Рішення № 139088061, 19.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 серпня 2026 року Справа № 280/3934/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, ЄДРПОУ 00034074) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України, щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації належного до видачі речового майна за весь період служби, з 20.02.1996 до 07.04.2025, відповідно до Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444 та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178;

- визнати протиправними дії Служби безпеки України, щодо застосування, при обчисленні суми грошової компенсації належного до видачі речового майна ОСОБА_1 , закупівельної вартості майна, розрахованої станом на 01.05.2017;

- визнати протиправними дії Служби безпеки України, щодо не врахування належної кількості до видачі ОСОБА_1 предметів речового майна при обчисленні суми грошової компенсації такого майна за весь період служби, з 20.02.1996 до 07.04.2025, відповідно до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених Постановою КМУ від 28.10.2004 № 1444 та Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців та підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191;

- зобов`язати Службу безпеки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з відрахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно, протягом проходження військової служби речове майно, право на яке було отримане з 20.02.1996 до 07.04.2025, відповідно до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених Постановою КМУ від 28.10.2004 № 1444, Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців та підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191, Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затвердженого постановою Кабінета Міністрів України № 178 та Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період затвердженою Наказом Центрального управління Служби безпеки України № 584 від 10.11.2016, за весь період проходження служби з 20.02.1996 до 07.04.2025, із застосуванням закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2025 та належної до видачі кількості предметів речового майна;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені у справі.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у період з 20.02.1996 по 07.04.2025 він проходив службу в органах Служби безпеки України у Запорізькій області. При цьому, станом на день подання даної позовної заяви, відповідач не здійснив перерахунок та виплату позивачу, з відрахуванням раніше проведених виплат, грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно, протягом проходження військової служби, право на яке було отримане з 20.02.1996 до 07.04.2025 відповідно до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених Постановою КМУ від 28.10.2004 № 1444, Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державно прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців т підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191, та Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період затвердженою Наказом Центрального управління Служби безпеки України № 584 від 10.11.2016, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років за весь період служби, з 20.02.1996 до 07.04.2025.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року у задоволені клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі належним чином, шляхом надсилання ухвали та позовної заяви через підсистему електронний суд.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до посвідчення НОМЕР_2 , 8 вересня 2015 року ОСОБА_1 визнаний учасником бойових дій.

Наказом СБУ по особовому складу № 457-ОС/дск від 04.04.2025, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за пп.«в» п. 61 та абз. 2 пп.б, п.3 ч.5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» з дня виключення зі списків особового складу з 07.04.2025.

ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБУ з 20.02.1996 по 07.04.2025. За період з 20.02.1996 по 04.03.2016 20 років та з 04.03.2016 по 07.04.2025 9 років.

Відповідно до довідки № 21/2-2427 від 31.07.2025 виданої Фінансово-економічним управлінням СБУ ОСОБА_1 було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, в розмірі 46 974,00грн.

Відповідно до відповіді Департаменту господарського забезпечення №19/18-498 від 19.03.2026, нарахована для виплати сума грошової компенсації за неотримане речове майно в розмірі 46 974,00 грн (довідка про вартість речового майна, що належить до видачі від 26.03.2025 № 39, копія додається) перерахована в повному обсязі з урахуванням податків та зборів на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк" (платіжна інструкція №1935 від 10.04.2025). Про порядок її здійснення Вам повідомлено у попередній відповіді на Вашу заяву від 19.01.2026 (лист ДГЗ СБУ від 27.02.2026 № 19/18-388). Крім цього грошова компенсація за неотримане речове майно, згідно з довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі від 26.02.2026 № 16, про яку повідомлялось зазначеним листом ДГЗ СБУ, нарахована в розмірі 21 467,04 грн та перерахована в повному обсязі з урахуванням податків та зборів на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ "Ощадбанк" (платіжна інструкція №2444 від 10.03.2026).

Відповідно до відповіді Департаменту господарського забезпечення №19/18-388 від 27.02.2026 на запит представника позивача Піскарьова А.О., виплата грошової компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно здійснюється відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178. На підставі облікових даних та відповідно до вимог Порядку ОСОБА_1 оформлено довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, № 39 від 26.03.2025 на суму 49 974, 00 грн., виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2025. Таким чином, розрахунок здійснено відповідно до п. 5 Порядку № 178, у зв`язку з чим підстав для перерахунку зазначеної суми не вбачається.

Щодо норм, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, у вищезазначеній відповіді вказано, що у матеріалах особової справи була відсутня довідка про вартість грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало за нормами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України.

За результатами додаткового запиту ДГЗ до УСБУ в Запорізькій області отримано довідку від 18.07.2017 № 278 про вартість грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 . На підставі зазначеної довідки оформлено довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, від 26.02.2026 № 16, яку направлено до Фінансово-економічного управління Служба безпеки України для проведення відповідних розрахунків та здійснення виплати в установленому порядку

Як вбачається з Атестату № 18 на речове майно позивача від 30.03.2025, військовослужбовець зарахований на речове забезпечення з квітня 2016 року.

Відповідно до Довідки № 16 про вартість речового майна, що належить до виплати ОСОБА_1 сума залишкової вартості за неотримані предмети речового майна за нормами, що були затверджені ПКМУ від 28.10.2004 № 1444 розраховано станом на 01.05.2017 рік та складає 21467,04 грн, а в графі рік і місяць виникнення права вказано 04.2016.

Позивач вважає, що відповідач не провів з ним розрахунків щодо: грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період проходження військової служби від 20.02.1996 по 04.03.2016, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років періоду служби, перерахунку та виплати позивачу, з відрахуванням раніше проведених виплат, грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно, протягом проходження військової служби речове майно, право на яке було отримане з 20.02.1996 до 07.04.2025, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Також, позивач не згоден з відомостями, щодо зарахування його на речове забезпечення з квітня 2016 року, внесеними в атестат № 18 від 30.03.2025 та вважає, що зарахування його на речове забезпечення відбулось саме з 20.02.1996, тобто з моменту зарахування його на військову службу в органах СБУ, а відтак грошова компенсація має бути виплачена ОСОБА_1 з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, а саме з 20.02.1996, що також підтверджується виплатою відповідачем грошового забезпечення за неотримане речове майно на підставі ПКМУ від 28.10.2004 № 1444.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог позивача, про визнання протиправними дій Служби безпеки України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації належного до видачі речового майна за весь період служби, з 20.02.1996 до 07.04.2025 та зобов`язання Служби безпеки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з відрахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно, протягом проходження військової служби.

В Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст. ст. 1, 3, 8, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Стаття 27 Закону України «Про Службу безпеки України» передбачає, що Держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України.

Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально -економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.

Згідно зі ст. 1-2 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011-ХІІ).

За правилами ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про Службу безпеки України», форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Станом на 20.02.1996, під час зарахування позивача на військову службу в органах СБУ, була чинна редакція ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 21.05.1993, відповідно до ст. 9 якого, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них. Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

Постановою КМУ № 37 від 21 січня 1993 р. «Про грошове забезпечення військовослужбовців та умови оплати праці працівників Служби безпеки України», саме п.2, передбачено виплачувати військовослужбовцям посадові оклади, крім затверджених цією постановою, оклади за військовими званнями, надбавку за вислугу років, грошову винагороду та матеріальну допомогу, грошову компенсацію замість продовольчого пайка, речового забезпечення та здійснювати інші виплати на умовах і в розмірах, установлених для військовослужбовців Збройних Сил України.

З 20.02.1996 по 04.03.2016, в період проходження позивачем військової служби, норми забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час були врегульовані постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, якою затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (далі - Положення № 1444).

Пункт 27 Положення № 1444 передбачав, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно, виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Вищевказане Положення № 1444 втратило чинність 04 березня 2016 року.

Відтак, з моменту зарахування ОСОБА_1 на військову службу до органів СБУ - 20.02.1996 року, у останнього виникло законодавчо визначене право на забезпечення позивача речовим майном або за його бажанням отримати грошову компенсацію замість нього по 04.03.2016, та в свою чергу у держави виник обов`язок забезпечення позивача речовим майном або за його бажанням виплатити грошову компенсацію замість нього.

За змістом статті 9-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (далі - Порядок № 178).

За приписами пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Пункт 3 Порядку №178 передбачає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Інструкцією про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період затвердженою Наказом Центрального управління Служби безпеки України № 584 від 10.11.2016 визначено порядок організації та забезпечення речовим майном військовослужбовців Центрального управління, регіональних органів, органів військової контррозвідки, закладів, установ у Службі безпеки України, Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України (далі - підрозділи, органи, заклади), а також порядок вибракування речового майна.

Відповідно до п. 31 розділу IV Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період затвердженою Наказом Центрального управління Служби безпеки України № 584 від 10.11.2016, військовослужбовці, які мають вислугу 25 календарних років та більше, під час звільнення з військової служби у запас або відставку забезпечуються належними предметами речового майна або грошовою компенсацією за нього без врахування місяця виключення зі списків особового складу.

Відповідно до ч.1 Розділу ІV Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період, військовослужбовців зараховують на речове забезпечення до підрозділу, органу, закладу через підрозділи господарського забезпечення на підставі: атестата на речове майно, форма якого наведена в додатку 10 до цієї Інструкції; наказу про призначення на посаду до підрозділу, органу, закладу.

При цьому, суд враховує, що військовослужбовець при проходженні служби забезпечується вказаним майном, тобто у позивача виникає право на майно і лише за його вимогою про проведення грошової компенсації, у разі неотриманих предметів форменого одягу при звільненні йому виплачуються кошти.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зарахування ОСОБА_1 на речове забезпечення відбулось саме з 20.02.1996, тобто з моменту зарахування його на військову службу в органах СБУ, а відтак грошова компенсація має бути виплачена ОСОБА_1 з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, а саме з 20.02.1996, що також підтверджується виплатою відповідачем грошового забезпечення за неотримане речове майно на підставі ПКМУ від 28.10.2004 №1444, однак, відповідно до матеріалів справи, відповідачем зараховано ОСОБА_1 на речове забезпечення з квітня 2016 року.

Оскільки відповідачем нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за речове забезпечення за період з 20.02.1996 по 07.04.2025 проведено з порушенням та неврахуванням Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених Постановою КМУ від 28.10.2004 № 1444, Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців та підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191, Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затвердженого постановою Кабінета Міністрів України № 178 та Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період затвердженою Наказом Центрального управління Служби безпеки України № 584 від 10.11.2016, за весь період проходження служби з 20.02.1996 до 07.04.2025, такі дії відповідача є протиправними та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов`язання Служби безпеки України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно, протягом проходження військової служби речове майно, у період з 20.02.1996 до 07.04.2025, відповідно до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених Постановою КМУ від 28.10.2004 № 1444, Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців та підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191, Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затвердженого постановою Кабінета Міністрів України № 178 та Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період затвердженою Наказом Центрального управління Служби безпеки України № 584 від 10.11.2016, за весь період проходження служби з 20.02.1996 до 07.04.2025, із застосуванням закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2025 та належної до видачі кількості предметів речового майна, з урахуванням раніше виплачених сум підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними, щодо не врахування належної кількості до видачі позивачу предметів речового майна при обчисленні суми грошової компенсації такого майна за весь період служби, з 20.02.1996 до 07.04.2025, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в органах СБУ 20.02.1996 по 07.04.2025. За період з 20.02.1996 по 04.03.2016 (втрата чинності Положення №1444) 20 років та з 04.03.2016 по 07.04.2025 9 років.

Відповідно до Норми № 2 забезпечення повсякденною формою одягу військовослужбовців СБУ, Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців та підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191, кожен вид речового забезпечення належить до видачі з певною періодичністю, для кожного виду вона індивідуальна.

Відповідно до довідки №21/2-2427 від 31.07.2025 виданої Фінансово-економічним управлінням СБУ ОСОБА_1 було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно, згідно з довідкою про вартість речового майна від 26.03.2025 №39 в розмірі 46 974,00 грн.

Так, відповідно до довідки № 39 від 26.03.2025, серед іншого, ОСОБА_1 належить до видачі:

кашкет в кількості 3 шт. (відповідно до Норм № 2, 1 шт. на строк носіння 2 роки), видано за 6 років, замість 9 років.

берет в кількості 2 шт. (відповідно до Норм № 2, 1 шт. на строк носіння 3 роки), видано за 6 років, замість 9 років.

краватка в кількості 8 шт. (відповідно до Норм № 2, 2 шт. на строк носіння 5 роки), видано за 6 років, замість 9 років.

кашне в кількості 3 шт. (відповідно до Норм № 2, 1 шт. на строк носіння 3 роки), видано за 7.5 років, замість 9 років.

сорочка в кількості 12 шт. (відповідно до Норм № 2, 4 шт. на строк носіння 2 роки), видано за 6 років, замість 9 років.

плащ демісезонний в кількості 2 шт. (відповідно до Норм №2, 1 шт. на строк носіння 3 роки), видано за 6 років, замість 9 років.

плащ накидка з чохлом в кількості 1 шт. (відповідно до Норм №2, 1 шт. на строк носіння 8 роки), видано за 8 років, замість 9 років.

труси в кількості 10 шт. (відповідно до Норм №2, 2 шт. на строк носіння 1 рік), видано за 5 років, замість 9 років.

майка в кількості 10 шт. (відповідно до Норм №2, 2 шт. на строк носіння 1 рік), видано за 5 років, замість 9 років.

шкарпетки літні в кількості 36 пар (відповідно до Норм №2, 6 пар на строк носіння 1 рік), видано за 6 років, замість 9 років.

шкарпетки зимові в кількості 18 пар (відповідно до Норм №2, 3 пари на строк носіння 1 рік), видано за 6 років, замість 9 років.

білизна натільна демісезонна в кількості 4 шт. (відповідно до Норм №2, 1 шт. на строк носіння 2 роки), видано за 8 років, замість 9 років.

напівчоботи хромові утеплені в кількості 3 пари (відповідно до Норм №2, 1 пара на строк носіння 2 роки), видано за 6 років, замість 9 років.

напівчеревики хромові в кількості 6 пар (відповідно до Норм №2, 1 пара на строк носіння 1 рік), видано за 6 років, замість 9 років.

ремінь для штанів в кількості 2 шт. (відповідно до Норм №2, 1 шт. на строк носіння 4 роки), видано за 8 років, замість 9 років.

Також суд звертає увагу, що у Довідці №39 сума залишкової вартості за не отримані предмети речового майна за нормами, що були затверджені Постановою КМУ від 28.10.2004 № 1444 та розраховано станом на 01.05.2017, а рік та місяць виникнення права на отримання вказано 04.2016 та 05.2018.

Відповідно до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, кожен вид речового забезпечення належить до видачі з певною періодичністю, для кожного виду вона індивідуальна.

Разом з тим, з довідки № 16 від 26.02.2026 про вартість речового майна, що належить до виплати ОСОБА_1 наданої на адвокатський запит взагалі не можливо встановити кількість предметів, які належали до видачі та суму грошової компенсації за них.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що відповідним підрозділом СБУ не було враховано кількість предметів, які належали до видачі ОСОБА_1 за 9 років служби, після виникнення у нього права на отримання речового майна, чим порушено правові засади Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців та підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191, а також за 20 років служби, після виникнення у нього права на отримання речового майна, чим порушено правові засади Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444.

А відтак, позовні вимоги у частині про визнання протиправними дій відповідача щодо не врахування належної кількості до видачі ОСОБА_1 предметів речового майна при обчисленні суми грошової компенсації такого майна за весь період служби, з 20.02.1996 до 07.04.2025, відповідно до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених Постановою КМУ від 28.10.2004 № 1444 та Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців та підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Служби безпеки України, щодо застосування, при обчисленні суми грошової компенсації належного до видачі речового майна ОСОБА_1 , закупівельної вартості майна, розрахованої станом на 01.05.2017, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що сума залишкової вартості за неотримані предмети речового майна за нормами, що були затверджені ПКМУ від 28.10.2004 № 1444 розраховано станом на 01.05.2017.

Разом з тим, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у своїй Постанові від 27.10.2022 у справі № 820/1699/17 дійшов висновку, що на виконання наказу начальника прикордонного загону особі було виплачено грошову компенсацію замість належного до видачі речового майна. Нарахування цієї компенсації було проведено на підставі довідки-розрахунку, яка складалася за цінами минулих років. Проте застосування закупівельних цін за минулі роки на речове майно при виплаті грошової компенсації замість належного до видачі речового майна є таким, що не відповідає пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабміну від 16.03.2016 № 178. Відповідно до його вимог довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена у постановах від 17.03.2020 у справі № 815/5826/16, від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18, від 14.11.2018 у справі № 809/1488/16, від 28.01.2021 у справі № 520/1190/2020. Таким чином, ВС дійшов висновку, що відповідачем порушено право позивача на отримання грошової компенсації замість належного до видачі речового майна виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня року, в якому проведено виплату, а саме 2017 року.

Суд доходить висновку, що відповідачем було неправомірно, в порушення вимог пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабміну від 16.03.2016 № 178, здійснено розрахунок закупівельних цін на речове майно при виплаті грошової компенсації ОСОБА_1 замість належного до видачі речового майна, станом на 01.05.2017, замість розрахунку станом на поточний рік, а саме 01.01.2025, таким чином дії Служби безпеки України є протиправними.

Також, Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 30.04.2020 у справі № 813/4138/17 сформував висновок щодо застосування норм права, який відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховним Судом визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Враховуючи вищевказане, за позивачем навіть після звільнення з військової служби зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена йому при звільненні.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/1873/19-а чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

Відтак, суд дійшов висновку, що Відповідачем безпідставно було нараховано та виплачено Позивачу грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно лише за квітень 2016 року, а куртку зимову з 05.2018 та виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.05.2017.

Проведене Відповідачем нарахування Позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно не відповідає вимогам до "якості закону" та позбавляє позивача на отримання компенсації речового майна в повному розмірі за весь період проходження служби з 02.1996 року до 04.2025 року, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2025 року.

Виходячи з матеріалів справи, суд зазначає, що відповідачем, при нарахуванні сум компенсації за не отримане речове майно, було безпідставно її не нараховано за період з 02.1996 року до 04.2025 включно з застосуванням закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня 2025 року, у зв`язку із чим сума до виплати є меншою, ніж передбачено діючим законодавством.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 200/1873/19-а зазначив, що чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

З урахуванням вищевикладеного, позивач навіть після звільнення має право на отримання грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період проходження служби з 20.02.1996 до 07.04.2025, вартість якого має бути розрахована станом на 01.01.2025.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту статті 13 Конвенції надано Європейським судом з прав людини у низці рішень, зокрема: у рішенні від 29.06.2006 по справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні по справі "Дорани проти Ірландії" указано, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів" наголошено, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними; у рішенні від 17.07.2008 по справі "Каіч та інші проти Хорватії" відображено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, позаяк протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до приписів статті 17 Конституції України, Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України [абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25.04.2019 № 1-р(II)/2019].

Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у рішенні від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 вказав на те, що зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.

З перших днів повномасштабного вторгнення РФ на територію України брав безпосередню участь у стримуванні агресії російської армії перебуваючи в Запорізькій та Донецькій областях.

Статтею 1 Закону України № 2011-ХІІ, визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд, виклав свою правову позицію у постанові від 05.03.2025 у справі №761/29128/23, відповідно до якої Держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем мало бути здійснено розрахунок закупівельних цін на речове майно при виплаті грошової компенсації ОСОБА_1 замість належного до видачі речового майна, станом на 1 січня 2025 року.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дії Служби безпеки України, щодо застосування, при обчисленні суми грошової компенсації належного до видачі речового майна ОСОБА_1 , закупівельної вартості майна, розрахованої станом на 01.05.2017, підлягають задоволенню.

Як наслідок, суд зобов`язує Службу безпеки України, провести обчислення суми грошової компенсації належного до видачі речового майна ОСОБА_1 , закупівельної вартості майна, розрахованої станом на 1 січня 2025 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд враховує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження яких суду повинні бути надані, документи, що свідчать про витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу понесених позивачем при розгляді справи у суді долучаємо договір № 24/25ЮК про надання правничої (правової) допомоги від 16.06.2025 року, розрахунок вартості виконаних робіт № 1 та акт № 1 за договором про № 24/25ЮК про надання правничої (правової) допомоги від 16.06.2025 року на загальну вартість наданих послуг у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 зазначив, що на підставі аналізу положень ст. 134 КАС України склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із характером та складністю спору, обсягом виконаної адвокатом роботи, тривалістю судового розгляду, а також із масштабом неправомірних дій Відповідача.

У справі Черніус та Рінкевичюс проти Литви (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах Beinaroviс and others v. Lithuania, заява № 70520/10, пункт 140 та Radchikov v. Russia, заява № 65582/01, пункт 50).

ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах Stankiewicz v. Poland, заява № 46917/99, пункт 75).

Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст. ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Служби безпеки України (01034, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 33, ЄДРПОУ 00034074) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України, щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації належного до видачі речового майна за весь період служби, з 20.02.1996 до 07.04.2025, відповідно до Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444 та Порядку виплати військовослужбовцям Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.

Зобов`язати Службу безпеки України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , з відрахуванням раніше проведених виплат, грошову компенсацію за належне, але не отримане речове майно, протягом проходження військової служби речове майно, право на яке було отримане з 20.02.1996 до 07.04.2025, відповідно до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених Постановою КМУ від 28.10.2004 № 1444, Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців та підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191, Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний Документ сформований в системі «Електронний суд» 27.04.2026 16 час затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затвердженого постановою Кабінета Міністрів України № 178 та Інструкції про речове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України в мирний час та особливий період затвердженою Наказом Центрального управління Служби безпеки України № 584 від 10.11.2016, за весь період проходження служби з 20.02.1996 до 07.04.2025, із застосуванням закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2025 та належної до видачі кількості предметів речового майна.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України, щодо не врахування належної кількості до видачі ОСОБА_1 предметів речового майна при обчисленні суми грошової компенсації такого майна за весь період служби, з 20.02.1996 до 07.04.2025, відповідно до Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджених Постановою КМУ від 28.10.2004 № 1444 та Норм забезпечення речовим майном військовослужбовців та підрозділів Служби безпеки України в мирний час та особливий період затверджених Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 09 червня 2021 року № 191.

Визнати протиправними дії Служби безпеки України, щодо застосування, при обчисленні суми грошової компенсації належного до видачі речового майна ОСОБА_1 , закупівельної вартості майна, розрахованої станом на 01.05.2017 та зобов`язати Службу безпеки України провести обчислення суми грошової компенсації належного до видачі речового майна ОСОБА_1 , закупівельної вартості майна, розрахованої станом на 1 січня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Служби безпеки України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу понесені позивачем при розгляді справи у суді першої інстанції у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький