Ухвала суду № 139086763, 19.08.2026, Олександрівський районний суд Кіровоградської області

Справа № 397/1310/26

н/п : 1-кп/397/124/26

У Х В А Л А

Іменем Ураїни

про продовження строку тримання під вартою

19.08.2026 Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

в присутності

законного представника потерпілої ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.06.2026 за № 12026121020000394, на підставі обвинувального акту стосовно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олександрівка Олександрівського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не одружений, не має на утриманні осіб, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135 КК України,

У С Т А Н О В И В:

До Олександрівського районного суду Кіровоградської області надійшло кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.06.2026 за № 12026121020000394 по обвинуваченню ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження (ч.2 ст. 286 КК України) та у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стан і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати їй допомогу, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан (ч.1 ст.135 КК України).

На досудовому розслідуванні, ухвалою слідчого судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.06.2026, відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20 серпня 2026 року та визначено розмір застави у 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 232960 грн. 00 коп.

Прокурором подано до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів.

В обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_6 прокурор покладається наявність ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на потерпілу та свідків; перешкоджаня кримінальному провадженню іншим чином (знищення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення).

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, один з яких тяжкий, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років. А тому, з метою ухилення від відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Окрім того, ОСОБА_6 не має стійких соціальних зв`язків, спільно з родиною не проживає, на утриманні осіб не має, офіційного працевлаштування не має, що вказує на те, що ОСОБА_6 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду у разі не продовження застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. А враховуючи те, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, тому він з метою уникнення відповідальності може безперешкодно виїхати до зони бойових дій, а також безперешкодно покинути територію України через ЛБЗ.

Також, ОСОБА_6 , з метою зміни показів свідками та уникнення відповідальності, може незаконно впливати на свідків, яких знає особисто так як це місцеві жителі селища, та йому відомо про надані ними свідчення під час досудового розслідування. Крім того, ОСОБА_6 достовірно знаючи місця перебування потерпілої та свідків у справі, шляхом погроз та іншими способами може незаконно впливати і схиляти останніх до незаконних дій, які можуть безпідставно його виправловувати, у тому числі схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його, чим перешкоджати встановленню істини у справі, чи взагалі схилення до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на користь нього.

ОСОБА_6 володіє інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних даних потерпілої та свідків, які надали органу досудового розслідування викривальні показання стосовно нього, у зв`язку з чим останній, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

При цьому враховується, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам. Так, особисте зобов`язання не може бути застосовано у зв`язку з тим, що це найбільш м`який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину та наслідкам, які були завдані його вчиненням. Особиста порука не може бути застосована, оскільки на даний час не встановлено осіб, які б могли поручитися за виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов`язків. До ОСОБА_6 не доцільно застосовувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки даний запобіжний захід не зможе запобігти вищевказаним ризикам. Застава не може бути обрана, оскільки у обвинуваченого відсутні грошові кошти, необхідні для внесення на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання покладених на нього обов`язків, оскільки він може продовжувати вчиняти аналогічні злочини, а також в цілому вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Також прокурор посилається на вимоги п.2 ч.4 ст. 183 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримала подане клопотання, просила його задовольнити.

Законний представник потерпілої у підготовчому судовому засіданні підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений та його захисник заперечили щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили застосувати більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт за місцем проживання обвинуваченого.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

До таких ризиків ч.1 ст.177 КПК України відносить можливість обвинуваченого:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.176 КПК України до запобіжних заходів відноситься тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

За змістом п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Частиною 1 ст.194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що обвинувачений обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи обвинувачений наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд враховує вимоги статті 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Судом встановлено, що, при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом приймалось до уваги тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , суворість можливого покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, пов`язаними із цим негативними для особи наслідками; здійснення досудового розслідування відносно нього у кримінальному провадженні №62024050010014054 від 25.11.2024 за ч.5 ст. 407 КК України, відсутність достатньо міцних соціальних зв`язків, які б могли бути надійним запобіжником для нівелювання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зазначене свідчить про високу ймовірність переховуватися обвинуваченим від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Висока ймовірність настання ризику переховування ОСОБА_6 від суду доводиться також поведінкою після дорожньо-транспортної пригоди, а саме тим, що він залишив місце ДТП.

Крім того, обвинувачення ОСОБА_6 у тому числі ґрунтується на показаннях потерпілої та свідків, а тому є вагомі підстави вважати, що у разі не застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, останній може здійснювати незаконний вплив на них з метою зміни наданих ними показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєні злочини, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

На даний час ризики, що існували під час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу не відпали, нових обставин, які б давали підстави для зміни чи скасування запобіжного заходу не встановлено, тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_6 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Підстави для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, на даний час відсутні.

Висока імовірність переховування обвинуваченого від суду, а також можливість іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, не дозволяє суду зробити висновок про можливість запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

За таких обставин, для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання останнім, покладених на нього процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Разом з тим, враховуючи вимоги ч.3 ст.183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому заставу у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави буде в достатній мірі гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і не буде завідомо непомірним для нього.

Керуючись ст.ст. 314-316, 176, 177, 183, 194, 372 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора Олександрівського відділу Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_7 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17 жовтня 2026 включно.

Визначити ОСОБА_6 , 29.07.1985 року, розмір застави у 70 (сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 232 960 (двісті тридцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн 00 коп.

Застава має бути внесена на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а саме на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Кіровоградській області: отримувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; банк отримувача: ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО): 820172; рахунок отримувача: UA768201720355219001015002505. Призначення платежу: 1.ПІБ особи, яка внесла заставу; 2.ПІБ особи, за яку внесено заставу ОСОБА_6 ; 3.Найменування суду, що виніс рішення Олександрівський районний суд Кіровоградської області; 4.Номер справи - №12026121020000394 від 22.06.2026.

У разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з моменту внесення застави до 17 жовтня 2026 року наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками і потерпілою.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили та підлягає негайному виконанню після її проголошення та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя: ОСОБА_1