Рішення № 139087960, 19.08.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 рокум. Ужгород№ 260/4440/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаврилка С.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063), яким просить суд: « 1. Звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) від сплати судового збору за подання позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. 2. Визнати протиправним рішення від 03.04.2026 № 932360145927 Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з урахуванням страхового стажу, набутого до 01.01.2004, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області врахувати період роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з 11.07.1991 по 31.03.1993 на посаді слюсарем електромонтажником 4 розряду цеху слюсар-ремонтник цеху полістиролу при розрахунку пенсії по інвалідності, здійснити перерахунок пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 червня 2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Проте, Головним управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області оскаржуваним рішенням було відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю на те законних підстав. Позивач вказує, що вказане рішення про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності не містить жодного належного правового обґрунтування, щодо причин та підстав, що стали підґрунтям для відмови у поновленні виплати пенсії.

Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі було надіслано відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет 26 червня 2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 29).

Проте відповідачем відзив на позов у встановлений судом строк не подано, про причини неподання суд не повідомлено, про продовження процесуальних строків для подання такого не клопотав.

Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та про можливість подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду. Разом з тим, відповідачем відзиву на позовну заяву чи клопотань до суду не подано.

Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримував пенсію по інвалідності, призначеної та обчисленої відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон України № 1058-IV).

27 березня 2026 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про зарахування до його пільгового стажу за Списком № 1 за період з 11 липня 1991 року по 31 липня 1997 року (а.с. 40).

03 квітня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду в Закарпатській області прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії № 932360145927 (а.с.а.с.12-14).

При цьому як вбачається із вказаного рішення, відповідачем не було обґрунтовано підстави не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 за період з 11 липня 1991 року по 31 березня 1993 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Як передбачено статті 46 частиною 3 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі по тексту - Закон України № 1058-ІV) цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 26 Закону України № 1058-ІV яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Статтею 24 Закону України № 1058-ІV визначено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом України від 09 липня 2003 року України № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон України № 1788-ХІІ).

Відповідно до статті 56 частини 1 Закону України № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 1 Закону України №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до статті 13 частини 1 пункту "а" Закону України № 1788-ХІІ, на пільгових умовах мають право оформляти пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки-після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Згідно з пункту 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі по тексту Порядок № 383), для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, суд приходить до висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Як передбачено статтею 62 Закону України Закон України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі по тексту Порядок № 637), також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, відповідач відповідно до положень пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Вказані положення свідчать, що відповідач в межах своєї компетенції має право самостійно звертатися до органів державної влади та підприємств з метою перевірки даних про стаж та умови роботи, однак в матеріалах справи відсутні такі відомості.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11 липня 1991 року, позивач, зокрема з 11 липня 1991 року по 31 березня 1993 року працював на посаді слюсарем-ремонтником 4 розряду цеху спіненого полістиролу (а.с.а.с. 15-18).

Як судом встановлено, що позивачу не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 11 липня 1991 року по 31 березня 1993 року на посаді слюсарем-ремонтником 4 розряду цеху спіненого полістиролу, при цьому як вбачається із оскаржуваного рішення, відповідачем не було обґрунтовано підстави не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком № 1 за період з 11 липня 1991 року по 31 березня 1993 року.

Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у постанові від 14.11.2024 у справі № 580/3452/22 наголошував, що суб`єкт владних повноважень не може обмежитися формальним посиланням на норми закону та ігнорувати обов`язок подати всі наявні в нього документи, а також вчиняти дії для з`ясування всіх істотних обставин справи. Невиконання такого обов`язку не може створювати негативні наслідки для позивача.

Отже, у спірних правовідносинах саме на відповідача покладається обов`язок довести, що оспорюване рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача прийняте на підставі, у межах повноважень і в спосіб, визначені законом, і що ним вчинено всі необхідні дії для належної перевірки поданих документів та взаємодії з уповноваженими органами щодо отримання відсутніх документів.

Проте, у оскаржуваному рішенні відповідач, не надав жодної оцінки вказаним документам, не мотивувавши, чому саме вони не можуть бути використані для перерахунку пенсії, не зазначивши, яких конкретно документів не вистачає для перерахунку, і не підтвердивши вчинення будь-яких дій з витребування від уповноважених органів уточнених даних, тощо.

Крім того, відповідач не довів, що оспорюване рішення прийнято після повного та всебічного з`ясування всіх істотних обставин справи, не підтвердив вчинення ним усіх можливих дій для отримання від уповноважених органів необхідних документів, чим не виконав обов`язок, покладений на нього статтею 77 частиною 2 КАС України.

У зв`язку з вищенаведеним, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення 03 квітня 2026 року № 932360145927 відповідача про відмову позивачу в перерахунку пенсії.

Зважаючи на те, що повноваження щодо перевірки поданих документів на їх відповідність вимогам, встановленим законом та прийняття рішення про перерахунок пенсії віднесено до компетенції пенсійного органу, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення та перерахунку пенсій громадянам.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх підстав, з яким закон пов`язує можливість здійснення перерахунку пенсії, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для перерахунку пенсії, може бути необґрунтованим та призвести до проведення перерахунку з порушенням закону.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 27 березня 2026 року, з врахуванням висновків суду.

Статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до статті 162 частини 6 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на те, що відповідачем у встановлений судом строк не надано суду відзив на позов та не повідомлено суд про причини за яких такий відзив не поданий, суд кваліфікує неподання відповідачем відзиву на позов, як визнання позову у повному обсязі.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03 квітня 2026 року № 932360145927.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 27 березня 2026 року, з врахуванням висновків суду.

У задоволенні позову у частині інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяС.Є. Гаврилко