Рішення № 139089350, 05.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року справа №640/2728/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Шмигельської А. І.,

з участю представників: позивача Столяренко Т. П., відповідача Слуговіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимог,-

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 12.07.2019 № 0053454204; від 12.07.2019 № 0053324204; від 12.07.2019 № 0053474204; від 12.07.2019 № 0053294204; від 12.07.2019 № 0053314204; від 12.07.2019 № 0053214204; від 12.07.2019 № 0053494204;

- визнати протиправними та скасувати рішення: від 12.07.2019 № 053344204; від 12.07.2019 № 053334204; від 12.07.2019 № 053444204; від 12.07.2019 № 053244204; від 12.07.2019 № 053504204;

- визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу: від 12.07.2019 № Ф-226 та від 12.07.2019 № Ф-227.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами проведеної контролюючим органом документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, складено акт від 15.05.2019 №1085/26-15-42-04-30-2402011154, на підставі висновків якого прийнято оскаржувані рішення контролюючого органу. Зазначає, що викладені в акті від 15.05.2019 висновки відповідача є безпідставними, протиправними і такими, що не відповідають обставинам справи, а оскаржувані рішення контролюючого органу є такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає в такому. Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.07.2019 №0053454204 зазначає, що дане завищення виникло за рахунок включення до складу витрат: амортизаційних відрахувань на придбання основних засобів подвійного призначення (вантажний автомобіль RENAULT KANGOO) за 2017 р. на суму 15 098 грн 28 к.; вартості придбаних запчастин, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів в 2017 році, в сумі 1 205 180 грн 91 к., в 2018 році в сумі 1 643 015 грн 97 к. Відповідно до п. п. 177.4.5 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення. До основних засобів подвійного призначення належать земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі, які не підлягають амортизації (п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 ПКУ).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.07.2019 №0053324204 вказує, що перевіркою своєчасності сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб встановлено факт несвоєчасної сплати в сумі 4 923 грн 20 к., в 2017 році, згідно отриманого податкового повідомлення-рішення №641306 від 05.04.2017 (сплачено 25.05.2017 в сумі 4 000 грн та 19.06.2017 в сумі 923 грн, термін сплати до 22.05.2017), що є порушенням п. 57.1 статті 57 ПКУ.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0053474204 вказує, що перевіркою встановлено заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2017, 2018 роки, на який нараховується військовий збір. За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 занижено та не сплачено до бюджету військового збору в сумі 43 644 грн 32 к., в т. ч. за результатами звітного 2017 року 17 744 грн 29 к., 2018 року 24 900 грн 03 к.

Щодо податкових повідомлень-рішень №0053294204 та №0053214204 зазначає, що при детальному аналізі наданих до перевірки авансових звітів працівників та доданих до них документів, в яких зазначено ПІБ особи, яка здійснює розрахунки, маршрут, дані автомобіля, ПІБ водія, встановлені 4 фізичні особи-водії, які здійснювали вантажні перевезення на митній території України та за її межами на автомобільному транспорті ФОП ОСОБА_1 , при цьому не перебували з ним у трудових відносинах, а саме : ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Будь-яких документів щодо взаємовідносин ФОП ОСОБА_1 з вказаними фізичними особами-водіями до перевірки не надані. Відповідно до п. 1 р. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.98 №59, у відрядження можуть бути направлені виключно особи, які перебувають із ФОП у трудових відносинах. Таким чином, вказані особи не є працівниками ФОП ОСОБА_1 , однак при цьому отримали дохід у вигляді добових на відрядження в сумі 163 730 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0053314204 зазначає, що в порушення п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ №2755-VI, не утримано та не перераховано військового збору з виплаченого фізичним особам дохід встановлений за результатами перевірки, в сумі 2 455,95 грн, в т.ч. за листопад 2017-192,00 грн, грудень 2017 р.-450,00 грн, лютий 2018 р.-319,20 грн, березень 2018 р. - 462,60 грн, квітень 2018 р. - 285,90 грн, травень 2018 р. - 433,05 грн, липень 2018 р. - 246,60 грн, листопад 2018 р. - 66,60грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0053494204 вказує, що в облікових даних платника ОСОБА_1 відсутня інформація про об`єкт оподаткування - транспортні засоби: напівпричіп н/пр.-бортовий-Е KRONE, причіп бортовий тентовий KRONE, н/причіп бортовий SCHMITZ, сідловий тягач DAF XF 105.410, вантажний сідловий тягач RENAULT MAGNUM. Платник не подав до податкового органу за місцем реєстрації, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, чим порушив пп. 16.1.7 п. 16.1 ст.16 ПКУ №2755-VI.

Щодо рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0053334204 вказує, що перевіркою своєчасності перерахування сум єдиного внеску з чистого доходу встановлено порушення п. 8 статті 9 Закону №2664-VI, несвоєчасно сплачено єдиного внеску в сумі 2 432 грн 90 к. в періоді за 2015-2018 роки.

Щодо рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0053344204 зазначає, що перевіркою своєчасності перерахування сум єдиного внеску з з/п встановлено порушення п. 8 статті 9 Закону №2664-VI, несвоєчасно сплачено єдиного внеску в сумі 71 344 грн в періоді за 2014-2016 роки.

Щодо вимоги про сплату боргу недоїмки № Ф-226 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій №0053444204, то за результатами перевірки встановлено, що згідно акту документальної планової перевірки №303-26-54-17-01-13 від 05.08.2013 збільшено чистий оподатковуваний дохід за 2011 р. на суму 13300,00грн. та за 2012 р. в сумі 11300,00 грн, проте даною перевіркою питання правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску не досліджувалось. Таким чином, в порушення п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 3акону №2664-VI, єдиний внесок із сум чистого доходу не нарахований і не перерахований до бюджету за 2011 р. в сумі 4615,13грн, за 2012 р. в сумі 3921,10 грн.

Таким чином, встановлено порушення п.1, п.4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 Закону №2664- VI, єдиний внесок із сум чистого доходу не нарахований, і не перерахований до бюджету в сумі 207 882,20 грн. в т.ч. 2011 р. - 4615,13 грн, 2012р. - 3921,10 грн, 2017 р. - 86926,24 грн, 2017 р. - 112419,73 грн.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2019 №Ф-227 та рішення про застосування штрафних санкцій №0053244204 та №00535504204, то за результатами перевірки встановлено неподання Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за листопад 2017 року та не нараховано єдиного внеску в сумі 10624,00 грн. з бази нарахування в сумі 48290,91 грн. за листопад 2017 р., що підтверджено інформацією податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та розрахунково-платіжних відомостей, чим порушено п. 1, п. 4, частини 2 статті 6 Закону №2664-VI.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 позовна заява, подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі КАС України), була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

Вимоги ухвали позивач виконав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з датою підготовчого засідання.

Відповідач 31.03.2020 (вх. № 03-14/44151/20) подав клопотання з процесуальних питань.

Позивач 23.04.2020 (вх. № 03-14/54931/20) подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантину.

Підготовче засідання, призначене на 28.04.2020, було відкладене до 09.06.2020 у зв`язку з неявкою сторін.

Відповідач 09.06.2020 (вх. № 03-14/77800/20) подав клопотання про оголошення перерви у зв`язку із введенням карантину.

Підготовче засідання, призначене на 09.06.2020, було відкладене до 30.06.2020.

Відповідач 23.06.2020 (вх. № 03-14/86542/20) подав відзив на позовну заяву.

Відповідач 25.06.2020 (вх. № 03-14/88101/20) подав клопотання про оголошення перерви у зв`язку із введенням карантину.

Підготовче засідання, призначене на 30.06.2020, було відкладене до 03.09.2020.

Позивач у підготовчому засіданні 03.09.2020 подав додаткові пояснення, які ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, долучено до матеріалів справи та оголошено перерву до 24.09.2020 у зв`язку із клопотанням представника позивача.

Суд у підготовчому засіданні, призначеному на 24.09.2020, оголосив перерву до 20.10.2020 у зв`язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача 16.10.2020 (вх. № 03-14/153662/20) подав додаткові пояснення.

Підготовче засідання, призначене на 20.10.2020, було відкладене до 12.11.2020.

Представники сторін у підготовчому засіданні 12.11.2020 подали письмові заяви в порядку частини 7 статті 181 КАС України, суд ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.11.2020.

Представники сторін у судовому засіданні 12.11.2020 подали клопотання про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження, яке суд, ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задовольнив.

Відповідач 03.12.2020 (вх. № 13-14/181979/20 подав клопотання про долучення доказів.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом (пункт 3 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX).

Київський окружний адміністративний суд 09.01.2024 (вих. № 03-19/847/24) надіслав матеріали адміністративної справи за належністю.

Львівський окружний адміністративний суд 07.03.2025 (вх. № 19540) отримав матеріали адміністративної справи № 640/2728/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2025 справу передано для розгляду судді Москалю Р.М.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Москаля Р.М. від 12.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/2728/20; призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання; замінено відповідача Головне управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код 43141267) на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (ідентифікаційний код 44116011).

Відповідач 28.03.2025 (вх. № 26350) подав клопотання про долучення додаткових пояснень.

Представник позивача 23.04.2025 подав: клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. № 33837) та додаткові пояснення (вх. № 33838).

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Москаля Р.М. від 19.05.2025 суд перейшов до розгляду справи № 640/2728/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 17.06.2025.

Представник відповідача 16.06.2025 (вх. № 49653) подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник позивача 16.06.2025 (вх. № 49791) подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Сторони та їх представники у підготовче засідання 17.06.2025 не прибули, суд ухвалою, постановленою без оформлення окремого документа, задовольнив клопотання представників позивача та відповідача про проведення засідань в режимі відеоконференції та відклав засідання до 07.08.2025.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Москаля Р.М. у відпустці, розгляд справи, призначений на 07.08.2025, не відбувся.

Підготовче засідання у справі було призначено на 09.09.2025 у зв`язку із закінченням відпустки головуючого судді Москаля Р.М.

Суд у засіданні, яке відбулося 09.09.2025, ухвалою, без оформлення окремого документа, постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.10.2025.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Москаля Р.М. у відпустці, розгляд справи, призначений на 22.10.2025, не відбувся.

Підготовче засідання у справі було призначено на 18.11.2025 у зв`язку із закінченням відпустки головуючого судді Москаля Р.М.

Представник позивача 13.11.2025 (вх. № 90918) подав заву про ознайомлення з матеріалами справи.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Москаля Р.М. у відпустці, розгляд справи, призначений на 18.11.2025, не відбувся.

Підготовче засідання у справі було призначено на 29.12.2025 у зв`язку із закінченням відпустки головуючого судді Москаля Р.М.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Москаля Р.М. у відпустці, розгляд справи, призначений на 29.12.2025, не відбувся.

Підготовче засідання у справі призначено на 10.02.2026 у зв`язку із закінченням відпустки головуючого судді Москаля Р.М.

Представник позивача 09.02.2026 (вх. № 10266) подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд у судовому засіданні 10.02.2026 ухвалою, без оформлення окремого документа, постановив відкласти засідання у зв`язку із клопотанням представника позивача до 10.03.2026.

У зв`язку із призначенням судді Москаля Р.М. на посаду судді Восьмого апеляційного адміністративного суду, відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Указу Президента України «Про призначення суддів» № 167/2026 від 24.02.2026, наказу № 52/К/ТР 25.02.2026 «Про відрахування зі штату суду Ростислава Москаля» та Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами), на підставі розпорядження керівника апарату суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ» від 26.02.2026 № 19/р, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 640/2728/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 справу № 640/2728/20 передано для розгляду судді Хомі О.П.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О.П. від 27.02.2026 прийнято до провадження адміністративну справу № 640/2728/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.03.2026.

Представник відповідача 11.03.2026 (вх. № 19800) подав заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Представник позивача 11.03.2026 (вх. № 19836) подала заяву про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду Хоми О.П. від 12.03.2026 задоволено заяви представників позивача та відповідача про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 17.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2026.

Суд у судовому засіданні, що призначене на 07.04.2026, оголосив перерву до 12.05.2026 на стадії вступних промов.

Позивачем 08.04.2026 (вх. №28614) подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

Суд у судовому засіданні, що призначене на 12.05.2026, оголосив перерву до 02.06.2026 на стадії дослідження доказів.

Представник позивача 02.06.2026 (вх. №47121) подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання, що призначене на 02.06.2026, відкладено до 16.06.2026.

Представник позивача 16.06.2026 (вх. №51761) подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання, що призначене на 16.06.2026, відкладено до 30.06.2026.

Відповідач 26.06.2026 (вх. №55576) подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим судове засідання, що призначене на 30.06.2026, відкладено до 28.07.2026.

Відповідач 24.07.2026 (вх. №65433) подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції, яке задоволено ухвалою суду від 27.07.2026.

Суд у судовому засіданні, що призначено на 28.07.2026, оголосив перерву до 05.08.2026 для прийняття рішення.

Суд, заслухавши сторін та з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований в Оболонській районній адміністрації як фізична особа підприємець 06.02.2003 р., зареєстрований як платник ПДВ та перебуває на загальній системі оподаткування. Основним видом діяльності є надання послуг з вантажоперевезення.

На підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, п.п. 13.1.2 п. 13.1 статті 13, статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зі змінами, наказу ГУ ДФС у м. Києві №3723 від 27.03.2019 та плану графіка проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання за 2019 рік Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 15.05.2019 №1085/26-15-42-04-30-2402011154, відповідно до висновків якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 :

1.) п.177.10 п. 177 ПКУ №2755-IV та Порядку №481, не надано для перевірки Книгу обліку доходів та витрат.

2.) п.177.4, п.177.2 ст.177 ПКУ №2755-VI, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 523731,93 грн: за 2017 р. -224931,48грн, за 2018 р. - 298800,45 грн.

??3.) п.57.1 ст.57 ПКУ №2755-VI., несвоєчасно сплачено податок з доходів фізичних осіб в сумі 4923,20грн., в 2017р.

??4.) п. 16 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ №2755-VI, занижено військовий збір з чистого доходу на суму 43644,32 грн., в т.ч. за 2017 р.- 18744,29 грн., 2018 р.- 24900,03грн.

5.) абз. 2 ст.2 Закону України №108/95-ВР, ст.24 КЗпП, порядку повідомлення державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу, затвердженого Постановою №413.

6.) п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, з урахуванням вимог п.п. 14.1.180 п.14.1 ст.14, п.176.2 ст. 176. п. 171.2 ст.171 ПКУ, не утримано та перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб (добових водіїв) в сумі 29471,40 грн, в т.ч. за листопад 2017 - 2304,00 грн, грудень 2017 - 5400,00 грн, лютий 2018 - 3830,40 грн, березень 2018 - 5551,20 грн, квітень 2018 - 3430,00 грн, травень 2018 - 5196,60 грн, липень 2018 - 2959,20 грн, листопад 2018-799,20 грн.

7.) п. 16 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ №2755-VI, не утримано та не перераховано військового збору з виплаченого фізичним особам дохід в сумі 2455,95 грн, в т.ч. за листопад 2017 - 192,00 грн, грудень 2017 р.- 450,00 грн, лютий 2018 - 319,20 грн, березень 2018 - 462,60 грн, квітень 2018 - 285,90 грн, травень 2018 - 433,05 грн, липень 2018 - 246,60 грн, листопад 2018- 66,60 грн.

??8.) п.п. «б» п. 176.2 ст.176 ПКУ, подано інформацію про фізичних осіб-платників податків за формою 1-ДФ з недостовірними відомостями, з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих і виплачених на користь платників податків і сум утриманого з них податку за період з 4 кв. 2017 р. - 4 кв. 2018 р.

??9.) п. 1, п.4 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, п.8 ст.9 Закону України №2664-VI, єдиний внесок із сум чистого доходу не нарахований, і не перерахований до бюджету в сумі 207882,20 грн, в т.ч. 2011 р. - 4615,13 грн, 2012 р. - 3921,10 грн, 2017 р. - 86926,24 грн, 2017 р. - 112419,73 грн.

10.) п.8 ст.9 Закону України №2664-VI, несвоєчасно сплачено єдиного внеску з чистого доходу в сумі 2432,90 грн протягом 2015 р.-2018 р.

???11.) ч.2 ст.6 Закону України №2664-VI не поданий Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів ( Додаток 4) за листопад 2017 р.

12.) п. 1, п.4 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8 Закону України №2664-VI, єдиний внесок з сум заробітної плати не нарахований і не перерахований до бюджету в сумі 10 624 грн за листопад 2017 року;

13.) п. 8 ст. 9 Закону України №2664-VI, несвоєчасно сплачено єдиного внеску з заробітної плати в сумі 71 344 грн протягом 2014-2016 років;

14.) пп. 49.18.2 п. 49.18 статті 49 Податкового кодексу не поданий звіт про суми податкових пільг за І квартал 2017 року;

15.) пп. 16.1.7 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу не подано до податкового органу за місцем реєстрації, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПШ.

На підставі висновків акту перевірки від 15.05.2019 №1085/26-15-42-04-30-2402011154 контролюючим органом 12.07.2019 прийнято:

- податкові повідомлення-рішення: № 0053454204; № 0053324204; № 0053474204; № 0053294204; № 0053314204; № 0053214204; № 0053494204;

- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: № 053344204; № 053334204; № 053444204; № 053244204; № 053504204;

- вимоги про сплату боргу № Ф-226 та № Ф-227.

ФОП ОСОБА_1 21.08.2019 подав скаргу на видані податкові рішення до ДПС України.

За результатом розгляду скарги ДПС України рішенням від 19.09.2019 № 2464/6199-00-08-06-01 залишило вимоги про сплату боргу від 12.07.2019 №№ Ф-227, Ф-226 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.07.2019 № 0053344204, № 0053334204, № 0053244264, № 0053444204 без змін, а скаргу без задоволення.

За результатом розгляду скарги ДПС України рішенням від 21.10.2019 № 6250/6//99-00-08-05-04 залишило податкові повідомлення рішення від 12.07.2019 №0053464204, №0053454204, №0053324204, №00534474204, № 0053294204, №0053314204, № 0053214204, №0053494204 без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення контролюючого органу протиправними, а свої права порушеними, звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі Податковий кодекс, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Під час здійснення планових перевірок платників податків, які є фінансовими агентами, предметом перевірки також є дотримання фінансовими агентами вимог статті 39-3 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як встановлено з матеріалів справи за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 15.05.2019 №1085/26-15-42-04-30-2402011154 на підставі висновків якого прийнято спірні рішення.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 12.07.2019 № 0053454204 та № 0053474204.

Згідно пункту 177.1. статті 177 Податкового кодексу доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 177.2., 177.3. статті 177 Податкового кодексу об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Згідно пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно пункту 177.4.5. статті 177 Податкового кодексу не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту;

документально не підтверджені витрати;

витрати, щодо яких за сукупністю умов здійснення операції є підстави вважати, що наявні обставини (факти) свідчать про її здійснення з метою надання неправомірної вигоди службовій особі (у тому числі службовій особі іноземної держави);

витрати, які контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок того, що відповідно до законодавства встановлено, що операція здійснена від імені та/або в інтересах платника податку з метою надання неправомірної вигоди під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтями 369, 369-2 Кримінального кодексу України, прямо чи опосередковано (через третіх осіб), незалежно від розміру неправомірної вигоди.

Як встановлено судом, за результатом перевірки правильності відображення витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів ФОП ОСОБА_1 , встановлено їх завищення в сумі 2 682 301,79 грн, в т.ч. за 2017 рік 1220279,19 грн, за 2018 р. 1462022,60 грн.

Дане завищення виникло за рахунок включення до складу витрат :

- амортизаційних відрахувань на придбання основних засобів подвійного призначення, а саме вантажний автомобіль RENAULT KANGOO за 2017 рік на суму 15098,28 грн.

- вартості придбаних запчастин, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів в 2017 р. на суму 1205180,91 грн, в 2018 році у сумі 1643015, 97 грн.

Контролюючий орган вважає, що позивач не мав права зменшувати оподатковуваний дохід на суму амортизаційних відрахувань по визначених у пп. 177.4.6, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу основних засобів подвійного призначення, а також включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, витрат на їх утримання, технічне обслуговування і ремонт основних засобів.

Разом з тим, позивач не заперечує, що відніс до витрат амортизаційні відрахування на придбання вантажного автомобіля RENAULT KANGOO за 2017 рік на суму 15098,28 грн.

Відповідно до пп.177.4.6. статті 177 Податкового кодексу не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки, об`єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

Як вбачається з матеріалів справи, для забезпечення даного виду діяльності позивач володіє на праві власності рухомим майном, а саме транспортними засобами: вантажними сідловими тягачами, причепами, напівпричепами. Під час використання у господарській діяльності транспортні засоби потребують проведення технічного огляду та ремонтних робіт, які проводились позивачем.

На підтвердження використання транспортних засобів у господарській діяльності та підстав для віднесення вартості придбаних запчастин, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів до витрат позивачем долучено до матеріалів справи свідоцтва про право власності на транспорт та фінансово-господарські документи.

При цьому, виходячи з висновків акту перевірки, посадові особи контролюючого органу трактують вантажні автомобілі як основні засоби подвійного призначення. Однак суд звертає увагу, що Податковий кодекс не надає визначення/перелік об`єктів, які відносяться до «основних засобів подвійного призначення».

Пп.177.4.6 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу, на якому ґрунтується така позиція контролюючого органу, визначає обмеження щодо нарахування амортизації за об`єктами подвійного призначення, а саме: «… Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі».

Отже, пряма норма, визначена цим підпунктом Податкового кодексу, стосується виключно амортизації вантажних автомобілів, а не свідчить, що вантажні автомобілі є однозначно об`єктами подвійного призначення.

Нормами податкового законодавства, а саме п.177.2 ст.177 Податкового кодексу встановлено виключно такі вимоги до витрат підприємця, які можуть бути враховані до зменшення об`єкту оподаткування:

- витрати, що є документально підтвердженими;

- витрати, що пов`язані з господарською діяльністю підприємця.

Акт перевірки не містить застережень як до документального оформлення і підтвердження витрат, так і до зв`язку таких витрат з господарською діяльністю.

Натомість, пряма норма, визначена п.177.4 статті 177 Податкового кодексу, передбачає, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходу, відносяться витрати на придбання запчастин (пп.177.4.1 Податкового кодексу), а також на ремонт та експлуатацію майна, що використовується у господарській діяльності підприємця (пп.177.4.4 Податкового кодексу).

Норми п.177.4 Податкового кодексу є загальними нормами податкового законодавства, тоді як норми п.177.4.5-177.4.6 Податкового кодексу є спеціальними нормами, що містить виключення з загальних правил за певних умов в даному випадку щодо витрат за об`єктами подвійного призначення.

ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність за КВЕД « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт». Отже, для проведення зазначеної діяльності ФОП має мати відповідні засоби у вигляді вантажного транспорту. За таких умов вантажні автомобілі та інші об`єкти для вантажних перевезень (сідлові тягачі, напівпричепи, тощо) не можуть бути такими, що не використовуються в господарській діяльності, оскільки їх використання в процесі перевезень прямо пов`язано з її здійсненням.

Поняття термінів, пов`язаних з автомобільним транспортом визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобіль - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт.

Автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

При цьому автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Відповідно до визначеного Законом №2344-Ш терміну, напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) 1 який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

Отже, напівпричіп за своїм призначенням не виконує функції щодо перевезення вантажів та не може рухатись без тягача. Сідловий тягач не має за своєю конструкцією та обладнанням механізмів для перевезення вантажів, він може лише тягнути.

Вказане свідчить про протиправність висновків контролюючого органу щодо віднесення напівпричепів до основних засобів подвійного призначення.

Щодо сідлових тягачів, то ст.1 Закону №2344-IІІ не містить визначення терміну сідловий тягач.

Згідно з Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), затвердженої Законом України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII, сідловий тягач належить до товарної позиції трактори колісні для напівпричепів (код 8701 20).

При цьому трактор не відноситься ні до вантажних, ні до легкових автомобілів.

Тому, висновок контролюючого органу про віднесення сідлових тягачів до вантажних автомобілів не ґрунтується на чинному законодавстві.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковими висновки акту перевірки, що стосуються порушення поизвачем пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу.

Разом з тим, на аркуші 12 акту перевірки за результатами перевірки правильності відображення одержаного доходу від здійснення підприємницької діяльності відповідно до наданих на перевірку документів, встановлено його заниження на суму 227 320,25 грн, в т.ч. за 2017 рік 29 340,25 грн, за 2018 рік 197980,00 грн, що є порушенням п. 177.2 ст.177 Податкового кодексу.

Надалі, на аркуші 15 акту перевірки зазначено, що позивач самостійно не врахував витрати при обчисленні податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, відповідно до поданої декларації за 2018 рік на суму 180 993,37 грн.

Позивач не спростував тверджень відповідача щодо заниження одержаного доходу від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік на суму 29 340,25 грн, за 2018 рік сум заниження одержаного доходу від здійснення підприємницької діяльності на суму 16 986,63 грн, оскільки слід враховувати розмір не врахованих позивачем витрат при подачі податкової декларації за 2018 рік у розмірі 180 993, 37 грн ( 197 980,00 грн. 180 993,37 грн.)

З урахуванням зазначеного, суд вважає неправомірним включення у витрати за 2017 рік в розмірі 44 438,53 грн, які складаються з амортизаційних витрат - 15098,28 грн, та не включеного доходу в розмірі 29 340,25 грн та витрати за 2018 рік у розмірі 16 986,63 грн, а саме не включений дохід.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0053454204 є правомірним в частині нарахування податкового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 11 056,53 грн (7 998,94 грн за 2017 рік + 3 057, 59 грн за 2018 рік) та штрафних санкцій в розмірі 5 528, 26 грн.

В частині нарахування податкового зобов`язання в розмірі 512 675,40 грн та штрафних санкцій в розмірі 256 337, 71 грн податкове повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0053454204 підлягає скасуванню.

3 01.01.2015. п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу викладено у новій редакції, яка встановлює, що платниками збору є особи, визначені п. 162.1 Податкового кодексу, та об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу.

Фізичні особи - підприємці, крім тих, що обрали спрощену систему, за результатами звітного податкового року самостійно розраховують військовий збір в розмірі 1,5 відсотків чистого оподатковуваного доходу, відображають в річній податковій декларації та сплачують в терміни, передбачені для сплати податку на доходи фізичних осіб за відповідний період.

Оскільки судом визнано правомірність нарахування відповідачем оподаткованого доходу ФОП ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності за 2017 в розмірі 7 998,94 грн, за 2018 рік в розмірі 3 057, 59 грн, відповідно розмір військового збору складає: в 2017 році - 666,58 грн, в 2018 році - 254,80 грн, та сума штрафних санкцій в розмірі 50% - 460,69 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 12.07.2019 №0053474204 підлягає скасуванню в частині нарахування податкового зобов`язання в розмірі 42 722, 94 грн та штрафних санкцій в розмірі 21361,48 грн.

Щодо вимоги про сплату боргу від 12.07.2019 № Ф-226 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.07.2019 №0053444204.

Статтею 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI) визначено права та обов`язки платника єдиного внеску.

Відповідно до п.п. 1, 4 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску;

подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до цього Закону, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Податковим кодексом України. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно пункту 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

Як встановлено судом, у вимозі про сплату боргу від 12.07.2019 № Ф-226 зазначено порушення п.1,п.4 ч.2 ст.6, п. 2 ч. 1 ст.7 п. 8 статті 9 Закону України №2664-VІ, єдиний внесок із сум чистого доходу не нарахований та не перерахований до бюджету в сумі 207882,20 грн, в т.ч. 2011р. 4615,13 грн, 2012р. 3921,10 грн, 2017 р. 86926,24 грн, 2018р. 112419,73 грн.

В акті перевірки (аркуш 8, 9) зазначено, що чистий оподаткований дохід ФОП ОСОБА_1 в 2017 році складав 103 630,73 грн та сплачений ЄСВ в розмірі 22 798,70 грн, в 2018 році оподаткований дохід склав 119 141,21 грн. - та був сплачений ЄСВ 35 011,07 грн.

Оскільки позивач не підтвердив правомірність віднесення до витрат сум в розмірі від здійснення підприємницької діяльності за 2017 в розмірі 7 998,94 грн, за 2018 рік в розмірі 3 057, 59 грн, то відповідно розмір несплаченого позивачем ЄСВ складає: в 2017 році 9 776,48 грн, в 2018 році 3 737,06 грн.

Позивачем також не було надано документального підтвердження повного перерахування до бюджету єдиного соціального внеску в 2011р. 4615,13 грн, 2012р. 3921,10 грн.

Таким чином, суд вважає правомірним стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за Вимогою про сплату боргу від 12.07.2019 № Ф-226 в розмірі 22 049,77 грн.

В іншій частині вимога про сплату боргу від 12.07.2019 № Ф-226 на суму 185 832, 43 грн підлягає скасуванню.

Стосовно рішення про застосування штрафних санкцій від 12.07.2019 №0053444204 на суму 31 845,66 грн, то таке є правомірним в частині стягнення штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ЄСВ в 2011 році в розмірі 1846,05 грн, в 2012 році 1372, 39 грн, в 2017 р. 977,48 грн, в 2018 р. 1 351,36 грн, що разом складає 13 513, 54 грн.

Тоді як в іншій частині рішення від 12.07.2019 №0053444204 на суму 18332,12 грн підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про сплату боргу недоїмки від 12.07.2019 № Ф-227 та рішення про застосування штрафних санкцій від 12.07.2019 №0053244204 та №0053504204.

Як вбачається з акту перевірки від 15.05.2019 №1085/26-15-42-04-30-2402011154 (аркуш 26) ГУ ДФС у м. Києві зазначило, що єдиний внесок з сум заробітної плати не нарахований і не перерахований до бюджету в сумі 10 624 грн за листопад 2017 року.

Однак такі твердження контролюючого органу спростовуються долученим до матеріалів справи платіжним дорученням від 20.12.2017 №3716, яким підтверджено оплату ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 10 624 грн за листопад 2017 року.

Позивач надав Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад 2017 року з квитанцією про подачу.

Таким чином, спірна вимога від 12.07.2019 №Ф-227 та рішення від 12.07.2019 №0053244204 та №0053504204 є безпідставними та підлягають скасуванню.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 12.07.2019 №0053294204, №0053314204 та №0053214204.

Відповідно до підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску до контролюючого органу за основним місцем обліку:

для податкових агентів, які є фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, - у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу (з розбивкою по місяцях звітного кварталу);

для інших податкових агентів, крім фізичних осіб - підприємців та/або осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, - у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця.

Такий податковий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку;

в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку;

г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу;

ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом

Згідно до пункту 171.2. статті 171 Податкового кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Як встановлено судом з акту перевірки, відповідно до наданих платником податку документів, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), транспортних заявок/заказів, товарно-транспортних накладних, ВМД, CMR, авансових звітів у ФОП ОСОБА_1 протягом 2017-2018 років транспортні послуги також здійснювали водії: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , без належного оформлення трудових відносин.

Документи про прийняття на роботу вказаних осіб ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надані, повідомлення про прийняття на роботу ФОП Зайцев до органів ДФС на подавав, у податковій звітності сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку інформація по розрахунково-платіжних відомостях відсутні. За результатами перевірки не встановлено факту нарахування та виплати заробітної плати вищезазначеним особам, або винагород за цивільно-правовими договорами.

Згідно з абз. 2 статті 2 Закону України «Про оплату праці» працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичними особами.

Відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено особи, які не були працівниками у ФОП ОСОБА_1 та отримали дохід у вигляді добових на відрядження в сумі 163 730,00 грн у період 2017 2018 роки. При цьому, відповідно до п. 1 р. І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну від 13.03.1998 №59, у відрядження можуть бути направлені виключно особи, які перебувають із ФОП у трудових відносинах.

Враховуючи викладене, в порушення вимог п.п.168.1.1. п.168.1 ст.168 та з урахуванням вимог п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14, п. 176.2 ст.176, п.171.2 ст.171 Податкового кодексу, не було утримано та перераховано до бюджету податок з доходу фізичних осіб.

Як наслідок, в порушення п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ ПКУ №2755-VI, не утримано та не перераховано військового збору з виплаченого фізичним особам доходу, встановленого за результатами перевірки, в сумі 2 455,95 грн, в т.ч. за листопад 2017-192,00 грн, грудень 2017 - 450,00 грн, лютий 2018 - 319,20 грн, березень 2018 - 462,60 грн, квітень 2018 -285,90 грн , травень 2018-433,05 грн, липень 2018 - 246,60 грн, листопад 2018 -66,60 грн.

Позивачем жодним чином не спростовано наведені в акті перевірки висновки, тому суд не вбачає підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2019 №0053294204, №0053314204 та №0053214204.

Щодо рішень про застосування штрафних санкцій від 12.07.2019 №0053344204 та №0053334204.

Спірними рішеннями встановлено порушення п. 8 статті 9 Закону №2664-VI за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 2 432 грн 90 к. за період 2015-2018 роки та в сумі 71 344 грн за період 2014-2016 роки.

Частиною 8 статті 9 Закону 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі ЄСВ), зокрема фізичні особи підприємці (далі ФОП) на загальній системі оподаткування зобов`язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Згідно з п.п. 1 п. 4 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами і доповненнями, обчислення сум ЄСВ ФОП на загальній системі оподаткування здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності) та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвела до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО). При цьому враховується кількість місяців, протягом яких така особа перебувала на обліку як платник ЄСВ.

Базою нарахування ЄСВ для ФОП на загальній системі оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом №2464-VI. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п. 2 частини першої ст. 7 Закону №2464-VI).

Відповідно до п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу остаточний розрахунок ПДФО за звітний податковий рік здійснюється платником ПДФО самостійно згідно з даними, зазначеними у декларації про майновий стан і доходи (далі - Декларація), з урахуванням сплаченого ним протягом року ПДФО на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Суд звертає увагу, що вчасність сплати єдиного внеску підтверджується наданими позивачем банківськими виписками. Крім того, вказаний період вже був предметом перевірки контролюючим органом, що підтверджується актами перевірки від 04.03.2015 № 225/26-54-17-01-17-2402011154, від 20.03.2017р. № 11/26-15-13-06-13-2402011154.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у податкового органу не було законних та обґрунтованих підтсав для прийняття спірних рішень про застосування штрафних санкцій від 12.07.2019 №0053344204 та №0053334204.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.07.2019 №0053324204.

Як встановлено судом, спірним рішенням встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, визначеного п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу та накладено на платника податку штрафні санкції на суму 4 923 грн 20 к.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд звертає увагу, що податок з доходів фізичних осіб в сумі 4 923 грн 20 к. у 2017 році був сплачений у повному обсязі з урахуванням штрафних санкцій за несвоєчасну сплату, що підтверджується платіжними дорученнями від 25.05.2017 №2106 та 19.06.2017 №2221 (сума розрахована на підставі податкової вимоги від 25.05.2017 № 29384-17).

Отримавши податкову вимогу від 25.05.2017 №29384-17 (з вже проведеним розрахунком штрафної санкції) ОСОБА_1 сплатив 25.05.2017 грошові зобов`язання у розмірі 4000,00 грн відповідно до платіжного доручення №2106 від 25.05.2017 та в розмірі 1 632 грн 14 к. відповідно до платіжного доручення №2221 від 19.06.2017.

Таким чином у ГУ ДПС у м. Києві не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.07.2019 №0053324204, тому таке підлягає скасуванню як протиправне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0053494204.

Згідно до підпункту 16.1.7. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу платник податків зобов`язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Відповідно до пункту 63.3. статті 63 Податкового кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Спірне рішення контролюючого органу ґрунтується на твердженнях про порушення платником податку положень статті 16 Податкового кодексу в частині ненадання інформації про об`єкти оподаткування.

При цьому такі твердженні є безпідставними, оскільки до матеріалів справи долучено Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП з печаткою ФОП ОСОБА_1 .

На вказаних Повідомленнях наявна відмітка із номерами їх реєстрації №9177424080 та №9231090787. При цьому у відмітках до вказаних Повідомлень зазначено, що такі надаються до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Таким чином, спірне рішення від 12.07.2019 № 0053494204 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Щодо інших доводів сторін, то суд керується пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно з яким обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Щодо судових витрат у вигляді судового збору, то такі відповідно до частини третьої статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 9 553 грн 36 к., сплаченого згідно з платіжним дорученням №1865 від 30.01.2020.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) про скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимог, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0053454204 частково на загальну суму 769 013 (сімсот шістдесят дев`ять тисяч тринадцять) грн 11 к., з яких 512 675 (п`ятсот дванадцять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн 40 к. за податковими зобов`язаннями за платежем податок на доходи фізичних осіб та 256 337 (двісті п`ятдесят шість тисяч триста тридцять сім 71 к. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2019 №0053474204 частково на загальну суму 64 084 (шістдесят чотири тисяч вісімдесят чотири) грн 42 к., з яких 42 722 (сорок дві тисяч сімсот двадцять дві) грн 94 к. - за податковими зобов`язаннями за платежем військовий збір, та 21 361 (двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн 48 к. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2019 №Ф-226 в частині суми боргу (недоїмки) 185 832 (сто вісімдесят п`ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн 43 к.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №0053444204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату(несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.07.2019 в частині суми боргу (недоїмки) 18 332 (вісімнадцять тисяч триста тридцять дві) грн 12 к.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0053324204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0053494204.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.07.2019 №Ф-227.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 0053244204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату(несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.07.2019.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 0053504204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату(несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.07.2019.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 0053344204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату(несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.07.2019.

Визнати протиправним та скасувати Рішення № 0053334204 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату(несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 12.07.2019.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, 04116, код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 9 553 (дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 36 к. судових витрат у вигляді судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя Хома О. П.