Рішення № 139092562, 13.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1513/26

Провадження № 2/347/1114/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

18.06.2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 24.06.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2973777, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу у кредит грошові кошти у розмірі 14999 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом впорядку та строки, визначені Договором. Кредит надано строком на 15 днів (п.1.3 Договору), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 09.07.2020 року (п.1.4 Договору). Комісія за надання кредиту 1049,93 грн. (7% від суми кредиту і нараховується одноразово).

Згідно п.6.1 Договору, кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства.

Отже, даний Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі, та згідно п.6.5 Договору, прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме, надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.

Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на дату подання позову становить 58108,16 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 13409 грн., заборгованість за відсотками 43649,23 грн. та заборгованість по комісії 1049,93 грн.

В ході укладеного договору факторингу, зобов?язання відповідача за кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», який як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №2973777 від 24.06.2020 року у розмірі 58108,16 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив, який ОСОБА_1 подав 06.08.2026 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погодився із заявленими вимогами та вважає, їх необґрунтованими. Зокрема, вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами набуття права вимоги саме до відповідача. Так, вважає, що долучені до матеріалів справи докази, копія Договору відступлення права вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 току та Акт приймання-передачі Реєстру боржників самі по собі не підтверджують переходу до позивача права вимоги за кредитним договором №297377. Окрім того, позивач не довів правильність розрахунків заборгованості: не наведено формули розрахунку, не підтверджено дату припинення нарахування процентів, відсутня виписка руху коштів, що в свою чергу, позбавляє суд можливості перевірити правильність заявленої до стягнення суми. Також, позивач не довів належне укладення кредитного договору шляхом використання одноразового ідентифікатора, не надавши журналу авторизації, технічних логів, підтвердження направлення SMS, підтвердження введення коду саме відповідачем, доказів належної ідентифікації особи.

З огляду на вищенаведене вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві та додатково поданому клопотанні просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судове засідання не з?явився, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі до суду не подавав.

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.41).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 22.06.2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 13.08.2026 року.

Також, ухвалою від 22.06.2026 року витребувано докази у АТ «Універсал Банк».

Про судове засідання відповідач повідомлялася належним чином, що підтверджується трекінгом перевірки статусу поштового відправлення, в якому 30.06.2026 року Укрпоштою проставлена відмітка «Вручено одержувачу» с. Шешори (а.с.60).

Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/1513/26 відповідача ОСОБА_1 (а.с.41).

Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а відповідач в судове засідання не з?явився, однак подав відзив на позов, в якому висловив свою думку щодо позовних вимог, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що 24.06.2020року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2973777, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 14999 грн., строком на 15 днів (п.1.3 Договору), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 09.07.2020 року (п.1.4 Договору), зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 7% від суми кредиту, яка нараховується одноразово, що становить 1049,93 грн. (п.1.5.1 Договору). Проценти за користування кредитом 1979,87 грн., які нараховуються за ставкою 0,88 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 Договору) (а.с.13-15).

Пунктом 2.3.1 Договору передбачено можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту, зокрема, передбачено такі строки продовження та відповідні їм розміри комісії у відсотку від поточного залишку кредиту: 3 дні 3,00%, 7 днів 5,00%, 15 днів 10,00% (а.с.13).

Згідно копії Графіка платежів, який є Додатком №1 до кредитного договору, відповідач зобов?язався погасити кредит 09.07.2020 року у загальній сумі 18028,80 грн., з яких: 14999 грн. сума кредиту, 1979,87 грн. проценти за користування кредитом та 1049,93 грн. комісія за надання кредиту (а.с.16).

Відповідно до копії Довідки № б/н від 10.09.2025 року підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було направлено позичальнику на мобільний номер телефону 25.06.2020 року (а.с.16).

З копії Анкети-заяви на кредит №2973777 від 24.06.2020 року встановлено подання відповідачем ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» заяви з метою отримання грошових коштів у кредит, яка містить анкетні дані позичальника, бажану суму кредиту, а також погоджені умови кредитування по заяві та процес оформлення і розгляду заяви (а.с.17).

Згідно копії платіжного доручення №22161002 від 25.06.2020 року відповідачу ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору №2973777 на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 14999 грн. (а.с.18).

Згідно копії Відомості про щоденні нарахування та погашення надані ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №2973777, встановлено, що 25.06.2020 відбулось надання кредиту у розмірі 14999 грн. і нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 1049,93 грн., а починаючи з 26.06.2020 року по 22.09.2020 року відбувалось нарахування процентів за кожен день користування кредитом (а.с.19).

Згідно копії Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №2973777 від 24.06.2020 року виданої позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на 14.04.2026 року не погашена та становить 58108,16 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 13409 грн., прострочена заборгованість за відсотками 43649,23 грн., прострочена заборгованість за комісією 1049,93 грн. (а.с.20).

Згідно копії Договору відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 року ТОВ «Мілоан» (кредитор) відступилоТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (новий кредитор) право грошової вимоги до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі боржників (а.с.21-28), оплата за яким підтверджується копією платіжної інструкції від 29.12.2020 року (а.с.29).

З копії Витягу з реєстру боржників до відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 року встановлено відступлення права вимоги за кредитним договором,у якому за порядковим №10492 позичальником є відповідач ОСОБА_1 (а.с.29), заборгованість якого становить 58108,16 грн.

Згідно копії Досудової вимоги від 01.04.2026 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало відповідачу ОСОБА_1 лист-вимогу щодо виконання ним зобов`язання за кредитним договором №2973777 від 24.06.2020 року, шляхом погашення заборгованості у сумі 58108,16 грн. (а.с.30).

Відповідно до копії інформації наданої АТ «Універсал Банк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №БТ/Е-27721 від 26.06.2026 року підтверджено, що на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку було здійснено зарахування коштів 25.06.2020 року у розмірі 14999 грн. (а.с.48).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України).Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Мілоан»).

Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно дост.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; 2)заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону; 3)вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором . Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 24.06.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2973777, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 14999 грн., строком на 15 днів (п.1.3 Договору), термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 09.07.2020 року (п.1.4 Договору), зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 7% від суми кредиту, яка нараховується одноразово, що становить 1049,93 грн.

Вказаний кредитний договір було підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відомості щодо якого (точна дата, час відправки ідентифікатора та номер телефону на який було відправлено ідентифікатор) містить довідка від 10.09.2025 року надана первісним кредитором ТОВ «Мілоан» позивачу ТОВ «ФК «Кредит Капітал», що відповідно спростовує заперечення відповідача висловлені ним у відзиві на позов щодо відсутності доказів підписання ним кредитного договору. Так само, копією платіжного доручення №22161002 від 25.06.2020 року та копією інформації наданої АТ «Універсал Банк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №БТ/Е-27721 від 26.06.2026 року спростовуються твердження відповідача про відсутність належних доказів щодо перерахування саме йому грошових коштів у сумі 14999 грн.

Отже, відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію занадання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в строки/терміни, щовизначені Договором, зокрема згідно Графіку платежів, який є Додатком №1 до Договору.

Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов?язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов?язання та договір.

Всупереч умов Договору №1311630 від 04.12.2020 року відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання і фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були.

Первісний кредитор ТОВ «Мілоан» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно Договору відступлення прав вимоги №58-МЛ від 29.12.2020 року.

А відтак, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за укладеним ним Кредитним договором №2973777 від 24.06.2020 року.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором №2973777 від 24.06.2020 року (а.с.20), заборгованість ОСОБА_1 станом на 14.04.2021 року становить 58108,16 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 13409 грн., прострочена заборгованість за відсотками 43649,23 грн., прострочена заборгованість за комісією 1049,93 грн.

Однак суд не погоджується із такою сумою заборгованості з наступних підстав.

Щодо суми нарахованих відсотків.

Згідно заявленої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до стягнення заборгованості за відсотками, така становить 43649,23 грн. Проте, суд не погоджується і таким розміром заборгованості за відсотками з огляду на таке.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов?язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Поняття «строк виконання зобов?язання» і «термін виконання зобов?язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов?язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов?язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов?язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред?явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред?явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред?явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі №944/3046/20 (провадження №61-19719св21) зроблено висновок, що «якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem» (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» («under the diminant sinfluence of the party»)».

Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 15 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як встановлено судом, строк кредитування (користування кредитом) був погоджений сторонами та становив 15 днів (п.1.3 Договору), термін повернення кредиту 09.07.2020 року (п.1.4 Договору).

Умови пролонгації кредиту передбачені п.2.3 Договору.

Так, пунктом 2.3.1 Договору передбачено можливі строки продовження та ставки комісії за продовження кредиту, зокрема, передбачено такі строки продовження та відповідні їм максимальні ставки комісії у відсотку від поточного залишку кредиту: 3 дні 3,00%, 7 днів 5,00%, 15 днів 10,00% (а.с.13).

З копії Відомості про щоденні нарахування та погашення надані ТОВ «Мілоан» по кредитному договору №2973777, встановлено, що 25.06.2020 відбулось надання кредиту у розмірі 14999 грн. і нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 1049,93 грн. (а.с.19).

Починаючи з 26.06.2020 року по 09.07.2020 року відбувалось нарахування процентів за кожен день користування кредитом у розмірі по 131,99 грн. загальна сума яких складає 1847,86 грн. (131,99 х 14 днів = 1847,86 грн.).

З вказаної відомості судом встановлено, що відповідач тричі здійснював сплату нарахованих тіла кредиту, процентів по кредиту та нарахованої комісії за управління та обслуговування кредиту: 09.07.2020 року, 17.07.2020 року та 21.07.2020 року, продовживши таким чином строк користування поточним кредитом відповідно на 7 днів, на 3 дні та на 3 дні (а.с.19). Зокрема:

1) 09.07.2020 року позичальник ОСОБА_1 здійснив сплату тіла кредиту у сумі 749 грн., сплату процентів по кредиту у сумі 579 грн. та сплату нарахованої комісії за управління та обслуговування кредиту у сумі 749 грн. (14999 : 100 х 5 = 749,95 грн.). Сума нарахованих процентів з 10.07.2020 по 17.07.2020 становить 1590,30 грн. (125,40 х 7 = 877,80 + 712,50 грн. = 1590,30 грн.);

2) 17.07.2020 року позичальник здійснив сплату нарахованої комісії за управління та обслуговування кредиту у сумі 427 грн. (14250 : 100 х 3 = 427,50 грн.), сплатив тіло кредиту у сумі 427 грн. та сплатив проценти по кредиту у сумі 390 грн. Сума нарахованих процентів з 18.07.2020 по 21.07.2020 становить 1056,07 грн. (121,64 х 3 = 364,92 + 691,15 = 1056,07 грн.)

3) 21.07.2020 року здійснив сплату тіла кредиту у сумі 414 грн. (13823 : 100 х 3 = 414,69 грн.), сплату процентів по кредиту у сумі 457 грн. та сплату нарахованої комісії за управління та обслуговування кредиту у сумі 414 грн. Сума нарахованих процентів з 22.07.2020 по 24.07.2020 включно становить 354 грн. (118 х 3 = 354 грн.).

Отже, загальна сума нарахованих відсотків за період з 25.06.2020 року по 24.07.2020 року включно, становить 4848,23 грн. (1847,86 грн. +1590,30 грн. + 1056,07 грн. + 354 грн.).

Окрім того, суд вважає, що тлумачення «contra proferentem» слід також застосовувати до умови договору наведеної у п.2.2.3 Договору «якщо позичальник всупереч умовам цього договору продовжує користуватись кредитом після спливу терміну (дати) повернення кредиту, проценти за стандартною базовою ставкою передбаченою п.1.6 Договору в період прострочення позичальника нараховуються за вибором позикодавця в якості процентів за користування кредитом або в якості процентів передбачених ст.625 ЦК України».

Тому суд вважає, що позичальник своїми активними діями по сплаті передбачених договором платежів для пролонгації дії договору, розумів та погоджувався з тим, що строк дії договору саме 15 днів, які можна продовжити відповідно до п.2.3.1 Договору лише на 3, 7 та 15 днів, після спливу яких настала б відповідальність за прострочення кредиту у відповідності до вимог ст.625 ЦК України.

Отже, з урахуванням вищенаведених мотивів, загальна сума заборгованості за кредитним договором становитиме 19307,16 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 13409 грн., прострочена заборгованість за відсотками 4848,23 грн., прострочена заборгованість за комісією 1049,93 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково в сумі 19307,16 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст.137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об?єднанням «Апологет», копію ордера (а.с.32), копію Акта №Д/27312 наданих послуг від 14.04.2026 року, згідно якого вартість наданих послуг стосовно боржника ОСОБА_1 складає 8000 грн., Детальний опис наданих послуг до Акту №Д/27312, в якому зазначено найменування послуги та час виконання (а.с.33) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.34).

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, правова допомога підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2658,40 грн. (8000 : 100 х 33,23 = 2658,40 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 884,72 грн. (19307,16 х 100% : 58108,16 = 33,23; 2662,40 : 100% х 33,23 = 884,72 грн.).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2973777 від 24.06.2020 року у розмірі 19307 (дев`ятнадцять тисяч триста сім) грн. 16 коп., а також 884,72 грн. сплаченого судового збору та 2658,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення складено 18 серпня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула