Рішення № 139093665, 18.08.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.08.2026

ЄУН 337/4335/26

Провадження №2-о/337/165/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Сидорової М.В.,

за участі секретаря Коваленко В.С.,

представника заявника позивача Рогозіна О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за заявоюОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту народження,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла вказана заява ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Рогозін О.В., заінтересована особа: Шевченківський відділ ДРАЦС у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту народження, в якій заявниця, після усунення недоліків, просить встановити факт народження ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Відноє Московської області Російської Федерації від батьків: мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, батько - згідно ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України - ОСОБА_3 .

Заяву мотивує тим, що заявниця ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Відноє Московської області Російської Федерації народила дитину - доньку ОСОБА_2 , про що Відділом №3 Ленінського управління РАЦС Головного управління РАЦС складено актовий запис про народження №110189500011303061006 та видано свідоцтво про народження, яке було втрачено. В той же час зберігалась довідка про народження дитини №Р-00217, яка підтверджує факт народження дитини на території РФ. Дитина народилась від чоловіка, із яким ОСОБА_1 на момент народження не перебувала у шлюбі та фактично розірвала всі стосунки, через що батько дитини не був записаний. На сьогоднішній день актуальним є питання влаштувати дитину до школи на навчання до першого класу, однак у зв`язку з втратою свідоцтва про народження дитини, розривом дипломатичних відносин з РФ та відсутністю актового запису про народження дитини на території України це не можливо зробити. 23.06.2026 адвокатом Єлисеєвим С.С. подано до Шевченківського відділу ДРАЦС у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про повторну видачу свідоцтва про народження ОСОБА_2 . У відповідь з відділу ДРАЦС надано лист № 6272/3212-04-01 від 24.06.2026, в якому, зокрема, зазначено: Перевіркою за відомостями Реєстру актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено. До Вашого запиту додано ксерокопію довідки про народження, з якої вбачається, що державна реєстрація народження дитини проведена компетентним органом Російської Федерації. Свідоцтва про державну реєстрацію народження, видані компетентними органами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (відповідно до статті 13 Закону України «Про міжнародне приватне право»). У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у державі введено воєнний стан. 1 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким з 29.12.2022 зупинено дію Конвенції та Протоколу до неї у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь. З дати зупинення дії Мінської конвенції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї. Водночас частиною 4 статті 23 Закону визначено, що якщо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану від компетентних органів іноземної держави неможливо, поновлення актового запису цивільного стану проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану, на загальних підставах з дотриманням вимог Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5. До заяви обов`язково додаються свідоцтва, копії документів (виписки з них), які підтверджують дані, необхідні для поновлення актового запису цивільного стану, свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану та інших документів, необхідних для розгляду заяви та вирішення питання по суті, засвідчені в установленому порядку. За відсутністю документів (їх копій), які можуть бути підставою для поновлення актового запису про народження дитини, питання встановлення факту народження може бути розглянуто в судовому порядку. Рішення суду про встановлення факту народження, постановлене судом у разі неможливості його реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану, є підставою для державної реєстрації народження.

Отже, у зв`язку з тим, що свідоцтво про народження дитини, яке видано компетентним органом Російської Федерації, втрачено, на даний момент міжнародне співробітництво з державою агресором припинено, внаслідок чого поновлення актового запису про народження за місцем видачі є неможливим, заявниця вимушена звернутися до суду з заявою про встановлення факту народження дитини.

Ухвалою суду від 03.07.2026 вказану заяву було залишено без руху, а заявниці надано строк для усунення недоліків заяви.

07.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника заявниці надійшла заява про усунення недоліків заяви.

Ухвалою суду від 09.07.2026 за вказаною заявою у цивільній справі відкрито окреме провадження, призначено судове засідання з викликом учасників справи.

В судовому засіданні представник заявниці - адвокат Рогозін О.В. вимоги заяви підтримав з підстав, які в ній викладені, просив заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Шевченківського відділу ДРАЦС у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не прибув по невідомим суду причинам, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника заінтересованої особи.

Вислухавши пояснення представника заявниці, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Згідно з копією паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі паперової книжечки) серії НОМЕР_1 , який був виданий 05.07.2001 Хортицьким РВ УМВС України в Запорізькій області, заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України.

На даний час заявниця ОСОБА_1 документована паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм (ІD-картка) № НОМЕР_2 , що виданий 18.10.2023 органом: 2301.

Відповідно до інформації, яка міститься у інформаційному листі УДМС у Запорізькій області №2301.2.4-551/23.1-26 від 19.01.2026, згідно з обліками УДМС у Запорізькій області інформація щодо виходу з громадянства України або втрати громадянства України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутня. Зазначена особа станом на 15.01.2026 є громадянкою України відповідно до п.1 ч.1 ст.3 ЗУ «Про громадянства України».

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади Запорізької міської територіальної громади від 20.04.2026 та відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 03.07.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 14.09.2017.

У виписці з історії стаціонарного хворого, яка видана 15.10.2018 ГБУЗ МО «Видновський перинатальний центр» (РФ), ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 09.07 народила дитину жіночої статі.

Відповідно до інформації, яка міститься у довідці про народження № Р-00217, яка видана 16.10.2018 Відділом №3 Ленінського управління ЗАГС Головного управління ЗАГС Московської області (РФ), ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Відноє Московської області Російська Федерація. Батьки: батько - (прочерк), мати - ОСОБА_1 . Запис акту про народження №110189500011303061006 від 16.10.2018 склав відділ №3 Ленінського управління ЗАГС Головного управління ЗАГС Московської області.

В матеріалах справи містяться копії грамот та дипломів, виданих ОСОБА_4 за її участь протягом 2024-2025 років у різноманітних конкурсах та заходах, видані навчальними закладами м. Запоріжжя, консультативні висновки лікарів за період 2022- 2026, фотознімки заявниці з донькою.

Із листа Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.06.2026 №672/32.12-04-01 на заяву адвоката Єлисеєва С.С. про видачу повторного свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Відноє Московської області Російської Федерації вбачається, що перевіркою за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про народження останньої не виявлено. З ксерокопії довідки про народження вбачається, що державна реєстрація народження дитини проведена компетентним органом Російської Федерації. Свідоцтва про державну реєстрацію народження, видані компетентними органами іноземних держав, визнається дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (ст.13 ЗУ «Про міжнародне приватне право»). У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у державі введено воєнний стан. 01.12.2022 прийнято Закон України №2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних. Сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», яким з 29.12.2022 зупинено дію Конвенції та Протоколу до неї у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь. З дати зупинення дії Мінської конвенції не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами Російської Федерації з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї. Водночас, ч.4 ст.23 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що якщо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану від компетентних органів іноземної держави неможливо, поновлення актового запису цивільного стану проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану, на загальних підставах з дотриманням вимог Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та припинення їхньої дії, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 №96/5. До заяви обов`язково додаються свідоцтва, копії документів (виписки з них), які підтверджують дані, необхідні для поновлення актового запису цивільного стану, свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану та інших документів, необхідних для розгляду заяви та вирішення питання по суті, засвідчені в установленому порядку. За відсутності документів (їх копій), які можуть бути підставою для поновлення актового запису про народження дитини, питання встановлення факту народження може бути розглянуто в судовому порядку. Рішення суду про встановлення факту народження, постановлене судом у разі неможливості його реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану, є підставою для державної реєстрації.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Ця норма кореспондує із статтею 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1, 2, 7 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п.5).

Частинами 1 та 2 ст.315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження (п.7 ч.1). Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до ст. 3, 7 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина має бути зареєстрована відразу після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов`язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-ІІІ (далі - Закон № 2235-ІІІ) громадянство України набувається, зокрема, за народженням.

Згідно із ст.7 Закону № 2235-ІІІ особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження.

Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України).

Згідно із ст.144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану України. Невиконання цього обов`язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Реєстрація народження дитини засвідчується Свідоцтвом про народження, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI, державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України.

Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 у справі №643/1873/23 зауважив, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою, зокрема, фактів народження фізичної особи та її походження. Свідоцтво про народження є основним документом, що засвідчує особу дитини до отримання паспорта громадянина України. Від наявності в дитини такого документа залежить виникнення у неї та реалізація особистих немайнових та майнових прав.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Закону про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у п. 8 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до якого документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

У зв`язку з військовою агресією РФ проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України, Президентом України підписано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії РФ проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з РФ, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

На доручення Глави Української держави Міністерство закордонних справ України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права.

01.12.2022 прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

22.12.2022 Закон № 2783-IX опубліковано у газеті «Голос України» та 23 грудня 2022 року він набрав чинності.

Закон № 2783-IX передбачає:

зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі - Мінська конвенція та Протокол), вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР, у відносинах з рф та Республікою Білорусь (стаття 1);

вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до неї, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР (стаття 2).

Відповідно до статті 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Стаття 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За офіційним повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з РФ та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території РФ і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з РФ і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про народження, видане у 2018 році у м. Відноє Московської області на ім`я ОСОБА_2 , може підтверджувати особу цієї дитини лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.

Разом з тим, із заяви ОСОБА_1 вбачається, що вона не має ні оригіналу, ні дублікату свідоцтва про народження дитини.

З огляду на збройний конфлікт між РФ та Україною заявниця (мати дитини) позбавлена фізичної можливості як на звернення за дублікатом втраченого свідоцтва про народження дитини на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами РФ, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Як вже зазначалось судом, на звернення представника заявниці Шевченківським відділом ДРАЦС у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надано лист № 6272/3212-04-01 від 24.06.2026, в якому, зокрема, зазначено, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не виявлено, а з ксерокопії наданої довідки про народження вбачається, що державна реєстрація народження дитини проведена компетентним органом РФ. У зв`язку із збройною агресією РФ проти України, прийняття Закону України № 2783-IX, не здійснюється співробітництво судів та інших компетентних органів України з відповідними органами РФ з питань надання правової (судової) допомоги та екстрадиції у цивільних і кримінальних справах на підставі Конвенції, у тому числі, безпосередні зносини установ юстиції відповідно до Протоколу до неї. Тобто, витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану від компетентних органів іноземної держави неможливо. За відсутністю документів (їх копій), які можуть бути підставою для поновлення актового запису про народження дитини, питання встановлення факту народження може бути розглянуто в судовому порядку. Рішення суду про встановлення факту народження, постановлене судом у разі неможливості його реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану, є підставою для державної реєстрації народження.

Також судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є громадянкою України, зареєстрована та проживає у м. Запоріжжі та має довідку про народження №Р-00217 від 16.10.2018, яка видана Відділом №3 Ленінського управління РАЦС Головного управління РАЦС Московської області (РФ), відповідно до якої ІНФОРМАЦІЯ_1 заявниця народила доньку - ОСОБА_2 у м. Відноє Московської області РФ, тому малолітня ОСОБА_2 має право на набуття громадянства України за народженням відповідно до ст. 7 Закону № 2235-ІІІ, проте внаслідок збройної агресії РФ проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з РФ мати дитини позбавлена можливості зареєструвати народження доньки в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

Відповідно до п. 2 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану підставами для проведення державної реєстрації народження є один із документів:

а) медичний висновок про народження, сформований в Реєстрі медичних висновків електронної системи охорони здоров`я відповідно до Порядку формування та видачі медичних висновків про народження в Реєстрі-медичних висновків електронної системи охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 18 вересня 2020 року № 2136, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2020 року за № 953/35236.

б) медичне свідоцтво про народження(форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

в) медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу (форма № 103-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

г) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (форма № 106-2/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

ґ) медичний документ, виданий компетентним суб`єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану, якщо державна реєстрація народження дитини проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження, дані про дату і місце народження дитини зазначають відповідно до рішення суду.

У даній справі склалася така правова ситуація, за якої мати дитини - громадянка України наразі позбавлена юридичної можливості засвідчити в Україні факт народження дитини в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежать від неї - народження дитини у м. Відноє Московської області РФ, де видано свідоцтво про народження дитини російського зразка, що не визнається дійсним в Україні з наведених вище підстав.

Особисті немайнові та майнові права малолітньої ОСОБА_2 перебувають у стані правової невизначеності, фактично дитина не має громадянства та позбавлена прав, які з цим пов`язані, а, отже, потребує гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами державного захисту.

Також суд враховує, що відповідно до п.14, 15, 18 глави І розділу ІІІ Правил якщо дитина народилась у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини за заявою будь-кого з них.

Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, передбачених у пункті 2 цієї глави, а походження дитини від батька визначається за спільною заявою батьків про державну реєстрацію народження.

Якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім`я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження.

Аналогічні правила визначення походження дитини встановлені Сімейним кодексом України.

Так, відповідно до ч.1 ст.122 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Згідно з ст.125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини, від батька - 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду.

Згідно з ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності з точки зору їх належності, допустимості, достатності і взаємозв`язку, суд вважає встановленим та доведеним факт народження заявницею ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 доньки - ОСОБА_2 у м. Відноє Московської області РФ.

При цьому, на момент народження дитини, заявниця у зареєстрованому шлюбі з батьком дитини не перебувала, тому визначення походження дитини повинно відбуватись за правилами ст.135 СК України.

Факт народження дитини підтверджується копією довідки про народження №Р-00217 від 16.10.2018, яка видана Відділом №3 Ленінського управління РАЦС Головного управління РАЦС Московської області, копіями медичні консультативні висновки та виписок з медичної картки ОСОБА_2 , копіями дипломів та грамот з дошкільних навчальних закладів та фотознімками дитини.

В даній справі судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про недостовірність вказаних вище документів та ставили під сумнів факт народження дитини заявниці.

Разом з тим, як вже зазначалось, з огляду на збройний конфлікт між РФ та Україною заявниця (мати дитини) позбавлена фізичної можливості як на звернення за дублікатом втраченого свідоцтва про народження дитини на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа відповідними органами РФ, яким надаються повноваження на проставлення апостиля. За відсутністю документів (їх копій), які можуть бути підставою для поновлення актового запису про народження дитини, питання встановлення факту народження має бути розглянуто в судовому порядку.

Підтвердити відповідний факт народження дитини в позасудовому порядку заявниця не мають можливості, проте цей факт має для неї та дитини юридичне значення, оскільки це необхідно для отримання свідоцтва про народження дитини встановленого законодавством України зразка, підтвердження громадянства України дитини та реалізації в подальшому дитиною всіх прав та свобод громадянина України. Спору про право в даному випадку суд не вбачає.

На підставі вищевикладеного, заяву слід задовольнити повністю.

Керуючись ст.4,5,12,13,76-82,89,258-259,263-265,293,315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Встановити факт народження ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Відноє Московської області Російської Федерації, матір`ю якої є громадянка України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої, відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, є ОСОБА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.В.Сидорова