Рішення № 139090325, 19.08.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/440/26

Провадження № 2/581/366/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

24 червня 2026 року позивач через електронний кабінет звернувся до суду з позовом, мотивувавши його тим, що 19 травня 2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем було укладено договір №2314561 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», що підписаний в порядку, визначеному статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до договору ОСОБА_1 отримала грошові кошти у сумі 30000 грн шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальниці, строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 1,0% в день та застосовується у межах строку кредиту.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору позивач просив стягнути з відповідача виниклу заборгованість на загальну суму 93599,92 грн, в тому числі 29999,92 грн заборгованість за тілом кредиту, 53100 грн заборгованість по процентах, 10500 грн заборгованість за штрафними санкціями, а також сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У поданому відзиві відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки умови кредитного договору нею не порушені та в рахунок погашення кредиту вона сплатила грошові кошти на користь позивача в загальному розмірі 33000 грн.

У відповіді на відзив представник позивача висловив незгоду з доводами відповідача, зазначив, що відповідач, підписавши кредитний договір, погодилася з його умовами, тому немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами договору, в межах строку користування кредитом та у відповідності до вимог законодавства України. З розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту вбачається, що всі платежі, здійснені відповідачем та долучені нею до відзиву на позовну заяву, товариством були враховані та зараховані у черговості, визначеній Законом України «Про споживче кредитування», в рахунок виконання зобов`язань за договором. Водночас зазначені платежі не забезпечили повного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, унаслідок чого заборгованість залишилася непогашеною. Саме невиконання відповідачем обов`язку щодо повного погашення заборгованості стало підставою для звернення товариства до суду з позовом.

20 липня 2026 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому вона зазначає, що позивач безпідставно нарахував пеню та штрафні санкції, які майже в 4 рази перевищують суму основного боргу. Твердження позивача, що вона не повертала коштів, спростовується наданими до суду банківськими виписками з АТ КБ «ПриватБанк», які підтверджують сплату грошових коштів у розмірі близько 50000 грн. Окрім цього, позивач зазначає про незаконність нарахування штрафів та пені під час дії воєнного стану та про одночасне стягнення штрафу та пені, що суперечать статті 61 Конституції України, яка забороняє подвійну цивільно-правову відповідальність за одне й те саме порушення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

19 травня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено договір №2314561 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» (а.с. 9-17).

Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит в національній валюті України - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору сума кредиту - 30000 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів.

Відповідно до пункту 1.5. договору стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Знижена процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується у випадку, якщо споживач, як учасник програми лояльності товариства, в дату першого платежу 8 червня 2025 року або протягом наступного календарного дня, що слідує за вказаною датою, сплатить кошти у сумі першого платежу, визначеного в графіку платежів. Знижка споживачу від товариства на стандартну процентну ставку є індивідуальною; у випадку її застосування сума процентів, що підлягає сплаті до вказаної вище дати (дати першого платежу), перераховується замість стандартної процентної ставки за зниженою процентною ставкою. Також, споживач може отримати індивідуальну знижку, якщо до вказаної дати здійснить повне дострокове повернення кредиту, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою до дати повного дострокового повернення кредиту (включно). У випадку часткового дострокового повернення кредиту такий перерахунок здійснюється тільки до дати часткового дострокового повернення кредиту, надалі застосовується стандартна процентна ставка без знижки і перерахунку. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка без знижки, що не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача.

Згідно з пунктом 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 2.2 договору дата видачі кредиту 19 травня 2025 року або 20 травня 2025 року.

Додатком до договору є паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що датою надання інформації є 19 травня 2025 року та інформація є актуальною до 21 травня 2025 року, крім того зазначено, що загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 108000 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 137700 грн (а.с. 18-19).

Відповідно до інформації №20.1.0.0.0/7-260701/46642-БТ від 6 липня 2026 року, наданої АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), 19 травня 2025 року на карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) зараховано грошові кошти у сумі 30000 грн (а.с. 106-123).

Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по кредитному договору №2314561 від 19 травня 2025 року за період з 19 травня 2025 року по 14 травня 2026 року непогашений залишок заборгованості складає 93599,92 грн, з яких: 29999,92 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 53100 грн - сума заборгованості за відсотками, 10500 грн - заборгованість за штрафними санкціями. Відповідачем протягом періоду 19 травня 2025 року по 14 травня 2026 року сплачено 59415,08 грн, з яких 0,08 грн було зараховано на погашення тіла кредиту, 54915 грн погашення процентів, 4500 грн погашення штрафних санкцій (а.с. 20-24).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Висновки суду по суті спору.

Судом установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язалася повернути позику та відсотки за користування нею, однак свого зобов`язання в повному обсязі вчасно не виконала, позику не повернула відсотки не сплатила.

Матеріалами справи доводиться, що відповідачем було сплачено за договором 59415,08 грн, ці кошти були зараховані на погашення тіла кредиту у розмірі 0,08 грн, відсотків у розмірі 54915 грн та штрафних санкцій у розмірі 4500 грн.

Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває станом на день розгляду справи.

З урахуванням вищевикладених положень є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій у розмірі 10500 грн, оскільки вони нараховані після 24 лютого 2022 року, тобто під час дії режиму воєнного стану, а неправомірно зараховані грошові кошти на погашення штрафних санкцій у розмірі 4500 грн необхідно зарахувати в рахунок погашення відсотків за користування кредитом.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 у поданому відзиві фактично не оспорює факту укладення кредитного договору та отримання коштів, також обґрунтованими є її доводи про сплату нею боргу, однак сплаченої суми не вистачило для повного погашення боргу.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконала своєчасно та належним чином, то суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача розміру несплаченої заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 29999,92 грн, відсотків, з урахуванням суми неправомірно нарахованої та сплачених штрафних санкцій, у розмірі 48600 грн (53100 - 4500), а всього 78599,92 грн.

Нарахування відсотків було здійснене в межах строку дії договору до 14 травня 2026 року.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини вимог.

Позов задоволено на 84 % (93599,92 грн 100%, 78599,92 грн 84%), а значить витрати по сплаті судового збору становлять 2236,42 грн (2662,40 грн 100%, 2236,42 грн 84%) та повинні бути стягнуті із відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» виниклу заборгованість за кредитним договором №2314561 від 19 травня 2025 року у розмірі 78599,92 грн, з яких: 29999,92 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 48600 грн - заборгованість за відсотками.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» 2236,42 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (м. Київ, Андріївський узвіз, 1 А, код ЄДРПОУ 43979069).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя О. В. Кузьмінський