Ухвала суду № 139086710, 28.07.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/270/26

провадження № 1-кс/405/2316/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 м. Кропивницький

слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області старший ОСОБА_3 про арешт майна, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121010001793 від 25.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

старший слідчий звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького з вказаним вище клопотанням, яке посилаючись на обставини кримінального провадження просив задовольнити.

У судове засідання слідча не з`явилась, надала заяву, відповідно до якої клопотання підтримала та просила розглянути без її участі.

Власник майна не з`явилась в судове засідання, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином. Причини неявки невідомі.

Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Таким чином, беручи до уваги положення ст. 172 КПК України слідчий суддя ухвалив здійснити розгляд даного клопотання відповідно до наявних матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів судового розгляду не здійснювалося.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків.

Слідчий суддя встановив, що в провадженні групи слідчих ВРЗЗС СУ ГУНП в Кіровоградській області перебуває кримінальне провадження № 12024121010001793 від 25.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, відповідно до якого 24.06.2024 до Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області надійшли матеріали КЗ «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради» щодо протиправної діяльності невстановлених осіб на території м. Кропивницький, які займаються незаконним переправлення осіб через державний кордон України, шляхом сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод.

Так, з метою встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення працівникам УСР в Кіровоградській області ДСР НП України було надано доручення в порядку ст.40 КПК України.

У ході виконання доручення, наданого в порядку ст. 40 КПК України, працівниками УСР в Кіровоградській області ДСР НП України встановлено, що до вчинення протиправних дій причетна наступна особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Кропивник Калуського р-н. Івано-Франківської обл., українка, громадянка України, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 03.05.2024 отримала ІІ групу інвалідності по загальному захворюванню.

Встановлено, що ОСОБА_5 організовує та координує діяльність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших лікарів у підробці медичної документації, на підставі якої особи отримують групу інвалідності для подальшого переправлення військовозобов`язаних осіб за кордон.

13.08.2025 у ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 було вилучено належний останній мобільний телефон, під час огляду якого було виявлено листування останньої з гр. ОСОБА_4

ОСОБА_4 , отримавши ІІ групу інвалідності по загальному захворюванню, в оформлені якої останній допомагали ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , 11.07.2024 о 02.32 год. допомогла своєму сину ОСОБА_8 перетнути державний кордон України, про що свідчить довідка з ІПНП «Аркан», та 11.07.2024 о 23.53 год. ОСОБА_4 повернулася на територію України одна, відповідно син ОСОБА_9 залишився за кордоном до теперішнього часу.

Однак, 07.04.2026 Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи було скасовано попереднє рішення МСЕК щодо встановлення групи і терміну інвалідності гр. ОСОБА_4

22.07.2026 в період часу з 06:27 год. по 07:44 год., під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 від 09.07.2026, за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено та вилучено:

- амбулаторну картку з захворюваннями на ім?я ОСОБА_4 ;

- мобільний телефон Samsung M30S, з номером сім картки НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 .

Вилучені 22.07.2026 речі під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами, по вказаному кримінальному провадженню, оскільки вони могли бути як знаряддям так і предметом вчинення злочину, а отже всі вищевказані вилучені речі мають значення для кримінального провадження.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначене вище клопотання слідчий подав з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.

Слідчий суддя також звертає увагу й на той факт, що завданням арешту майна є саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ст. 98 КПК України - речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Згідно з ч.1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, дослідивши матеріали клопотання, слідчим суддею не встановлено негативних наслідків арешту майна та зазначається, що такі обмеження є пропорційними меті, заради досягнення якої застосовується такий арешт, оскільки він пов`язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Беручи до уваги зазначене, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 309 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на: амбулаторну картку з захворюваннями на ім?я ОСОБА_4 ; мобільний телефон Samsung M30S, з номером сім картки НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , власником яких є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які вилучені 22.07.2026 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого забезпечення збереження речових доказів, які могли зберегти на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ в даному кримінальному провадженні.

Заборонити відчужувати, користуватись та розпоряджатись вказаним майном.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10