Рішення № 139096040, 14.08.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 рокуСправа № 495/960/26 Номер провадження 2/495/1580/2026

Білгород Дністровський міськрайонний суд Одеської області,

у складі головуючого одноособово судді Мишка В.В.

при секретарі судового засідання Федоровій Л.А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 адвоката Сороколета С.І.

представника відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації адвоката Царенко О.О.

представника відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації - Тараненко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород Дністровському Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про стягнення з підприємства недосплаченої заробітної плати, відшкодування моральної школи,

В С Т А Н О В И В:

1.Описова частина

У лютому 2026 року адвокат Сороколет Станіслав Іванович в інтересах позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про стягнення з підприємства недосплаченої заробітної плати, в якому просив суд:

- визнати незаконними дії відповідача щодо встановлення вихователям Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації педагогічного навантаження у розмірі 30 годин на тиждень;

- зобов`язати відповідача встановити вихователям Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації педагогічне навантаження у розмірі 25 годинна тиждень;

- зобов`язати відповідача оплатити кожному з позивачів різницю у 5 годин поднормованої роботи в неділю за увесь час роботи в Центрі соціально психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на посаді вихователя;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну

шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну

шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 21 000 гривень в рівних частках.

1.1. Стислий виклад обґрунтування та правової позиції позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Наказом № 109-ос від 01.09.2017 року ОСОБА_1 , було прийнято на роботу в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на посаду вихователя. Наказом № 25-с від 06.03.2008 року, ОСОБА_3 , було прийнято на роботу в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на посаду підмінного вихователя. Наказом № 86-ос від 06.07.2012 ОСОБА_3 було переведено на постійне місце роботи на 1,0 ставки посади вихователя. Наказом № 69-к від 06.04.2005 року, ОСОБА_2 , було прийнято на роботу в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на посаду підмінного вихователя. Наказом № 6-ос від 01.02.2012 ОСОБА_2 було переведено на посаду вихователя. Під час роботи на посаді вихователя кожен з позивачів має педагогічне навантаження у розмірі 30 годин на тиждень, за які вони отримують тарифну ставку. Разом з тим, позивачі вважають, що таке навантаження не відповідає діючому законодавству, адже повинно складати 25 годин в неділю, а ті 5 годин, які вони працюють, позивачам повинні обліковуватися як понаднормована робота (понаднормові години) з відповідною доплатою за наступних правових аргументів. У ч.3 ст.30 Закону України "Про дошкільну освіту" визначено педагогічне навантаження, оплата праці, відпочинок педагогічних та інших працівників у сфері дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності. Згідно вказаному Закону (абзац другий ч.3 ст.30) для вихователя групи загального типу педагогічне навантаження становить 30 годин. Для вихователя інклюзивної групи, групи компенсуючого типу педагогічне навантаження становить 25 годин (абзац третій ч.3 ст.30). Вочевидь, вважаючи позивачів, вихователів Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації такими, що виховують групи загального типу, перебуваючи у системі дошкільної освіти, відповідач встановлює педагогічне навантаження 30 годин на тиждень, що є незаконним без відповідної грошової компенсації за надмірні 5 годинна тиждень. Правові відносини з приводу педагогічного навантаження на позивачів, тобто вихователів, які працюють в центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, врегульовані Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 44 від 12.02.2007 "Про встановлення тривалості роботи та педагогічного навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення", виданого після прийняття у 2001 році Закону України "Про дошкільну освіту". Наведеним Наказом було встановлено педагогічне навантаження для окремих категорій закладів соціального захисту населення (тут знаходить підтвердження той факт, що Центр не відноситься до системи закладів дошкільної освіти, а є закладом соціального захисту). Наголошуємо на тому, що в даному підзаконному акті зазначено, що він виданий відповідно до статті 51 Кодексу законів про працю України, статті 22 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні". В п.1.5. Наказу зазначено наступне: «…установити для педагогічних працівників закладів та установ соціального захисту населення педагогічне навантаження, виходячи із затрат робочого часу в астрономічних годинах (60 хвилин), на ставку заробітної плати (посадовий оклад) 25 годин на тиждень для вихователів, асистентів вчителів-реабілітологів». Зазначений Наказ після проведення обов`язкової процедури правової експертизи був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2007 року за № 152/13419 і станом на теперішній час є чинним, про що зазначено на офіційному сайті Верховної Ради. На переконання позивачів, як вихователів встановлення такого педагогічного навантаження у Наказі № 44 прямо випливає з того факту, що основним їх завданням є робота в інклюзивних групах (групі) Центру. Інклюзивність групи випливає з того, що усі вихованці мають особливі освітні потреби, внаслідок чого їм потрібна соціально-психологічна реабілітація, про що свідчить назва Центру, з чого випливає суть його роботи. За таких обставин положення Наказу № 44 в частині педагогічного навантаження кореспондуються, тобто співвідносяться з положеннями абзацу третього ч.3 ст.30 Закону України "Про дошкільну освіту". Саме тому він пройшов правову експертизу і саме тому був зареєстрований у Міністерстві юстиції України і досі не скасований, зобов`язує посадових осіб його виконувати. З огляду на вказані обставини позивачі вважають встановлення педагогічного навантаження у розмірі 30 годин на тиждень для вихователів Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації таким, що не відповідає вимогам законодавства України. Внаслідок цього відбувається фактична переробка і недоплата особисто позивачам за працю 5 годин на тиждень. Бажаючи захистити права позивачів, голова профспілки ОСОБА_3 звернулась до відповідача з вимогою про встановлення норми робочого часу (педагогічного навантаження) 25 годин на тиждень. Нажаль у своїй проміжній відповіді від 18.12.2025 року № 05-13/333 відповідач зазначив про свої правомірні дії, посилаючись на низку нормативних актів, зокрема наказ Міністерства України у справах сім`ї, дітей та молоді від 24.09.2004 р. № 470. Додатково зазначив, що остаточну відповідь буде надано після отримання відповідей на запити з метою об`єктивного та всебічного опрацювання вимоги. Далі, у своїй остаточній відповіді від 29.12.2025 № 05-13/343 відповідач відмовив у встановленні норми робочого часу (педагогічного навантаження) 25 годинна тиждень. При цьому жодного намагання обґрунтувати, чому саме не застосовує Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 44 від 12.02.2007 "Про встановлення тривалості роботи та педагогічного навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення" відповідач не вважав за необхідне. Далі, у своїй відповіді від 13.01.2026 № 05-13 відповідач знову посилався на Закон України «Про освіту», який до даних правовідносин не можна застосовувати, адже позивачі працюють у закладі соціального захисту, а також Наказ Міністерства України у справах сім`ї, дітей та молоді від 24.09.2004 р. № 470, який має нижчу юридичну силу ніж Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 44 від12.02.2007 "Про встановлення тривалості роботи та педагогічного навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення". Позивачі зазначають, що незаконні дії відповідача, який свідомо нехтує законними правами, недоплачує за відпрацьований час, принижує їх людську гідність, стали джерелом негативних емоцій і переживань, вимагають додаткових зусиль для організації свого життя. Їх нормальний життєвий уклад внаслідок намагання поновити порушені права, внаслідок майбутніх судових процесів порушений. Зважаючи на вищевказане, відповідач повинен сплатити по 2000 гривень моральної шкоди кожному з позивачів.

Дані обставини стали підставою для звернення до суду за захистом прав позивачів.

1.2. Представник відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Царенко О.О. 10.03.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивачів у повному обсязі, обґрунтовуючи наступним. Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо нібито виконання ними понаднормової роботи є безпідставними та такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами. По-перше, режим робочого часу працівників Центру соціально-психологічної реабілітації дітей чітко врегульований чинним законодавством України, Колективними договорами, Правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовими інструкціями працівників. Зазначеними документами для педагогічних працівників, до яких належать вихователі, встановлено скорочену тривалість робочого часу - 30 годин на тиждень, що повністю відповідає вимогам законодавства та особливостям діяльності закладу. По-друге, в матеріалах установи наявні документи, які підтверджують, що всі позивачі були належним чином ознайомлені під особистий підписі з Колективними договорами, Правилами внутрішнього трудового розпорядку та посадовими інструкціями, якими визначено умови праці, режим роботи, порядок виконання трудових обов`язків та встановлене педагогічне навантаження. Таким чином, позивачі з моменту прийняття на роботу були обізнані щодо встановленої тривалості робочого часу та порядку організації їх трудової діяльності. По-третє, відповідно до вимог статей 62 та 64 Кодексу законів про працю України, надурочні роботи можуть застосовуватися лише у виняткових випадках, за наявності визначених законом підстав та з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації. Жодних доказів того, що адміністрацією Центру приймалися рішення про залучення позивачів до надурочних робіт у встановленому законом порядку, або що такі роботи фактично мали місце, позивачами суду не надано. По-четверте, організація роботи Центру здійснюється відповідно до графіків змінності та графіків чергувань, які складаються з урахуванням установленого робочого часу та затверджуються у встановленому порядку. Виконання працівниками своїх трудових обов`язків у межах затверджених графіків не може вважатися понаднормовою роботою, оскільки відбувається в межах установленої для них тривалості робочого часу. Крім того, фінансова діяльність Центру, у тому числі витрати на оплату праці працівників, здійснюється виключно в межах затвердженого кошторису бюджетної установи, який щорічно погоджується та затверджується службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації відповідно до вимог бюджетного законодавства України. У кошторисі не передбачено видатків на оплату надурочних робіт, що також свідчить про відсутність практики залучення працівників Центру до таких робіт. Окремо, адвокат звертає увагу на те, що Колективний договір Центру на 2024 2028 роки був підготовлений та погоджений головою профспілкової організації, якою є позивач ОСОБА_3 . Вказана обставина свідчить про те, що позивачі не лише були обізнані з умовами організації праці та встановленим режимом роботи, але й брали безпосередню участь у погодженні відповідних

положень, що виключає можливість їх подальшого оспорювання з підстав нібито невідомості або неврегульованості умов праці. Таким чином, з урахуванням наведеного, твердження позивачів про виконання ними понаднормової роботи є не підтвердженими, суперечать наявним письмовим доказам у справі та фактичним обставинам організації праці у Центрі, а тому заявлені позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо моральної шкоди, яку начебто було завдано позивачам, представник відповідача зазначає наступне: враховуючи викладене, відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами, а також не відповідають фактичним обставинам справи. Позивачами не доведено наявності порушення їхніх трудових прав з боку відповідача, а наведені у позовній заяві доводи ґрунтуються переважно на суб`єктивному тлумаченні ними норм законодавства та обставин організації робочого процесу. У зв`язку з відсутністю факту протиправної поведінки відповідача та відсутністю доказів порушення прав позивачів, відсутні і правові підстави для застосування будь-яких видів цивільно-правової відповідальності, у тому числі й у вигляді відшкодування моральної шкоди. Більше того, позивачами не надано жодних належних доказів, які б свідчили про заподіяння їм моральних страждань, погіршення стану здоров`я, втрату нормальних життєвих зв`язків або необхідність докладати додаткових зусиль для організації свого життя, що відповідно до вимог законодавства є обов`язковими елементами для доведення факту завдання моральної шкоди. Отже, з огляду на необґрунтованість та безпідставність основних позовних вимог, похідні вимоги позивачів щодо стягнення моральної шкоди також є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Щодо стягнення з відповідача понесених позивачами витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача звертає увагу суду на наступне, враховуючи той факт, що позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, детально викладених у відзиві на позовну заяву, витрати позивачів на правничу допомогу також не підлягають задоволенню та відшкодуванню за рахунок відповідача. Згідно із загальними засадами розподілу судових витрат, передбаченими цивільним процесуальним законодавством України, судові витрати покладаються на сторону, яка програла спір. Відтак у випадку відмови у задоволенні позовних вимог позивачів, витрати на професійну правничу допомогу не можуть бути покладені на відповідача, оскільки відсутні правові підстави для їх компенсації. Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивачі, заявляючи вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, не надали суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне понесення ними таких витрат.

1.3. Представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 адвокат Сороколет С.І. 17.03.2026 подав до суду відповідь на відзив, з якого вбачається наступне. Відповідач посилається на те, що згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку ЦСПРД в період з 2013 року по теперішній час, схвалених зборами трудового колективу та затверджених належним чином, використання розділом V «Робочий час і його використання» встановлено тривалість робочого часу вихователів 30 годин на тиждень. У зазначених документах наявні особисті підписи позивачів по справі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо ознайомлення з Колективним договором та Правилами внутрішнього трудового розпорядку Центру. Також, відповідач наводить той аргумент, що встановлено режим роботи працівників Центру, виходячи з 40-годинного робочого тижня, окрім медичного та педагогічного складу Центру. Педагогічним працівникам встановити режим роботи виходячи з годинного робочого тижня 30, для медичного 38,5-годинного робочого тижня (1.17 розділу ІІ). Відповідач звертав увагу, що Колективний договір між адміністрацією та профспілковою організацією Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на 2024-2028 роки, підготовлений та погоджений Головою профспілкової організації, а саме позивачем ОСОБА_3 . Разом з тим, на думку представника позивачаів відповідач не зовсім зрозумів, що позивачі не заперечують проти 30-годинного робочого тижня, проте вони наполягають на тому, що така робота є незаконною без грошової компенсації за ті 5 годин, які перевищують педнавантаження у 25 годин, визначене Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 44 від 12.02.2007 "Про встановлення тривалості роботи та педагогічного навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення". Невипадково, у колективному договорі, на який посилається відповідач, чітко визначено, що оплата праці працівників Центру здійснюється на підставі чинного законодавства, Генеральної угоди, Галузевої угоди між Міністерством соціальної політики України та ЦК профспілки працівників соціальної сфери України, нормативних документів Міністерства соціальної політики України, нормативних документів Центру, затверджених у встановленому порядку (п. 3.9. розділ ІІІ). Тобто спочатку пріоритет надається чинному законодавству, до якого відноситься Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 44 від 12.02.2007, а вже потім положення договорів. Будь-які умови колективного договору, що надають працівникам менше прав або встановлюють гірші умови, ніж передбачено законом, вважаються недійсними. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами. Представник відповідача посилаючись на нормативні акти не навів жодного правового аргументу проти аргументів, викладених у позовній заяві та які вимушений навести повторно. Так, разом з вищенаведеним наказом, також досі існує і є чинним Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 44 від12.02.2007 "Про встановлення тривалості роботи та педагогічного навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення", в якому йдеться про педагогічне навантаження для вихователів 25 годин на тиждень. Вказані правові норми є рівними за їх походженням і ієрархічній структурі, як це зазначено у п/п 5) ч.2 ст.19 Закону України «Про правотворчу діяльність», адже є Наказами Міністерств. Разом з тим, Наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 44 від 12.02.2007 був виданий значно пізніше, отже за цією ознакою він має вищу юридичну силу ніж наказ № 470. Крім того, наказ № 44 по відношенню до наказу № 470 є спеціальним, адже саме ним регулюються відносини у сфері педагогічного навантаження, що є предметом спору у даному позові. Отже і за цією ознакою він має вищу юридичну силу. Позивачі стверджують, що за свою працю їм не доплачувалося за 5 годин, які вони фактично працювали понад норму педагогічного навантаження. Незаконність встановлення навантаження 30 годин без відповідної компенсації за надмірні 5 годин на тиждень є очевидною і обґрунтованою. Саме тому вимоги позивачів про грошову компенсацію за надмірні 5 годин на тиждень є повністю законними і повинні бути задоволені. Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди представник позивачів вважає, що позовні вимоги позивачів повністю доведені і тому вони мають право на відшкодування моральної шкоди у розмірі та на підставах, зазначених у позові. Щодо стягнення судових витрат, які понесли позивачі і які очікують понести в зв`язку із розглядом справи Відповідач зазначає, що оскільки у даній справі позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, а також з огляду на необґрунтованість самих позовних вимог, заявлені ними витрати на правничу допомогу не підлягають задоволенню та не можуть бути покладені на відповідача. Всупереч цьому представник позивачів зазначає, що позовні вимоги повністю доведені, а підтвердженням фактичного понесення витрат на професійну допомогу є документи, додані до позову, а саме: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; квитанція про отримання грошей; ордер адвоката; свідоцтво про право на адвокатську діяльність, квитанції про сплату судового збору позивачами. Щодо стягнення судових витрат на користь відповідача, представник позивачів зазначає, що відповідачем не було додано до свого відзиву жодного документу на підтвердження фактичного понесення ним витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на вказане, такі вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

1.4. Представник відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Царенко О.О. 24.03.2026 подав до суду заперечення щодо наведених позивачами обставин та правових підстав позову, відповідно до яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів у повному обсязі з наступних підстав. Необхідність подання таких заперечень зумовлена тим, що у відповіді на відзив представником позивачів викладено ряд доводів та тверджень, які, на думку відповідача, є необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, або ж базуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства України. Крім того, окремі обставини, зазначені у відповіді на відзив, потребують додаткового спростування, уточнення та належної правової оцінки з боку відповідача. Положення п. 5.1 посадової інструкції вихователя, з якою позивачі були належним чином ознайомлені та погодилися при прийнятті на роботу, дійсно передбачає виконання роботи в межах встановленого навантаження до 30 годин на тиждень відповідно до графіка чергувань. Разом із тим, зміст зазначеної норми свідчить не про фіксоване чи гарантоване щотижневе навантаження саме в обсязі 30 годин, а про граничний (максимально допустимий) обсяг педагогічного навантаження, в межах якого організовується робота працівника. Таким чином, вказане положення посадової інструкції визначає лише верхню межу можливого навантаження, погоджену сторонами трудових відносин, і не встановлює обов`язку роботодавця забезпечувати саме такий обсяг роботи щотижнево. Фактичне ж навантаження вихователя об`єктивно залежить від реальної потреби установи, кількості вихованців, режиму їх перебування, затверджених графіків роботи та інших організаційних умов діяльності закладу. Отже, обставина того, що фактичне навантаження позивачів є меншим за 30 годин на тиждень, сама по собі не свідчить про порушення їх трудових прав чи невиконання роботодавцем умов посадової інструкції, оскільки не виходить за межі погодженого сторонами максимального навантаження та відповідає змісту і правовій природі такого регулювання. Позивачі у даній справі фактично підміняють зміст правових категорій, ототожнюючи педагогічне навантаження із надурочними роботами, що є юридично некоректним та не відповідає вимогам трудового законодавства. Педагогічне навантаження є складовою частиною робочого часу педагогічного працівника, яка визначається при встановленні умов праці, тарифікації та посадових обов`язків, і виконується в межах встановленої законодавством норми тривалості робочого часу. Таким чином, саме по собі виконання педагогічного навантаження не свідчить про перевищення нормальної тривалості робочого часу і не може кваліфікуватися як надурочна робота у розумінні ст. 62 КЗпП України. Відсутність належних та допустимих доказів того, що позивачі фактично виконували роботу понад установлену тривалість робочого часу, свідчить про безпідставність їх доводів у цій частині та неправильне застосування ними норм матеріального права. Під час прийняття на роботу всі працівники були ознайомлені з умовами праці, посадовими інструкціями та режимом роботи під підпис, що підтверджується відповідними документами. Позивачі у своїй відповіді на відзив не спростовують факт підписання та ознайомлення, а лише повторюють свої попередні твердження. Відсутність фактів залучення до надурочних робіт. Відповідач чітко зазначав, що працівники не залучалися до виконання трудових обов`язків понад встановлену тривалість робочого часу. У відповіді на відзив позивачі не наводять конкретних прикладів або доказів, які б підтверджували факти виконання надурочних робіт. Здійснення трудової діяльності виключно в межах встановленого робочого часу. Фактична трудова діяльність позивачів відбувалася виключно в межах погодженого та встановленого робочого часу. Відповідь на відзив не містить жодного документа чи свідчення, яке б спростовувало зазначене твердження. Таким чином, відповідь на відзив позивачів фактично повторюють положення позовної заяви, не пропонуючи нових доказів або правових аргументів, що могли б спростувати доводи відповідача. Відтак можна констатувати відсутність належного та обґрунтованого спростування ключових позицій відповідача.

2. Рух справи у суді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 дана цивільна справа розподілена головуючому судді Мишка В.В.

11.02.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області позовну заяву залишено без руху.

18.02.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого засідання.

18.03.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області задоволено клопотання представника відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації адвоката Царенко О.О. про визнання обов`язкової участі позивачів по цивільній справі №495/960/26.

03.04.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення.

У судовому засіданні 15.05.2026 представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 адвокат Сороколет С.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що позивачі обіймають посади вихователів та фактично виконують роботу з перевищенням установленої тривалості робочого часу. За додаткове навантаження та роботу понад норму робочого часу оплата позивачам не нараховувалась і не виплачувалась. У зв`язку з цим представник позивачів вважає, що позивачі мають право на компенсацію та оплату понаднормової роботи відповідно до положень Кодексу законів про працю України.

У судовому засіданні 15.05.2026 представник відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації адвокат Царенко О.О. проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Зазначив, що правова позиція відповідача викладена у поданому відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях. Пояснив, що тривалість робочого часу позивачів становить менше 30 годин на тиждень, а встановлені для них норми робочого часу не перевищувалися. Вважає, що підстав для визнання роботи позивачів понаднормовою та для нарахування будь-якої компенсації немає, у зв`язку з чим просив у задоволенні позовної заяви відмовити.

У судовому засіданні 15.05.2026 представник відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Тараненко Т.С. також заперечувала проти задоволення позову. Зазначила, що кожен працівник при прийнятті на роботу ознайомлюється з колективним договором та підтверджує це власним підписом. У колективному договорі визначено режим робочого часу, умови оплати праці, порядок преміювання та інші істотні умови трудових відносин. Вказала, що позивачі були належним чином повідомлені про зазначені умови та погодилися з ними, у зв`язку з чим просила у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 15.05.2026 позивач ОСОБА_1 пояснила, що працює у Центрі з 2017 року та ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку. Зазначила, що відповідно до встановленого графіку роботи здійснює трудові обов`язки у будні дні з 13:00 год. до 08:00 год. наступного дня, а у вихідні дні з 08:00 год. до 08:00 год. наступного дня. Пояснила, що у разі, якщо діти в нічний час не сплять, вихователі здійснюють за ними догляд та продовжують виконувати свої посадові обов`язки. Також зазначила, що позивачі зверталися до різних органів із питанням перевантаження та понаднормової роботи як в усній, так і в письмовій формі.

У судовому засіданні 15.05.2026 позивач ОСОБА_3 пояснила, що працює у Центрі з 2023 року. Зазначила, що педагогічне навантаження не є тотожним робочому часу працівника, а колективним договором визначено саме тривалість робочого часу. За її словами, позивачі неодноразово зверталися до керівництва установи з питанням щодо надмірного навантаження та оплати праці, однак їхні звернення залишалися без належного реагування, а фактично вони стикалися з постійним ігноруванням порушених питань.

У судовому засіданні 15.05.2026 позивач ОСОБА_2 повністю підтримала думку свого представника та зазначила, що позивачі неодноразово зверталися до керівництва установи з питанням щодо надмірного навантаження та оплати праці, однак їхні звернення залишалися без належного реагування.

У судове засідання 14.08.2026 позивач ОСОБА_3 не з`явилась, однак подала до суду заяву про проведення судового засідання у її відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

У судовому засіданні 14.08.2026 представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 адвокат Сороколет С.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Зазначив, що робочий день вихователів згідно наданого відповідачем наказу №75аг «Про організацію освітнього процесу у 2025-2026 навчальному році та зміни у режимі роботи закладу» встановлений з 13.00 до 08.00 доба через три, обідня перерва: 15.30 - 16.00, 19.00 - 19.30. Також, у відповідності до наказу № 61-аг «Про внесення змін у режим роботи в групах та режим роботи працівників на літній період» встановлено наступний режим роботи: з 01.06.2025 року у канікулярний час з 08.00 до 08.00 (доба через чотири), обідня перерва:13.30 - 14.00, 19.00 - 19.30. Також, якщо у закладі перебували неповнолітні діти дошкільного віку, виховний освітній процес відбувався у закладі в будь-яку пору року за окремим наказом у денний час з 08.00 годин до 08.00 годин, тобто (доба через чотири, іноді через три). Тобто, увесь час роботи позивачів, вони працюють з вихованцями, займаються з ними педагогічною діяльністю і так не буває, що позивачі проводять вихованців у школу і нічім не займаються.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала думку свого представника та просила позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні ОСОБА_2 також підтримала думку свого представника та просила позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 14.08.2026 представник відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Тараненко Т.С. заперечувала проти задоволення позовних вимог позивачів та просила у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 14.08.2026 представник відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації адвокат Царенко О.О. пояснив, що позов ґрунтується на неправильному ототожненні педагогічного навантаження з тривалістю робочого часу - тоді як сам наказ № 44, на який спираються позивачі, ці поняття чітко розмежовує. Позивачі визнають, що працюють 30 годин на тиждень і не оспорюють цю норму, а отже понаднормової роботи в розумінні статті 62 КЗпП України немає. У справі відсутні будь-які докази понаднормової роботи - наказів, дозволу профспілки, обліку; відсутній і розрахунок стягуваних сум. Довід про «інклюзивні групи» спростовується законодавством і фактичними обставинами; довід про «стаціонар» підтверджує лише те, що нічна робота окремо оплачується. Вимоги про моральну шкоду є похідними та недоведеними, а вимога про витрати на правову допомогу за відмови в позові не може бути покладена на відповідача. Позивачі не довели належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами жодної з обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог. За стандартом вірогідності доказів, позиція відповідача є значно більш переконливою. Позовні вимоги позивачів є необґрунтованими, безпідставними, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені належними та достатніми доказами, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі. Представник відповідача також зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розрахунок будуть подані до суду після ухвалення рішення у справі

4. Фактичні обставини встановлені судом, позиція суду та нормативно-правове обґрунтування

Наказом № 109-ос від 01.09.2017 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на посаду вихователя.

Наказом № 25-с від 06.03.2008 року, ОСОБА_3 було прийнято на роботу в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на посаду підмінного вихователя.

Наказом № 86-ос від 06.07.2012 ОСОБА_3 було переведено на постійне місце роботи на 1,0 ставки посади вихователя.

Наказом № 69-к від 06.04.2005 року, ОСОБА_2 було прийнято на роботу в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на посаду підмінного вихователя.

Наказом № 6-ос від 01.02.2012 ОСОБА_2 було переведено на посаду вихователя.

Судом встановлено, що під час роботи на посаді вихователя кожен із Позивачів має педагогічне навантаження у розмірі 30 годин на тиждень, за які вони отримують тарифну ставку.

У статті 5 Закону України "Про дошкільну освіту" (прийнятий 11.07.2001 року) визначено, що систему дошкільної освіти становлять: заклади дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності; наукові і методичні установи; органи управління освітою; освіта та виховання в сім`ї.

У ч.3 ст.30 Закону України "Про дошкільну освіту" визначено педагогічне навантаження, оплата праці, відпочинок педагогічних та інших працівників у сфері дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності.

Згідно вказаному Закону (абзац другий ч.3 ст.30) для вихователя групи загального типу педагогічне навантаження становить 30 годин. Для вихователя інклюзивної групи, групи компенсуючого типу педагогічне навантаження становить 25 годин (абзац третій ч.3 ст.30).

Здійснюючи свої повноваження як центральний орган виконавчої влади, Кабінет Міністрів України своєю Постановою №87 від 28 січня 2004 року затвердив Типове положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей, в п.1 якого зазначено, що Центр соціально-психологічної реабілітації дітей (далі - центр) - заклад соціального захисту, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги. Дійсно, в даному положенні зазначено про надання педагогічної допомоги, але також зазначено про надання медичної допомоги (що не надає право відносити Центр до системи медичних закладів); про надання правової допомоги (що не надає право відносити Центр до системи правових закладів).

Таким чином, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації не входить у систему дошкільної освіти, тому не є закладом освіти, а є закладом соціального захисту і на нього не розповсюджується дія Закону України "Про дошкільну освіту", у тому числі й положення ч.3 ст.30.

Разом з тим, правові відносини з приводу педагогічного навантаження Позивачів, тобто вихователів, які працюють в центрах соціально-психологічної реабілітації дітей, врегульовані Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №44 від 12.02.2007 "Про встановлення тривалості роботи та педагогічного навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення", виданого після прийняття у 2001 році Закону України "Про дошкільну освіту". Наведеним Наказом було встановлено педагогічне навантаження для окремих категорій закладів соціального захисту населення.

У даному підзаконному акті зазначено, що він виданий відповідно до статті 51 Кодексу законів про працю України, статті 22 Закону України "Про реабілітацію інвалідів Україні. В п.1.а. Наказу зазначено наступне: «...установити для педагогічних працівників закладів та установ соціального захисту населення педагогічне навантаження, виходячи із затрат робочого часу в астрономічних годинах (60 хвилин), на ставку заробітної плат (посадовий оклад) 25 годин на тиждень для вихователів, асистентів вчителів-реабілітологів».

Зазначений Наказ після проведення обов`язкової процедури правової експертизи був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 лютого 2007 року за №152/13419 і станом на теперішній час є чинним, про що зазначено на офіційному сайті Верховної Ради.

На думку позивачів, як вихователів, встановлення такого педагогічного навантаження у Наказі №44 прямо випливає з того факту, що основним їх завданням є робота в інклюзивних групах (групі) Центру. Інклюзивність групи випливає з того, що усі вихованці мають особливі освітні потреби, внаслідок чого їм потрібна соціально-психологічна реабілітація, про що свідчить назва Центру, з чого випливає суть його роботи.

За таких обставин положення Наказу №44 в частині педагогічного навантаження кореспондуються, тобто співвідносяться з положеннями абзацу третього ч.3 ст.30 Закону України "Про дошкільну освіту". Саме тому він пройшов правову експертизу і саме тому був зареєстрований у Міністерстві юстиції України і досі не скасований, зобов`язує посадових осіб його виконувати.

Бажаючи усунути незаконні дії відповідача, голова профспілки ОСОБА_3 15.11.2025 письмово звернулась до Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та Директорат дошкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти України.

У своїй відповіді №ПД/3.2/787-3В-25 від 26.11.2025 Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці вказало, що норма педагогічного навантаження (безпосереднє здійснення освітнього процесу з вихованцями), що є складовою робочого часу педагогічного працівника дошкільної освіти, становить для: вихователя, інструктора з фізкультури - 25 годин на тиждень.

Крім того, у своїй відповіді з аналогічного приводу Директорат дошкільної та інклюзивної освіти Міністерства освіти України МОН №6/1063/25 від 27.11.2025 зазначив наступне: «Директорат дошкільної та інклюзивної освіти розглянув Ваш лист від 15.11.2025, надісланий до Міністерства освіти і науки України Державною службою України з питань праці від 26.11.2025 №4300/5/2.1-25а, щодо педагогічного навантаження на одну тарифну ставку (повну ставку) вихователя Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (далі - Центр) та в межах повноважень інформує. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 №87 «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Центр належить до установ соціального захисту населення, що створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у складних життєвих обставинах, надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної медичної, правової та інших видів допомоги. При визначенні педагогічного навантаження для працівників Центру керуємось наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 12.02.2007 №44 «Про встановлення тривалості роботи та педагогічного навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення» (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві України 20.02.2007 за №152/13419».

Позивачі бажаючи захистити свої права, а саме голова профспілки ОСОБА_3 звернулась до відповідача з вимогою про встановлення норми робочого часу (педагогічного навантаження) 25 годин на тиждень.

У своїй проміжній відповіді від 18.12.2025 року № 05-13/333 директор Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Тетяна ТАРАНЕНКО зазначила про правомірні дії Центру, посилаючись на низку нормативних актів, зокрема наказ Міністерства України у справах сім`ї, дітей та молоді від 24.09.2004 р. №470. Додатково зазначила, що остаточну відповідь буде надано після отримання відповідей на запити з метою об`єктивного та всебічного опрацювання вимоги.

Далі, директор Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Тетяна ТАРАНЕНКО надала відповідь від 13.01.2026 року №05-13 з якої вбачається, що Кабінетом Міністрів України затверджено постанову «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей» №87 від 28.01.2004 р., в цьому Типовому положенні не передбачено чіткої загальнодержавної норми про кількість робочих годин на тиждень для вихователів ЦСПРД. Однак, в пункті 27 визначено, що трудові відносини працівників, їх права та обов`язки регулюються законодавством про працю. Статтею 50 КЗпП України передбачено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тривалість робочого часу має встановлюватись на рівні штатного розпису, внутрішніх нормативних документів, трудового або колективного договору. Відтак, якщо у штатному розписі/договорі не передбачено інше, то максимально допустима норма - до 40 годин на тиждень. Наказом Міністерства України у справах сім`ї, дітей та молоді від 24.09.2004 р. №470 «Про затвердження типових штатних нормативів» затверджені типові нормативи керівних і педагогічних працівників, медичного та обслуговуваного персоналу ЦСПРД, тобто кількість вихователів установлюється з розрахунку 2 одиниці на кожну групу вихованців з 10 чоловік та визначено норму роботи на ставку вихователя - 30 годин на тиждень. У разі організації в самому центрі навчання дітей за програмами загальноосвітніх навчальних закладів, уведення необхідних для цього ставок педагогічних працівників здійснюється у загальновстановленому порядку виходячи з норм педагогічного навантаження, визначених Законом України «Про загальну середню освіту». Заробітна плата працівникам Центру виплачується згідно встановлених норм робочого часу на умовах, визначених Колективним договором, кошторису та штатного розпису затвердженого службою у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, відповідно наказу Міністерства України у справах сім`ї, дітей та молоді від 24.09.2004 р. №470, Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. №1298, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2021 р. «Деякі питання встановлення підвищення посадових окладів (ставок заробітної плати) та доплат за окремі види педагогічної діяльності у державних і комунальних закладах та установах освіти, наказу Міністерства соціальної політики України від 18.05.2015 р. №526 (зі змінами). Постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 р. №963, де чітко визначена норма навантаження у 30 годинна 1 ставку вихователя. Окрім того, лист Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 26.11.2025 р., на який опираєтесь у своїй вимозі, не є нормативно-правовим актом, та не повинен встановлювати правових норм, і може мати виключно рекомендаційний, роз`яснювальний та інформаційний характер.

За наведених обставин суд дійшов таких висновків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 року № 87 затверджено Типове положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей. Відповідно до цього Положення центр соціально-психологічної реабілітації дітей є закладом соціального захисту, який створюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинилися у складних життєвих обставинах, та надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та інших видів допомоги.

Спірні трудові правовідносини виникли у позивачів саме з приводу роботи у закладі соціального захисту населення, а тому при визначенні тривалості педагогічного навантаження підлягають застосуванню спеціальні нормативні акти, які регулюють працю відповідної категорії працівників закладів та установ соціального захисту населення.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 12 лютого 2007 року № 44 «Про встановлення тривалості роботи та педагогічного навантаження для окремих категорій працівників закладів та установ соціального захисту населення», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 лютого 2007 року за № 152/13419, установлено для педагогічних працівників закладів та установ соціального захисту населення педагогічне навантаження, виходячи із затрат робочого часу в астрономічних годинах на ставку заробітної плати.

Згідно з пунктом 1.5 зазначеного наказу для вихователів установлено педагогічне навантаження в обсязі 25 годин на тиждень.

Отже, посада вихователя, яку обіймають позивачі, прямо передбачена зазначеним нормативним актом, а для відповідної посади встановлена норма педагогічного навантаження 25 годин на тиждень на ставку заробітної плати.

При цьому суд враховує положення статті 9 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України, є недійсними.

З огляду на наведене, встановлення позивачам педагогічного навантаження в обсязі 30 годин на тиждень замість передбачених вимогам підпункту 1.5 пункту1 наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 12 лютого 2007 року №44 - 25 годин на тиждень не відповідає встановленому нормативно-правовому регулюванню.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо встановлення позивачам педагогічного навантаження в обсязі 30 годин на тиждень замість передбачених 25 годин є незаконними.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язати відповідача оплатити кожному з позивачів різницю у 5 годин поднормованої роботи в неділю за увесь час роботи в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на посаді вихователя, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до вимог ч.ч.2,3,4 ст.97 Кодексу законів про працю України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а уразі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів працівникам, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачам як вихователям установлено педагогічне навантаження 30 годин на тиждень, тоді як нормативна норма педагогічного навантаження для вихователя становить 25 годин на тиждень.

Таким чином, різниця у 5 годин щотижня є додатковим обсягом педагогічної роботи, виконаним позивачами понад нормативно встановлене навантаження.

Доказів того, що зазначені додаткові години не виконувалися позивачами або що відповідач здійснив належну оплату такого обсягу роботи, суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачі мають право на оплату фактично виконаної ними роботи за додаткові 5 годин на тиждень за відповідний період.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача встановити вихователям Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації педагогічне навантаження у розмірі 25 годинна тиждень, то суд зазначає, що визначення педагогічного навантаження працівників є питанням організації діяльності відповідної установи та належить до компетенції роботодавця в межах наданих йому повноважень та з дотриманням вимог законодавства. Отже, вимога про зобов`язання відповідача встановити позивачам педагогічне навантаження в обсязі 25 годин на тиждень фактично спрямована на покладення на суд повноважень щодо визначення конкретної умови трудових відносин, які належать до компетенції роботодавця. За таких обставин суд доходить висновку, що зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки суд не вправі перебирати на себе повноваження роботодавця та самостійно визначати й встановлювати працівникам конкретний обсяг педагогічного навантаження.

Що стосується позовних вимог про відшкодування шкоди,слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до вимог ст. 23 ч. ч. 1-3 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму ВС України№4від 31.03.1995р. зі змінами від 25.05.2001 р. під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права вчасності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних праву зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні негативних наслідків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 року, визначено, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з людьми, які його оточують, інших негативних наслідків морального характеру, справа № 752/17832/14-ц.

Компенсація моральної шкоди повинна відбуватися в будь-якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм законодавства. Такої правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц). Така позиція відповідає практиці Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.02.2005 у справі "Новоселицький проти України" (Novoseletskiy v. Ukraine, заява № 47148/99).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Розмір моральної шкоди є індивідуальним, але при визначенні розміру відшкодування суд враховує вимоги розумності і справедливості, керується розумністю щодо суми, яку позивач бажає стягнути до пропорційності завданих збитків.

В постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 709/1173/17, від 23.03.2023 у справі № 127/35822/21, від 31.01.2023 у справі № 535/171/20 та інших зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає з урахуванням: характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення); стану здоров`я потерпілого; тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих відносинах; ступеня зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Внаслідок порушення законних прав позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відповідачем Центром соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації були завдані позивачам моральні страждання, що полягали у зміні істотних умов праці, недоотриманні заробітної плати, вимагали додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, звернення до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає, що моральна шкода підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів у розмірі 2000 грн кожному із позивачів.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 12,13 ЦПК України сторони несуть тягар по доведенню обставин, якими обґрунтовують позовні вимоги та заперечення.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Так, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

6. Розподіл судовий витрат

6.1. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Кожним із позивачів за подання позовної заяви було сплачено судовий збір за три вимого немайнового характеру у розмірі 3 194,88 (1064,96 х 3) та одну вимогу майнового характеру у розмірі 1064,96 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на користь кожного із позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 194,88 грн.

6.2.Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачами, як доказ понесення ними витрат на послуги адвоката подано до суду: детальний опис (наданих послуг) від 06.02.2026; квитанцію №1 від 23.01.2026; ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 адвокатом Сороколет С.І.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Відповідно до положень ч.6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а і за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна позиція відображена в п.119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

З огляду на обсяг фактично наданої правничої допомоги та необхідність дотримання критеріїв співмірності суд приходить до висновку, що заявлений позивачами розмір витрат у сумі 21 000 грн є завищеним та не відповідає обсягу наданих послуг.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивачів судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень в рівних частках.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.9, 94, 97, 237-1 КЗпП, 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про стягнення з підприємства недосплаченої заробітної плати, відшкодування моральної школи задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації щодо встановлення вихователям Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації педагогічного навантаження у розмірі 30 годин на тиждень.

Зобов`язати Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації оплатити кожному з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 різницю у 5 годин поднормованої роботи в неділю за увесь час роботи в Центрі соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на посаді вихователя.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у сумі 10 000 гривень в рівних частках.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3 194 гривень 88 коп.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 3 194 гривень 88 коп.

Стягнути з Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 3 194 гривень 88 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення суду складений 18.08.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3

Відповідач: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, адреса: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, вул. Молодіжна, 71, код ЄДРПОУ 24764920.

Суддя Віталій МИШКО