Ухвала суду № 139091553, 19.08.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень

19 серпня 2026 р. Р і в н е№460/4911/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянувши Звіт Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року постановлено:

"Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (вулиця Грушевського, 1, селище міського типу Зарічне, Рівненська область, 34000; код ЄДРПОУ 23306428) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства згідно із статті 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 (сорок) коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області (код ЄДРПОУ 23306428)."

Позивач подав до суду заяву про зобов`язання Відповідача подати звіт про виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 заяву ОСОБА_1 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/4911/20 задоволено; зобов`язано Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області подати до суду звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/4911/20 у місячний строк з дня отримання суб`єктом владних повноважень копії цієї ухвали.

12 березня 2026 року Відповідач подав до суду Звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 13.03.2026 Звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 06.04.2026 у прийнятті звіту Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області про виконання судового рішення у справі №460/4911/20 відмовлено; встановлено Управлінню соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області новий строк для подання до суду Звіту про виконання судового рішення у справі №460/4911/20, який становить один місяць з дати отримання копії цієї ухвали.

24 квітня 2026 року Відповідач подав до суду Звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 27.04.2026 Звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 30.06.2026 у прийнятті звіту Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області про виконання судового рішення у справі №460/4911/20 відмовлено; установлено Управлінню соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області новий строк для подання до суду Звіту про виконання судового рішення у справі №460/4911/20, який становить один місяць з дати отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою суду від 06.08.2026 постановлено: у прийнятті звіту Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області про виконання судового рішення у справі №460/4911/20 відмовити. Встановити Управлінню соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області новий строк для подання до суду Звіту про виконання судового рішення у справі №460/4911/20, який становить десять днів з дати отримання копії цієї ухвали.

10 серпня 2026 року Відповідач подав до суду Звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 11.08.2026 Звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Розглянувши Звіт та додані до нього на підтвердження відповідних обставин матеріали, суд зазначає таке.

За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення.

Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

У справі "Сорінг проти Об`єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.

Рішенням суду зобов`язано Управління соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

У Звіті Відповідач зазначає, що в Управлінні відсутнє програмне забезпечення ASOPD, тому обрахунок здійснено в ручному режимі по дату прийняття рішення Рівненським окружним адміністративним судом. Відповідно до проведеного розрахунку сума складає 25730,14 грн. Рішення суду залишається частково невиконаним у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного призначення.

Відповідач надав суду Розрахунок грошової допомоги, відповідно до якого її розмір становить 25730,14 грн зва період з липня 2018 року по березень 2021 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 № 2246-VIII визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

З Розрахунку вбачається, що Відповідач здійснив нарахування грошової допомоги з липня 2018 року по листопад 2018 року, виходячи з прожиткового мінімуму 1841,00 грн; за грудень 2018 року 1921,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

З Розрахунку вбачається, що Відповідач здійснив нарахування грошової допомоги з січня 2019 року по червень 2019 року, виходячи з прожиткового мінімуму 1921,00 грн; з липня 2019 року по листопад 2019 2007,00 грн, за грудень 2019 року 2102,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень, з 1 грудня - 2270 гривень.

З Розрахунку вбачається, що Відповідач здійснив нарахування грошової допомоги з січня 2020 року по червень 2020 року, виходячи з прожиткового мінімуму 2102,00 грн; з липня 2020 року по листопад 2020 2197,00 грн, за грудень 2020 року 2270,00 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня.

З Розрахунку вбачається, що Відповідач здійснив нарахування грошової допомоги з січня 2021 року по березень 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму 2270,00 грн.

Загальний розмір нарахованої допомоги на виконання судового рішення становить 25730,00 грн за період з липня 2018 року по березень 2021 року.

Тобто, за цей період Відповідач здійснив належний розрахунок грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проте, як Відповідач зазначає у Звіті: «В Управлінні відсутнє програмне забезпечення ASOPD, тому обрахунок здійснено в ручному режимі по дату прийняття рішення Рівненським окружним адміністративним судом».

Суд зазначає, що відповідно до судового рішення Відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Тобто, судовим рішенням встановлено дату початку нарахування щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року з 17.07.2018.

Будь-якої кінцевої дати нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи судом рішенням не визначено.

Тому, здійснення Відповідачем розрахунку щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 17.07.2018 лише по березень 2021 року (дата винесення судом рішення) є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо фактичної виплати нарахованої суми у розмірі 25730,00 грн за період з липня 2018 року по березень 2021 року, суд зазначає таке.

Відповідач у звіті зазначає, що відповідно до проведеного розрахунку сума складає 25730,14 грн. Рішення суду залишається частково невиконаним у зв`язку з відсутністю відповідного бюджетного призначення.

На підтвердження таких доводів Відповідач надав суду Кошторис на 2026 рік та План асигнувань загального фонду бюджету на 2026 рік.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Приписами пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України встановлено, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що виплата нарахованих (перерахованих) сум за рішенням суду здійснюється управлінням з джерел, визначених законодавством, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому, слід зазначити, що виділення коштів із бюджету на фінансування вказаних платежів не залежить від волі окремого керівника територіального органу, що дає підстави для висновку про відсутність в діях керівника Управління ознак вини та умислу.

Суд зазначає, що спосіб судового контролю, передбачений статтями 382 382-3 КАС України, спрямований на забезпечення виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, яке залишається не виконаним.

При цьому, аби застосувати вказаний спосіб судового контролю, суд повинен мати обґрунтовані сумніви у виконанні суб`єктом владних повноважень свого конституційного обов`язку - виконання судового рішення.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними постановах від 21.11.2019 у справі №802/1933/18-а та від 29.04.2022 у справі №120/2914/19-а, які є обов`язковими для врахування судом в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, Відповідачем виконано рішення суду в частині нарахування заборгованості за період з липня 2018 року по березень 2021 року.

За відсутності бюджетного фінансування для виплати заборгованості за судовим рішенням, багаторазове встановлення Відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення є формальним заходом, оскільки не впливає на поведінку Відповідача та не призводить до повного виконання судового рішення, яке, як встановив суд, не виконується з незалежних від Відповідача причин.

Вказане стосується питання фактичної виплати нарахованої суми.

Відповідно до частини першої статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

За приписами частини другої статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Суд зазначає, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У рішеннях Конституційного Суду України зроблено висновок про те, що забезпечення виконання судового рішення є безпосереднім обов`язком держави, яка через національні організаційно-правові та процесуальні механізми повинна не лише впроваджувати ефективну систему виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цієї системи у такий спосіб, щоб доступ до неї мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення; саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність; посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

За приписами частини першої статті 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке стосується виконавчого провадження.

Суд зазначає, що з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для Позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України, суд зазначає, що судове рішення у справі не було виконане у частині виплати грошових коштів протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

При цьому, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми.

Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з пенсійного органу коштів є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина.

Метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме стягнення коштів.

(Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, адміністративне провадження № К/990/28739/25).

У свою чергу, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим Відповідачем.

Тому, суд дійшов висновку про необхідність змінити спосіб і порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №460/4911/20 шляхом стягнення з Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми у розмірі 25730,00 за період з липня 2018 року по березень 2021 року.

Разом з цим, суд зобов`язує Відповідача подати до суду новий звіт про виконання судового рішення щодо здійснення нарахування Позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з березня 2021 року по теперішній час із зазначенням: періоду (помісячно), нарахованої суми, розміру прожиткового мінімуму, який застосовувався для здійснення нарахування.

Також, Позивач подав до суду клопотання про розгляд звіту у судовому засіданні.

Таке клопотання не підлягає до задоволення, оскільки Звіт призначено до розгляду в порядку письмового провадження, а підстав для призначення розгляду звіту в судовому засіданні судом не установлено.

Керуючись статтями 241, 248, 381-1, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про розгляд звіту у судовому засіданні залишити без задоволення.

У прийнятті звіту Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області про виконання судового рішення у справі №460/4911/20 відмовити.

Змінити спосіб і порядок виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №460/4911/20 шляхом стягнення з Управління соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 нарахованої суми у розмірі 25730,00 за період з липня 2018 року по березень 2021 року.

Встановити Управлінню соціального захисту населення Вараської районної державної адміністрації Рівненської області новий строк для подання до суду Звіту про виконання судового рішення у справі №460/4911/20, який становить двадцять днів з дати отримання копії цієї ухвали щодо здійснення нарахування щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з березня 2021 року по теперішній час із зазначенням: періоду (помісячно), нарахованої суми, розміру прожиткового мінімуму, який застосовувався для здійснення нарахування.

Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту належить додати: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення розглядається протягом десяти днів з дня його надходження і за наслідками розгляду такого звіту судом приймається рішення в порядку статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 19 серпня 2026 року

Суддя К.М. Недашківська