Рішення № 139086174, 19.08.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6182/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Волинської митниці (далі також митний орган, митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 №UA205100/2026/000011/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2026/000079.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач придбав за кордоном транспортний засіб автобус марки VOLKSWAGEN CRAFTER вартістю 5000,00 євро, що підтверджується договором купівлі-продажу від 17.02.2026 №9780/17.02.2026, рахунком-фактурою (інвойсом) від 17.02.2026 №А-06-2026 та платіжною інструкцією (витягом із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31. Під час митного оформлення позивач визначив митну вартість товару за першим методом за ціною договору, однак Волинська митниця рішенням від 20.04.2026 №UA205100/2026/000011/2 скоригувала її із застосуванням резервного методу до 28000,00 євро та прийняла картку відмови №UA205100/2026/000079. Позивач вважає такі рішення протиправними, оскільки подані ним документи в сукупності містили всі необхідні відомості щодо фактично сплаченої ціни товару та давали можливість перевірити заявлену митну вартість.

Позивач зазначає, що наведені митним органом зауваження до документів не свідчать про недостовірність заявленої митної вартості та не перешкоджають її визначенню за основним методом. Зокрема, калькуляція транспортних витрат є належним доказом понесених витрат на транспортування, а зауваження митниці до SWIFT-повідомлення не спростовують факту сплати 5000,00 євро за придбаний транспортний засіб. На думку позивача, положення нормативно-правових актів Національного банку України, на які посилається відповідач, регулюють діяльність банків та інших надавачів платіжних послуг і не встановлюють додаткових вимог до документів, які декларант подає для підтвердження митної вартості товару. Також позивач вважає безпідставним застосування резервного методу, оскільки митниця належним чином не обґрунтувала неможливість застосування основного методу та не довела співставності товару, митна вартість якого була використана як джерело цінової інформації. З наведених підстав просить скасувати оскаржувані рішення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. Покликаючись на положення Митного кодексу України (далі МК України), Генеральної угоди з тарифів і торгівлі та Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, відповідач зазначив, що декларант зобов`язаний подавати достовірні, об`єктивні та документально підтверджені відомості про митну вартість товару, а митний орган має право перевіряти правильність її визначення та за наявності передбачених законом підстав витребовувати додаткові документи.

Відповідач вказує, що під час перевірки поданих позивачем документів встановлено розбіжності та недоліки, які не дали можливості підтвердити заявлену митну вартість. Зокрема, калькуляція транспортних витрат від 20.04.2026 №20042026/1 не містила відомостей про розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру товару за один кілометр маршруту, що, на думку митниці, не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення. Крім того, митниця звернула увагу на недоліки рахунку-фактури, платіжної інструкції (витягу із системи SWIFT), митної декларації країни експорту та на те, що заявлений рівень митної вартості істотно нижчий від наявної у митного органу інформації про вартість транспортних засобів із подібними характеристиками.

Щодо банківського документа відповідач послався на Закон України від 21 червня 2018 року №2473-VIII Про валюту і валютні операції, Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затверджене постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №2, та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року №216, вважаючи, що поданий позивачем витяг із системи SWIFT не містить усіх необхідних реквізитів для належного підтвердження факту оплати товару.

Відповідач зазначив, що виявлені недоліки та розбіжності стали підставою для витребування додаткових документів відповідно до статті 53 МК України, однак подані декларантом документи не усунули сумнівів у правильності визначення митної вартості. У процесі консультацій декларанту було повідомлено про неможливість визнання заявленої митної вартості та про відсутність необхідної інформації для послідовного застосування другорядних методів визначення митної вартості, передбачених статтями 59-63 МК України. У зв`язку із цим митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів. Відповідач також послався на наказ Державної митної служби України від 01 липня 2021 року №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що договір купівлі-продажу, рахунок-фактура та SWIFT-повідомлення узгоджуються між собою щодо предмета правочину та його ціни 5000,00 євро, а тому підтверджують фактичну вартість придбаного транспортного засобу.

Позивач також зауважив, що твердження відповідача про ненадання перекладу митної декларації країни експорту не відповідає змісту вимоги митного органу про надання додаткових документів, оскільки серед витребуваних документів переклад такої декларації не зазначався. На його думку, митний орган не вправі обґрунтовувати коригування митної вартості ненаданням документа, який у встановленому порядку не витребовувався.

Щодо транспортних витрат позивач зазначив, що умовами договору купівлі-продажу передбачено поставку товару на умовах EXW Бауска згідно з правилами Інкотермс 2010, а подані під час митного оформлення документи, на його переконання, дозволяли встановити понесені витрати на транспортування товару та не містили розбіжностей, які могли б вплинути на визначення його митної вартості. У зв`язку із цим позивач вважає, що наведені у відзиві доводи не підтверджують наявності передбачених МК України підстав для відмови у застосуванні першого методу визначення митної вартості та її коригування.

Ухвалою суду від 19.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи із викликом (повідомленням) сторін у судове засідання.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.02.2026 між SIA Iv Pluss Latvia (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу автомобіля №9780/17.02.2026, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець придбав автомобіль VW CRAFTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , дата виробництва 15.07.2015, тип палива дизель, пробіг 721579 км. Право власності продавця на автомобіль підтверджувалося свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .

Відповідно до пункту 2.1 договору вартість автомобіля становила 5000,00 євро без урахування ПДВ, а згідно з пунктом 2.5 договору поставка здійснювалася за рахунок покупця на умовах EXW Бауска відповідно до Incoterms 2010.

На виконання умов вказаного договору продавцем виставлено рахунок-фактуру (інвойс) від 17.02.2026 №А-06-2026 на суму 5000,00 євро та 17.02.2026 сторонами складено акт приймання-передачі автомобіля. Оплату вартості придбаного транспортного засобу в сумі 5000,00 євро здійснено позивачем 13.03.2026, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) №31.

20.04.2026 з метою митного оформлення ввезеного на митну територію України транспортного засобу декларантом в інтересах ФОП ОСОБА_1 подано до Волинської митниці митну декларацію №26UA205100002419U3 на товар Автобус пасажирський категорії М3 марки VOLKSWAGEN CRAFTER номер кузова: НОМЕР_2 , номер шасі: НОМЕР_2 , бувший у використанні, тип двигуна: дизельний, маркування двигуна n/v робочий об`єм двигуна 1968 см3, маса спорядженого 3335 кг, повна маса 5500 кг потужність: 120кВт, календарний рік виготовлення 23.04.2015 р, модельний рік виготовлення 2015 р, місць для сидіння - 23. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Автобус має дефекти двигуна, коробки передач, проблеми із заднім мостом, елементи корозії та пошкодження лако-фарбового покриття.

Митну вартість товару декларантом визначено за основним методом за ціною договору. Фактурну вартість автомобіля заявлено в розмірі 5000,00 євро, що за курсом на день декларування становило 258 833,50 грн. З урахуванням доданих до ціни договору витрат на транспортування до митного кордону України у сумі 6119,86 грн заявлена митна вартість товару становила 264 953,36 грн.

На підтвердження заявленої митної вартості разом із митною декларацією декларантом подано: рахунок-фактуру (інвойс) від 17.02.2026 №А-06-2026; автотранспортну накладну від 24.03.2026 №LV-2403/2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.02.2026 № НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.03.2026 № НОМЕР_4 ; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжну інструкцію в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT)) від 13.03.2026 №31; калькуляцію транспортних витрат від 20.04.2026 №20042026/1; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 20.04.2026 б/н; виписку з бухгалтерської документації від 12.03.2026 б/н; висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 15.04.2026 №215; страховий поліс від 31.03.2026 №LT/AEE 5722285; договір купівлі-продажу від 17.02.2026 №9780/17.02.2026; акт прийому-передачі від 17.02.2026; договір про надання послуг митного брокера від 03.03.2026 №05/03/2026/1Е; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 15.04.2026 №215; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 від 27.01.1996; фотоматеріали від 20.04.2026; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 15.04.2026 №2183; копію митної декларації країни відправлення від 14.04.2026 №26PL3010100012PPB8; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 20.04.2026 №010029; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 12.01.2026 №GN 214210.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару Волинською митницею встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів.

Митний орган вказує на наступні розбіжності у поданих документах.

Відповідно до вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України було здійснено порівняння заявленої митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Внаслідок даного аналізу було встановлено, що заявлений рівень митної вартості товару №1 є нижчим, ніж рівень митної вартості товарів з подібними характеристиками, митне оформлення яких вже завершено, (заявлена митна вартість - 5 118,22 євро не відповідає рівню, за яким здійснюється митне оформлення ідентичних товарів на інших митницях Держмитслужби - 28000 євро).

Для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 20.04.2026 № 20042026/1, яка не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує витрати на транспортування оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Наказу №599 (відсутні відомості розміру тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту). Отже, декларантом не надано належних документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості.

Вартість подібних транспортних засобів на міжнародних сайтах продажу автомобілів з Європи в мережі інтернет значно вища в рази.

До митного оформлення подано рахунок-фактуру від 17.02.2026 №А-06-2026, однак відсутні обов`язкові реквізити, передбачені формою документа, а саме: підпис та штамп Покупця, що свідчить погодження даного документа сторонами.

Платіжна інструкція в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31 не відповідає нормам Закону України від 21 червня 2018 року №2473-VIII Про валюту і валютні операції, Положенню про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, оскільки не містить відомостей про ID ключ виконавця надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операції за такою платіжною інструкцією. Митниця зазначила, що дана платіжна інструкція в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31 не містить визначених підпунктами 11, 13 пункту 14 Положення №216 коду країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації; підпис(у) [власноручного(их)/електронного(их)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації. Отже, митному органу не надано належного документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за товари.

Також відповідач вказав на те, що митна декларація країни експорту від 14.04.2026 №26PL3010100012PPB8 не відповідає вимогам статті 254 МК України та не може бути використана для перевірки числових значень заявленої митної вартості, у зв`язку з чим митниця просила надати їй переклад відповідно до статті 254 цього Кодексу.

Крім того, митний орган зазначив, що умови поставки товару відповідно графи 20 ЕМД 26UA205100002419U3-EXW LV Бауска, а в митній декларації країни експорту від 14.04.2026№ 26PL3010100012PPB8 - EXW EE ВАUSКА. Вказане, на думку митного органу, свідчить про наявність ризиків, заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов та ціни придбання транспортного засобу та неможливість перевірити числовий розрахунок митної вартості. У відповідності до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, було встановлено, що задекларований заявлений рівень митної вартості не відповідає наявній в митного органу ціновій інформації.

З огляду на вищевикладене, митниця вважала, що існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. У зв`язку з цим вважала, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо дійсної вартості транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.

Враховуючи вищенаведене, декларанту запропоновано надати в 10-денний термін наступні документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

У відповідь декларантом надано наступні документи: платіжні інструкції від 12.03.2026 № Q0312DQ512 та № Q0312DQG84, звіт про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26.

В заяві від 20.04.2026 б/н декларант повідомив, що інших додаткових документів надати не може.

Внаслідок цього Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 №UA205100/2026/000011/2 та сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2026/000079.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 20.04.2026 №UA205100/2026/000011/2 зазначено, що платіжні інструкції від 12.03.2026 №Q0312DQ512 та №Q0312DQG84 не являються платіжними інструкціями. Отже, митному органу не надано належного документального підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар.

Крім того, звіт про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26 експертом розрахований на автобус пасажирський категорії М2 марки VOLKSWAGEN CRAFTER номер кузова: НОМЕР_6 календарний рік виготовлення 10.02.2016, тобто не стосується даного митного оформлення.

Відповідач також зазначає, що даний звіт не може бути взятий для підтвердження вартості транспортного засобу, так як у даному висновку в якості використаної інформації при визначенні ринкової вартості (задача експертизи) іде посилання на Інтернет сайт moble. De.

Згідно п. 7.53.5 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003№142/5/2092, а саме довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження), тобто неможливо перевірити джерело інформації, використане експертом для розрахунку вартості даного товару. Згідно вимог п. 54, п. 57 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440 зібрані експертом вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у висновку з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього відповідно. Також у висновку відсутній виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок. Цінових пропозицій до висновків, а також розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об`єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. Висновок підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу, не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які в ньому наведені в зв`язку з відсутністю документально-підтверджених даних. Таким чином, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Отже, митниця вважала, що декларантом не забезпечено надання відповідно до п. 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних. Згідно вимог п. 54, п. 57 Національного стандарту №1 Загальні засади оцінки майна і майнових прав, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440, зібрані експертом вихідні дані та інша інформація повинні відображатись у висновку з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього відповідно. Також у висновку відсутній виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок.

Цінових пропозицій до висновків, а також розрахунків, які б дали змогу впевнитись у достовірності, об`єктивності наведеної інформації наданий експертний висновок не містить. 3віт про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26 , підготовлений з порушенням вищезазначеного підходу та розрахований на інший товар, не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які в ньому наведені в зв`язку з відсутністю документально-підтверджених даних. Таким чином, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар.

Як зазначено у графі 33 оскаржуваного рішення, було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст. 64 МК України. Також зазначено, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) причині відсутності у митного органу та ненадання інформації про вартість операції з ідентичними та побідними товари. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 62 та 63 МК України) по причині відсутності у митного органу та ненадання декларантом інформації основи для віднімання та додавання вартості.

У рішенні зазначено, що джерелами числового значення митної вартості товару є аналогічна модель автобуса: 1. Автобус пасажирський: - марка -VOLKSWAGEN; модель - CRAFTER, бувший у використанні - 1 шт, призначення - пасажирський автобус для використання по дорогах загального користування, - календарний рік виготовлення - 2013, -модельний рік виготовлення - 2014, - номер кузова - НОМЕР_7 , - тип двигуна - дизельний, - робочий об`єм циліндрів двигуна 1968 см3, - потужність - 120 кВт - номер двигуна CKUB - загальна кількість сидячих місць, включаючи водія - 22, - Колісна формула - 4х2. Виробник: VOLKSWAGEN, DE Торговельна марка: VOLKSWAGEN, який ввозився з Бельгії на умовах поставки DAP, та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт) за рівнем митної вартості 28 000 євро - ЕМД від 18.11.2024 №24UA204080011769U0, згідно з якою здійснено митне оформлення в максимально наближений час. Коригування на обсяг партії, комерційні умови не здійснювалося.

Додатково зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х та статті 55 МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або в судовому порядку.

Товар випущено у вільний обіг згідно з МД №26UA205100002444U1 від 20.04.2026 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, звернувся до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У даному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Так, до МД від 20.04.2026 №26UA205100002419U3 декларант позивача подав наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 17.02.2026 №А-06-2026; автотранспортну накладну від 24.03.2026 №LV-2403/2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.02.2026 № НОМЕР_3 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.03.2026 № НОМЕР_4 ; банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжну інструкцію в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT)) від 13.03.2026 №31; калькуляцію транспортних витрат від 20.04.2026 №20042026/1; документ, що підтверджує вартість перевезення товару, від 20.04.2026 б/н; виписку з бухгалтерської документації від 12.03.2026 б/н; висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 15.04.2026 №215; страховий поліс від 31.03.2026 №LT/AEE 5722285; договір купівлі-продажу від 17.02.2026 №9780/17.02.2026; акт прийому-передачі від 17.02.2026; договір про надання послуг митного брокера від 03.03.2026 №05/03/2026/1Е; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом від 15.04.2026 №215; паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 від 27.01.1996; фотоматеріали від 20.04.2026; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів від 15.04.2026 №2183; копію митної декларації країни відправлення від 14.04.2026 №26PL3010100012PPB8; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 20.04.2026 №010029; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України від 12.01.2026 №GN 214210.

Додатково на вимогу митниці декларант надав наступні документи: платіжні інструкції від 12.03.2026 № Q0312DQ512 та № Q0312DQG84, звіт про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, пунктом 2.1 договору купівлі-продажу автомобіля від 17.02.2026 №9780/17.02.2026 визначено ціну товару - автомобіля VW CRAFTER, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , у розмірі 5000,00 євро, що узгоджується із вартістю, зазначеною в рахунку-фактурі (інвойсі) від 17.02.2026 №А-06-2026 та в платіжній інструкції в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31.

Вартість транспортування товару до митного кодону України у сумі 6119,86 грн, яка включена до митної вартості, підтверджена калькуляцією транспортних витрат від 20.04.2026 №20042026/1, так як транспортування товару здійснювалося власним ходом.

МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказав, що такими доказами повинні бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому надана до митного оформлення калькуляція транспортних витрат від 20.04.2026 №20042026/1 є достатнім доказом на підтвердження витрат на транспортування.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими дока зами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Волинська митниця не взяла до уваги зазначену калькуляцію з тих підстав, що вона не містить відомостей про розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за один кілометр маршруту, у зв`язку із чим, на думку відповідача, не відповідає вимогам наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення».

Разом з тим суд враховує, що ввезення транспортного засобу до митного кордону України здійснювалося власним ходом, а тому у цьому випадку відсутні правовідносини з перевізником, у межах яких вартість перевезення визначалася б виходячи із встановленого перевізником тарифу за одиницю ваги товару та один кілометр маршруту.

При цьому МК України не встановлює виключного переліку документів, якими можуть підтверджуватися витрати на транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, та не визначає, що такими доказами можуть бути виключно фінансові чи бухгалтерські документи або документи, складені професійним перевізником.

Саме по собі незазначення у калькуляції тарифної ставки за одиницю ваги товару за один кілометр маршруту, за умови транспортування транспортного засобу власним ходом, не свідчить про недостовірність зазначеної у ній загальної суми транспортних витрат та не спростовує понесення таких витрат.

Водночас відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено конкретного розрахунку, який би свідчив про неправильність визначеної декларантом суми транспортних витрат у розмірі 6119,86 грн, не встановлено іншого розміру фактично понесених витрат та не зазначено, яка саме складова заявленої суми є документально непідтвердженою або визначена неправильно.

За таких обставин наведені митницею зауваження до форми та змісту калькуляції транспортних витрат самі по собі не підтверджують неправильності визначення числового значення цієї складової митної вартості та не можуть бути достатньою підставою для висновку про неможливість визначення митної вартості товару за основним методом за ціною договору.

З вищенаведеного слідує, що визначена у МД від 20.04.2026 №26UA205100002419U3 митна вартість товару у розмірі 264 953,3592 грн, включає вартість товару 258 833,50 грн (5 000,00 Євро) і вартість витрат на транспортування до кордону України у сумі 6119,86 грн, та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом. Також суд враховує, що відповідачем суму, викладену в зазначені калькуляції під сумнів не ставить.

Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації від 20.04.2026 №26UA205100002419U3.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Щодо зауважень митного органу до рахунку-фактури (інвойсу) суд зазначає таке.

В оскаржуваному рішенні відповідач вказав, що поданий до митного оформлення рахунок-фактура (інвойс) від 17.02.2026 №А-06-2026 не містить підпису та штампа покупця, які, на думку митного органу, свідчили б про погодження цього документа сторонами.

Разом з тим відсутність підпису та штампа покупця на рахунку-фактурі сама по собі не свідчить про недостовірність зазначеної у ньому вартості товару, особливо з огляду на наявність інших документів, які підтверджують виникнення та виконання відповідних договірних відносин.

Так, ціна транспортного засобу у розмірі 5000,00 євро визначена безпосередньо у договорі купівлі-продажу від 17.02.2026 №9780/17.02.2026 та відповідає ціні, зазначеній у рахунку-фактурі (інвойсі) від 17.02.2026 №А-06-2026. Крім того, 17.02.2026 сторонами складено акт приймання-передачі транспортного засобу, а платіжною інструкцією в іноземній валюті (витягом із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31 підтверджується здійснення платежу на суму 5000,00 євро.

Отже, відомості рахунку-фактури щодо вартості товару узгоджуються з іншими поданими до митного оформлення документами, а відповідачем не зазначено, яким чином відсутність на цьому документі підпису та штампа покупця впливає на можливість встановлення ціни, фактично сплаченої або такої, що підлягала сплаті за транспортний засіб.

За таких обставин вказаний недолік рахунку-фактури не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не може бути самостійною підставою для відмови у її визначенні за основним методом.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що платіжна інструкція в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31 не відповідає вимогам Закону України Про валюту і валютні операції, Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.

Зокрема, митний орган вказав на відсутність у такому документі ID ключа виконавця надавача платіжних послуг (банку), коду країни отримувача відповідно до його місцезнаходження або країни реєстрації, а також підпису відповідальної особи платника або коду автентифікації. З огляду на це відповідач дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження ціни, фактично сплаченої за товар.

Разом з тим суд зазначає, що нормативно-правові акти Національного банку України, на які посилається відповідач, регулюють порядок здійснення валютних та платіжних операцій банками та іншими надавачами платіжних послуг. Натомість перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження митної вартості товару, визначений статтею 53 МК України, частина друга якої передбачає подання, якщо рахунок сплачено, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару.

Отже, при вирішенні питання про належність такого документа для цілей митного контролю визначальним є те, чи дозволяють наведені у ньому відомості у сукупності з іншими документами ідентифікувати платіж як такий, що здійснений за оцінюваний товар, та встановити його суму.

У спірному випадку платіжна інструкція в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31 містить відомості про здійснення платежу в сумі 5000,00 євро. Зазначена сума повністю відповідає вартості транспортного засобу, визначеній договором купівлі-продажу від 17.02.2026 №9780/17.02.2026 та рахунком-фактурою (інвойсом) від 17.02.2026 №А-06-2026.

Таким чином, договір купівлі-продажу, рахунок-фактура (інвойс) та банківський платіжний документ у своїй сукупності містять узгоджені відомості щодо вартості придбаного товару 5000,00 євро, тоді як відповідачем не встановлено розбіжностей між сумою, зазначеною у цих документах, та не наведено доказів здійснення позивачем на користь продавця інших платежів у зв`язку із придбанням спірного транспортного засобу.

За таких обставин зазначені митним органом недоліки оформлення платіжної інструкції не спростовують самого факту здійснення платежу в сумі 5000,00 євро та не доводять, що фактично сплачена за транспортний засіб ціна відрізнялася від ціни, зазначеної у договорі та рахунку-фактурі.

Отже, наведені відповідачем зауваження до платіжної інструкції в іноземній валюті (витягу із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31 не є достатньою підставою для висновку про документальну непідтвердженість ціни, фактично сплаченої за оцінюваний товар.

Щодо зауважень митного органу до митної декларації країни експорту від 14.04.2026 №26PL3010100012PPB8 суд зазначає таке.

Відповідач вказав, що відповідно до графи 20 митної декларації №26UA205100002419U3 умовами поставки товару зазначено EXW LV Бауска, тоді як у митній декларації країни експорту від 14.04.2026 №26PL3010100012PPB8 зазначено EXW EE BAUSKA. На думку митного органу, така розбіжність свідчить про наявність ризику заявлення недостовірних відомостей щодо умов та ціни придбання транспортного засобу та унеможливлює перевірку числового розрахунку митної вартості.

Суд погоджується, що зазначені документи містять розбіжність у частині буквенного коду країни місця поставки: «LV» та «EE». Водночас місцем поставки в обох документах зазначено одне й те саме місто Бауска, а умовами поставки EXW.

При цьому умови поставки EXW Бауска прямо передбачені пунктом 2.5 договору купівлі-продажу від 17.02.2026 №9780/17.02.2026. Отже, відомості митної декларації №26UA205100002419U3 щодо місця та умов поставки відповідають безпосередньо умовам укладеного між продавцем та покупцем договору.

Саме по собі помилкове зазначення у митній декларації країни експорту коду EE замість LV, за незмінності зазначеного місця поставки BAUSKA та базису поставки EXW, не свідчить про зміну фактичного місця передачі товару покупцю, не спростовує умов договору купівлі-продажу та не впливає на визначену сторонами ціну транспортного засобу.

Відповідачем також не зазначено, яким саме чином така розбіжність вплинула на числове значення заявленої митної вартості або які додаткові витрати у зв`язку із нею не були включені декларантом до митної вартості товару.

Відтак зазначена розбіжність має формальний характер та за сукупності інших поданих документів не може свідчити про недостовірність відомостей щодо ціни товару чи бути підставою для неможливості застосування основного методу визначення його митної вартості.

Щодо посилання відповідача на ненадання перекладу митної декларації країни експорту суд зазначає таке.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, у зв`язку з виникненням сумнівів щодо правильності визначення митної вартості митним органом декларанту запропоновано надати протягом 10 календарних днів: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Разом з тим вимога про надання перекладу митної декларації країни експорту у наведеному переліку додаткових документів відсутня.

При цьому копія митної декларації країни відправлення від 14.04.2026 №26PL3010100012PPB8 була подана декларантом митному органу разом із митною декларацією, тобто перебувала у розпорядженні відповідача на момент здійснення контролю митної вартості.

Відповідно до статті 254 МК України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Отже, необхідність здійснення перекладу документа має бути визначена самим митним органом та доведена до відома декларанта.

Оскільки відповідач, витребовуючи додаткові документи, не поставив перед декларантом вимоги про надання перекладу митної декларації країни експорту, ненадання такого перекладу не може надалі ставитися декларанту у вину та використовуватися як обставина, що свідчить про непідтвердження заявленої митної вартості.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано, які саме відомості митної декларації країни експорту через відсутність її перекладу залишилися нез`ясованими та яким чином це перешкоджало перевірці ціни, фактично сплаченої за товар, або інших числових складових його митної вартості.

Отже, посилання відповідача на ненадання перекладу митної декларації країни експорту суд відхиляє як таке, що не підтверджує наявності підстав для відмови у визначенні митної вартості товару за основним методом.

При цьому суд враховує, що у зв`язку з виявленими під час здійснення митного контролю розбіжностями митний орган запропонував декларанту надати додаткові документи, зокрема документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, транспортні (перевізні) документи та документи щодо вартості перевезення, страхові документи, договори із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, виписку з бухгалтерської документації, а також висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

На виконання вимоги митного органу декларантом надано платіжні інструкції від 12.03.2026 №Q0312DQ512 та №Q0312DQG84 і звіт про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26, а заявою від 20.04.2026 повідомлено про неможливість надання інших додаткових документів.

Разом з тим ненадання декларантом усіх витребуваних митним органом документів саме по собі не є достатньою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості. Визначальним у такому випадку є те, чи були документи, які не надані декларантом, необхідними для перевірки конкретних обставин, що викликали обґрунтований сумнів митного органу, та чи унеможливлювала їх відсутність перевірку числових значень складових митної вартості товару на підставі документів, які вже перебували у розпорядженні митниці.

У спірному випадку на момент прийняття оскаржуваного рішення у розпорядженні відповідача перебували договір купівлі-продажу, рахунок-фактура (інвойс), акт приймання-передачі транспортного засобу, платіжна інструкція в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31, калькуляція транспортних витрат, документ щодо вартості перевезення, виписка з бухгалтерської документації, митна декларація країни відправлення та інші документи. При цьому договір, рахунок-фактура та платіжний документ містили узгоджені відомості щодо вартості транспортного засобу в сумі 5000,00 євро, а транспортні витрати до митного кордону України були заявлені окремо в сумі 6119,86 грн.

Водночас в оскаржуваному рішенні відповідач не обґрунтував, ненадання якого саме із додатково витребуваних документів унеможливило перевірку конкретної числової складової заявленої митної вартості, а також які відомості, необхідні для такої перевірки, були відсутні у вже поданих декларантом документах.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що платіжні інструкції від 12.03.2026 №Q0312DQ512 та №Q0312DQG84 не є платіжними інструкціями, а тому дійшов висновку про ненадання належного документального підтвердження ціни, фактично сплаченої за товар.

Разом з тим при вирішенні питання про документальне підтвердження ціни придбаного транспортного засобу суд оцінює не лише документи, додатково подані декларантом на вимогу митного органу, а всю сукупність документів, які перебували у розпорядженні митниці під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості.

Як уже встановлено судом, одночасно з митною декларацією декларантом було подано платіжну інструкцію в іноземній валюті (витяг із системи SWIFT) від 13.03.2026 №31 на суму 5000,00 євро. Вказана сума відповідає вартості транспортного засобу, визначеній договором купівлі-продажу від 17.02.2026 №9780/17.02.2026 та рахунком-фактурою (інвойсом) від 17.02.2026 №А-06-2026.

Отже, навіть за умови неприйняття митним органом додатково поданих документів від 12.03.2026 №Q0312DQ512 та №Q0312DQG84, така обставина сама по собі не спростовує відомостей первісно поданих документів щодо ціни товару та факту здійснення платежу в сумі 5000,00 євро.

Щодо звіту про оцінку транспортного засобу від 15.04.2026 №78/26 суд погоджується з доводами відповідача про те, що цей документ не стосується транспортного засобу, митна вартість якого є предметом спірного митного оформлення, оскільки складений щодо іншого автомобіля VOLKSWAGEN CRAFTER з іншим номером кузова, іншого року виготовлення та категорії.

Водночас помилкове подання декларантом на вимогу митного органу звіту про оцінку іншого транспортного засобу не спростовує достовірності документів, поданих разом із митною декларацією щодо спірного автомобіля, та саме по собі не свідчить про те, що визначена договором ціна у розмірі 5000,00 євро не є ціною, фактично сплаченою за цей товар.

Щодо визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом та використаної для цього цінової інформації суд зазначає таке.

В оскаржуваному рішенні Волинська митниця визначила митну вартість спірного транспортного засобу на рівні 28 000,00 євро, використавши як джерело цінової інформації митну декларацію від 18.11.2024 №24UA204080011769U0, за якою здійснено митне оформлення транспортного засобу VOLKSWAGEN CRAFTER 2013 року виготовлення, модельного року 2014, з дизельним двигуном об`ємом 1968 смі, потужністю 120 кВт, кількістю місць для сидіння 22, ввезеного з Бельгії на умовах поставки DAP.

Разом з тим спірний транспортний засіб VOLKSWAGEN CRAFTER має 2015 рік виготовлення, кількість місць для сидіння 23 та придбаний позивачем на умовах поставки EXW Бауска. Крім того, при його декларуванні заявлено про наявність дефектів двигуна, коробки передач, проблем із заднім мостом, елементів корозії та пошкоджень лакофарбового покриття.

Отже, транспортний засіб, митна вартість якого використана відповідачем як джерело цінової інформації, хоча і має ту саму марку та модель, відрізняється від оцінюваного транспортного засобу роком виготовлення, кількістю місць для сидіння, умовами поставки, країною відправлення, а матеріали оскаржуваного рішення не містять відомостей про його технічний стан, пробіг, комплектацію та наявність чи відсутність пошкоджень.

При цьому в самому рішенні про коригування митної вартості відповідач зазначив, що коригування на обсяг партії та комерційні умови не здійснювалося.

Суд зауважує, що використання митним органом відомостей про митну вартість раніше оформленого транспортного засобу як джерела інформації при застосуванні резервного методу саме по собі не суперечить вимогам МК України. Однак визначена у такий спосіб митна вартість повинна ґрунтуватися на об`єктивних даних, а рішення митного органу має давати можливість встановити, чому митна вартість конкретного раніше оформленого товару може бути застосована до оцінюваного товару та яким чином враховано наявні між ними відмінності.

Натомість відповідач фактично переніс митну вартість іншого транспортного засобу у розмірі 28 000,00 євро на спірний товар без проведення відповідних коригувань та без наведення обґрунтування того, що відмінності у роках виготовлення, технічному стані, умовах поставки та інших характеристиках транспортних засобів не впливають на їх вартість.

Особливого значення у цій справі набуває технічний стан оцінюваного транспортного засобу. З одного боку, як уже зазначено судом, задекларовані суттєві несправності за одночасного транспортування автомобіля власним ходом об`єктивно могли викликати у митного органу сумнів щодо заявленої ціни у 5000,00 євро. Проте з іншого боку, після переходу до резервного методу відповідач не міг повністю ігнорувати задекларований технічний стан транспортного засобу та визначити його митну вартість на рівні іншого автомобіля без встановлення співставності їх технічного стану.

Сам факт митного оформлення іншого VOLKSWAGEN CRAFTER за митною вартістю 28 000,00 євро підтверджує існування відповідної цінової інформації у митного органу та міг бути врахований при здійсненні контролю заявленої митної вартості, однак не доводить, що митна вартість спірного транспортного засобу також становила саме 28 000,00 євро.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не навів достатнього обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості товару та не довів співставності оцінюваного транспортного засобу з транспортним засобом, митна вартість якого була використана як джерело цінової інформації.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10 червня 2021 року у справі №815/6854/17, від 14 липня 2020 року у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в Автоматизованій системі аналізу та управління ризиками (АСАУР), повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в АСАУР інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тож вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки тощо. Тому формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за обраним декларантом методом.

Між тим принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №300/784/24).

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що встановлені митним органом обставини у їх сукупності, зокрема істотна різниця між заявленою митною вартістю транспортного засобу та наявною у відповідача ціновою інформацією, а також заявлений технічний стан автомобіля при його доставці до митного кордону України власним ходом, об`єктивно давали відповідачу підстави для виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та проведення її додаткової перевірки.

Водночас наявність таких сумнівів не звільняла митний орган від обов`язку за результатами проведеної перевірки встановити конкретні обставини, які свідчили б про неповноту або недостовірність заявлених декларантом відомостей щодо митної вартості товару чи неможливість визначення її числових складових на підставі поданих документів.

Як встановлено судом, зазначені відповідачем недоліки калькуляції транспортних витрат не підтверджують неправильності заявленої суми таких витрат; відсутність підпису та штампа покупця на рахунку-фактурі не спростовує визначеної сторонами ціни товару; зауваження до оформлення платіжного документа не спростовують здійснення платежу у сумі 5000,00 євро; розбіжність у коді країни при однаковому зазначенні місця та умов поставки EXW Бауска не впливає на числове значення митної вартості; ненадання перекладу митної декларації країни експорту не може бути поставлено декларанту у вину за відсутності відповідної вимоги митного органу. Помилкове подання звіту про оцінку іншого транспортного засобу також саме по собі не спростовує достовірності документів, які стосуються спірного товару.

При цьому подані до митного оформлення договір купівлі-продажу, рахунок-фактура (інвойс) та банківський платіжний документ містять узгоджені між собою відомості щодо вартості придбаного транспортного засобу у розмірі 5000,00 євро, а транспортні витрати до митного кордону України визначені окремо у сумі 6119,86 грн. Відповідачем не встановлено факту здійснення позивачем будь-яких інших платежів продавцю за придбаний транспортний засіб та не наведено доказів того, що фактично сплачена або така, що підлягала сплаті, ціна товару була іншою.

Водночас, визначивши митну вартість товару за резервним методом на рівні 28 000,00 євро, відповідач використав відомості про митне оформлення іншого транспортного засобу VOLKSWAGEN CRAFTER без належного обґрунтування співставності такого транспортного засобу зі спірним та без проведення коригувань з урахуванням наявних відмінностей, зокрема щодо року виготовлення, умов поставки та технічного стану.

Таким чином, суд доходить висновку, що обставини, встановлені митним органом під час здійснення контролю митної вартості, були достатніми для виникнення обґрунтованого сумніву та витребування додаткових документів, однак за результатами проведеної перевірки відповідач не довів наявності передбачених МК України підстав для відмови у визначенні митної вартості товару за основним методом за ціною договору, а також належним чином не обґрунтував визначену за резервним методом митну вартість у розмірі 28 000,00 євро.

За таких обставин рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 №UA205100/2026/000011/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок прийняття протиправного рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 №UA205100/2026/000011/2 Волинською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2026/000079, якою відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю.

Оскільки підставою для оформлення зазначеної картки відмови слугувало саме рішення про коригування митної вартості товару, яке суд визнав протиправним, картка відмови №UA205100/2026/000079 як похідне від такого рішення також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 №UA205100/2026/000011/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2026/000079.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у сумі 7118,45 грн, сплачений платіжною інструкцією від 05.05.2026 №2204.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.04.2026 №UA205100/2026/000011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2026/000079.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір у сумі 7118,45 грн (сім тисяч сто вісімнадцять гривень 45 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).

Суддя Н. В. Стецик