Рішення № 139088818, 17.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1113/23

Провадження № 2/761/623/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путрі Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду в спрощеному позовному провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №182986029 від 25.12.2015 р. в розмірі 18559,01 грн, з яких 7486,95 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1,38 грн - заборгованість за процентами, 6192,23 грн - заборгованість за щомісячними процентами ( платою за управління кредитом), 4878,45 грн - пеня та заборгованість за кредитним договором №1689801818 від 17.07.2015 р. в розмірі 17854,98 грн, з яких 5925,98 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 1,04 грн - заборгованість за процентами, 7159,65 грн - заборгованість за щомісячними процентами ( платою за управління кредитом), 4769,31 грн - пеня.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 укладено договори №182986029 від 25.12.2015 р. та №1689801818 від 17.07.2015 р., за якими відповідач отримала кошти в кредит зі сплатою процентів, пені та інших щомісячних платежів.

30.07.2018 р. між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами №182986029 від 25.12.2015 р. на суму 18559,01 грн та №1689801818 від 17.07.2015 р. на суму 17854,98 грн.

Заборгованість за кредитними договорами не погашена, що стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позов відповдач заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що строк позовної давності пропущено, справа підлягає розгляду третейським судом. Також просить зменшити розмір неустойки внаслідок матеріального становища.

В письмових поясненнях представник позивача вважає строк позовної давності не пропущений.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи.

17.03.2025 р. справу передано до судді Осаулова А.А.

Ухвалою судді від 18.03.2026 р. відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 17.08.2026 р. заяву відповідача про закриття провадження у цивільній справі -залишено без задоволення.

У судове засіданні представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не відомі.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 182986029, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит в сумі 9756,90 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та внести плату за кредитом, зі сплатою 0,01 % річних процентів, 1,75% щомісячних процентів, 0,3 % - щоденної пені, строком на 24 місяці.

17.07.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія» «Центр Фінансових Рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 689801818, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати кредит в сумі 9597,90 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредит та внести плату за кредитом, зі сплатою 0,01 % річних процентів, 2,17% щомісячних процентів, 0,3 % - щоденної пені, строком на 36 місяців.

В кожному з договорів наведено графік повернення кредиту, розмір щомісячних платежів, які складаються з суми повернення кредиту, річних процентів (що нараховуються від суми боргу за договором), щомісячних процентів ( що нараховуються на суму кредиту); у графіку зазначено конкретний щомісячний розмір як щомісячного платежу, так і зазначених платежів окремо.

При порівнянні графіку погашення кредиту, зазначеного у паспорті кредиту, з розрахунком заборгованості, наданим позивачем до позовної заяви, вбачається, що наведені у розрахунку заборгованості несплачені нарахування як «відсотки» за своїм розміром співпадають із розміром річних процентів, що вказані у графіку погашення кредиту, а наведені у розрахунку заборгованості «щомісячні проценти ( плата за управління кредитом)» за своїм розміром співпадають з розміром щомісячних процентів, які зазначені у графіку погашення кредиту, з яким погодився відповідач, підписуючи кредитні договори.

Вказані кошти були надані позичальнику для придбання товару в ТОВ «Сав-Дистрибьюшн», що підтверджується рахунками-фактур, видатковими накладними, актами приймання-передачі товару, фіскальними чеками.

Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду не надала.

30.07.2018 р. між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами №182986029 від 25.12.2015 р. на суму 18559,01 грн та №1689801818 від 17.07.2015 р. на суму 17854,98 грн.

Встановлено, що банк свої зобов`язання виконав в повному обсязі, тоді як боржник свої зобов`язання порушив, кредитні кошти відповідачем не повернуто.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Щодо зменшення пені варто зазначити наступне.

Як передбачено частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 березня 2021 року у справі № 921/580/19 зазначено: «згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2021 року у справі № 607/20776/14 (провадження № 61-9259св21) зазначено, що «тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності однієї з умов: (а) якщо він значно перевищує розмір збитків; (б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення».

У даній справі порядок нарахування пені встановлений умовами договору, з яким відповідач погодилась. Розмір пені не перевищує розміру заборгованості за сумою кредиту.

Щодо позовної давності варто зазначити наступне.

Відповідач у справі заявила про сплив строків позовної давності.

Так, частина четверта статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначеністаттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався до 30 червня 2023 року.

З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Позивач просить стягнути заборгованість за договором №182986029 від 25.12.2015 р., який був укладений на 24 місяці (до 25.12.2017) та за кредитним договором №1689801818 від 17.07.2015 р., який був укладений на 36 місяців (до 17.07.2018)

Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2024 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», від 15.03.2022 №2120-ІХ, який набрав чинності 17.03.2022, (надалі за текстом - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Надалі Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 № 3450-ІХ, який набрав чинності 30.01.2024 (надалі за текстом - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився.

Водночас, 04.09.2025 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2024 № 4434-IX згідно якого пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України був виключений.

Таким чином, починаючи з 04.09.2025 був відновлений перебіг строків позовної давності, який фактично був зупинений/продовжений протягом строку з 02.04.2020 по 04.09.2025.

Відтак, при розгляді справи не було встановлено пропуску строків позовної давності щодо вимог у цій справі з боку позивача.

На момент розгляду справи відповідач не сплатила зазначену суму заборгованості за кредитними договорами №182986029 від 25.12.2015 р. в розмірі 18559,01 грн та №1689801818 від 17.07.2015 р. в розмірі 17854,98 грн. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості умовам кредитного договору, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований. Умови договору також не оспорюються.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Як кредитні договори, так і договір відступлення прав вимог, відповідачем не оспорені, в установленому законом порядку недійсними їх не визнано, а тому в силу положень ст. 204 ЦК України підлягають до виконання.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються з вини відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами №182986029 від 25.12.2015 р. в розмірі 18559,01 грн та №1689801818 від 17.07.2015 р. в розмірі 17854,98 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12,76,77,78,79,80,81, 211, 223, 263, 265, 280,285,289 ЦПК України, ст.ст.257, 261, 549, 551, 610, 1048, 1048, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30) заборгованість за кредитними договорами №182986029 від 25.12.2015 р. в розмірі 18559,01 грн та №1689801818 від 17.07.2015 р. в розмірі 17854,98 грн., а також судовий збір у розмірі 2481, 00 грн., а всього 38894,99 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Осаулов Андрій