Рішення № 139095577, 11.08.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 442/3203/26

Провадження 2/438/565/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 серпня 2026 року м.Борислав

Бориславський міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Радановича Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Терлецької Ю.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Із Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області передано за підсудністю до Бориславського міського суду Львівської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №102424013 від 05.01.2024 у розмірі 20457 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

У обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 05.01.2024 між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №102424013, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн та зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за узгодженими процентними ставками на умовах та в терміни, що визначені договором. 28.05.2024 ТОВ «Міолан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором №102424013 від 05.01.2024. Загальний розмір заборгованості за договором №102424013 від 05.01.2024 станом на день подачі позову, яку позивач просить стягнути в судовому порядку становить 20457 грн, з яких: 6000 грн заборгованість за тілом кредиту; 13743 грн заборгованість за процентами; заборгованість за комісією - 714 грн.

Ухвалою судді від 16 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову.

Ухвалою суду від 09.07.2026 року розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» Усенко М.І. у позовній заяві просив проводити розгляд справи у відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в сумі 6000 грн, що становить тіло кредиту. Щодо нарахування процентів, пені та інших нарахувань заперечує. Пояснив, що визнає проценти лише в сумі не більше 6000 грн, оскільки нарахування процентів не може перевищувати більше ніж 100% від тіла кредиту. Також заперечує щодо стягнення з нього судових витрат на правову допомогу.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено що у випадку, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Положеннями ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що 05.01.2024 між кредитором ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102424013 з використанням інформаційно телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, 05.01.2024 відповідач ОСОБА_1 ознайомився з умовами та підписав за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (оферти), розміщеної на вебсайті кредитодавця, а також у особистому кабінеті позичальника на сайті кредитодавця, у якій визначено порядок кредитування, умови надання та повернення кредиту, строк дії договору, порядок укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту).

Підписання позичальником відповідачем ОСОБА_1 вищевказаного електронного кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатору в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на сайті кредитодавця - відповідає положенням розділу 6 договору про надання споживчого кредиту №102424013 від 05.01.2024.

Про підписання відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 776492 свідчить довідкавід 14.10.2024, видана генеральним директором ТОВ «Мілоан» О.В. Вініченко.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.01.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №102424013, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надано відповідачу фінансовий кредит в розмірі 6000 грн строком дії на 105 днів, що підтверджується копією цього договору.

Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти, у сумі визначеній в п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу.

Відповідно до підпунктів 1.2, 1.3 сума кредиту становить 6000 грн, кредит надається загальним строком на 105 днів з 05.01.2024 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів та завершується 20.01.2024; поточний період складає 90 днів і закінчується 19.04.2024.

Згідно п.1.5.2 проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1323 грн, які нараховуються за ставкою 1,47% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Згідно п.1.5.3 проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 12420 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .

При цьому, суд звертає увагу на те, що в договорі про надання споживчого кредиту у розділі «Реквізити сторін» зазначено дані позичальника, а саме: ПІБ позичальника ОСОБА_1 , його паспортні дані, податковий номер, поштова адреса, номер телефону.

ТОВ «Мілоан» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за договором про надання споживчого кредиту №102424013 від 05.01.2024, надавши йому кредит, шляхом зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 визнав обставину щодо укладення ним вищевказаного договору та факт отримання кредитних коштів.

Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість.

З наданої позивачем виписки з особового рахунка за кредитним договором №102424013 від 05.01.2024 вбачається, що станом на 20.05.2025 заборгованість ОСОБА_1 складає: 20457 грн, з яких: 6000 грн - заборгованість за сумою кредиту, 714 грн заборгованість за комісіями, 13743 заборгованість за відсотками.

28.05.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28.05.2024 до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 20457 грн.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правил статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до умов договору факторингу та відповідно до вимог ЦК Україниу зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, тому ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» з повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (статті 526, 530 ЦК України). За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» надав суду належні, допустимі та достатні докази на підтвердження позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за цим договором. Доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором відповідачем суду не надано, як і не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем.

З розрахунку заборгованості, також встановлено, що відповідач не здійснював часткової оплати щодо повернення тіла кредиту та відсотків, що не заперечив у судовому засіданні і сам відповідач.

Оскільки у встановлений договором строк відповідач ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти за користування кредитом, суд вважає, що у позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» виникло право на заявлення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом в розмірі 19743 грн, а саме: за тілом кредиту в розмірі 6000 грн та процентів в розмірі 13743 грн, тому в цій частині позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Суд критично оцінює доводи відповідача, наведені у судовому засіданні щодо нарахування позивачем у заборгованість за кредитом штрафних санкцій та щодо обмеження загальної суми відсотків і штрафів, які не можуть перевищувати подвійного розміру суми, отриманої споживачем (не більше 6000 грн).

Статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування» врегульовано особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит.

Відповідно до частин 1-2 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 05 січня 2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Враховуючи вимоги п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами. Вимог про стягнення штрафних санкцій у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, передбачених ст.624, 625 ЦК України позивачем у позові заявлено не було, оскільки відповідач (позичальник) звільнений від обов`язку сплати на користь позивача (позикодавця) неустойки у період дії воєнного стану, відтак такі твердження відповідача є безпідставними і не приймаються судом.

Відтак, посилання відповідача ОСОБА_1 на те, що нарахування позивачем відсотків більших за тіло кредиту спростовуються відповідними умовами договору про споживчий кредит, зокрема пунктами 1.5.1 та п.1.5.2 та ст.21 Закону України «Про споживче кредитування»». Підписавши умови договору відповідач погодився на зазначені у договорі умови.

Тому суд не приймає вказані відповідачем підстави для відмови в стягнення заборгованості по відсотках за кредитом, оскільки вони спростовуються наданими позивачем доказами.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісії за договором, суд зазначає таке.

Пунктом 1.5.1 договору про надання споживчого кредиту №102424013 від 05.01.2024 передбачено комісію за видачу кредиту в сумі 714 грн (що нараховується за ставкою 11,90% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту).

На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту один місяць з можливістю його автоматичної пролонгації.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорі не вказано за яку саме послугу позивач встановив комісію. Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що позивачем не подано доказів, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, тому у задоволенні вимог щодо стягнення комісії в сумі 714 грн необхідно відмовити.

Вирішуючи вимогу про розподіл судових витрат, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин 1-3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження розміру витрат на правову допомогу, представник позивача надає договір про надання правової допомоги №0605 від 06.05.2025; Акт №514 наданих послуг правової допомоги від 20.05.2026; детальний опис наданих послуг до акту №514 від 20.05.2026.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи вказані у статях 137, 141 ЦПК України критерії.

Предметом позову ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №102424013 від 05.01.2024 в загальному розмірі 20457 грн, зокрема тіло кредиту 6000 грн, яка є незначною. Дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю. Підготовка адвокатом позову не вимагали аналізу великого обсягу документів та значних затрат часу.

Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 року у справі № 910/15357/17, додатковій постанові від 05.09.2019 року у справі № 826/841/17 зазначив, що суд може зменшити суму судових витрат не тільки за клопотанням іншої сторони судового провадження, а і самостійно з посиланням на приписи процесуального законодавства та практику Європейського суду з прав людини.

Враховуючи наведені обставини, предмет спору, складність справи, виходячи із засад реальності та співмірності суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу у цій справі, який включає в себе збір та аналіз доказів і документів для подання та складення позовної заяви, яка подана до суду через систему "Електронний Суд", в сумі 7000 грн є завищеним, тому з відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

При зверненні до суду з позовом позивач ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн (позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, тому з відповідача підлягає стягненню в користь позивача оплачений судовий збір в сумі 2569,48 грн (19743 грн х 2662,40 грн /20457 грн).

Керуючись статтями 13, 19, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 289, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №102424013 від 05.01.2024 в розмірі 19743 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2569,48 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», адреса: 79000, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Григорій РАДАНОВИЧ