Рішення № 139091099, 17.08.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2061/26

Провадження № 2/177/1667/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

17 серпня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Березюк М. В.

за участі: секретаря Бабєєва К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказав, що 22.02.2025 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» (далі по тексту ТОВ «Сіроко Фінанс») укладено договір про надання позики №319376, за умовами якого позикодавець надав позичальнику позику у розмірі 3900,00 грн., на строк 30 днів, процентна ставка в розмірі 0,01% в день від суми позики на строк дії договору, комісія у розмірі 29,71% від суми позики. Відповідно до договору позика надавалася на споживчі цілі, а позичальник зобов`язується повернути позику і сплатити проценти за її користування та інші платежі відповідно до умов договору. Проте, відповідачем не виконані належним чином зобов`язання в частині погашення заборгованості.

23.07.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивачем ТОВ «ФК «Солвентіс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Солвентіс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №319376 від 22.02.2025 року. Таким чином, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в загальному розмірі 12870,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 3900,00 грн, заборгованість за відсотками 11,31 грн., заборгованість по комісії 1158,69 грн., заборгованість за штрафними санкціями 7800,00 грн.

Оскільки відповідач не здійснює платежів для погашення існуючої заборгованості, продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань, чим порушує законні права та інтереси ТОВ «ФК «Солвентіс», позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім того, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22.06.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Солвентіс» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив суд справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечував (а.с.6).

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася в установленому законом порядку (а.с.81,88). Заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, відзиву не подано.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України.

Зі згоди представника позивача, який не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на місці постановив ухвалити по справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено, що 22.02.2025 між ОСОБА_1 та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено договір позики №319376, за умовами якого позикодавець надає позичальнику позику на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути позику і сплатити проценти за її користування та інші платежі у відповідності до умов договору.

Умовами договору обумовлено суму позики 3900,00 грн (п.2.1 договору), який надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на картковий рахунок позичальника (п.1 договору). Строк дії договору 30 днів (п.2.2 договору), процентна ставка за користування позикою 0,01% в день від суми позики ( п. 2.3 договору), комісія становить 29,71% від суми позики ( п.2.4 договору) (а.с. 9-14).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний договір підписаний сторонами за допомогою одноразового ідентифікатора (а.с.14), який був направлений позичальнику 22.02.2025 року на електронну пошту, зазначену нею при укладенні договору (а.с. 8).

Договір містить докладну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , зокрема індивідуальний податковий номер, адресу проживання, електронну адресу, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Сіроко Фінанс» виникло зобов`язання щодо надання коштів за договором позики, а у відповідача - зобов`язання з їх повернення, сплати відсотків та комісії.

Банк виконав умови договору, надав відповідачу позиву в сумі 3900,00 грн, що підтверджується довідкою про укладення договору (а.с. 8, 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем ОСОБА_1 умови договору належним чином не виконано, порушено вимоги правил надання банківських послуг, якими передбачено зобов`язання позичальника погашення заборгованості за договором позики, а також проценти за його користування та комісії.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Договором позики, який не заперечила відповідач, за відповідачем станом на 23.07.2025 року утворилася заборгованість у сумі 12870,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту 3900,00 грн, заборгованість за відсотками 11,31 грн., заборгованість по комісії 1158,69 грн., заборгованість за штрафними санкціями 7800,00 грн.(а.с. 17-20).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Солвентіс» 23.07.2025 укладено договір факторингу № 23072025, яким ТОВ «Солвентіс» набуло права грошової вимоги до боржників, зазначених в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 ( а.с. 21-23).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Таким чином, на підставі наведеного, виходячи із принципів змагальності, диспозитивності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 5070,00 грн. (3900,00+11,31+1158,69) гривень, що складає суму заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками та комісії.

Відповідач не довела належного виконання нею зобов`язань за договором позики, розрахунок заборгованості не спростувала, відзив на позов не надала.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею (штрафом) у розмірі 7800,00 грн, суд вважає ці вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, в силу прямої норми закону, банк (фінансова установа) зобов`язаний був списати боржнику заборгованість за неустойкою (пеню, штраф) в сумі 7800,00 грн, адже вона нарахована за договором позики укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак кредитор списання неустойки не здійснив, звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає штраф.

Вказане суперечить вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу є такими, що не підлягають задоволенню. В цій частині в задоволені позову суд вважає за необхідне відмовити.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений та документально підтверджений судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1048,71 гривень (5070,00 грн х100 %/: 12870,00 грн = 39,39 % задоволених позовних вимог; 2662,40 грн х 39,39% /100 % = 1048,71 грн).

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн, суд враховує наступне.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування витрат на правову допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги від 02.01.2026 №43657029/01, укладеного між ТОВ «ФК «Солвентіс» та АБ «Сергія Пошельозного», та додаткову угоду від 31.03.2026 №319376 до нього, де обумовлено доповнення розділу «Предмет договору» пунктом щодо представництва адвокатським бюро у справі щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 ; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро на підставі договору про надання правової допомоги таких як правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових консультацій, як усних так і письмових, складання позовної заяви, формування додатків до позовної заяви, де зазначено витрачений адвокатом час та вартість наданих послуг 6000,00 грн; акт №319376 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 31.03.2026.

Суд, розглянувши вказані докази, оцінивши розмір витрат на правничу допомогу з точки зору реальності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову, приходить до висновку, заявлені до відшкодування витрат на правничу допомогу не є реальними та пропорційними сумі заявлених позовних вимог.

Справа розглянута в спрощеному провадженні з повідомленням сторін. Однак, сторони безпосередньої участі в судових засіданнях з розгляду вказаної справи неприймали, позивачем, окрім позову з додатками, будь-яких інших документів не подано. Сам обсяг доказів у справі є незначним, а справа не вирізняється підвищеною складністю. Зміст позову є нескладним, ґрунтується на незначній кількості документів, є поданим через систему електронний суд, що не вимагає додаткових часових та ресурсних витрат. Більш того, заявлених розмір витрат на правничу допомогу 6000 грн, є явно неспівмірним з ціною позову 12870,00, грн. та тим більше неспівмірним з обґрунтованим та задоволеним розміром позовних вимог.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що обґрунтованою є сума витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, а враховуючи часткове задоволення позову, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає сума витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог 1969,50 грн. (5000,00 х 39,39 %/100%).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Солвентіс»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Солвентіс» (юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київська область, код ЄДРПОУ 43657029) заборгованість за договором позики №319376 від 22.02.2025 року станом на 23.07.2025 в загальному розмірі 5070 (п`ять тисяч сімдесят) гривень 00 копійок.

В частині позовних вимог про стягнення штрафу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Солвентіс» (юридична адреса: вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київська область, код ЄДРПОУ 43657029) 1048 (одна тисяча сорок вісім) гривень 71 копійка у рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору та 1969 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 50 копійок в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто протягом тридцяти днів з дня його складання та підписання, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення та підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та подання апеляційної скарги на заочне рішення, може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених процесуальним законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Текст рішення складено 19.08.2026 року.

Суддя М.В.Березюк