Рішення № 139089550, 19.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 рокусправа № 380/21066/24

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС» (далі - позивач, ТОВ «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС») звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.07.2024 №688/33-00-07-05 за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму штрафних санкцій 762556,73 грн в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму штрафних санкцій 158291,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2024 №831/33-00-07-05 за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму штрафних санкцій 14918,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що не заперечує факту прострочення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, проте вважає, що суму пені розраховано неправильно, унаслідок чого її розмір завищено на 173209,82 грн. Стверджує, що відповідач для перерахунку суми неодержаних грошових коштів у національну валюту застосував курс Національного банку України станом на 181 день від дня виникнення заборгованості, тоді як за приписами ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» пеня обчислюється за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості, яким, відповідно до ч.2, 3 ст.13 цього Закону, є день митного оформлення продукції, що експортується, а при імпорті - день здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Наголошує, що 181 день є днем виникнення порушення (першим днем після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків), а не днем виникнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом, а тому відповідач ототожнив ці різні за змістом поняття. Вказує, що за власним розрахунком позивача, здійсненим за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості, сума пені становить 604265,23 грн замість визначених відповідачем 762556,73 грн. Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 21.10.2024 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

07.11.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що спірні правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», який має прерогативу в застосуванні перед іншими законами. Наголошує, що згідно з підп.4 п.3 розділу І Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7, днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків, у зв`язку з чим, на переконання відповідача, курс Національного банку України, що підлягає застосуванню при розрахунку пені, береться на перший день прострочення граничного строку розрахунків. Стверджує, що пеню нараховано згідно з додатком №1 до акта перевірки, виходячи з такого курсу. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

12.11.2024 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що відповідач ототожнює день виникнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом із днем виникнення порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, тоді як у ч.5 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» йдеться саме про день виникнення заборгованості, а не про перший день прострочення граничного строку розрахунків. Наголошує, що посилання відповідача на інформацію із загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДПС України є безпідставним, оскільки такий ресурс містить лише позицію контролюючого органу і не є актом законодавства.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі наказу від 13.05.2024 №93 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.07.2023 по 18.06.2024 за контрактами від 31.12.2021 №2EX/2022 (дата експорту товару 26.07.2023, 01.08.2023, 09.08.2023, 15.08.2023, 23.08.2023, 29.08.2023) та від 30.06.2023 №11/ІМ/2023 (дата авансового платежу 09.08.2023).

За результатами перевірки складено акт від 02.07.2024 №446/33-00-07-05/25550470, яким встановлено порушення п.2, 3 ст.13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», а саме надходження з порушенням граничних строків розрахунків валютної виручки за експортним контрактом від 31.12.2021 №2EX/2022, укладеним з компанією «SC «Bal intermobil» SRL» (Румунія), та надходження з порушенням граничних строків розрахунків товару за імпортним контрактом від 30.06.2023 №11/ІМ/2023, укладеним з компанією «ZHANGJIAGANG SANCO MACHINERY CO., LTD» (Китай).

На підставі акта перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 24.07.2024 №688/33-00-07-05, яким за порушення п.2, 3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції», на підставі підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та згідно з п.5 ст.13 названого Закону застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 762556,73 грн.

За наслідками розгляду скарги позивача ДПС України рішенням від 19.09.2024 №28343/6/99-00-06-01-02-06 залишила зазначене податкове повідомлення-рішення без змін та додатково збільшила розмір нарахованої пені на 14918,32 грн, у зв`язку з чим відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 24.09.2024 №831/33-00-07-05, яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 14918,32 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2024 №688/33-00-07-05 у частині нарахування пені на суму 158291,50 грн та з податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2024 №831/33-00-07-05 на суму 14918,32 грн, позивач пред`явив цей позов до суду.

Позивач не заперечує факту прострочення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та не оспорює кількості днів прострочення і сум неодержаних грошових коштів (вартості непоставленого товару), а також незастосування пені до операцій, за якими сума незавершеної операції є меншою за 400000 грн. Спір між сторонами зводиться до визначення курсу Національного банку України, за яким сума неодержаних грошових коштів (вартості непоставленого товару) в іноземній валюті підлягає перерахунку в національну валюту для обчислення пені.

Змістом спірних правовідносин є правомірність визначення відповідачем розміру пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за податковими повідомленнями-рішеннями від 24.07.2024 №688/33-00-07-05 (в оскаржуваній частині) та від 24.09.2024 №831/33-00-07-05.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з підп.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, виконують, зокрема, таку функцію, як здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу.

Пунктом 111.2 ст.111 ПК України визначено, що фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі - Закон №2473-VIII).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №2473-VIII валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Згідно з ч.5 ст.11 Закону №2473-VIII органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

За змістом ст.11 Закону №2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

Статтею 12 Закону №2473-VIII передбачено, що Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити заходи захисту, до яких належить, зокрема, встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

За змістом ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Частиною 5 ст.13 Закону №2473-VIII унормовано, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно з ч.8 ст.13 Закону №2473-VIII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену ч.5 цієї статті.

Порядок здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків визначено Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (далі - Інструкція №7).

Відповідно до підп.4 п.3 розділу І Інструкції №7 день виникнення порушення - це перший день після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.

Пунктом 7 розділу ІІ Інструкції №7 встановлено, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком України граничних строків розрахунків з дати: оформлення митної декларації типу ЕК-10 «Експорт», ЕК-11 «Реекспорт» на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - підписання акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання; здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта) - за операціями з імпорту товарів.

Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обчислення розміру пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності передбачає перерахунок суми неодержаних грошових коштів (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Отже, ключовим для вирішення спору є з`ясування того, який саме день у розумінні ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII є днем виникнення заборгованості.

Законодавець не визначив зміст поняття «день виникнення заборгованості» безпосередньо у ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII, а тому його зміст підлягає встановленню шляхом системного тлумачення положень ст.13 цього Закону у їх взаємозв`язку. За приписами ч.2 ст.13 Закону №2473-VIII строк виплати заборгованості за операціями з експорту товарів обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується. За приписами ч.3 ст.13 Закону №2473-VIII за операціями з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися не пізніше встановленого граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Таким чином, саме з дня митного оформлення продукції (при експорті) та з дня здійснення авансового платежу (при імпорті) обчислюється строк виплати заборгованості, тобто виникає заборгованість за зовнішньоекономічним контрактом, після чого починається перебіг граничного строку розрахунків.

З наведеного слідує, що день виникнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом та день виникнення порушення строку розрахунків є різними за змістом поняттями. Днем виникнення заборгованості є день митного оформлення продукції, що експортується, а при імпорті - день здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Натомість днем виникнення порушення, відповідно до підп.4 п.3 розділу І Інструкції №7, є перший день після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків, тобто 181 день, з якого починає нараховуватися пеня. Ототожнення цих двох понять суперечить системному аналізу змісту ст.13 Закону №2473-VIII.

Наведене узгоджується і з п.7 розділу ІІ Інструкції №7, за яким відлік граничного строку розрахунків розпочинається саме з дати оформлення митної декларації (за операціями з експорту товарів) та з дати здійснення платежу (за операціями з імпорту товарів), тобто з дня виникнення заборгованості у розумінні ч.2, 3 ст.13 Закону №2473-VIII, а не з дня виникнення порушення.

З огляду на викладене, за приписами ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII сума неодержаних грошових коштів (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті підлягає перерахунку в національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості, тобто на день митного оформлення продукції, що експортується (за експортними операціями), та на день здійснення авансового платежу (за імпортними операціями), а не за курсом Національного банку України, встановленим на перший день після закінчення граничного строку розрахунків (181 день).

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що курс Національного банку України, який підлягає застосуванню при розрахунку пені, береться на перший день прострочення граничного строку розрахунків. Такий підхід ґрунтується на ототожненні дня виникнення заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом (ч.2, 3 ст.13 Закону №2473-VIII) з днем виникнення порушення (підп.4 п.3 розділу І Інструкції №7), що не відповідає змісту наведених норм. Підпункт 4 п.3 розділу І Інструкції №7 визначає день виникнення порушення як момент, з якого починається нарахування пені, однак не встановлює курсу, за яким сума заборгованості перераховується в національну валюту, і не змінює визначеного ч.2, 3 ст.13 Закону №2473-VIII дня виникнення заборгованості.

Покликання відповідача на інформацію, розміщену на загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДПС України, є безпідставним, оскільки такий ресурс не є актом нормативного характеру, а його зміст не відповідає змісту законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Суд враховує, що позивач не заперечує факту прострочення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, кількості днів прострочення та сум неодержаних грошових коштів (вартості непоставленого товару), а спір стосується виключно правильності визначення курсу Національного банку України для обчислення пені. За розрахунком відповідача, наведеним у додатку №1 до акта перевірки, сума пені визначена за курсом Національного банку України на 181 день від дня виникнення заборгованості і становить 762556,73 грн. За розрахунком позивача, здійсненим за курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (день митного оформлення продукції, що експортується, та день здійснення авансового платежу при імпорті), сума пені становить 604265,23 грн.

Оскільки відповідач при обчисленні пені застосував курс Національного банку України, встановлений не на день виникнення заборгованості, а на перший день після закінчення граничного строку розрахунків (181 день), розмір пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначено з порушенням вимог ч.5 ст.13 Закону №2473-VIII, унаслідок чого його завищено на 173209,82 грн (762556,73 грн - 604265,23 грн + 14918,32 грн), з яких 158291,50 грн - за податковим повідомленням-рішенням від 24.07.2024 №688/33-00-07-05 та 14918,32 грн - за податковим повідомленням-рішенням від 24.09.2024 №831/33-00-07-05.

Доводи відповідача про зворотне зводяться до нічим не підтверджених припущень і не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.58 рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ч.1, 2 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. За правилами ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1-4 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з урахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що податкове повідомлення-рішення від 24.07.2024 №688/33-00-07-05 в частині нарахування пені на суму 158291,50 грн та податкове повідомлення-рішення від 24.09.2024 №831/33-00-07-05 на суму 14918,32 грн не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, у зв`язку із чим такі в оскаржуваній частині слід визнати протиправними та скасувати, а позов - задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню сплачений за подання позову судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.07.2024 №688/33-00-07-05 в частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 158291,50 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.09.2024 №831/33-00-07-05 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 14918,32 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС» судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕБЕЛЬ-СЕРВІС» (місцезнаходження: вул. Витківська, буд.44, м.Радехів, Червоноградський р-н, Львівська обл., 80200; ЄДРПОУ 25550470).

Відповідач - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: вул. Стрийська, буд.35, м.Львів, 79026; ЄДРПОУ 44045187).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна