Рішення № 139089597, 18.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/1958/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Львівського відділу №2 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в особі Львівського відділу №2 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (далі відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною відмову Львівського відділу № 2 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у вклеюванні до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- зобов`язати Львівський відділ № 2 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , нову фотокартку у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач звернулася до відповідача з проханням вклеїти фотографію у паспорт у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку. Проте, 31.10.2025 відповідач листом відмовив у задоволенні цього звернення та повідомив про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, якою затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, в редакції постанови КМУ № 745 від 26.10.2016 (далі - постанова КМ № 302), та на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 (далі - Тимчасовий порядок; наказ МВС № 456). У кінці листа відповідач зазначає: «...враховуючи відсутність зобов`язання Державної міграційної служби здійснити вклеювання фотокартки після спливу місячного терміну у Львівського відділу №2 ЗМУ ДМС відсутні правові підстави для вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України зразка 1994 року на Ваше ім`я після спливу тридцяти денного строку». Позивач визнає, що нею допущено правопорушення, за яке законом передбачено відповідне стягнення. Однак, відсутність у позивача дійсного паспорта суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на працю, на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів, у подальшому на оформлення пенсії тощо. Позивач вважає, що відмовою у вклеюванні фотокартки у її паспорт відповідач грубо і безпідставно порушує основоположні права і свободи як людини і громадянина, тому звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою від 06.02.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

25.02.2026 від відповідача за вх. №15514 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, пояснивши, що позивачка повинна була здійснити вклейку у паспорт громадянина зразка 1994 року у термін з 01.07.2023 (дата відновлення перебігу строків) до 01.08.2023, а саме у місячний термін. Разом з тим, варто врахувати, що Львівський відділ №2 ЗМУ ДМС у листом від 31.10.2025 року правомірно в порядку розгляду звернень громадян роз`яснив ОСОБА_1 у відповідь на її заяву від 23.10.2025, з якою вона звернулась, на момент виповнення їй 50 повних роки щодо вклеювання до недійсного паспорта нового фото по досягнення 45-річного віку, тобто по спливу більше 5-ти років (в той час як законодавство надає термін у 30 календарних днів з дня досягнення 45-річного віку), порядок відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення повернення державі, знищення паспорта громадянина України», якщо особа досягла 25- чи 45 річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток, здійснюється обмін паспорта. Рішення про відмову у вклеюванні фотокартки до паспорта у формі книжечки зразка 1994 року по досягненню 45-річного віку ОСОБА_1 по суті відповідачем не приймалося, а лист Львівського відділу №2 від 31.10.2025, який оскаржує позивач, як відповідь на звернення громадянина має роз`яснювальний характер щодо дотримання законодавчо-встановленого порядку звернення за адміністративною послугою, та не тягне для позивача правових наслідків, фактично та юридично не є актом індивідуальної дії рішенням суб`єкта владних повноважень відносно заявника, яке потенційно може бути предметом спірних правовідносин. Відсутність оскаржуваного рішення свідчить про відсутність спірних правовідносин, що в свою чергу свідчить про відсутність порушеного права та предмету спору. Лист відповідача, з яким висловив незгоду позивач, не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України . Разом з тим позивач помилково в якості джерела права для обґрунтування своєї позиції щодо права особи на вклеювання до паспорта у формі книжечки зразка 1994 року фотокартки по досягненню 45-річного віку після спливу встановленого законодавством 30-денного терміну наводить норми Закону України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі Закон №5492-VI), оскільки такі регулююсь якраз порядок оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки засобами ЄДДР з формуванням та присвоєнням УНЗР, від якого позивач відмовляється. З урахуванням наведеного, просив суд відмовити у задоволенні позову.

06.03.2026 від позивача за вх. №18478 надійшла відповідь на відзив, в якій позивача пояснила, що нею був пропущений строк, коли необхідно було звернутися до територіального підрозділу Державної міграційної служби для вклеювання фотокартки у паспорт у 45 років. З готовністю заплатити штраф за допущене правопорушення позивач у жовтні 2025 року звернулася в усній формі з паспортом і двома фотокартками розміром 3,5 х 4,5 см до відповідача щодо вклеювання фотокартки в її паспорт. Однак, позивачу було відмовлено з мотивацією, що вона звернулася пізніше, ніж через місяць після досягнення 45- річного віку, та запропоновано обміняти її паспорт-книжечку на паспортну ID-картку. Не погоджуючись з тим та для реалізації її права 23.10.2025 вимушена була подати до відповідача заяву вх. № 8524/1/4601-25 у довільній формі з проханням вклеїти фотокартку до паспорта. До заяви були надані всі необхідні документи, передбачені п. 15 Положення про паспорт № НОМЕР_1 : копія паспорта громадянина України і дві фотокартки розміром 35 х 45 мм. Співробітникам Львівського відділу № 2 ЗМУ ДМС був пред`явлений оригінал паспорта. На заяву відповідач надіслав відповідь листом №4656-1179/4656-25 від 31.10.2025 з відмовою у вклеюванні фотокартки до паспорта. Тому для захисту своїх прав і свобод позивач звернулася до суду. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці з 06.07.2026 по 10.08.2026 та тимчасовою непрацездатністю судді з 11.08.2026 по 14.08.2026, спір вирішується у після повернення судді до виконання службових обов`язків - 18.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

10.05.1999 ОСОБА_1 , громадянкою України, був отриманий паспорт громадянина України у формі книжечки серії НОМЕР_2 , який виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Відповідно до даних паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У жовтні 2025 року позивач звернулася з паспортом і двома фотокартками розміром НОМЕР_3 мм до Львівського відділу №2 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби в усній формі щодо вклеювання нової фотокартки в її паспорт-книжечку.

Позивачу було відмовлено також з усній формі з мотивацією, що вона звернулася пізніше місячного строку після досягнення нею 45-річного віку. Позивачу запропонували обміняти її паспорт-книжечку на паспорт ID-картку, на що позивач не погоджується.

Оскільки позивачу було відмовлено в наданні офіційно затвердженого бланку для оформлення заяви щодо вклеювання фотокартки, для захисту порушеного права, вона подала письмову заяву в довільній формі.

23.10.2025 позивачем подано до Львівського відділу № 2 ЗМУ ДМС письмову заяву № 8524/1/4601-25 від 23.10.2025 з проханням вклеїти фотокартку до паспорта. До заяви були надані всі необхідні документи, передбачені Положенням про паспорт № НОМЕР_1 : дві фотокартки розміром 35 х 45 мм та копія паспорта громадянина України. Співробітникам Львівського відділу № 2 ЗМУ ДМС був пред`явлений оригінал паспорта позивача.

Листом № 4656-1179/4656-25 від 31.10.2025 відповідач відмовив позивачу у вклеюванні фотокартки до паспорта, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, якою затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, в редакції постанови КМ України № 745 від 26.10.2016, та на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456. У кінці листа відповідач зазначив, що враховуючи відсутність зобов`язання Державної міграційної служби здійснити вклеювання фотокартки після спливу місячного терміну, у Львівського відділу №2 ЗМУ ДМС відсутні правові підстави для вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України зразка 1994 року на ім`я позивача після спливу тридцяти денного строку. Позивач визнає, що нею було пропущено п`ятирічний термін на звернення із вказаною заявою, проте, відсутність у неї, дійсного паспорта суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на працю, на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів, у подальшому на оформлення пенсії тощо. Вважає, що відмовою у вклеюванні фотокартки у її паспорт відповідач грубо і безпідставно порушує основоположні права і свободи як людини і громадянина, тому з метою захисту своїх прав звернулася до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Основного Закону не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. За змістом частини четвертої цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI в редакції згідно із Законом України від 14.07.2016 № 1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (далі - Закон № 1474-VIII) суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр (Реєстр) - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

За ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, і документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Одним із документів Реєстру, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зазначено паспорт громадянина України (п.п. «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

На виконання положень ч. 2 ст. 15 та абз. 2 ч. 2 ст. 21 Закону №5492-VI Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 302 (у редакції, викладеній згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745), якою затвердив: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом п. 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

- з 1 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- з 1 листопада 2016 року оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови №302 встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 1 листопада 2016 року припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 1 листопада 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п. п. 1, 2 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з п.п. 6 п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 обмін паспорта здійснюється у разі, зокрема, якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.

Пунктом 131 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).

Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» від 01.06.2010 №2297-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2297-ІV) визначено, що персональні дані є відомостями чи сукупністю відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Приписами ч. 1 ст. 6 Закону № 2297-ІV визначено, що мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1474-VIII до приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Поряд із тим, за пунктом 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1474-VIII, Кабінет Міністрів України зобов`язано, з-поміж іншого, у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

У межах встановленого Законом №1474-VIII строку Уряд прийняв постанову від 26.10.2016 №745, якою вніс відповідні зміни до Постанови №302 (положення цієї постанови (у новій редакції) наведено).

Постанова №745 набрала чинності з 01.11.2016, і з тієї ж дати офіційно встановлено, що паспорт громадянина України оформляється виключно у формі картки з безконтактним електронним носієм з використанням бланка, затвердженого Постановою №302.

На підставі Положення про паспорт (у редакції постанови Верховної Ради України від 02.09.1993 № 3423-ХІІ) Кабінет Міністрів України постановою від 04.06.1994 №353 (далі - Постанова № 353) затвердив зразок бланка паспорта громадянина України. Цю постанову з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185 «Деякі питання виконання Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визнано такою, що втратила чинність.

Однак, постановою від 12.06.2013 №415 уряд зупинив дію постанови від 13.03.2013 №185, відновивши дію Постанови №353, якою було затверджено зразок бланка паспорта громадянина України (зразка 1994 року).

Відповідно до п. п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис «Україна», нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис «Паспорт». На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис «Паспорт громадянина України». На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Отже, чинним законодавством передбачено, що громадянин України, який має паспорт у формі паспортної книжечки, зобов`язаний протягом місяця після досягнення 25- чи 45-річного віку звернутись до уповноважених державних органів із заявою про вклеювання до паспорту фотокартки.

Як зазначалось вище, до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним (п. 8 Положення про паспорт громадянина України №2503-XII, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII).

При цьому, суд зазначає, що паспорт, у якому не вклеєна фотокартка при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним для встановлення відповідної особи, однак визнання паспорту недійсним не за собою його вилучення. Крім того, вказаними нормами не встановлено заборони для вклеювання фотокартки у паспорт після спливу тридцятиденного строку.

В даному випадку позивач правомірно посилається на рішення Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018, ухвалене у зразковій справі №806/3265/17, відповідно до якого особі гарантується право на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки відповідно до вищенаведених норм, тоді як відповідач у спірних правовідносинах (правове регулювання яких не змінилося після прийняття наведеного судового рішення) фактично спонукає до отримання позивача паспорту у формі паспортної картки.

Так, згідно з ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI паспорт громадянина України містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону №2297-ІV обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Тобто, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Разом з тим, суд зауважує, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює порушення конституційних прав такої особи.

Отже, реалізація державних функцій має здійснюватися без примушування людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватися, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Суд погоджується із доводами відповідача, що позивачем пропущено строк для звернення до відповідача із заявою щодо вклеювання фотокартки в паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із досягнення 45-річного віку без поважних причин і це є порушенням вимог п.п. 6 п. 6 Порядку №302.

В той же час, за це порушення позивач може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, однак це не можна тлумачити так, що особа взагалі повинна бути позбавлена права на користування паспортом у формі книжечки.

Варто зазначити, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, разом з тим, у даному випадку такі обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання фотокартки до такого паспорта, законодавством не передбачена, натомість діюче законодавством визначено процедуру та порядок отримання паспорта у формі книжечки та вклеювання до нього фотокартки у відповідних випадках.

Отже, відсутність у позивача дійсного паспортного документу суперечить його інтересам та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, права на охорону здоров`я та соціальний захист, на укладення цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення довіреностей (доручень) іншим особам для здійснення представництва інтересів тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на вклеювання до паспорта громадянина України зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням ним 45 років.

При цьому, законодавством не передбачено іншого належного способу захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах, ніж зобов`язання відповідача вклеїти до паспорта позивача зразка 1994 року нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45-річного віку.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд висловив у постановах від 05.12.2019 у справі № 420/270/19, від 31.01.2020 у справі № 200/6627/19-а, від 06.02.2020 у справі № 420/3253/19, від 21.08.2020 у справі №240/3660/19.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи наведене та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позову.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п. п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Львівського відділу № 2 Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби у вклеюванні до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім`я ОСОБА_1 , нової фотокартки у зв`язку з досягненням 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Зобов`язати Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби (адреса: 79007, м. Львів, вул. Січових Cтрільців, 11, ЄДРПОУ 45870769) вклеїти до паспорта громадянина України у формі книжечки, який виданий на ім`я ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) нову фотокартку у зв`язку з досягненням нею 45-річного віку відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (адреса: 79007, м. Львів, вул. Січових Cтрільців, 11, ЄДРПОУ 45870769) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 грн.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 18.08.2026.

Суддя Потабенко В.А.