Ухвала суду № 139090537, 19.08.2026, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/6771/25

н/п 1-кп/766/2634/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження строку дії запобіжного заходу

19.08.2026 року м.Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника : ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Херсоні, кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до ЄРДР за № 22025230000000197 від 11.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,-

встановив:

У провадженні Херсонського міського суду Херсонської області з 02.05.2025 року перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 12.02.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обрано запобіжний захід у вигляді «тримання під вартою» без права внесення застави строком до 12.04.2025 року включно. Ухвалою від 16.03.2026 року визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді "застави" у розмірі 600 ( шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з продовженням строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який востаннє продовжено ухвалою суду від 22.06.2026 строком до 20.08.2026 року включно.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням, в якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки ризики, які стали передумовою для його обрання не зменшились та не змінились.

Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти продовження запобіжного заходу у вигляді «тримання під вартою», подав клопотання, яке підтримав в судовому засіданні, про зміну запобіжного заходу на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, обґрунтовуючи його тим, що обвинувачення є необґрунтованим та упередженим, прокурором не було доведено та підтверджено належними та допустимими доказами озвучені ризики ( п.п. 1,3,5 ст. 177 КПК України), вони є виключно припущеннями. Наголосив, що обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для застосування та продовження тримання під вартою. Тому просив застосувати до нього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Також просив надати можливість внести заставу в рамках його фінансових можливостей.

Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, вважала, що ризики, на які посилається прокурор значно зменшилися, адже свідки допитані, а ризик продовження протиправної діяльності є лише припущенням. Єдиним доведеним, на її думку, ризиком є тяжкість злочину, що не може бути єдиною підставою для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді "тримання під вартою". Тому підтримала клопотання, заявлене ОСОБА_5 , вважала, що саме запобіжний захід у вигляді «цілодобового домашнього арешту» забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та убезпечить настання тих ризиків, на які посилається прокурор. Однак, якщо суд дійде до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді « тримання під вартою» просила змешити розмір застави.

Заслухавши учасників судового провадження, вивчивши клопотання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд, враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, мету і підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України дійшов такого висновку.

Згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

3 матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання безальтернативно у вигляді «позбавлення волі» строком до п?ятнадцяти років позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п?ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Як встановлено зі змісту ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 12.02.2025, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави ОСОБА_5 , слідчим суддею враховано про наявність вагомих доказів про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та встановлено наявність ризиків вказаних в ухвалі, а саме: впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 199 КПК України, суд при вирішенні питання щодо доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого, повинен враховувати зокрема таке: чи не зменшився заявлений ризик або чи не з?явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; встановити наявність обставин, які перешкоджають завершенню провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Оцінюючи наявність ризиків, які можуть стати підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує можливість обвинуваченого впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Так, суд зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні для надання ними неправдивих показань або відмови від дачі показань не зменшився з огляду на те, що не всі свідки допитані під час судового розгляду.

Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Окрім цього, з урахуванням категорії злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , оголошеного в країні воєнного стану, є вірогідність того, що останній може вчиняти інші злочини проти основ національної безпеки України.

Вказані ризики наразі знівельовані саме триманням обвинуваченого під вартою.

Також при вирішенні питання суд бере до уваги у сукупності обставини, які передбачені ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого; враховуючи особу ОСОБА_5 , відсутність беззаперечних відомостей про міцність соціальних зв?язків обвинуваченого; також судом враховуються вік та стан здоров?я обвинуваченого, які не перешкоджають подальшому утриманню в умовах ізоляції від суспільства, оскільки даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надходило, що дає можливість зробити висновок про те, що його здоров?я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення.

Отже, обставини, на які посилаються як обвинувачений, так і захисник не зменшують встановлені ризики та не є визначальними аргументами, які могли бути запорукою належної процесуальної поведінки та надали б можливість застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді «домашнього арешту».

За приписами ч.6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 437-442-1 КК України , за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Тому, запобіжний захід був обґрунтовано застосований, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, тяжкості злочину, який йому інкримінується та інших обставин, з якими закон пов?язує можливість обрання такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вищевказане в своїй сукупності, вказує на наявність ризиків, які були підставами для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і не перестали існувати, а тому застосування більш м?якого запобіжного заходу, не зможе запобігти зазначеним ризикам незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Суд вважає, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, на даному етапі провадження не зменшились. Нових даних на підтвердження неможливості утримання обвинуваченого під вартою до суду не надійшло, стан його здоров?я не перешкоджає перебуванню у місцях попереднього ув`язнення, судовий розгляд не завершено.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і свідків, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши у сукупності всі обставини, з метою запобігти спробам обвинуваченого незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, суд не знаходить підстав для зміни щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу на менш суворий, з урахуванням цілей п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, принципу правової визначеності, вважає доцільним, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу строком на 60 діб (до 17.10.2026).

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, ухвалою суду від 16.03.2026 року, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, що є злочином проти національної безпеки України, вчинений під час дії воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом було визначено заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, у виді 600 (шестисот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та зазначені відповідні обов`язки, які має виконувати обвинувачений, у випадку внесення застави та звільнення із-під варти.

Враховуючи, що судом продовжується застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обсяг ризиків передбачених ст. 177 КПК України, який не зменшився, суд вважає необґрунтованим клопотання про зменшення обвинуваченому розміру застави.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 194, 197, 199, 331, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити строк «тримання під вартою» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.7 ст. 111-1 КК України, на 60 днів до 17.10.2026 року включно з можливістю внесення застави, визначеної ухвалою суду від 16.03.2026 року, у розмірі 600 ( шістсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 996 800 ( один мільйон дев`ятсот дев`яносто шість тисяч вісімсот) гривень.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити 2 (два) місяці з моменту внесення застави.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом 5 (п?яти) днів з дня її проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор».

СуддяОСОБА_1