Рішення № 139095036, 19.08.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 642/1620/26

Провадження № 2/642/1107/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Балабая С.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 0664677790 від 12 листопада 2019 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 12 листопада 2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 0664677790. Відповідно до умов договору ТОВ «ІНФІНАНС» зобов`язалося надати позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, для власних потреб, а позичальник зобов`язався отримати, належним чином використовувати та повернути кредит у передбачені договором строки, а також сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом.Кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами траншами у межах строку дії договору, який становив 36 календарних місяців з дня його підписання. Остаточний термін повернення кожного траншу визначався строком користування відповідним траншем, погодженим сторонами. Договором передбачено, що строк користування кожним траншем є окремим. Максимальний строк користування кредитом (траншем) становить 30 календарних днів, максимальний ліміт кредитної лінії 20 000 грн, максимальна процентна ставка 1,75 % за один календарний день від фактичного залишку заборгованості.У межах укладеного договору відповідач отримав кредитні кошти, однак взятих на себе зобов`язань щодо їх своєчасного повернення та сплати процентів належним чином не виконав.Позивач зазначає, що станом на дату формування позовної заяви загальний розмір заборгованості за договором № 0664677790 становить 58 860,00 грн, із яких:3 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням;55 860,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;0,00 грн проценти, нараховані після відступлення права вимоги;0,00 грн пеня та штрафи;0,00 грн комісії;0,00 грн інфляційні втрати;0,00 грн три проценти річних. Разом із тим, посилаючись на принципи розумності, співмірності та пропорційності, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 33 345,00 грн, із яких:3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 30 345,00 грн заборгованість за нарахованими процентами. Також позивач просить стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На обґрунтування свого права вимоги позивач зазначив, що 14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 14-07/21, за яким ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 0664677790. 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором № 0664677790.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 13.03.2026 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до частини другої статті 367 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а використання при його вчиненні електронного підпису у випадках, установлених законом або домовленістю сторін, відповідає вимогам письмової форми правочину.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття іншою стороною.

Згідно зі статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використанняелектронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як убачається з договору № 0664677790 від 12 листопада 2019 року, він укладений між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі. Від імені відповідача договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Умовами договору передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими траншами. Строк дії кредитної лінії становить 36 календарних місяців, а строк користування кожним окремим траншем визначається окремо.

Отже, електронна форма договору та спосіб його підписання відповідають законодавчо встановленому механізму укладення електронних правочинів, а тому сам по собі електронний спосіб його укладення не є підставою ставити під сумнів виникнення між сторонами договірних правовідносин.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач отримані кредитні кошти у встановлений договором строк повністю не повернув.

Позивачем заявлено до стягнення 3 000,00 грн неповернутого основного боргу.

Доказів погашення зазначеної суми відповідачем матеріали справи не містять.

Ураховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо процентів за користування кредитом

Водночас суд не погоджується з визначеним позивачем розміром процентів за користування кредитом 30 345,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

При вирішенні питання про період нарахування процентів за користування кредитом необхідно розмежовувати строк дії договору, строк дії відновлювальної кредитної лінії та погоджений сторонами строк правомірного користування конкретним траншем.

Пунктом 1.2 договору № 0664677790 передбачено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня його підписання, при цьому остаточний термін повернення кожного траншу не може бути пізнішим строку користування таким траншем, визначеного сторонами.

Цим же пунктом договору прямо встановлено, що строк користування кожним траншем є окремим.

Пунктом 1.6 договору сторони погодили максимальний строк користування кредитом (траншем) 30 календарних днів, а максимальну процентну ставку 1,75 % за один календарний день від суми фактичного залишку заборгованості.

Отже, 36 календарних місяців є строком функціонування відновлювальної кредитної лінії, тобто строком, протягом якого позичальник мав право отримувати окремі транші в межах погодженого кредитного ліміту.

Цей строк не може ототожнюватися зі строком користування кожним конкретним траншем.

Такий висновок узгоджується також із пунктом 1.15 договору, відповідно до якого розмір траншу, строк користування траншем, вартість кредиту та процентна ставка визначаються сторонами щодо відповідного траншу окремо.

Більше того, пунктом 3.3 договору передбачено, що строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати процентів за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, у тому числі прострочених, та інших передбачених договором платежів.

Таким чином, автоматичної пролонгації строку користування траншем договір не передбачає.

Сам факт неповернення позичальником траншу після закінчення погодженого строку не означає автоматичного продовження періоду правомірного користування кредитом та не створює кредиторові права безстроково нараховувати проценти як плату за користування кредитом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України щодо виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може застосовуватися лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Після цього права кредитора у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання забезпечуються охоронними нормами цивільного законодавства, зокрема частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічний підхід щодо припинення права нараховувати проценти за частиною першою статті 1048 ЦК України після закінчення строку кредитування застосовано Верховним Судом у постановах від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та від 27 липня 2021 року у справі № 910/18943/20.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не відступила від зазначеного правового висновку та звернула увагу на необхідність розмежування процентів як плати за правомірне користування кредитом відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та процентів як міри відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а тому регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 ЦК України не можуть одночасно регулювати один і той самий період правовідносин.

За період правомірного користування кредитом кредитор має право отримувати проценти відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України.

Після настання прострочення грошового зобов`язання кредитор може реалізувати право на застосування наслідків такого прострочення, передбачених законом або належним чином погоджених сторонами як міра відповідальності.

У справі, що розглядається, позивач не заявив вимог про стягнення інфляційних втрат або процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Навпаки, із позовної заяви та розрахунку вбачається, що 30 345,00 грн заявлено саме як проценти за користування кредитом.

Отже, суд не вправі самостійно змінювати правову природу заявленої вимоги та присуджувати суми відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України, яких позивач не просив стягнути.

36 календарних місяців є загальним строком дії відновлювальної кредитної лінії, тоді як кожний транш є самостійною частиною такої кредитної лінії, щодо якої сторони окремо визначають суму, строк користування, процентну ставку та інші істотні умови. За відсутності належної пролонгації після закінчення 30-денного строку користування траншем позичальник перебуває у стані прострочення, а кредитор втрачає право продовжувати нарахування процентів за користування кредитом на підставі частини першої статті 1048 ЦК України.

Інше тлумачення договору фактично означало б, що сам факт існування 36-місячного строку кредитної лінії дозволяє кредитодавцю нараховувати договірні проценти протягом усього такого періоду незалежно від спливу строку користування конкретним траншем.

Такий підхід нівелював би погоджений сторонами 30-денний строк користування траншем та призводив би до непропорційного збільшення вартості кредиту.

Він також не відповідав би загальним засадам цивільного законодавства справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 ЦК України.

Крім того, у разі неоднозначного тлумачення стандартної умови договору, сформульованої однією зі сторін, така умова має тлумачитися проти сторони, яка її сформулювала, відповідно до принципу contra proferentem.

Таким чином, за відсутності доказів належного продовження строку користування траншем проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише у межах погодженого договором максимального строку кредитування 30 календарних днів.

За неповернутої суми кредиту 3 000,00 грн та передбаченої договором процентної ставки 1,75 % за один календарний день розмір процентів за 30 календарних днів становить:3 000,00 грн ? 1,75 % ? 30 днів = 1 575,00 грн.

Таким чином, із заявлених позивачем 30 345,00 грн процентів за користування кредитом обґрунтованою є вимога лише у розмірі 1 575,00 грн.

У стягненні решти процентів у розмірі 28 770,00 грн слід відмовити.

Отже, загальний розмір кредитної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, становить:3 000,00 грн + 1 575,00 грн = 4 575,00 грн, із яких:3 000,00 грн заборгованість за основним боргом;1 575,00 грн проценти за користування кредитом у межах погодженого строку кредитування.

Щодо переходу права вимоги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих позивачем документів убачається, що 14 липня 2021 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 14-07/21, відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами, зокрема за договором № 0664677790.

У подальшому 10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за договором № 0664677790.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати його виконання у тому обсязі й на тих умовах, які належали первісному кредитору на момент переходу права вимоги.

При цьому відступлення права вимоги саме по собі не може збільшити обсяг зобов`язання боржника, оскільки відповідно до статті 514 ЦК України новий кредитор набуває лише ті права, які існували у первісного кредитора.

Отже, перехід права вимоги до позивача не створює самостійної підстави для стягнення процентів, нарахування яких первісним кредитором після спливу строку кредитування суперечить правовій природі процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач заявив майнову вимогу на суму 33 345,00 грн.

Судом задовольняються позовні вимоги на суму 4 575,00 грн, що становить приблизно 13,72 % від заявленої ціни позову.

За подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі:2 662,40 грн ? 13,72 % = 365,29 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до статті 133 ЦПК України належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено до відшкодування 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та на підтвердження таких витрат долучено договір про надання правничої допомоги та акт про надання юридичної допомоги.

Відповідно до статей 137, 141 ЦПК України зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Ураховуючи часткове задоволення позову та співвідношення задоволених вимог до заявлених, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 783,63 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 3, 15, 16, 205, 207, 512, 514, 516, 525, 526, 610, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263265, 274279 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306,заборгованість за договором надання позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту № 0664677790 від 12 листопада 2019 року, у загальному розмірі 4 575 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн 00 коп., із яких:3 000 (три тисячі) грн 00 коп. заборгованість за основним боргом; 1 575 (одна тисяча п`ятсот сімдесят п`ять) грн 00 коп. проценти за користування кредитом, нараховані у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 365 (триста шістдесят п`ять) грн 29 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» 1 783 (одну тисячу сімсот вісімдесят три) грн 63 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя С.С. Балабай