Рішення № 139089468, 18.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2026 рокусправа № 380/5500/26

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Карп`як Оксана Орестівна, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківський області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - відповідач), в якому просить:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №017832/0901 від 27 червня 2025 року;

-визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №0009018-1305-0919 від 19 серпня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем було проведено фактичну перевірку його діяльності як суб`єкта господарювання. На підставі цієї перевірки складено Акт №430/09-19-09-01/ НОМЕР_1 від 19.05.2025 року. Керуючись висновками перевірки відповідач виніс податкове повідомлення - рішення №017832/0901 від 27 червня 2025 року на суму 189921,70 грн, застосувавши до позивача штраф, передбачений п.21 ч.2 ст.73 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817-IX). У подальшому контролюючим органом було винесено податкову вимогу №0009018-1305-0919 від 19.08.2025 року на суму 189921,70 грн. Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті безпідставно, оскільки про вищезгадане порушення відповідач дійшов висновку за результатами аналізу даних системи обліку РРО/ПРРО ДПС України відповідно до фіскальних чеків ПРРО за період 17.03.2025 року по 06.05.2025 року, якими нібито підтверджуються факти роздрібної торгівлі сировиною, що використовується в електронних сигаретах на загальну суму 94960,85 грн. На підтвердження вказаної загальної вартості реалізованого товару за період 17.03.2025 року по 06.05.2025 року до акту перевірки було додано відповідну таблицю з номерами фіскальних чеків, номенклатурою товару, датами його продажу та ціною продажу. Однак, жодна графа цієї таблиці не містить фіксації фактів продажу позивачем саме сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотину (токсичного алкалоїду, екстрагованого з тютюну або отриманого шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах. Усі реалізовані рідини є ароматизаторами і їхній код за УКТЗЕД не відповідає коду 2939. Також, вказує на те, що контролюючим органом жодним іншим чином не підтверджено реалізації забороненого товару. Крім того, працівниками податкового органу у жоден спосіб не підтверджено (не доведено), що товар, продаж якого відображено в Акті фактичної перевірки №430/09-19-09-01/3773410377 від 19.05.2025 року, є саме тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) (сертифікати, паспорти, висновки експертизи, відображення у фіскальних чеках коду 2939 за УКТЗЕД). Вважає, що оскаржувані рішення контролюючого органу винесені безпідставно, без врахування всіх обставин господарської діяльності позивача, а тому підлягають скасуванню.

Ухвалою судді від 31.03.2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено строк для усунення недоліків. Вимоги ухвали виконані у повному обсязі.

Ухвалою судді від 15.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного без повідомлення сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Зазначає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду із цим позовом, оскільки він був фактично повідомлений про податкове повідомлення - рішення не раніше 27.06.2025 року. Щодо перевірки, то її було призначено наказом ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 05.05.2025 № 1303-п на підставі пп. 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Результати зафіксовано в Акті фактичної перевірки від 19.05.2025 № 430/09-19-09-01/ НОМЕР_1 . У зв`язку з відмовою продавця від підписання акта (що зафіксовано відповідним Актом відмови від 19.05.2025), матеріали перевірки були направлені позивачу поштою за його реєстраційною адресою. В ході проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою : АДРЕСА_1 ,встановлено за даними системи обліку РРО/ПРРО ДПС України, відповідно до фіскальних чеків ПРРО(ФН 4001084049) за період з 17.03.2025р по 06.05.2025р. в магазині встановлено факти роздрібної торгівлі сировиною, що використовується в електронних сигаретах на загальну суму 94960,85 грн. У зв?язку із чим було винесено податкове повідомлення - рішення №017832/0901 від 27 червня 2025 року на суму 189921,70 грн та в подальшому податкову вимогу №0009018-1305-0919 від 19.08.2025 року на суму 189921,70 грн. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник позивача подав відповідь на відзив. У якому вказує, що заперечення податкового органу є виключно формальними, не спростовують суть позовних вимог та свідчать про недотримання відповідачем принципів добросовісності, розсудливості та пропорційності; зокрема, щодо строків звернення до суду позивач наголошує, що він та його уповноважений представник не були присутні під час фактичної перевірки, а особа, якій намагалися вручити документи в магазині, не перебувала з підприємцем у трудових відносинах (що прямо зафіксовано в акті перевірки), при цьому податковий орган, склавши формальні акти відмови для особи без повноважень та направивши поштові конверти без опису вкладення, через що позивач дізнався про існування оскаржуваного рішення та судовою справи про стягнення боргу № 380/21555/25 лише 27.01.2026 року після отримання ухвали суду про відкриття провадження і подав позов у найкоротший строк; крім того, по суті порушення позивач вказує, що відповідач безпідставно ігнорував та не врахував подані ним 15.05.2025 року документи на товар до закінчення перевірки, а також зазначає, що додана до акта перевірки таблиця фіскальних чеків за період з 17.03.2025 по 06.05.2025 не містить жодної продукції з кодом УКТЗЕД 2939 чи інших належних доказів (наприклад, матеріалів контрольної закупівлі) реалізації забороненої ст. 23 Закону України № 3817-IX сировини або нікотину.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як суб`єкт господарювання, місцезнаходження АДРЕСА_1 (магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

На підставі наказу №1303-п від 05 травня 2025 року та направлень №2415 й №2416 від 05.05.2025 р. посадовими особами ГУ ДПС у Івано - Франківській області Мручком Б. та Івашком О. проведено фактичну перевірку господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 - магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Посадовими особами ГУ ДПС в Івано - Франківській області Мручком Б. та Івашком О. на електронну пошту позивача, зазначену при реєстрації в податковому органі, було надіслано вимогу про надання документів №6322/6/09-19-09-01-00/3773410377 від 08.05.2025 р. щодо надання документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності.

Позивач надав відповідь на запит про надання документів, а саме договір суборенди нежитлового приміщення та накладні на придбання тютюнових виробів, що знаходяться на реалізації. Дану відповідь відповідачем отримано 15.05.2025 року, про що свідчить штамп ГУ ДПС України в Івано - Франківській області від 15.05.2025 р. Відповідач у відзиві заперечує факт отримання вказаної відповіді.

За результатами проведеної перевірки складено Акт (довідку) фактичної перевірки №430/09-19-09-01/ НОМЕР_1 від 19.05.2025 р.

В описовій частині цього акта зазначено, що в ході проведення перевірки за місцем фактичного провадження діяльності позивача за даними системи обліку РРО/ПРРО ДПС України, відповідно до фіскальних чеків ПРРО (ФН 4001084049) за період з 17.03.2025 р. до 06.05.2025 р. встановлено факт роздрібної торгівлі сировиною, що використовується в електронних сигаретах на загальну суму 94960,85 грн (додаток 1).

За висновком акта перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.2 ст.23 Закону України №3817-IX, а саме - здійснення роздрібної торгівлі на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах та порушення п. 44.3, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України.

Матеріали фактичної перевірки надіслані позивачу 21.05.2025 (номер відправлення 7730400103716). Довідка про причини повернення містить помітку за закінченням терміну зберігання.

На підставі вказаного акта Головним управлінням Державної податкової служби в Івано - Франківській області прийнято податкове повідомлення - рішення форми С від 27.06.2025 №017832/0901, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 189921,70 грн. Вказане рішення надіслано на адресу позивача супровідним листом №9275/6/09-19-01-06 від 27.06.2025 (відправлення №7601800937727). Конверт із рішенням повернувся контролюючому органу із відміткою за закінченням терміну зберігання.

19 серпня 2025 року Головним управлінням Державної податкової служби України в Івано - Франківській області винесено податкову вимогу форми Ф №009018-1305-0919 про наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу станом на 15.08.2025 року у сумі 189921,70 грн. Конверт із вимогою повернувся до контролюючого органу із відміткою за закінченням терміну зберігання (відправлення №061183570440).

Позивач вказує, що ознайомився із вищезгаданими рішеннями контролюючого органу лише після отримання копії ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі №380/21555/25 за позовом ГУ ДПС в Івано - Франківській області до ФОП ОСОБА_1 27 січня 2026 року.

Не погодившись із такими діями відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Щодо посилань відповідача про пропущення строку на звернення до суду.

Положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень (частина четверта статті 122 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 123 КАС України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною третьою статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 30 серпня 2018 року в адміністративній справі № 813/2897/16, від 21 серпня 2025 року у справі № 380/20996/24.

З урахуванням предмету цього позову строк звернення до суду починається з дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про наявність (прийняття відносно нього) саме оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Судом встановлено, податкове повідомлення - рішення форми С від 27.06.2025 №017832/0901 надіслано на адресу позивача супровідним листом №9275/6/09-19-01-06 від 27.06.2025 (відправлення №7601800937727). Конверт із рішенням повернувся контролюючому органу із відміткою за закінченням терміну зберігання.

Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 ПК України.

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України встановлено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з пунктом 42.3 статті 42 ПК України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

За приписами пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 8 квітня 2021 року у справі № 812/821/17.

Водночас у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №640/9016/20, від 24 вересня 2025 року у справі №520/7480/25.

Суд висновує, що оскаржуване податкове повідомлення рішення було належним чином направлено позивачу.

У постанові КАС ВС від 28.05.2026 року у справі №520/22570/25, суд дійшов висновку, що сам по собі факт направлення податкових повідомлень-рішень рекомендованим листом за податковою адресою не є безумовним доказом того, що платник реально міг дізнатися про їх існування.

Оскільки, із вказаним податковим повідомленням рішенням та податковою вимогою фактично ознайомився після отримання ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі №380/21555/25 лише 27.01.2026 року. А до суду із цим позовом звернувся 26.03.20226 року.

Таким чином, позов подано в межах строку передбачено ст. 122 КАС України шестимісячного строку на звернення до суду.

При вирішенні спору по суті, суд керується наступним.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері виробництва, експорту, імпорту та обігу тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, тютюнової сировини, на території України регулюються Законом України від 18.06.2024 №3817-IX Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Згідно ч.2 ст.23 Закону №3817-IX, роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах забороняється.

Відповідно до п.21 ч.2 ст.73 Закону №3817-IX, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД), окремо або в наборах, 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Згідно п.85 ч.1 ст.1 Закону №3817-IX, тютюнові вироби сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарети, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Відповідно до пп.14.1.252 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі ПК України), тютюнові вироби сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Згідно пп.14.1.2451 п.14.1 ст.14 ПК України, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, рідини, що використовуються в електронних сигаретах та в електронних пристроях для нагрівання рідини.

Із системного аналізу наведених норм слідує, що законодавець розмежовує самостійні правові режими обігу різних категорій підакцизної продукції власне тютюнових виробів, рідин для електронних сигарет, тютюнової сировини, сировини для рідин для електронних сигарет та нікотину товарної позиції 2939 згідно з УКТЗЕД. Разом з тим, ч.2 ст.23 Закону №3817-IX встановлено пряму та безумовну заборону роздрібної торгівлі трьома самостійними категоріями товарів тютюновою сировиною, сировиною для рідин для електронних сигарет та нікотином товарної позиції 2939 згідно з УКТЗЕД, незалежно від форми реалізації (окремо чи в наборах) та незалежно від наявності у суб`єкта господарювання будь-яких ліцензій.

Згідно з пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податків у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.23 Закону №3817-IX, полягає у фактичному здійсненні роздрібної торгівлі товаром, який за своїми ознаками належить до однієї з трьох заборонених категорій: тютюнової сировини, сировини для рідин для електронних сигарет або нікотину (токсичного алкалоїду), що відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД. Для притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за п.21 ч.2 ст.73 цього Закону контролюючий орган має довести, що реалізований товар об`єктивно належить до однієї з вказаних категорій.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що належними та допустимими доказами належності товару до забороненої категорії можуть бути, зокрема, висновок експертизи (товарознавчої або хімічної), сертифікат відповідності виробника, паспорт якості, накладні (видаткові, товарно-транспортні) виробника або імпортера із зазначенням складу та коду УКТЗЕД, інші документи, з яких об`єктивно простежується склад товару.

Водночас суд зазначає, що сама лише назва товару, нанесена продавцем у фіскальному чеку, без підкріплення відповідними первинними документами щодо складу товару, не може вважатися достатнім доказом виконання об`єктивної сторони правопорушення.

Як видно з матеріалів справи, у ході фактичної перевірки контролюючим органом фактично зафіксовано лише дані з ПРРО позивача назви товарів, кількість і вартість продажів у період з 17.03.2025 по 06.05.2025 р. Висновок про належність цих товарів саме до сировини для рідин для електронних сигарет та/або нікотину товарної позиції 2939 згідно з УКТЗЕД зроблений посадовими особами відповідача без проведення товарознавчої чи хімічної експертизи, без долучення до акта перевірки сертифіката відповідності, паспорта якості або іншого документа виробника (імпортера), який би підтверджував реальний склад товару.

Закон №3817-IX і ПК України не ототожнюють поняття «рідини, що використовуються в електронних сигаретах» (готова продукція) з поняттями «сировина для рідин для електронних сигарет» та «нікотин товарної позиції 2939 згідно з УКТЗЕД». Останні дві категорії, на які поширюється заборона ч.2 ст.23 Закону №3817-IX, мають специфічні ознаки, встановлення яких потребує дослідження фактичного складу та призначення товару. Без таких доказів кваліфікація реалізованого позивачем товару саме як забороненого до роздрібної торгівлі не може вважатися доведеною.

Посадовими особами контролюючого органу не зазначено жодних підстав, з яких ними був зроблений висновок про склад товарів, оскільки відповідно до пп.16.1.5 п.16.1 ст.16 ПК України на платника податків покладається обов`язок надавати контролюючому органу первинні документи, проте обов`язок щодо доведення фактичної належності товару до забороненої категорії покладається на контролюючий орган, а не презюмується з облікових записів самого платника. У разі сумніву щодо правильності кодифікації товару контролюючий орган у межах повноважень, передбачених Митним кодексом України та ПК України, має право і можливість призначити експертизу або витребувати додаткові первинні документи, чого у даному випадку зроблено не було.

Наведений підхід узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, відповідно до якої висновки контролюючого органу про виявлені порушення податкового та іншого законодавства мають ґрунтуватися на об`єктивно встановлених, належним чином доведених фактах, а не на припущеннях посадових осіб (постанова Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №520/12028/18, постанова від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, постанова від 27.04.2022 у справі №420/13197/20). За відсутності у матеріалах перевірки належних та допустимих доказів, які об`єктивно підтверджують склад товару, висновок про порушення суб`єктом господарювання заборони, встановленої ч.2 ст.23 Закону №3817-IX, є передчасним.

Згідно з принципом презумпції правомірності рішень платника податків (пп.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.56.21 ст.56 ПК України), у разі недоведеності контролюючим органом фактичного складу правопорушення, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №017832/0901 від 27.06.2025 є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи, що податкове повідомлення- рішення №017832/0901 від 27.06.2025 на підставі якого сформовано податкову вимогу від 19.08.2025 року №0009018-1305-0919, визнане судом протиправним та скасовано, суд приходить до висновку, що податкова вимога також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю. А тому, виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, спірні рішення слід скасувати як протиправні.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 2584,34 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 6, 9, 14, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано Франківській області №017832/0901 від 27.06.2025.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Івано Франківській області від 19.08.2025 року №0009018-1305-0919.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2584 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 34 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.08.2026.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна