Постанова № 1390849, 14.02.2008, Харківський апеляційний господарський суд

У К Р А Ї Н А

Харківський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«14»лютого 2008 року Справа № 9/249-05

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Гончар Т.В., Кравець Т.В

при секретарі Бухановій Т.А.

за участю представників сторін:

позивача –Юрченко І.М.

відповідача –Шаповал С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ (вх. № 3735С/2-4) на рішення господарського суду Сумської області від 11.10.07 по справі № 9/249-05

за позовом Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми

про стягнення 1 839 765, 24 грн.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми

до Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ

про спонукання вчинити дії, -

встановила:

У червні 2005 року позивач, Дочірня компанія “Газ України Національної Акціонерної Компанії “Нафтогаз України”, звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”1839765,24 грн., в т.ч. 1144241,76 грн. заборгованості за поставлений природний газ відповідно до договору на постачання природного газу для потреб населення № 06/01-778-00000002 від 28.12.2001р., та 190895 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 80096,92 грн. штрафу, 342056,66 грн. інфляційних збитків та 82474,66 грн. 3% річних.

ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, відповідно до якої просило зобов’язати ДК “Газ України НАК “Нафтогаз України” укласти з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” додаткову угоду про реструктуризацію заборгованості до договору № 06/01-778-00000002 від 28.12.2001р., на постачання природного газу для потреб бюджетних установ та організацій, терміном на 10 років на умовах оплати щомісячними рівномірними платежами, починаючи з 01.01.2006р. згідно з наказом НАК “Нафтогаз України” № 510 від 22.09.2004р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 11.10.2007р. по справі № 9/249-05 первинний позов задоволено частково. Стягнено з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” на користь ДК “Газ України НАК “Нафтогаз України” 1144241,76 грн. заборгованості, 283327,26 грн. інфляційних збитків, 1360 грн. витрат по держмиту, 94,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині, в тому числі і в частині стягнення 82474,66 грн. 3% річних в задоволенні позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

ДК “Газ України НАК “Нафтогаз України”, не погодилась з рішенням господарського суду Сумської області від 11.10.2007р. по даній справі, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 82474,66 грн. та задовольнити позовні вимоги ДК “Газ України НАК “Нафтогаз України” в цій в частині та покласти на відповідача по первісному позову судові витрати. Апелянт посилається на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм чинного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач просить залишити без змін рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2007 року по даній справі, посилаючись на його законність та відповідність нормам чинного законодавства, при цьому, доводи апеляційної скарги вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки на його думку, 3% річних за своєю правовою природою є однією із форм неустойки, і ці відсотки є встановленою законом пенею.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір на постачання природного газу для потреб населення № 06/01-778-00000002 від 28.12.2001р., відповідно до якого ДК “Газ України НАК “Нафтогаз України” (продавець) зобов’язувався продати, а ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” (покупець) зобов’язувався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору. Позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов’язань щодо своєчасної і в повному обсязі сплати за одержаний від позивача природний газ, і станом на 10.06.2005 р. має заборгованість перед позивачем в сумі 1 144 241,76 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача 190895,00 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, штраф в сумі 80096, 92 грн., 342056,66грн. інфляційних збитків, та 3% річних в сумі 82474,66 грн.

На виконання протоколу № 68 засідання Ради директорів ДК “Газ України” від 10.11.04р., згідно з рішенням правління НАК “Нафтогаз України” від 08.06.2004 року та наказу НАК “Нафтогаз України” № 510 від 22.09.2004 року, між ДК “Газ України” та ВАТ “Сумигаз” укладено угоду про реструктуризацію заборгованості по договору на постачання природного газу (для бюджетних установ та організацій) від 28.12.2001 року № 06/01 –778 на умовах оплати щомісячними платежами, починаючи з 1.01.2006 року терміном на 10 років.

В зустрічній позовній заяві, відповідач просить зобов’язати позивача ДК “Газ України” укласти з ВАТ “Сумигаз” додаткову угоду про реструктуризацію заборгованості до договору № 06/01-778 від 28.12.2001 року на постачання природного газу для потреб бюджетних установ та організацій, терміном на 10 років на умовах оплати щомісячними рівномірними платежами, починаючи з 01.01.2006 року згідно із наказом НАК “Нафтогаз України” № 510 від 22.09.2004 року.

Задовольняючи позовні вимоги стосовно стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” заборгованості 1144241,76 грн. та 283327,26 грн. інфляційних збитків, господарський суд встановив наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки відповідачем по первісному позову не виконані вимоги спірного договору щодо сплати суми у розмірі 1144241,76 грн. основної заборгованості, а нарахування інфляційних витрат господарський суд вважає правомірним, з посиланням на статтю 625 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача по первісному позову пені та штрафу, господарський суд застосував строк позовної давності відповідно до норм Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року). Позов в частині стягнення збитків від інфляції задоволений частково, у зв’язку з тим, що вони невірно обраховану позивачем. Колегія суддів погоджується з даними висновками місцевого суду, сторонами рішення в цій частині не оскаржується.

Позивачем по первісному позову заявлена також вимога про стягнення з відповідача по первісному позову 3% річних, однак дана вимога взагалі не була розглянута місцевим господарським судом, не надана належна оцінка доводам позивача в обґрунтування зазначеної вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати оскаржуване рішення лише в частині відмови у позові про стягнення 3% річних у сумі 82474,66 грн. та задовольнити позовні вимоги ДК “Газ України НАК “Нафтогаз України” в цій в частині.

Колегія судів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, з наступних підстав.

Відповідно до положень цивільного законодавства, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 179 ЦК УРСР (ст.549 ЦК України) неустойка є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За ЦК неустойка має дві форми: пеню і штраф. Отже, пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема, форми річних.

Відповідно до ст. 6 ЦК УРСР (ст.16 ЦК України) захист цивільних прав здійснюється , зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законом або договором, - неустойки (штрафу, пені), а також іншими засобами, передбаченими законом.

До інших способів захисту цивільних прав слід віднести три відсотки річних, передбачені ст. 214 УРСР (ст.625 ЦК України), відповідно до змісту якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, пеня і річні є самостійним засобом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань.

З огляду на це, колегія суддів вважає рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2007 року в частині відмови у позові про стягнення 3% річних у сумі 82474,66 грн. таким, що підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ задоволенню.

Скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у позові про стягнення 3% річних у сумі 82474,66 грн. та приймаючи в цій частині нове рішення про стягнення цієї суми на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до статті 46 ГПК України, стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 824,74 грн. державного мита.

Відповідно до норм господарського судочинства, при частковому задоволенні позовних вимог, державне мито стягується з винної сторони пропорційно задоволеним вимогам. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені господарським судом в сумі 1427569,02 грн., а державного мита стягнуто 1360,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2007 року по справі № 9/249-05 в частині відмови у стягненні сплаченого державного мита в розмірі 13740,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення цієї суми.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п.1 ч. 1ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2007 року по справі № 9/249-05 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 3% річних у розмірі 82474,66 грн., про стягнення сплаченого державного мита в розмірі 13740,00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код 03352432) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 3% річних у розмірі 82474,66 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код 03352432) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) сплаченого державного мита при подачі позову в розмірі 13740грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13, код 03352432) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) 412,38 грн. сплачених при подачі апеляційної скарги.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2007 року по справі № 9/249-05 залишити без змін.

Головуючий суддя Олійник В.Ф.

Судді Гончар Т.В.

Кравець Т.В.

Постанова підписана 14.02.2008 року.