Рішення № 139092438, 13.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7916/26

Провадження № 2/344/5084/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

13 серпня 2026 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Польської М.В.

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» у квітні 2026 року звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.09.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачкою укладено кредитний договір № 25577-09/2023. За умовами укладеного договору, позичальник отримала кредит в розмірі 10 600 грн. на умовах визначених кредитним договором. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису шляхом введення одноразового ідентифікатора. 29.03.2024 року між ТОВ "Аванс Кредит" та ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу № 29032024, відповідно до якого ТОВ "Аванс Кредит" відступило на користь ТОВ "ФК «Кредит-Капітал" права вимоги за кредитним договором № 25577-09/2023 від 20.09.2023 року. Заборгованість відповідача становить 101 500 грн., з яких: 10 600 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 90 900 грн. - заборгованість за відсотками. З урахуванням викладеного, представник просив стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 101 500 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.

Ухвалою до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28 квітня 2026 року відкрито загальне позовне провадження по даній справі без виклику сторін, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання справи) в змішаній (паперовій та електронній) формі та витребувано докази.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Водночас, у строк встановлений судом ухвалою відповідач, його представник відзив на позов не подали, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 20.09.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 25577-09/2023 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.18. кредитного договору зі сторони клієнта кредитний договір підписується шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1.1., 1.2. договору відповідачу було надано кредит в розмірі 10 600 грн строком на 360 днів. Дата погашення кредиту 13.09.2024 року.

Відповідно до п. 1.4., 1.4.1., 1.5 договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Денна процентна ставка становить 2,50% і застосовується в межах строку кредитування. клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів.

Згідно з п. 1.6 кредитного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, уключаючи використання реквізитів платіжної картки №4149-51хх-хххх-9149, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за вказаними реквізитами.

У паспорті споживчого кредиту зазначено, що метою отримання кредиту є придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних із здійсненням підприємницької чи незалежної професійної діяльності або виконанням обов`язків найманого працівника. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що кредит за своїм цільовим призначенням є споживчим.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало 20.09.2023 року ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 600 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 хх-хххх-9149, що підтверджується повідомленням ТОВ "УПР" №3466_250630130109 від 30.06.2025.

На вимогу суду від АТ «Райффайзен Банк» надійшла інформація, згідно якої, банківська картка № НОМЕР_1 хх-хххх-9149 емітована на ім?я ОСОБА_1 . Згідно виписки по рахунку 20.09.2023 року на вказану банківську картку було зарахування в розмірі 10 600 грн.

Відповідно до розрахунку суми заборгованості за договором, що наданий первісним кредитором, станом на 29.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №25577-09/2023 від 20.09.2023 року становить 56 980 грн., з яких: 10 600 грн. заборгованість за кредитом, 46380 грн. заборгованість за відсотками (за період з 20.09.2023 року по 29.03.2024 року) тобто в межах строку кредитування.

29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір факторингу №29032024, відповідно до умов якого позивач набув статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до боржників ТОВ «Аванс Кредит».

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до Договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №25577-09/2023 від 20.09.2023 складає 56 980 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №25577-09/2023 від 20.09.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 101 500 грн., з яких: 10 600 грн. тіло кредиту; 90 900 грн. заборгованість за відсотками (за період з 20.09.2023 року по 13.09.2024 року, тобто в межах строку кредитування). Із вказаного розрахунку слідує, що позивач також здійснював нарахування відсотків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

З врахуванням положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом: алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Близькі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року при розгляді справи № 758/14925/23.

З огляду на вищенаведені норми права, аналізуючи надані позивачем докази, позивачем у передбаченому законом порядку доведено факт укладення між сторонами договору про надання фінансового кредиту №25577 -09/23 від 20.09.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 2 ст. 1081 ЦК України грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №25577-09/2023 від 20.09.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 становить 101 500 грн., з яких: 10 600 грн. тіло кредиту; 90 900 грн. заборгованість за відсотками (за період з 20.09.2023 року по 13.09.2024 року).

Разом з тим, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі Закон № 3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Враховуючи вищевикладене, згідно з вказаним Законом, максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, з 24 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; протягом наступних 120 днів, тобто з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; починаючи з 21 серпня 2024 року, - 1%.

Суд, перевіривши наданий первісним позивачем розрахунок встановив, що фактичний розмір заборгованості за відсотками за вказаний період є більшим, ніж заявлено у позові. Зокрема, за розрахунком суду, розмір відсотків за період з 20.09.2023 року по 13.09.2024 року розмір процентів, що підлягає стягненню з відповідача, відповідно до розрахунку процентної ставки в розмірі 2,5% складає 57 240 грн. (за період з 20.09.2023 року по 22.04.2024 року), за процентною ставкою 1,5% складає 19 080 грн. (за період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року), за процентною ставкою 1% складає 2 544 грн. (за період з 21.08.2024 року по 13.09.2024 року), що в загальному розмірі становить 78 864 грн.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 78 864 грн. (з 20.09.2023 року по 13.09.2024 року).

Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок виплати яких встановлюється договором.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що відповідач не спростувала факту отримання грошових коштів, а також не довела неприналежність їй банківського рахунку, а отже вимоги в частині стягнення боргу, з врахуванням проведеного судом перерахунку, є частково доведеним.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №25577-09/23 від 20.09.2023 року у сумі 89 464 грн., з яких: 10 600 грн. тіло кредиту; 78 864 грн. заборгованість за відсотками (за період з 20.09.2023 року по 13.09.2024 року)

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Встановлено, що до матеріалів справи стороною позивача долучено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», акт №1034 наданих послуг від 10.04.2026 року та детальний опис наданих послуг до акту №1034 за договором про надання правової (правничої) допомоги в якому зазначено перелік послуг, що входять до складу правової (правничої) допомоги в розмірі 8 000 грн.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)). Такі ж висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 у справі № 681/947/24, постанові Верховного Суду 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8 000 грн. є значно завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов`язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 4 000 грн.

Згідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідача слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 2 346,63 грн., відповідно до частки задоволених позовних вимог (88,14%).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Задовольнити частково позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», місце реєстраціі? - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх), заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №25577-09/23 від 20.09.2023 року у сумі 89 464 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 346,63 грн. (дві тисячі триста сорок шість гривень 63 копійок) та 4 000 грн. (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 серпня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА