Рішення № 139085433, 19.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7806/25

Провадження № 2/202/846/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мариніна О.В.,

за участі секретаря судового засідання Пешкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднаної територіальної громади в особі Лиманської міської ради Донецької області, повноваження якої здійснює Лиманська міська військова адміністрація Краматорського району Донецької області, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2025 ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона є донькою ОСОБА_2 . 09.01.2010 вона уклала шлюб із ОСОБА_3 , у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ». ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить нерухоме майно: 1) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вказане нерухоме майно належало спадкодавцю ОСОБА_2 : на будинок по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № НОМЕР_1 , посвідченого Дробишевською селищною радою 09.07.1975; на будинок по АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-266, виданого Краснолиманською державною нотаріальною конторою 06.03.1993.

Однак, оригінали правовстановлюючих документів на вказані будинки під час окупації населеного пункту у 2022 році були втрачені. Заповіту спадкодавець за життя не залишив, у зв`язку з чим спадкування здійснюється за законом. Позивач як донька є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька та у встановлений строк вжила заходів до вступу у спадщину, звернувшись до державного нотаріуса Другої Слов`янської державної нотаріальної контори.

Постановою державного нотаріуса Другої Слов`янської державної нотаріальної контори Грецької Т.П. від 04.06.2025 позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкоємцем нотаріусу не надано документів, які встановлюють право власності на вказане нерухоме майно, як того вимагає п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Посилаючись на неможливість оформити спадкові права у нотаріальному порядку через відсутність правовстановлюючих документів, позивач просила суд визнати за нею право власності на два вищевказані житлові будинки в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

16.10.2025 по справі відкрите загальне позовне провадження та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на позов не подав.

08.12.2025 підготовче провадження по справі закрито, справа призначена до судового розгляду.

Повідомлена про час та місце судового розгляду позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав. Надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі учасників справи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином, причини неявки представника відповідача суду невідомі.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_2 за життя належало на праві власності нерухоме майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1 , набутий на підставі договору дарування № 164, посвідченого Дробишевською селищною радою 09.07.1975, та житловий будинок по АДРЕСА_1 , набутий на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2-266, виданого Краснолиманською державною нотаріальною конторою 06.03.1993. Вказані обставини підтверджені копія правовстановлюючих документів, які надані позивачем.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 11.04.2025, об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 складається з: житлового будинку площею 44,0 кв.м, житловою площею 23,0 кв.м, літера «А»; літньої кухні, сараю, літера «Б»; вбиральні, літера «Е»; огорожі, № 1.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 11.04.2025, об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2 складається з: житлового будинку площею 45,0 кв.м, житловою площею 16,8 кв.м, літера «А»; сараю, літера «Б»; сараю, літера «В»; сараю, літера «Г»; огорожі, № 1; 1/2 колодязя, № 2; колонки, № 3.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про власність», який діяв на час набуття спадкодавцем права власності на вказане майно та втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є, зокрема, жилі будинки. За частиною другою статті 12 цього Закону громадянин набував права власності, зокрема, на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

За положеннями статті 128 Цивільного кодексу Української РСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникало з моменту передачі речі, якщо інше не було передбачено законом або договором. Таке правове регулювання застосовується до прав, які виникли або могли виникнути до 01 січня 2004 року.

Приписами чинної статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Статтею 181 ЦК України до нерухомих речей віднесено земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, їх виникнення, перехід і припинення, на відміну від рухомих речей, підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Вирішуючи спір, що випливає з правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України та тривають до цього часу, суд, вирішуючи питання про набуття права власності на майно, відповідно до положень статті 5 цього Кодексу виходить з положень законодавства, яке діяло на час виникнення правовідносин, встановлює час та підстави виникнення права власності, з`ясовує, чи відноситься майно до нерухомих речей та чи підлягало воно реєстрації відповідно до законодавства, яке діяло на той час.

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно є об`єктами нерухомості у розумінні статті 181 ЦК України та розташоване у с. Дробишеве Лиманської ОТГ Краматорського району Донецької області.

Згідно з Інструкцією «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» від 31.01.1966, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, реєстрації підлягали лише будинки, розташовані в містах та селищах міського типу, а виникнення права власності на будинок у сільській місцевості не пов`язувалося з видачею правовстановлюючого документа та його реєстрацією в бюро технічної інвентаризації. Згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад народних депутатів, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19.01.1976 № 115, право власності на житловий будинок у сільській місцевості підтверджувалося записом у погосподарській книзі.

Таким чином, право власності спадкодавця ОСОБА_2 на спірні житлові будинки виникло та існувало у порядку, що діяв на час його набуття.

03.08.2004 набрав чинності Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а з 01.01.2013 в Україні запроваджено систему державної реєстрації прав. Відповідно до статті 3 цього Закону речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на нерухоме майно, набуте до набрання чинності зазначеним Законом, набувається у порядку, який існував на час його набуття, а державна реєстрація права власності є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення. Наведене узгоджується з усталеною судовою практикою (постанова Верховного Суду України від 13.06.2012 у справі № 6-54цс12).

Судом встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно втрачені під час окупації населеного пункту у 2022 році, у зв`язку з чим позивач позбавлена можливості підтвердити право власності спадкодавця у нотаріальному порядку.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, у тому числі права власності на майно.

Пунктом 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 12681270 ЦК України.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Приписами статті 1296 ЦК України унормовано, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину; відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є донькою спадкодавця ОСОБА_2 і належить до спадкоємців першої черги за законом. Позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті батька, звернувшись до державної нотаріальної контори, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 23.04.2024. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину, судом не встановлено.

З метою оформлення спадкових прав позивач звернулася до державного нотаріуса Другої Слов`янської державної нотаріальної контори Грецької Т.П., яка постановою від 04.06.2025 відмовила у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з ненаданням документів, що встановлюють право власності на спадкове майно.

Відтак, у цій справі судом встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину після смерті батька, проте позбавлена можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку та реалізувати правомочності власника у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів під час бойових дій на спадкове майно. Іншого, окрім звернення до суду, шляху для відновлення порушеного права у позивача немає.

Враховуючи викладене, доводи позивача про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 на спірні житлові будинки є обґрунтованими, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 141, 223, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,0 кв.м, житловою площею 23,0 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,0 кв.м, житловою площею 16,8 кв.м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. В. Маринін