Рішення № 139086639, 18.08.2026, Долинський районний суд Кіровоградської області

справа № 388/307/26

провадження № 2/388/521/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2026м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

при секретарі судового засідання Гринькової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Шумейко Ірина Юріївна, про припинення обтяження речових прав, -

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом через систему «Електронний суд» до відповідача Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Шумейко Ірина Юріївна, в якому (позові) просила:

- скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Долинського місцевого суду Кіровоградської області від 02.01.2002 року у справі № 2-І 502, у вигляді арешту майна;

- зняти арешт з майна, накладений на підставі ухвали Долинського місцевого суду Кіровоградської області від 02.01.2002 року у справі № 2-І 502 щодо боржника ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 918543 від 05.03.2003 року;

- визнати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 918543 від 05.03.2003 року такою, що виконана;

- зобов`язати Долинський відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вилучити запис про арешт шляхом зняти арешту з майна ОСОБА_2 у відповідних державних реєстрах;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ухвалою суду було застосовано заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна ОСОБА_2 та на її підставі на майно останнього було накладено арешт постановою державного виконавця. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та після його смерті залишилось спадкове майно. Вона є спадкоємцем після його смерті, однак накладені та не зняті на даний час арешти на спадкове майно перешкоджають їй реалізувати своє право на спадкування.

Ухвалою від 12.02.2026 зазначений позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом з постановленням здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Пояснення третьої особи по суті справи до суду не надходило.

Позивач звернулась до суду із заявою у якій просила розглядати справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач звернувся до суду із заявою, у якій просив розглянути справу за його відсутності.

Третя особа звернулась до суду із заявою, у якій просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників, які не з`явились у судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних у суду матеріалів справи.

Суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Дослідивши докази у справі і з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

У провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області перебувала цивільна справа № 2-138/2003 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

За даними довідки по цивільній справі № 2-138/2003 матеріали зазначеної судової справи знищено. Поряд з цим збережено оригінали судових рішень у цій справі, копі який надано суду.

Ухвалою про забезпечення позову від 02.12.2002 (справа № 2-1502/2002 (згодом переєстровано у 2-138/2003)) накладено арешт на майно відповідача ОСОБА_2 , яке знаходиься в с. Марфівка Долинського району Кіровоградської області до вирішення справи по суті.

На підставі зазначеної ухвали 05.03.2003 державним виконавцем Державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 918543.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 17.11.2003 (справа № 2-138/2003) позов задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5609,10 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18.02.2004 рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 17.11.2003 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 26.09.2006 рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 17.11.2003 та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18.02.2004 залишено без змін.

За даними листа Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (наразі Долинський відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) від 12.12.2025 № 75570 згідно з постановою АА№031671 (АА№918543) від 05.03.2003 арешт накладений на майно ОСОБА_2 під час примусового виконання ухвали № 2-1502 від 02.01.2002, виданої Долинським районним судом про забезпечення позову.

Також у листі повідомлено про те, що станом на 11.12.2025 у відділі відсутні відомості щодо скасування судом заходів забезпечення позову на підстави для зняття арешту з майна, що належить ОСОБА_2 .

За даними листа Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України) від 19.01.2026 № 1145 на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 22967236 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-138 від 17.11.2003, виданого Долинським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу у сумі 5609,10 грн. Згідно з відомостями АСВП (спецрозділ) №22967236, 01.12.2010 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» (фактичне повне виконання). У відділі відсутні відомості щодо винесення постанови про арешт майна боржника АА№918543 в межах виконавчого провадження №22967236.

За даними витягу з АСВП № 22967236 01.12.2010 виконавче провадження закінчене згідно з постановою старшого державного виконавця на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 (фактичне повне виконання рішення) та кошти сплачені в сумі 5609,10 грн., стан виконавчого провадження «Завершено».

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , яка подала заяву про прийняття спадщини за законом, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Шумейко І.Ю. від 14.10.2025 № 201.

Зазначені вище, встановлені судом обставини сторонами у справі не заперечувалися.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Положеннями ст. 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

За умовами ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 і ця спадщина належить їй з часу відкриття спадщини.

У відповідності до положень ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно зі ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 (Закон № 475/97- ВР), кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Положеннями ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 23.01.2013 у справі № 6-164цс12, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту.

Таким чином, позов ОСОБА_1 про припинення обтяження речових прав на майно, яке є спадщиною прийнятою останньою, є правомірним способом захисту прав власності на спадкове майно.

Щодо дії заходів забезпечення позову у цивільній справі № 2-138/2003 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, у виді накладення арешту на майно ОСОБА_2 , - судом відзначається таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі та розгляду цієї справи) суд чи суддя на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі та розгляду цієї справи) ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який розглядає справу.

Поряд з цим слід відзначити, що у резолютивній частині самої ухвали зазначено строк дії забезпечення позову - до вирішення справи по суті.

Як встановлено у ході розгляду даної справи, цивільна справа № 2-138/2003 розглянута з постановленнями судових рішень судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, що свідчить про розгляд справи по суті та відповідно про закінчення строку дії заходу забезпечення позову.

Щодо правових підстав чинності арешту накладеного на майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_2 судом відзначається таке.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (у редакції, чинній на час вчинення відповідної виконавчої дії) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (у редакції, чинній на час вчинення відповідної виконавчої дії) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті сказаного Закону, у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту.

Враховуючи зазначене судом відзначається, що закінчення виконання рішення згідно з виконавчим документом у зв`язку із його фактичним виконанням у повному обсязі свідчить про безпідставність чинності арешту майна у межах виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 12.10.2022 по справі № 203/3435/21, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Щодо формулювання позовних вимог позивача з метою ефективного захисту його порушених прав та інтересів у цій справі судом відзначається, що відповідно до положеннями п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні).

Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та їх представників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи зазначені ними у заявах по суті справи і заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на суб`єктивному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вище положення процесуальних норм та норм матеріального права, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог з урахуванням предмету та підстав пред`явленого позову, беручи до уваги закінчення строку дії заходу забезпечення позову застосованого судом, закінчення виконання рішення згідно з виконавчим документом у зв`язку із його фактичним виконанням у повному обсязі, дію оспорюваного арешту майна за відсутності чинних виконавчих проваджень встановивши порушення прав позивача ОСОБА_1 на вільне володіння успадкованим майном, - суд дійшов висновку, що вимоги позивача про припинення обтяження майна, яке є спадщиною прийнятою останньою є обґрунтованою та доведеною і захистити спадкові права та законні інтереси позивача іншим чином, ніж шляхом припинення обтяження не можливо, а тому така вимога підлягає задоволенню з урахуванням наведених вище мотивів, що не суперечить чинному законодавству і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичної особи.

Керуючись статтями 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Долинського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Шумейко Ірина Юріївна, про припинення обтяження речових прав, - задовольнити.

Припинити обтяження речових прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, застосоване на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 918543 від 05.03.2003, прийнятої на підставі ухвали Долинського місцевого суду Кіровоградської області про забезпечення позову № 2-1502 від 02.12.2002.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

- відповідач - Долинський відділ державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: вул. Тесленка, буд. 59, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 34753676;

- третя особа - приватний нотаріус Кропивницького районного нотаріального округу Кіровоградської області Шумейко Ірина Юріївна, місцезнаходження: вул. Нова, буд. 56, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28500.

Суддя О.А. Кнуров