Ухвала суду № 139088111, 17.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року Справа № 280/2949/26 Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012);

до Пенсійного фонду України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд.9; код ЄДРПОУ 00035323)

про визнання стягнення грошових коштів за розміщення внутрішньо переміщених осіб,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Пенсійного фонду України про визнання стягнення грошових коштів за розміщення внутрішньо переміщених осіб, задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти (компенсацію) у розмірі 10350,00 гривень за розміщення внутрішньо переміщених осіб у період з 01.01.2025 по 28.02.2026 включно.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України.

27.07.2026 через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява ОСОБА_1 (вх. № 42488) про ухвалення додаткового рішення у справі № 280/2949/26.

В заяві зазначає, що рішенням Запорізького окружного суду від 22.07.2026 по справі №280/2949/26 позовні вимоги задоволено. У позовній заяві зазначено попередні орієнтовні судові витрати позивача на професійну правничу допомогу (адвоката) у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень, але точний їх розмір не міг був наданий позивачем до ухвалення рішення по справі з наступних причин. Договором про надання правничої допомоги, укладеним 30.03.2026 року між ОСОБА_1 , і адвокатом Ткаченком Д.С., за підготовку процесуальних документів та допомогу в їх поданні через ЄСІТС до Запорізького окружного адміністративного суду (перша інстанція) щодо стягнення компенсації за розміщення внутрішньо переміщених осіб передбачено адвокатську винагороду в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень (п.3.1), але у разі відмови судом у задоволенні позовних вимог або часткового їх задоволення, розмір зазначеної винагороди підлягає перерахунку із застосуванням знижувального коефіцієнту 0,5, незалежно від подальшого оскарження/не оскарження позивачем відповідного рішення суду (п. 3.2). Остаточний розмір винагороди, що підлягає сплаті на користь адвоката, зазначається в Акті приймання передачі наданих послуг (п. 3.3). Враховуючи вищезазначені умови договору про надання правничої допомоги, після ухвалення судом рішення, а саме 24.07.2026 року, ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 підписали акт б/н приймання-передачі наданих послуг на грошову суму (винагороду) в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень без застосування знижувального коефіцієнту.Просить суд ухвалити додаткове рішення по справі 280/2949/26, яким стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень, а саме: 1000,00 (одну тисячу) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 1000,00 (одну тисячу) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду України.

Ухвалою суду від 30.07.2026 призначено заяву до судового розгляду без виклику учасників справи в порядку письмового провадження.

Заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення від відповідачів на адресу суду не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частинами 4, 5 статті 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною 2 статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку а виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 252 КАС України).

Справа розглянута судом в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (в порядку статті 262 КАС України). Отже, додаткове судове рішення ухвалюється в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог частин 3-5 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами частини 6 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, дослідивши подану заяву із розрахунком витрат на професійну правничу допомогу, суд зауважує на таке.

З метою отримання професійної правничої допомоги, позивачем було укладено договір про надання правової допомоги від 30.03.2026 між позивачем ОСОБА_1 (надалі Клієнт) та ОСОБА_2 , (надалі Аадвокат). Відповідно до розділу 1 п.1.1. Договору, «Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов`язки надання правової допомоги»

Відповідно до розділу 3 пункту 3.1. винагорода за Договором є фіксованою та становить 2000,00 грн. Відповідно до пункту 3.3. Договору, остаточний розмір винагороди, що підлягає сплаті Клієнтом на користь Адвокату визначається в Акті приймання передачі наданих послуг.

Судом встановлено, що згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 24.07.2026 за результатом розгляду справи №280/2949/26 (рішення Запорізького оружного адміністративного суду від 22.07.2026 Клієнт передає, а Адвокат приймає грошову суму (винагороду) в розмірі 2000,00 грн, за наступні послуги:

ознайомлення з документами, наданими Клієнт, консультація с приводу стягнення компенсації за розміщення внутрішньо переміщених осіб;

підготовка та складання адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду , допомога Клієнту у подачі позову через ЄСІТС;

підготовка та складання відповідай на відзив відповідачів, допомога Клієнту у подачі відповідей через ЄСІТС;

підготовка та складання відповідей на відзив відповідачів , допомога Клієнту у подачі відповідей через ЄСІТС;

підготовка та складання уточненого адміністративного позову до Запорізького окружного адміністративного суду, допомога Клієнту у подачі уточненого адміністративного позову через ЄСІТС;

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що адвокатом Ткаченко Дмитром Сергійовичем, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю 455 від 29.12.2003 підготовлена та подана позовна заява до Запорізького окружного адміністративного суду, складено відповіді на запити, відповідь на відзив відповідачів.

Разом із цим, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Суд звертає також увагу, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є співмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат підлягає стягненню.

Відповідно частини 5 статті 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 132, 134, 139, 143, 241-243, 248, 252 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №280/2949/26 задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, до Пенсійного фонду України про визнання стягнення грошових коштів за розміщення внутрішньо переміщених осіб.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Стягнути з Пенсійного фонду України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 (одна тисяча) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак