Рішення № 139089464, 19.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 рокусправа № 380/10410/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Желік О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.04.2026;

- зобов`язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22.04.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та прийняти відповідне рішення на підставі законодавства України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є батьком трьох дітей віком до 18 років, які перебувають на його вихованні та утриманні, а тому на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та має право на оформлення відстрочки. Позивач зазначає, що 22.04.2026 він особисто оформив і надіслав засобами поштового зв`язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки з повним пакетом підтвердних документів, проте відповідач не розглянув її по суті та не прийняв рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки, обмежившись направленням листа-роз`яснення від 01.05.2026 №3/2927 про необхідність подання заяви через центр надання адміністративних послуг. На переконання позивача, така поведінка відповідача є протиправною бездіяльністю, оскільки внесення змін до порядку подання заяв через центри надання адміністративних послуг не скасувало повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо розгляду питань надання відстрочки, а спосіб подання заяви не може бути підставою для обмеження права особи на відстрочку за наявності підтверджених законних підстав для її надання.

Ухвалою від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 01.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Відзив вмотивований тим, що 29.04.2026 за вхідним №3/4575 до ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла надіслана поштовим відправленням через АТ «Укрпошта» заява ОСОБА_1 про надання відстрочки. Відповідач зазначає, що така заява подана не у спосіб, визначений п.58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, оскільки не надходила через центр надання адміністративних послуг та не була сформована і передана адміністратором такого центру засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, а тому були відсутні правові підстави для передачі заяви на розгляд комісії та прийняття нею рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки. Відповідач вказує, що звернення позивача не залишене без реагування: за результатами його опрацювання заявнику надано письмову відповідь від 01.05.2026 №3/2927 з роз`ясненням порядку реалізації права на відстрочку, а на адвокатський запит представника позивача надано відповідь від 01.05.2026 №3/2936. Одночасно відповідач заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на здійснення діяльності в умовах правового режиму воєнного стану, значний обсяг роботи, пов`язаний із забезпеченням мобілізаційних заходів, та здійснення організаційного і процесуального супроводу справ підпорядкованих відділів.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, зазначивши, що загальна завантаженість державного органу не є поважною причиною пропуску процесуального строку. По суті спору позивач наголосив, що відповідач не спростував факту виникнення обов`язку розглянути подану заяву, а листи від 01.05.2026 №3/2927 та №3/2936 мають виключно інформаційний характер і не є рішенням, ухваленим за результатами розгляду заяви по суті. Позивач зазначив, що відповідач не надав доказів винесення заяви на розгляд комісії, проведення її засідання та складення протоколу з рішенням про надання або про відмову у наданні відстрочки, що підтверджує протиправну бездіяльність відповідача.

Вирішуючи питання щодо клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними можуть бути визнані лише ті причини пропуску строку, які були об`єктивними, не залежали від волі особи та унеможливлювали своєчасне вчинення процесуальної дії. Посилання відповідача на здійснення діяльності в умовах правового режиму воєнного стану, значний обсяг роботи та процесуальний супровід справ підпорядкованих відділів є обставинами, які пов`язані зі звичайною поточною діяльністю органу і не позбавляли його можливості своєчасно підготувати та подати відзив у межах встановленого судом строку. Такі обставини мають загальний характер і не є індивідуалізованою поважною причиною пропуску конкретного процесуального строку у цій справі. З огляду на наведене суд не вбачає підстав вважати причини пропуску строку поважними, проте, керуючись завданням адміністративного судочинства та з метою повного і всебічного розгляду справи, оцінює доводи відзиву разом з іншими матеріалами справи.

Розглянувши позовну заяву, відзив, відповідь на відзив, дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорія обліку - військовозобов`язаний, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+» 25.03.2026.

Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 12.08.2008 міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції.

Позивач має на вихованні та утриманні трьох дітей віком до 18 років: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження (свідоцтвом про реєстрацію акта громадянського стану), виданим компетентним органом штату Техас, Сполучені Штати Америки, з проставленим апостилем та нотаріально засвідченим перекладом на українську мову. У всіх трьох свідоцтвах про народження батьком дітей зазначено позивача.

22.04.2026 позивач особисто оформив заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв`язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років та надіслав її разом з доповненням і повним пакетом підтвердних документів засобами поштового зв`язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 . До заяви долучено, зокрема: копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків позивача, копію закордонного паспорта, копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , копію свідоцтва про народження (свідоцтва про реєстрацію акта громадянського стану) ОСОБА_5 мовою оригіналу та в перекладі, витяг з додатку «Резерв+». Факт надсилання заяви та її отримання відповідачем підтверджується описом вкладення у цінний лист, розрахунковими документами про оплату поштових послуг і відповідачем не заперечується.

Зазначена заява надійшла до ІНФОРМАЦІЯ_3 29.04.2026 та зареєстрована за вхідним №3/4575, що відповідач підтверджує у відзиві.

24.04.2026 представник позивача направив відповідачу адвокатський запит №АЗ/70/04-26 з проханням, зокрема, повідомити дату та реєстраційний номер заяви позивача про відстрочку, повідомити, чи передано заяву на розгляд комісії, повідомити результат розгляду заяви після прийняття комісією рішення, а у разі недостатності документів - повідомити, яких саме документів бракує. Запит надійшов до відповідача 29.04.2026 та зареєстрований за вхідним №3/4571.

Листом від 01.05.2026 №3/2927, адресованим позивачу, відповідач повідомив, що згідно з п.58 Порядку №560 заяву про надання відстрочки військовозобов`язані подають особисто через центри надання адміністративних послуг, а з 01.11.2025 з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 24.10.2025 №1364 заява подається через такий центр, у зв`язку з чим позивачу за наявності підстав для одержання відстрочки необхідно подавати відповідну заяву через центр надання адміністративних послуг або через застосунок «Резерв+». Аналогічну за змістом відповідь від 01.05.2026 №3/2936 надано на адвокатський запит представника позивача.

Рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову у її наданні за результатами розгляду заяви від 22.04.2026 відповідачем не приймалося. Доказів винесення заяви на розгляд комісії, проведення її засідання та складення протоколу за результатами розгляду заяви матеріали справи не містять, і відповідач на такі докази не посилається.

Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянувши заяву по суті та не прийнявши рішення за результатами її розгляду, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого неодноразово продовжено. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII).

Згідно з п.3 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період та порядок надання відстрочки визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, якою затверджено, зокрема, Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Відповідно до п.56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543-XII. Згідно з п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у визначеному цим пунктом складі.

Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка за формою згідно з додатком 6, а у разі відмови - військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причин відмови за формою згідно з додатком 7. Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 додатка 5 до Порядку №560 документами, що підтверджують право на відстрочку для жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один з визначених у цьому підпункті документів, зокрема свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше).

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання про надання військовозобов`язаному відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, який після отримання від позивача заяви про надання відстрочки та документів на підтвердження права на неї зобов`язаний був за результатами розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки або мотивовану відмову у її наданні.

Основним доводом відповідача, викладеним у відзиві, є те, що заяву позивача подано не у спосіб, визначений п.58 Порядку №560, оскільки вона надійшла поштою, а не через центр надання адміністративних послуг, у зв`язку з чим, за твердженням відповідача, були відсутні правові підстави для передачі заяви на розгляд комісії. Суд відхиляє цей довід з огляду на таке.

Використання у п.58 Порядку №560 формулювання «особисто» спрямоване на визначення суб`єкта подання заяви, тобто на те, що волевиявлення про надання відстрочки має походити безпосередньо від військовозобов`язаного, а не від іншої особи. Зазначена норма не містить імперативної вимоги щодо обов`язкової фізичної присутності військовозобов`язаного у приміщенні центру надання адміністративних послуг як єдиного можливого способу подання заяви. Обов`язок особисто подати заяву не є тотожним обов`язку особисто прибути, а надсилання заяви засобами поштового зв`язку, здійснене самим військовозобов`язаним, є формою особистого волевиявлення і не змінює суб`єкта звернення.

Суд враховує, що позивач об`єктивно був позбавлений можливості подати заяву шляхом особистого прибуття до центру надання адміністративних послуг, оскільки місце його проживання задекларовано за межами України (Сполучені Штати Америки), що підтверджується матеріалами справи, зокрема військово-обліковим документом та заявою про надання відстрочки. Крім того, свідоцтво про народження молодшої дитини - ОСОБА_5 видане компетентним органом іноземної держави та відсутнє в українських державних реєстрах, що унеможливлювало оформлення відстрочки через застосунок «Резерв+». За таких обставин обрання позивачем доступного способу реалізації права на звернення - направлення заяви засобами поштового зв`язку безпосередньо відповідачу - не може розцінюватися як порушення вимоги щодо особистого подання заяви.

Заява позивача від 22.04.2026 є зверненням громадянина у розумінні Закону України «Про звернення громадян». Відповідно до ст.15 цього Закону органи державної влади та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства та повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні викладених у заяві вимог доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Таким чином, з моменту надходження заяви позивача від 22.04.2026 у відповідача виник обов`язок розглянути її по суті та прийняти мотивоване рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки, про що позивач мав бути письмово повідомлений. Внесення постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2025 №1364 змін до порядку подання заяв через центри надання адміністративних послуг змінило лише адміністративний механізм прийому документів, проте не скасувало повноважень територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо розгляду питань надання відстрочки та не звільнило його від обов`язку розглянути отриману заяву по суті.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що звернення позивача не залишене без реагування, оскільки заявнику надано письмову відповідь від 01.05.2026 №3/2927. Зазначений лист, як і відповідь на адвокатський запит від 01.05.2026 №3/2936, має виключно інформаційний, роз`яснювальний характер, не є рішенням, ухваленим за результатами розгляду заяви по суті, і не породжує правових наслідків для реалізації права позивача на відстрочку. Направлення такого листа не свідчить про розгляд заяви по суті та про прийняття передбаченого п.60 Порядку №560 рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих та обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові у справі №140/8613/23, у якій Верховний Суд, розглядаючи спір щодо оскарження поведінки територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який у відповідь на заяви про надання відстрочки обмежився направленням інформаційних листів і не ухвалив рішення по суті, дійшов висновку, що після отримання заяви та документів, які, на думку заявника, підтверджують право на відстрочку, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний ухвалити рішення про надання відстрочки або про відмову у її наданні. Верховний Суд наголосив, що листи, які мають виключно інформаційний характер, не свідчать про вирішення по суті порушеного питання, а неприйняття рішення за результатами розгляду заяви є протиправним. Верховний Суд також зазначив, що за відсутності рішення суб`єкта владних повноважень суд не може встановлювати, чи має особа право на відстрочку та чи достатньо поданих документів для підтвердження такого права, оскільки надання такої оцінки насамперед належить до компетенції територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а належним та ефективним способом захисту є зобов`язання розглянути заяви про надання відстрочки та ухвалити за результатами їх розгляду відповідне рішення згідно із законодавством.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши заяву позивача від 22.04.2026 та підтвердні документи, не здійснив її розгляду по суті, не виніс заяву на розгляд комісії, не ухвалив жодного рішення у формі, передбаченій п.60 Порядку №560, обмежившись наданням відповіді-роз`яснення про необхідність подання заяви через центр надання адміністративних послуг. Така поведінка відповідача свідчить не про реалізацію дискреційних повноважень, а про протиправну бездіяльність, що полягає у невиконанні обов`язку розглянути заяву позивача та прийняти передбачене законом рішення.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нерозгляду заяви позивача від 22.04.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з п.10 ч.2 цієї статті суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному, чиї права і свободи, визнані в Конвенції, було порушено, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Водночас суд зважає, що прийняття рішення про надання або про відмову у наданні відстрочки за результатами оцінки поданих документів належить до виключної компетенції комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пункти 57, 60 Порядку №560). За усталеною практикою Верховного Суду суд, який розглядає справу, не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень та вирішувати замість нього питання, віднесене до дискреційних повноважень цього органу. Завданням адміністративного судочинства є не вирішення питання по суті замість компетентного органу, а перевірка правомірності його діяльності та, у разі встановлення протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, які цей орган зобов`язаний вчинити за законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи наведений вище правовий висновок Верховного Суду у справі №140/8613/23, суд дійшов висновку, що ефективним та достатнім способом захисту порушеного права позивача, який не призводить до втручання у дискреційні повноваження відповідача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.04.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Натомість позовна вимога в частині зобов`язання відповідача прийняти саме конкретне рішення задоволенню не підлягає у частині, що передбачала б визначення судом змісту такого рішення, оскільки це означало б підміну судом дискреційних повноважень комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що встановлення того, чи має позивач право на відстрочку та чи достатньо поданих ним документів для підтвердження такого права, у межах цього спору не здійснюється, оскільки відповідне рішення відповідачем не приймалося, а надання такої оцінки насамперед належить до компетенції відповідача.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач належними та допустимими доказами правомірності своєї бездіяльності не довів.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позову по суті заявленого немайнового спору судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 22.04.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 в особі Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) від 22.04.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Желік О.М.