Рішення № 139095500, 19.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/3307/26

Провадження № 2/727/3267/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі: головуючого-судді: Одовічен Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 27.06.2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10067597, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 4000 гривень зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів, сплатити комісію (за наявності) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кошти у розмірі 4000 гривень, а останній в свою чергу зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим, станом на момент пред`явлення позову (10.03.2026 року) у нього утворилась заборгованість у розмірі 27180 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі - 4000 гривень; простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 21180 гривень; простроченої заборгованості за штрафами в розмірі 2000 гривень.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором №10067597 від 27.06.2024 року в розмірі 27180 гривень, сплачений судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

Ухвалою суду від 10.07.2026 року заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 01 травня 2026 року, ухвалене по справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасувано і призначити справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заячву, в якому позовні вимоги визнав частково.

Вказав, що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за нарахованими відсотками за кредитним договором №10067597 від 27.06.2024 року у розмірі 21180 гривень. При цьому, на підставі п.п.6 п.5 Закону №3498-ІХ від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» була доповнена частиною 5, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч.4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Разом з цим, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Таким чином, нам проведено власний розрахунок, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за нарахованими відсотками за кредитним договором №10067597 від 27.06.2024 року становить 15100 гривень.

Щодо вимог про стягнення 2000 гривень штрафу зазначив, що позивач просив стягнути з позичальника штраф за час прострочення повернення кредиту під час дії в Україні воєнного стану. Однак, у силу Закону такі нарахування є неправомірними.

Вважає, що заявлена позивачем суму витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 8000 гривень є завищеною. З огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи, її складність та виконаної адвокатом роботи просить зменшити розмір витрат до 1000 гривень.

Окрім того, вказав, що він є особою з ІІ групою інвалідності, тому на підставі п.9. ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.

11.08.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 27.06.2024 року між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №10067597 (а.с.5-11).

Згідно п.1.1. кредитного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник забовязується повернути кредиитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 гривень у валюті: Українська гривня.

Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 27.06.2024 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів (п.1.3 кредитного договору).

Згідно п.1.4 кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 22.06.2025 року.

Відповідно до п.1.6 кредитного договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 547,5% річних.

Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить 1,2% річних (п.п.1.5.1).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника (уключаючи використання реквізитів платіжного засобу споживач) (п.2.1 кредитного договору).

Договір про споживчий кредит №10067597 від 27.06.2024 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразового ідентифікатора: m8dfz2zr.

Згідно довідки ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» №709/1 від 06.02.2026 року, даною довідкою товариство підтверджує, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №10067597 від 27.06.2024 року ідентифікований ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор - m8dfz2zr; дата і час відправки одноразового ідентифікатора позичальнику: 17:32:46 27.06.2024 року; номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_1 (а.с.14зв.).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір про споживчий кредит №10067597 від 27.06.2024 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме з боку кредитодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (m8dfz2zr), та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного уписьмовій формі.

Із копії договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу персональні дані (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , електронну пошту, реквізити платіжної картки № НОМЕР_3 ).

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу

Факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім», відповідно до якого, транзакція: №14309312541 на суму 4000 гривень 27.06.2024 року на картку НОМЕР_4 , було виконано успішно (а.с.15).

Окрім того, у відзиві відповідач не заперечував факт укладання кредитного договору та оритмання кредитних коштів.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковими до виконання.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» посилалося на те, що заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить 27180 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі - 4000 гривень; простроченої заборгованості за сумою відсотків у розмірі 21180 гривень; простроченої заборгованості за штрафами в розмірі 2000 гривень.

Положеннями статей 1046,1049 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першоїстатті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, за умовами укладеного сторонами договору про споживчий кредит №10067497 від 27.06.2024 року ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс», як фінансова установа, надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 4000 гривень (п.1.2 договору).

В укладеному кредитному договорі сторони узгодили два розміри процентної ставки: пільгова процентна ставка 1,2% за 1 день користування кредитом (30 календарних днів з 27.06.2024 року по 27.07.2024 року); стандартна процентна ставка 1,5% за 1 день користування кредитом. (330 календарних днів з 28.07.2024 року по 22.06.2025 року) (п.п.2.2.3 кредитного договору).

Строк дії договору: 360 днів з 27.06.2024 року (п.1.3 кредитного договору).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою наступного змісту: «максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%».

Пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що кредитний договір №10067597 укладено 27 червня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим, пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 не може перевищувати 1%.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Оскільки Закон України № 3498-ІХ набрав чинності 24 грудня 2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки складає 2,5 %, в період з 22 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року 1,5 %, а з 20 серпня 2024 року 1 %.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.

А тому розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 27.06.2024 року у частині нарахування процентів за користування кредитом повинен бути здійснений наступним чином:

за період з 27.06.2024 року (дата надання кредиту) по 27.07.2024 року (пільговий період 30 днів) за відсотковою ставкою 1,2%, що дорівнює: 4000 х 1,2% х 30 = 1440 гривень;

за період з 28.07.2024 року (дата закінчення дії пільгового періоду) по 19 серпня 2024 року (23 днів) за відсотковою ставкою 1,5% (стандартна відсоткова ставка), що дорівнює: 4000 х 1,5% х 23 = 1380 гривень;

за період з 20.08.2024 року по 22.06.2025 року (дата закінчення дії договору) (307 дні) за відсотковою ставкою 1%, що дорівнює: 4000 х 1% х 307 = 12280 гривень;

А всього розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №10067597 від 27.06.2024 року у частині нарахування процентів за користування кредитом становить 15100 гривень (1440+1380+12280).

Щодо позовних вимог про стягнення штрафу суд зазначає наступне:

Судом установлено, що умовами договору №10067597 від 27.06.2024 року передбачено, що у разі прострочення строку повернення кредиту передбаченого п.1.4 кредитного договору на 10 календарних днів, позичальник зобов`язується сплатити на користь кредитодавця штрафні санкції (штраф), у сімі 40% від суми отриманого кредиту (п.п.4.6.1 договору).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №10067597 від 27.06.2024 року розмір штрафу складає 2000 грн. 00 коп. (а.с.15зв.).

Однак, суд звертає увагу на те, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За змістом ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Верховний Суд неодноразово наводив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (див. постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

У договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, тощо;

У встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника штраф за час прострочення повернення кредиту під час дії в Україні воєнного стану.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (п. 15 та п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачу до сплати було нараховано у рахунок сплати штрафу 2000 гривень. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а отже у задовленні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором №10067597 від 27.06.2024 року складає 19100 гривень, з яких: 4000 гривень сума заборгованості за тілом кредиту; 15100 гривень - заборгованість за відсотками.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне:

Порядок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу здійснюється відповідно до статей 134, 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З огляду на статтю 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявила клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).

Частина друга статті 141 ЦПК України передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу, представником позивача до позовної заяви було долучено договір про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» та адвокатським об`єднанням «Апологет», ордер від 04.11.2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльнісю Усенко М.І. №2093 від 29.09.2012 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Усенко М.І. є керівником АО «Апологет», акт №709 наданих послуг від 06.02.2026 року, детальний опис наданих послуг до акту №709 від 06.02.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року.

Відповідно до вказаного детального опису адвокатським об`єднанням були надані послуги адвоката у вигляді: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 02 год.; погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв.; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 03 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені клієнта 1 штука. Кількість витраченого часу 06 год. 30 хв.

Згідно акту №709 наданих послуг від 06.02.2026 року, підписанням цього акту сторони підтверджують факт надання адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг відповідно до положень, укладеного ними договору про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року.

Відповідно до п.2 вказаного акту, виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02.07.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №10067597 від 27.06.2024 року. Сума наданих послуг 8000 гривень.

У відзиві представник відповідача заперечував щодо заявлено до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Вказував, що заявлений розмір витрат на відшкодування витрат на правничу допомогу не відповідає критерію розумності та співмірності витрат зі складністю справи тому просив зменшити розмір витрат до 1000 гривень.

Згідно вимог ч.5 ст.137 ЦПК України у разі дотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, зокрема те, що позивач звернувся до суду із позовною вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 27180 грн. 00 коп., а судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Тайгер-Фінанс» було задоволено частково у розмірі 19100 грн. 00 коп., тобто задоволено 70% позовних вимог (у задоволенні 30% позовних вимог відмовлено) та з огляду на складність справи, ціну справи та її значення для сторін, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тривалість судового провадження, наявність численної усталеної практики, заперечення представника відповідача щодо розміру витрат, тому витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 гривень, які просить стягнути представник відповідача, є дещо завищеними та підлягають зменшенню до 4000 гривень.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 02.10.2025 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, інвалід з дитинства.

Таким чином ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору.

У силу ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до правової позиції ВСУ від 01.03.2017 у справі № 6-152цс17 зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому на користь позивача компенсується за рахунок держави сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1863 грн. 68 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525,526,530,549,610,611,1049,1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909), яке розташоване в м.Львів, вул.Смаль-стоцького, 1, 28 корпус, заборгованість за кредитним договором №10067597 від 27.06.2024 року, а саме: заборгованість за кредитом 4000 гривень, заборгованість за процентами 15100 гривень, а всього 19100 гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909) 4000 гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.

Компенсувати з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» (код ЄДРПОУ 43561909) судовий збір у сумі 1863 грн. 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Одовічен Я.В.