Рішення № 139085201, 18.08.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/1089/26

Номер провадження2/173/1344/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 серпня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Островерхової А.В., за участю секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Верхівцеве Дніпропетровської області помер батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, що складається зокрема із житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці, розміром 600 кв. м.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року позивачу поновлено строк для подачі заяви на прийняття спадщини.

В межах строків, поновлених судом для подання заяви про прийняття спадщини, позивач звернулась до Першої кам`янської державної нотаріальної контори із заявою про вчинення нотаріальної дії та постановою нотаріуса від 16 березня 2026 року, цієї ж нотаріальної контори, мені було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Оскільки на цей час відсутні будь-які правовстановлюючі документи про право батька позивача на спадкове майно - право власності на будинок та право довічного користування земельною ділянкою під забудовою, позивач не може отримати свідоцтво про право власності на спадщину в порядку спадкування за законом майна, що при житті належало її батькові, що й було підставою для звернення до суду.

Враховуючи зазначене, позивач просить визнати за позивачем право власності на нерухоме майно, яке ввійшло до складу спадщини, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Верхівцеве Дніпропетровської області, яке складається із садиби, розташованої на земельній ділянці, розміром 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2026 рокувідкрито провадження по справі за правилами загального провадження з викликом сторін у підготовче засідання та витребувано у державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори Трощій Наілі, копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2026року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання повідомлена належним чином позивачка не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, розглянувши подані заяви і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зазначає наступне.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно Верхньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

14 червня 1980 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 .

Відповідно до копії технічного паспорта будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, житловий будинок АДРЕСА_2 розташований на земельній ділянці загальною площею 600 кв.м. На території житлового будинку знаходиться також прибудова а2, а3, ґанок а4, навіс а5, сарай Б1, сарай Г1, літня кухня Б2, погріб п/д та погрібник В1, навіс Д, вбиральня Е, паркан № 1, хвіртка № 3, ворота № 4, мощення І.

Згідно з листом Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки, посвідчений Верхівцевською державною нотаріальною конторою 11 липня 1961 року за реєстровим № 1310, виданий на ім`я ОСОБА_2 , в архівних фондах не знайдений. Згідно з відомостями КП «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, зазначений договір був посвідчений Верхівцевською державною нотаріальною конторою, однак у фондах Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області документів зазначеної нотаріальної контори не збереглося. Архівом також здійснено перевірку архівних справ Верхньодніпровської та Вільногірської державних нотаріальних контор, у тому числі реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, проте запис про посвідчення вказаного договору відсутній, у зв`язку з чим видати дублікат договору спадкоємиці за законом ОСОБА_1 немає можливості, а для вирішення зазначеного питання рекомендовано звернутися до суду.

Відповідно до листа Комунального підприємства «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 12.12.2025 р., згідно з даними КП «Кам`янське РБТІ» ДОР щодо об`єкта нерухомого майна житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на зазначений житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого 11.07.1961 року Верхівцевською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1310, який міститься на паперових носіях у реєстровій книзі № 20 за № 3589.

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Листом від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вперше позивач звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 14 листопада 2025 року, про що свідчить заява ОСОБА_1 за № 196/2005, на підставі якої державним нотаріусом Першої кам`янської державної нотаріальної контори видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Н.Г. від 31.01.2025 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з розбіжністю у внесенні даних. В постанові вказано, що при перевірці спадкової справи в матеріалах Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори (в.о. Другої дніпродзержинської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області), було виявлено, що справа відсутня.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , додатковий строк тривалістю у три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори, в.о. державного нотаріуса Сьомої дніпровської державної нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом після батька - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить копія відповідної заяви, долученої до матеріалів спадкової справи.

Однак, відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, вихідний № 280/02-31, с/с № 196/2005 від 16 березня 2026 року, позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається в порядку встановленому цивільним законодавством. Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні. Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Статтями 1268, 1269 ЦК України визначено порядок прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що інші спадкоємці за законом, після смерті ОСОБА_2 , крім ОСОБА_1 , відсутні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового приживання в них.

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові за № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України,право власності набувається на підставах,що незаборонені законом,зокрема і з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Позивачем у такому позові може бути суб`єкт, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб чи необхідністю одержати правовстановлюючі документи.

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до архівного витягу з протоколу № 5 засідання виконавчого комітету Верхівцівської міської ради депутатів трудящих Криничанського району Дніпропетровської області від 22 березня 1961 року, виконавчим комітетом прийнято рішення про наділення громадян міста земельними ділянками під особисте будівництво жилих будинків, зокрема ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_3 , площею 600 кв. м.

До січня 1966 року, відповідно до «Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР», затвердженої 31.01.1966 р. Міністерством комунального господарства УРСР, не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Відповідно до «Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 р. № 121, власники повинні здійcнити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості. Отже майно, набуте у власність до 29.06.1998 року, можна вважати виниклим і набутим в установленому законом порядку.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2019 року в справі № 523/3522/16-ц зроблено висновок, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, оскільки знайшли своє підтвердження обставини щодо набуття ОСОБА_2 права на земельну ділянку для будівництва житлового будинку, а також виникнення та існування у нього права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується архівними та технічними документами.

При цьому позивач, як спадкоємиця за законом, позбавлена можливості оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно.

Водночас наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують належність спірного нерухомого майна спадкодавцю, а тому наявні правові підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове майно в судовому порядку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами та розглядаючи клопотання позивача про залишення понесених нею судових витрат за нею, а також відсутності обставин, які б свідчили про порушення відповідачем прав позивача, суд вважає за необхідне судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтями 13, 141,263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Верхівцевської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) право власності на нерухоме майно, яке ввійшло до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Верхівцеве Дніпропетровської області, яке складається із садиби, розташованої на земельній ділянці, розміром 0,06 га за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якої входять: житловий будинок А1, прибудова а2, прибудова а3, ганок а4, навіс а5, сарай Б1, літня кухня Б2, погріб п/д, погрібник В1, сарай Г1, навіс Д, вбиральня Е, паркан № 1, хвіртка металева № 3, ворота металеві № 4, мощення - І.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ).

Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач: Верхівцевська міська рада Кам`янського району Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхівцеве, вул. Центральна, 75, ЄДРПОУ 35950156).

Суддя А.В. Островерхова