Рішення № 139089480, 18.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 рокусправа № 380/16079/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з додатковою відповідальністю «Золочівська швейна фабрика» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач, відділення Фонду) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Золочівська швейна фабрика» (далі - відповідач, ТДВ «Золочівська швейна фабрика»), у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача - 55362,57 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за наслідками автоматизованого опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік, згідно з яким середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за рік становила 11 осіб, середньооблікова чисельність працівників, яким установлено інвалідність, - 0 осіб, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа. Стверджує, що відповідач не виконав норматив на 1 особу, у зв`язку з чим йому нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньої річної заробітної плати на підприємстві на суму 52451,04 грн. Оскільки відповідач самостійно не сплатив зазначену суму у строк до 15 квітня 2025 року, позивач нарахував пеню за період з 16 квітня 2025 року по 04 серпня 2025 року в сумі 2911,53 грн. Наголошує, що з 06 листопада 2022 року визначення факту невиконання нормативу та розрахунок санкцій здійснюються Фондом в автоматизованому режимі виключно на підставі даних зазначених реєстрів, а відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність поданої до реєстрів інформації покладається на роботодавця. Крім того, зазначає, що відповідач не подавав до служби зайнятості інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №3-ПН у 2024 році. З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 11.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

26.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що розрахунок адміністративно-господарських санкцій здійснено на підставі помилкових відомостей. Зазначає, що у поданому до контролюючого органу Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2024 року у графі 101 «Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період» помилково відображено за січень, лютий та березень 2024 року показники 6, 6, 60, тоді як фактична середньооблікова чисельність штатних працівників за ці місяці становила 6, 6, 6. На підтвердження вказує, що правильні дані містяться у Додатку 5 «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби», який є невід`ємною частиною звітності та поданий одночасно з нею. Наводить розрахунок, за яким середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2024 рік з урахуванням достовірних показників становить 7 осіб, а не 11 осіб, як визначено позивачем. З огляду на це стверджує про відсутність підстав для нарахування санкцій та просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з додатковою відповідальністю «Золочівська швейна фабрика» (ЄДРПОУ 05468073) зареєстроване як юридична особа, використовує найману працю та є роботодавцем у розумінні Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII).

Львівським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі, за допомогою програмного комплексу «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності, сформовано Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік (далі - розрахунок АГС). Розрахунок АГС розміщено в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України 04.03.2025.

Згідно з розрахунком АГС середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік визначена в кількості 11 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким установлено інвалідність, - 0 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 1153922,81 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника - 104902,07 грн, а сума адміністративно-господарських санкцій визначена в розмірі половини середньої річної заробітної плати - 52451,04 грн.

Судом встановлено, що показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2024 рік у кількості 11 осіб визначений позивачем з урахуванням даних Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за І квартал 2024 року, у графі 101 якого («Середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період») за січень, лютий та березень 2024 року зазначено показники 6, 6, 60.

Разом з тим, у тому самому Податковому розрахунку за І квартал 2024 року у рядку 104 «Облікова кількість штатних працівників» за січень, лютий та березень 2024 року зазначено показники 6, 6, 6. Крім того, до Податкового розрахунку за І квартал 2024 року подано Додаток 5 «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби», який є невід`ємною частиною звітності, за даними якого середньооблікова кількість працівників за січень, лютий та березень 2024 року становить відповідно 6, 6, 6 осіб.

За даними Податкових розрахунків за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2024 року середньооблікова кількість штатних працівників за квітень - грудень 2024 року становила: за квітень - 6, травень - 7, червень - 7, липень - 7, серпень - 7, вересень - 7, жовтень - 7, листопад - 7, грудень - 7 осіб.

Не отримавши від відповідача сплати нарахованих сум у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є наявність правових підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері соціальної захищеності осіб з інвалідністю визначено Законом №875-XII.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч.2 ст.19 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 ст.20 Закону №875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок роботодавця щодо працевлаштування осіб з інвалідністю в рахунок нормативу та кореспондуючий йому обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання такого нормативу виникають лише за умови, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становить вісім і більше осіб. Для роботодавців, у яких середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік становить менше восьми осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не встановлюється, а тому такі роботодавці не є суб`єктами, до яких можуть застосовуватися адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 20 Закону №875-XII.

Отже, обов`язковою передумовою застосування адміністративно-господарських санкцій є перебування середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу роботодавця за рік у межах, з якими закон пов`язує виникнення нормативу.

Середньооблікова чисельність штатних працівників визначається згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722 (далі - Інструкція №286).

Відповідно до підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Згідно з пп. 3.2.5 п. 3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Судом встановлено, що визначений позивачем показник середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2024 рік у кількості 11 осіб ґрунтується на показнику « 60», зазначеному у графі 101 Податкового розрахунку за І квартал 2024 року за березень 2024 року. Водночас матеріали справи свідчать, що цей показник не відповідає дійсній середньообліковій чисельності штатних працівників відповідача за березень 2024 року.

Так, у рядку 104 «Облікова кількість штатних працівників» того самого Податкового розрахунку за І квартал 2024 року за березень 2024 року зазначено показник 6, а не 60. Дані Додатка 5 «Відомості про трудові відносини осіб та період проходження військової служби», який є невід`ємною частиною цієї звітності та поданий одночасно з нею, також підтверджують, що середньооблікова кількість працівників за березень 2024 року становить 6 осіб. Наведене свідчить, що показник « 60» у графі 101 за березень 2024 року є очевидною технічною опискою, наявність якої встановлюється безпосередньо зі змісту тієї самої звітності, а дійсна середньооблікова кількість штатних працівників за березень 2024 року становить 6 осіб.

За таких обставин середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік, обчислена відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 Інструкції №286 з урахуванням достовірних показників за всі місяці 2024 року (6, 6, 6, 6, 7, 7, 7, 7, 7, 7, 7, 7), становить: (6+6+6+6+7+7+7+7+7+7+7+7) / 12 = 80 / 12 = 6,67, тобто після округлення до цілого значення - 7 осіб.

Таким чином, дійсна середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік становила 7 осіб, що менше встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875-XII порогу у вісім осіб, з досягненням якого пов`язується встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За таких умов норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача у 2024 році не встановлювався, а отже, відсутня і подія невиконання такого нормативу, за яку ста. 20 Закону №875-XII передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що визначення факту невиконання нормативу та розрахунок санкцій здійснюються Фондом в автоматизованому режимі виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, а відповідальність за достовірність поданої до реєстрів інформації покладається на роботодавця. Здійснення розрахунку в автоматизованому режимі не звільняє суд від обов`язку під час вирішення спору про стягнення адміністративно-господарських санкцій перевірити, чи відповідають покладені в основу розрахунку дані дійсним обставинам, та чи мала місце подія правопорушення, за яку такі санкції застосовуються. Адміністративно-господарські санкції за своєю правовою природою є заходом юридичної відповідальності, застосування якого можливе лише за наявності факту порушення. У цій справі покладений в основу розрахунку показник середньооблікової чисельності 11 осіб спростовується змістом тієї самої податкової звітності, а тому не може вважатися достовірним.

Суд зауважує, що у цьому випадку не йдеться про несвоєчасне виправлення роботодавцем помилки у звітності після настання контрольної дати. Достовірні дані про середньооблікову чисельність штатних працівників за березень 2024 року (6 осіб) містилися у Податковому розрахунку за І квартал 2024 року одночасно з опискою у графі 101, а саме у рядку 104 цього розрахунку та у поданому разом із ним Додатку 5. Отже, станом на контрольну дату наявні у розпорядженні Фонду дані звітності самі по собі дозволяли встановити дійсну чисельність працівників, а суперечність між показниками граф однієї й тієї самої звітності мала бути врахована при формуванні розрахунку.

Беручи до уваги наведене, суд доходить висновку, що застосовані до відповідача адміністративно-господарські санкції ґрунтуються на недостовірному показнику середньооблікової чисельності штатних працівників, а подія невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за яку ст. 20 Закону №875-XII передбачено такі санкції, у відповідача у 2024 році відсутня. За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 52451,04 грн відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Оскільки пеня є похідною від суми адміністративно-господарських санкцій та нараховується у зв`язку з порушенням строку їх сплати, за відсутності правових підстав для застосування самих адміністративно-господарських санкцій відсутні й підстави для стягнення нарахованої на них пені в сумі 2911,53 грн. Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 03.08.2023 у справі №120/4975/22.

Суд відхиляє посилання позивача на неподання відповідачем до служби зайнятості інформації про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №3-ПН у 2024 році як на підставу для застосування санкцій, оскільки за встановлених у цій справі обставин норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача у 2024 році не встановлювався, а обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за статтею 20 Закону №875-XII пов`язується саме з невиконанням такого нормативу, а не з фактом подання чи неподання зазначеної звітності.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23, на який покликається позивач, про те, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, а відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність поданої до реєстрів інформації покладається на роботодавця. Водночас цей висновок не є підставою для задоволення позову у цій справі, оскільки Верховний Суд у зазначеній постанові одночасно наголосив на необхідності оцінки дійсності покладених в основу розрахунку даних, а обставини цієї справи полягають не у несвоєчасному виправленні роботодавцем помилки, а в наявності очевидної технічної описки, що спростовується змістом тієї самої звітності станом на момент її подання.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд доходить висновку, що позивач не довів наявності правових підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то в силу приписів ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні адміністративного позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з додатковою відповідальністю «Золочівська швейна фабрика» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження: площа Маланюка, буд.6, м.Львів, 79000; ЄДРПОУ 13817458).

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Золочівська швейна фабрика» (місцезнаходження: вул. Сковороди, буд.6, м.Золочів, Львівська обл., 80700; ЄДРПОУ 05468073).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна