Рішення № 139089335, 17.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2026 рокусправа № 380/18179/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС" (далі позивач, ТОВ ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2025 № 27070/13-01-07-11.

Ухвалою від 10.09.2025 прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про нереальність господарських операцій із ТОВ ЛЬВІВ-ТЕХНО є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 25.09.2025 (вх. № 77045), у якому зазначає, що перевіркою встановлено придбання у ТОВ ЛЬВІВ-ТЕХНО (19175624) за період липень 2019 року витратомір масовий Mikro Motion CMF300M355N2BZEZZZ (Емерсон), пристрій заземлення бензовозів ПЗК-001, датчик переливу у вибухозахищенному корпусі, та роботи щодо заміни застарілого технологічного обладнання, у якого закінчився технічний ресурс на загальну вартісь 872 118 грн, в т.ч. ПДВ 145 353 грн. Вказує, що господарські операції між ТОВ "ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС" та ТОВ ЛЬВІВ-ТЕХНО фактично не здійснювались, тому первинні документи (договори, акти виконаних робіт, податкові накладні тощо) не є підставою для бухгалтерського обліку оскільки, не фіксують факт здійснення господарських операцій. Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним витрат для інших підприємств. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась, не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платниками витрат у зв`язку із відображенням її змісту у первинних документах. Вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесене правомірно і підстав для його скасування немає.

Позивач подав відповідь на відзив від 14.10.2025 (вх. № 81844). У поданій відповіді на відзив позивач повністю підтримав викладені у позовній заяві аргументи та доводи щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення від 30.04.2025 № 4891, № 4892, у період з 30.04.2025 по 06.05.2025 ГУ ДПС у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС" (37870544) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ ЛЬВІВ-ТЕХНО (19175624) за липень 2019 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства, про що 13.05.2025 складений акт № 21209/13-01-07-11/37870544 (далі акт перевірки).

Згідно з актом перевірки, відповідач встановив порушення позивачем п. 5, п. 6, п. 7, п. 9 П(С)БО 16 «Витрати», пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2019 рік на суму 207 566 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідач 17.06.2025 виніс податкове повідомлення-рішення № 27070/13-01-07-11, за яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 207 566 грн.

ТОВ ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС" подало до ДПС України скаргу на прийняте податкове повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду скарги від 21.08.2025 № 24376/6/99-00-06-01-01-06 ДПС України залишила без змін ППР ГУ ДПС у Львівській області від 17.06.2025 № 27070/13-01-07-11, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»), об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до приписів п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року податок на прибуток розраховується, виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (яктоамортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Відповідно до п. 5, 6, 7 та 8 П(с)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Згідно з п. 9 П(С)БО 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами таі ншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

9.3. Погашення одержаних позик.

9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Національного положення (стандарту).

9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

9.6. Балансова вартість валюти.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі у тексті - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

У спірних правовідносинах податковий орган висновками, викладеними у акті перевірки, поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ТОВ ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС" із ТОВ ЛЬВІВ-ТЕХНО.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ТОВ ЛЬВІВ-ТЕХНО, позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ЛЬВІВ-ТЕХНО.

Між ТОВ «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС» (покупець) та ТОВ «ЛЬВІВ-ТЕХНО» (постачальник) укладений договір поставки від 10.07.2019 №337-П, відповідно до якого постачальник зобов`язується попередньо зарезервувати та поставити покупцю устаткування та/або обладнання в асортименті, кількості і за ціною, вказаною в Специфікації до Договору, що є невід`ємною частиною Договору, далі - Устаткування, а Покупець зобов`язується прийняти Устаткування і сплатити його вартість на умовах, що передбачені Договором.

Згідно з п. 2.3 вказаного договору оплата за договором проводиться поетапно в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника:

Перший етап: Покупець оплачує 75 % від загальної вартості Устаткування відповідно до Специфікації, а саме 623 038,50 грн (Шістсот двадцять три тисячі тридцять вісім гривень 50 копійок), з ПДВ, що є еквівалентом 23 598,25 доларів США на день підписання Договору. Оплата здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цього Договору на підставі рахунку Постачальника.

Згідно з платіжним дорученням від 16.07.2019 № 366 ТОВ «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС» перерахувала кошти в розмірі 75% вартості устаткування в сумі 623 038,50 грн.

Між ТОВ «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС» (замовник) та ТОВ «ЛЬВІВ-ТЕХНО» (підрядник) укладений договір підряду від 10.07.2019 № 337 відповідно до якого підрядник за завданням замовника зобов`язується виконати роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п. 2.2 вказаного договору загальний строк виконання робіт становить 160 (сто шістдесят) календарних днів з дня підписання Договору. Строк виконання окремого етапу Робіт визначається відповідно до Календарного графіка виконання робіт, що є додатком до цього Договору.

Згідно з п. 2.3 вказаного договору результатом виконання робіт відповідно до умов Договору є:

передане в експлуатацію відповідно до Технічного завдання обладнання систем управління та обліку наливу світлих нафтопродуктів в автоцистерни на нафтобазі ТОВ «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС» (м. Рава-Руська, Жовківський р-н, Львівська обл.); отримання Сертифікатів відповідності за Модулем G.2.4. Результати виконання Робіт передаються від підрядника замовнику на підставі Акта (-ів) приймання-передачі виконаних робіт, який (які) повинні бути надані замовнику на узгодження не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів після закінчення виконання робіт та підписуються повноважними представниками Сторін. До Акта приймання-передачі виконаних робіт додається вся необхідна виконавча документація та первинні документи, що вимагаються замовником.

Оскільки ТОВ "ЛЬВІВ-ТЕХНО" згідно оплаченого авансу не поставило Устаткування відповідно до Специфікації, і не виконало Робіт відповідно до Календарного графіка, ТОВ "ГАЛИЦЬКА П ЇЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС" подало позов до Господарського суду Львівської про стягнення штрафних санкцій за порушення умов договору.

Між ТОВ «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС» та ТОВ «ЛЬВІВ-ТЕХНО» 03.02.2021 укладена Мирова угода у справі № 914/2980/20 згідно з якою Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС», від імені якого на підставі статуту діє директор пані Товстенко Юлія Вікторівна, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-ТЕХНО», від імені якого на підставі статуту діє директор пан Кузьмін Юрій Олексійович, з другої сторони, які разом іменуються - Сторони, а кожен із них - Сторона, з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок, керуючись ст. 192 Господарського процесуального кодексу України, уклали цю Мирову угоду у справі №914/2980/20, яка розглядається Господарським судом Львівської області, на таких умовах:

"1. Позивач та Відповідач є відповідно Позивачем та Відповідачем у судовому спорі, в якому Позивач вимагає стягнути із Відповідача 275 647,98 грн штрафних санкцій за укладеним між Сторонами Договором підряду № 337 від 10.07.2019. Судовий спір перебуває на розгляді Господарського суду Львівської області, справа № 914/2980/20.

2. Відповідач повністю визнає позовні вимоги Позивача у справі № 914/2980/20 за позовом ТОВ «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС» до ТОВ «ЛЬВІВ-ТЕХНО» про стягнення штрафних санкцій за порушення умов Договору підряду на загальну суму 275 647,98 (Двісті сімдесят п`ять тисяч шістсот сорок сім гривень 98 коп.)

3. З набуттям чинності цією Мировою угодою Позивач відмовляється від стягнення з Відповідача заявлених у справі № 914/2980/20 штрафних санкцій, а також будь-яких інших штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені тощо), що можуть бути нараховані у зв`язку із несвоєчасним виконанням робіт за Договором підряду за умови виконання Відповідачем пунктів 4, 5, 8 цієї Мирової угоди.

4. У якості компенсації прострочених договірних зобов`язань Відповідач за цією Мировою угодою зобов`язується своїми силами та за власний рахунок у відповідності до державних будівельних норм та правил і технічних регламентів якісно змонтувати та підключити на об`єкті Позивача, на якому виконувалися роботи за Договором підряду, обладнання, а саме: Вузол обліку SATAM EMS 48 с/р, артикул 18-0050, у кількості 2 (дві) одиниці.

Сторони погодили, що строк гарантії на виконані роботи, що зазначені у цьому пункті, складає 24 (двадцять чотири) місяці від дати підписання акту про виконання пусконалагоджувальних робіт. Всі недоліки зазначених робіт, що будуть виявлені протягом гарантійного строку виправляються Відповідачем безкоштовно в узгоджені з Позивачем строки."

На виконання умов договору поставки від 10.07.2019 №337-П ТОВ «ЛЬВІВ-ТЕХНО» виписані для ТОВ «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС» податкові накладні від 16.07.2019 № 33, 34.

Згідно з податковою накладною від 16.07.2019 № 33 на загальну суму 623 038,50 грн придбаний витратомір масовий Mikro Motion CMF300M355N2BZEZZZ (Емерсон.

До складу податкового кредиту за липень 2019 року включена сума 623 038,50 грн, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року.

Згідно з податковою накладною від 16.07.2019 № 34 на загальну суму 249 079,50 грн придбаний витратомір масовий Mikro Motion CMF300M355N2BZEZZZ (Емерсон) (в кількості, об`єм/ обсяг 0,49942557), пристрій заземлення бензовозів ПЗК-001 (в кількості 2), датчик переливу у вибухозахищеному корпусі (в кількості, об`єм/ обсяг 0,61895604).

Вказані накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В акті перевірки відповідач зазначає, що «ТОВ "ЛЬВІВ-ТЕХНО" (19175624) декларує операції з придбання Датчика переливу у вибухозахищенному корпусі (код УКТ ЗЕД - 8481801 100) та Пристрій заземлення бензовозів ПЗК-001. Однак, згідно даних С «Податковий блок» та даних Єдиного реєстру податкових накладних відсутнє придбання цього устаткування, а саме не можливо підтвердити походження придбання Датчика переливу у вибухозахищенному корпусі та Пристрій заземлення бензовозів ПЗК-001 по ланцюгу постачання.

Суд звертає увагу, що відповідно п. 1.3 паспортів пристроїв заземлення та контролювання типу ПЗК-001 (паспорт ПДВ 468332.002 ПС, заводські номери 0218, 0205, ТОВ «ЛЬВІВ-ТЕХНО» (код ЄДРПОУ 19175624) є виробником пристроїв заземлення та контролювання типу ПЗК-001.

Представник позивача пояснив, що витратоміри масові Mikro Motion CMF300M355N2BZEZZZ, пристрої заземлення бензовозів ПЗК-001, датчики переливу у вибухозахищеному корпусі та інше обладнання є складовою системи автоматизованого відпуску нафтопродуктів СУАН-3, яка в цілому вироблена та змонтована ТОВ «ЛЬВІВ- ТЕХНО» на діючій нафтобазі ТОВ «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС» за адресою: Львівська область, м. Рава-Руська, вул. Лугова, 27.

Вказане підтверджується сертифікатом відповідності ДП НДІ «Система» від 30.04.2021, звітом про оцінку відповідності законодавчо регульованому засобу вимірювальної техніки технічному регламенту № У04728690/8.010-2021 ЗВ від 30.04.2021, паспортами приладу Лічильники-витратоміри масові Micro Motion зав.№№ 1440611, 472350 та свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

Також, згідно з актом від 28.02.2021 виконання пуско-налагоджувальних робіт відповідно до Договору № 337 від 10.07.2019 і Мирової Угоди № 914/2980/20 від 03.02.2021 на об`єкті ТОВ «ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС» м. Рава-Руська, Жовківського р-ну, Львівської обл. виконані пуско-налагоджувальні роботи: проведення налагоджувальних робіт виконавчих механізмів (насосів, клапанів), встановлення інформаційного зв`язку між АРМ (автоматизованим робочим місцем) оператора та контролерами наливних стояків, налаштування взаємодії статичних вхідних датчиків (пристроїв заземлення, датчиків положення клапанів тощо) з контролером наливного стояка, комплексного налагодження роботи нових лічильників фірми SATAM EMS-48 на двох стояках, налаштування калібрування лічильників для проведення їх подальшої метрологічної атестації (повірки), виконання тестових технологічних проливів в автоцистерни через нову систему керування, налагодження елемента автоматичної системи управління автоналивом «ручний режим» на випадок виходу з ладу інших елементів СУАН-3 (термін використання становить не більше 20 днів поспіль та не більше 4 разів на рік), налагодження програмного забезпечення, що перебуває в процесі постійного вдосконалення. Загальна вартість робіт складає: 30 484,80 грн (Тридцять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривні 80 копійок), у тому числі ПДВ.

Суд зазначає, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Також Велика Палата Верховного Суду вказала, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 16.10.2018 у справі № 808/1593/17, в постанові від 15.01.2019 у справі № 809/2918/13-а порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Крім того, принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

ГУ ДПС у Львівській області не подало належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не навело будь-яких доводів щодо здійснення вказаним ТОВ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на викладене податкове повідомлення-рішення від 17.06.2025 № 27070/13-01-07-11 є протиправним та підлягає скасуванню.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС" (вул. Лугова, 27, м. Рава-Руська, Львівська область, 80316, ЄДРПОУ 37870544) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ 43968090) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 17.06.2025 № 27070/13-01-07-11.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЛИЦЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ БІЗНЕС" 2491,00 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 17.08.2026.

Суддя Кедик М.В.