Рішення № 139089476, 19.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Львів

19 серпня 2026 рокусправа № 380/10639/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Сумській області № 134350001296 від 06.05.2026 року про відмову ОСОБА_1 щодо переведення з пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування на пенсію відповідно до Закону України Про державну службу зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи, а саме:

- з 20.06.1982 року по 31.05.1984 року 01 рік 11 місяців 11 днів (період військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях);

- з 05.08.1988 року по 01.11.1992 року 04 роки 02 місяці 26 днів (робота в територіальних органах Держфінінспекції);

- з 01.11.1992 року по 01.03.1994 року 01 рік 04 місяці 00 днів (робота в контрольно-ревізійній службі );

- з 23.03.1999 року по 11.10.2002 року 03 роки 06 місяців 18 днів (робота в органах державної податкової служби);

- з 07.09.2004 року по 13.04.2005 року 00 років 07 місяців 06 днів (робота в органах пенсійного фонду України);

- з 15.04.2005 року по 04.06.2013 року 08 років 01 місяць 19 днів (робота в органах державної податкової служби).

- з 01.01.2014 року по 08.12.2015 року 01 рік 11 місяців 07 днів (робота в органах державної податкової служби);

- зобов`язати Головне області управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 30.04.2026 року пенсію за віком відповідно до Закону України Про державну службу з врахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 30.04.2026 року № 37-13-01-10-21 та від 30.04.2026 року № 38-13 01-10-21.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII. Рішенням територіального управління Пенсійного фонду України позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону 889-VIII. Вважає вказану відмову протиправною, тому, просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді від 09.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 01.02.1990, містить такі записи про його роботу :

- з 18.05.1982 виведений з членів КПУ в зв`язку з призовом в ряди радянської армії;

- з 20.06.1982 по 31.05.1984 служба в армії;

- 05.08.1988 прийнятий на посаду старшого контролера-ревізора по м. Червонограду Червоноградського міськфінвідділу;

- 01.02.1990 - у зв`язку зі введенням нового штатного розпису посаду перейменовано на контролера-ревізора І категорії;

- 01.11.1992 переведений головним контролером-ревізором по м. Червонограду;

- 01.10.1993 у зв`язку з ліквідацією Контрольно-ревізійного управління Мінфіну та його підрозділів на місцях звільнений з займаної посади;

- 01.10.1993 призначений на посаду головного контролера-ревізора контрольно-ревізійного відділу у місті Червонограді;

- 01.11.1993 призначений на посаду начальника контрольно-ревізійного відділу у місті Червонограді;

- 01.03.1994 присвоєно 11 ранг державного службовця;

- 11.07.1994 прийняв присягу державного службовця;

- 23.03.1999 призначений на посаду начальника ДПІ у Сокальському районі; присвоєно звання радник податкової служби ІІ рангу;

- 19.12.2001 присвоєно спеціальне звання радник податкової служби І рангу;

- 01.02.2002 призначений в порядку переведення на посаду в.о. заступника начальника начальника Сокальського відділення Червоноградської ОДПІ;

- 01.10.2002 звільнений із займаної посади за угодою сторін;

- 07.09.2004 призначений на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі з кадрового резерву;

- 13.04.2005 звільнений із займаної посади за власним бажанням;

- 15.04.2005 призначений на посаду заступника голови ДПА у Львівській області;

- 23.02.2012 призначений на посаду начальника Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова;

- 04.06.2013 призначений в порядку переведення на посаду начальника Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління області; присвоєно 9 ранг державного службовця;

- 01.01.2014 присвоєно спеціальне звання посадової особи органів доходів і зборів «Радник податкової та митної справи І рангу;

- 11.08.2014 - призначений в порядку переведення на посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області;

- 12.08.2014 призначений в порядку переведення на посаду заступника начальника Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області;

- 08.12.2015 звільнений із займаної посади.

30.04.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

За результатами розгляду за принципом екстериторіальності заяви та наданих позивачем документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення №134350001296 від 06.05.2026 про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону 889-VIII.

Рішення вмотивоване тим, що за матеріалами електронної пенсійної справи стаж на посадах віднесених до посад державної служби становить 5 років 7 місяців 20 днів (враховано за періоди з 01.03.1994 по 22.03.1999, з 04.06.2013 по 31.12.2013).

Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є право особи на переведення на інший вид пенсії за її вибором.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

До 01.05.2016 діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

З 01.05.2016 набрав чинності новий Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

Статтею 90 Закону № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Також згідно з пунктом 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених чинним на той час законодавством.

Щодо позовних в частині зарахування до стажу державної служби періоду військової служби в радянській армії, суд звертає увагу на таке.

Згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.02.1990, позивач з 18.05.1982 виведений з членів КПУ в зв`язку з призовом в ряди радянської армії; з 20.06.1982 по 31.05.1984 служба в армії.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 №2232-XII, відповідно до якої військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283, діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII) передбачено, що час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях, включається до стажу державної служби.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2018 у справі № 686/8090/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що спірний період проходження позивачем військової служби в радянській армії з 20.06.1982 по 31.05.1984 підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо позовних в частині зарахування до стажу державної служби періодів роботи в державній податковій та контрольно-ревізійній службі, Держфінінспекції, її територіальних органів, суд зауважує таке.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Згідно із п. 4 цього Порядку документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи. Скарги, пов`язані з визначенням стажу роботи державних службовців, розглядаються згідно з чинним законодавством.

За змістом п.5 Порядку №283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Порядок №283 втратив чинність 01.05.2016 року у зв`язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 року №229 нового Порядку обчислення стажу державної служби (далі - Порядок №229).

Суд враховує, що Верховним Судом України раніше уже сформульовано правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 08.10.2013 року (справа №21-275а13) виснував, що аналіз положень ст.37 Закону №3723-XII, Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ дає підстави для висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Крім того, відповідно до ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Статтею 343 Податкового кодексу України передбачено, що посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу.

Отже, законодавством, яке діяло в період роботи (служби) позивача та яке діє на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Вказане підтверджується також положенням п.7 ч.2 ст.46 Закону №889-VIII, згідно з яким до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Ці положення знайшли своє повторення у п.п.4, 6 Порядку №229.

Таким чином, і Порядком №283, чинним до 01.05.2016 року, і діючим Порядком №229, передбачено зарахування до стажу державної служби часу перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд дійшов висновку, що посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом, зокрема, у постанові від 03.07.2018 (справа №586/965/16-а).

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.02.1990 позивач працював на посадах в органах державної податкової служби з 23.03.1999 по 11.10.2002, з 15.04.2005 по 04.06.2013, з 01.01.2014 по 08.12.2015, та контрольно-ревізійній службі з 01.11.1992 по 01.03.1994, Держфінінспекції, її територіальних органах з 05.08.1988 по 01.11.1992.

Отже, спірний період роботи позивача в органах державної податкової служби з 23.03.1999 по 11.10.2002, з 15.04.2005 по 04.06.2013, з 01.01.2014 по 08.12.2015, та контрольно-ревізійній службі з 01.11.1992 по 01.03.1994, Держфінінспекції, її територіальних органах з 05.08.1988 по 01.11.1992, який підтверджується записами у його трудовій книжці, мають зараховуватися до стажу державної служби.

Щодо позовних в частині зарахування до стажу державної служби періодів роботи в органах пенсійного фонду України, суд зазначає таке.

Трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 01.02.1990, містить такі записи про його роботу, а саме з 07.09.2004 по 13.04.2005 на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі з кадрового резерву.

Відповідно до ст. 25 Закону № 3723-ХІІ основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Установлюються такі категорії посад державних службовців: шоста категорія - посади керівників управлінь, відділів, служб районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, спеціалісти управлінь, відділів, служб обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інші прирівняні до них посади.

Отже, спірний період роботи позивача на посаді керівника управління Пенсійного фонду України в Сокальському районі з кадрового резерву у період з 07.09.2004 по 13.04.2005, який підтверджується записами у його трудовій книжці, має зараховуватися до стажу державної служби.

З огляду на викладене, відмова відповідача в переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону 889-VIII з підстав незарахування спірних періодів до стажу державної служби, є неправомірною.

Тому, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №134350001296 від 06.05.2026 є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки оскаржене рішення є необґрунтованим, з підстав визначення стажу державної служби позивача, який не був зарахований згідно записів трудової книжки, тому вимоги щодо переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про заробітну плату, задоволенню не підлягають як передчасні.

Суд вважає, що спір між сторонами у цій частині ще не виник, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №134350001296 від 06.05.2026 не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати, задовольнивши першу позовну вимогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За наведених обставин, друга позовна вимога є похідною від першої та підлягає до часткового задоволення шляхом зобов`язання відповідача :

- зарахувати позивачу до стажу державної служби період проходження військової служби в радянській армії з 20.06.1982 по 31.05.1984 та періоди роботи в Держфінінспекції та її територіальних органах з 05.08.1988 по 01.11.1992, в контрольно-ревізійній службі з 01.11.1992 по 01.03.1994, в органах Пенсійного фонду України з 07.09.2004 по 13.04.2005 та в органах державної податкової служби з 23.03.1999 по 11.10.2002, з 15.04.2005 по 04.06.2013, з 01.01.2014 по 08.12.2015, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1990;

- повторно розглянути заяву позивача від 30.04.2026 щодо переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №134350001296 від 06.05.2026.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період проходження військової служби в радянській армії з 20.06.1982 по 31.05.1984 та періоди роботи в Держфінінспекції та її територіальних органах з 05.08.1988 по 01.11.1992, в контрольно-ревізійній службі з 01.11.1992 по 01.03.1994, в органах Пенсійного фонду України з 07.09.2004 по 13.04.2005 та в органах державної податкової служби з 23.03.1999 по 11.10.2002, з 15.04.2005 по 04.06.2013, з 01.01.2014 по 08.12.2015, згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.02.1990.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.04.2026 щодо переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII з урахуванням довідок про заробітну плату та прийняти рішення по суті заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

5. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, вул. Степана Бандери, 43, м. Суми; ЄДРПОУ 21108013).

Повне рішення суду складено 19.08.2026.

Суддя Кондратюк Юлія Степанівна