренхиматозна білкова дистрофія печінки, нирок і міокарда. Набряк головного мозку.

Відповідно до витягу з ЄДРД №12022162250000700 від 08.10.2022 року встановлено, що були внесено відомості, що ІНФОРМАЦІЯ_1 до Одеського РУП №2 надійшло повідомлення зі служби 102, про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько о 21:13 год. за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Вигода станція Ленінське за координатами (46.652874, 30.332758) виявлено труп ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄО14997 від 07.10.2022).

Постановою від 29.10.2022 року встановлено, що слідчий СВ Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області лейтенантом поліції Мерцаловим О.М. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022162250000700 від 08.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, було закрито у зв`язку з встановлення відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення.

Відповідно до акту службового розслідування аварії від 17.10.2022 року, складеного на підставі загибелі ОСОБА_3 , вини працівників залізничного транспорту не встановлено. Причиною випадку травмування рухомим складом залізничного транспорту, що переміщався громадянки ОСОБА_4 та смертельного травмування громадянина ОСОБА_3 , який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 на перегоні Карпово - Вигода вважати порушення вимог п.п.2.2, 2.3, 2.5, «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 №54 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 №193/2633.

Згідно з пунктом 2.1 Правил пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо).

Згідно з пунктом 2.2 Правил перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда до перегону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати оповіщення, що передаються по гучномовному зв`язку.

Згідно з пунктом 2.3 Правил при наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитися поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід.

Пішоходам забороняється: відповідно до пункту 2.5 Правил ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; відповідно до пункту 2.6 Правил переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За загальним правилом особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права, тому поряд із компенсацією матеріальної шкоди позивач має право на компенсацію за заподіяну моральну шкоду. Під власне моральною шкодою маються на увазі душевні страждання, пов`язанні із заподіянням як фізичної, так і майнової шкоди, а також душевні страждання, не пов`язанні ні з тією, ні з іншою. Моральну шкоду, на відміну від майнової, не можна вимірювати у грошах, але це не означає, що вона не може бути компенсованою в будь-якій формі. Нічого дивного в тому немає, що людина, в котрої через чужу провину відібрали життєві радощі, задоволення, духовні блага, бажає компенсації грошима, які відкривають джерела людських задоволень. Можливою є, зокрема грошова компенсація, розмір якої визначений не за принципом еквівалентності, а виходячи з обставин конкретної справи, ступеня й характеру моральної шкоди, майнового стану потерпілих. Компенсацією за заподіяну моральну шкоду призначають для пом`якшення якоюсь мірою тяжких для потерпілих наслідків. Відшкодування - монетизація уявлення потерпілого про заподіяні йому збитки.

У п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК).

Частинами 1 та 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Положеннями ч.3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Згідно із ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з ч.1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Аналіз положень ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Статтями 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача. Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, закон містить указівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Встановивши відсутність обставин непереборної сили або умислу потерпілого, а також те, що смерть ОСОБА_3 , наступила внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а позивач є дружиною загиблого, суд приходить до висновку, що моральна шкода заподіяна позивачці смертю її чоловіка підлягає відшкодуванню.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен керуватися положеннями ч.3 ст. 23 ЦК України, згідно з якою враховується характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інші обставини, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілих.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував вимоги розумності та справедливості, встановлені судом обставини, глибину та тривалість моральних страждань позивача, яких вона зазнала, характер та тривалість її немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, оскільки позивач втратив батька.

При цьому, суд враховує, що смерть батька позивача спричинена також у зв`язку з його особистою необережністю, а отже є однією з причин загибелі є недотримання померлим ОСОБА_3 вимог пунктів 2.2, 2.3, 2.5 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України», та перебування в стані алкогольного сп`яніння, відповідно до висновку, концентрація етилового спирту склала 1,81 %o, що тягне за собою зменшення суми відшкодування, тому суд прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 30000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільнені від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат. Вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).

З урахуванням викладеного, суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнена позивач, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заявою ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код за ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду в розмірі 30 000 (тридцяти тисяч) гривень 00 копійок, без врахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код за ЄДРПОУ 40075815) на користь Держави судовий збір в розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В. Шаньшина