Рішення № 139084029, 19.08.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/774/26

Провадження № 2/483/726/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Гречки С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

24 червня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до ОСОБА_1 . Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14 жовтня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100105403, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер його мобільного телефону. Відповідно до умов договору ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у розмірі 10000 грн., строком на 360 днів, з денною процентною ставкою 0,90 %, під 1373,95 % річних, комісією за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк користування): 16280 грн., що нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору. 24 квітня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників № 2 від 24 квітня 2026 року до договору факторингу № 24042026 від 24 квітня 2026 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 21096 грн. 90 коп., з яких: 8261 грн. 42 коп. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 4155 грн. 48 коп. сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 5180 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 3500 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня). Посилаючись на те, що відповідач всупереч умов кредитного договору, не виконав свого зобов`язання, після відступлення права вимоги не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунок ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунок попереднього кредитора, в зв`язку з чим має непогашену заборгованість за вказаним договором в розмірі 21096 грн. 90 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача та крім того, просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору.

22 липня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тарасенко В.І. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначила, що позовні вимоги відповідачем визнаються частково, виходячи з наступного. Відповідач підтверджує, що дійсно через складні життєві обставини змушений був укласти кредитний договір № 100105403, зобов`язання за яким не зміг вчасно виконати. Відповідач молодший сержант ОСОБА_1 з 21 червня 2023 року по теперішній час перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою № 2017 від 01 липня 2026 року та військовим квитком серії НОМЕР_2 від 14 квітня 2021 року та на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У зв`язку із тим, що відповідач перебуває на військовій службі, йому як військовослужбовцю, не повинні були нараховуватися проценти за кредитним договором, оскільки на відповідача поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Оскільки відповідач звільнений від сплати вищенаведених нарахувань, тому є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості по відсотках в сумі 4155 грн. 48 коп. Стягнення комісії за кредитним договором № 100105403 в сумі 5180 грн. не відповідає вимогам закону. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. За правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 року у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 року у справі № 168/349/20, та постанові Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 755/9486/21. Крім того, відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов`язані в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо). Разом з тим, відповідно до п. 3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві. Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп\2011 ). Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу. Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах. Таким чином, умови договору щодо обов`язку позичальника сплатити кредитодавцю комісію за у розмірі 5180 грн. в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними, а тому не підлягає задоволенню. Вимоги про стягнення неустойки у сумі 3500 грн., є безпідставними, так як позичальнику (відповідачу) були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів». У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-ІХ від 15.03.2022, доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, зокрема, пунктом 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем), а тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки теж не підлягають задоволенню, так як це суперечить чинному законодавству. Посилаючись на викладене, представник відповідача просила позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення заборгованості за основним боргом у розмірі 8261 грн. 42 коп. У задоволені решти позовних вимого просила відмовити.

27 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача зазначила, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісними кредиторами (позикодавцями) не було б укладено. Отже, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Крім того, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не були би укладені. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки вказаний договір є дійсним та ніким не оспореним. Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов`язковим. Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Законом України від 20 травня 2014 року N 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» внесено зміни до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яку доповнено пунктом 15 наступного змісту «військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються». Звертаємо увагу суду, що відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142. Документом, який підтверджує призив та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки. Разом з тим, відповідач не надав первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. Отже, на підставі вище викладеного встановлено, що нарахування відповідачу відсотків здійснювалось з тих підстав, що відповідач не повідомив первісних кредиторів у відповідності до чинного законодавства про те, що він являється військовослужбовцем та, що на нього поширюється норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідачем умови вищевказаних договорів не виконувались відповідно до ст. 526, ст.ст. 1046, 1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов вищевказаних договорів є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договорів та погашення заборгованості в повному обсязі Доводи відповідача про нікчемність умови кредитного договору № 100105403 щодо сплати комісії у сумі 5180 грн. є необґрунтованими, оскільки базуються на вибірковому застосуванні судової практики, сформованої за інших фактичних обставин та за редакцією законодавства, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Насамперед слід зазначити, що відповідач безпідставно ототожнює будь-яку комісію за кредитним договором із платою за дії кредитодавця, які останній здійснює виключно у власних інтересах. Такий висновок не відповідає змісту договору та чинному законодавству. Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, визначенні його умов та погодженні плати за фінансову послугу, якщо такі умови не суперечать імперативним нормам закону. Укладений сторонами договір містив чітко визначений розмір комісії, яка була включена до загальної вартості кредиту, доведена до відома позичальника до укладення договору та прийнята ним шляхом підписання договору. Відповідач не надав жодного доказу того, що умова про комісію була прихована від нього, нав`язана або, що він був позбавлений можливості ознайомитися з її змістом. Посилання відповідача на статті 11 та 12 Закону України «Про споживче кредитування» також є помилковим. Частина перша статті 11 Закону покладає на кредитодавця обов`язок безоплатно надавати інформацію про стан заборгованості лише на вимогу споживача і не частіше одного разу на місяць. Зазначена норма регулює інформаційний обов`язок кредитодавця після укладення договору та жодним чином не встановлює загальної заборони на погодження сторонами комісії як складової загальної вартості кредиту. Відповідач не довів, що заявлена до стягнення комісія є саме платою за надання інформації, передбаченої ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», або що кредитодавець фактично стягував окрему плату за виконання передбаченого законом інформаційного обов`язку. Фактично відповідач лише формально посилається на правові висновки Верховного Суду, не встановивши тотожності правової природи спірної комісії із комісіями, що були предметом дослідження у наведених ним судових рішеннях. Крім того, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №755/11636/21, від 16.11.2022 у справі №755/9486/21 та від 08.02.2023 у справі №168/349/20, однак зазначені рішення ухвалювалися за інших фактичних обставин та стосувалися договорів, умови яких передбачали оплату дій банку або кредитодавця, що прямо охоплювалися безоплатними обов`язками, визначеними законом. Натомість у даній справі суд повинен оцінювати не абстрактну назву платежу, а його правову природу, зміст умов конкретного договору та те, чи була комісія складовою ціни фінансової послуги, погодженою сторонами при укладенні договору. Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування, затверджені постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007. По-перше, спірний договір укладений не з банком, а з фінансовою компанією, діяльність якої регулюється спеціальним законодавством. По-друге, зазначені Правила були прийняті для регулювання діяльності банків та не можуть автоматично поширюватися на всі правовідносини зі споживчого кредитування незалежно від суб`єкта їх надання. По-третє, самі по собі положення Правил НБУ не встановлюють безумовної нікчемності будь-якої комісії, а лише визначають вимоги щодо розкриття інформації про складові вартості кредиту. Крім цього, відповідач повністю ігнорує зміни законодавства, внесені Законом України № 3498-ІХ, якими було істотно змінено регулювання правовідносин у сфері споживчого кредитування. Верховний Суд неодноразово зазначав, що при вирішенні спору суд має виходити із редакції законодавства, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, а не механічно застосовувати висновки, сформульовані за іншого нормативного регулювання. Таким чином, наведені відповідачем рішення Верховного Суду не можуть застосовуватися автоматично без аналізу редакції закону, умов конкретного договору та правової природи спірного платежу. Відповідач також не довів наявності підстав для застосування ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки не встановив, яке саме право споживача було обмежене спірною умовою договору та яким чином погодження сторонами комісії звузило обсяг його законних прав. Сам по собі факт передбачення договором комісії не свідчить про її нікчемність. Отже, твердження відповідача фактично зводяться до незгоди з умовами укладеного ним договору після отримання кредитних коштів, однак така незгода не є підставою для звільнення від виконання взятих на себе договірних зобов`язань та не свідчить про нікчемність відповідної умови договору. За таких обставин вимога відповідача про невизнання заборгованості зі сплати комісії є необґрунтованою, не підтверджена належними та допустимими доказами і підлягає відхиленню. Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що розгляд справи просить проводити за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та його представник про причини неявки до суду не повідомили.

Крім того, враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що 14 жовтня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100105403, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер його мобільного телефону. Відповідно до умов договору ТОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредит у розмірі 10000 грн., строком на 360 днів, з денною процентною ставкою 0,90 %, під 1373,95 % річних, комісією за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк користування): 16280 грн., що нараховується за ставкою 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором (а.с. 6-17).

Відповідно до п. 1.4. договору, повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитноїзаборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 09.10.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п. 1.5. договору, загальні витрати позичальника за кредитом складають 32413 грн. 40 коп. Денна процентна ставка складає: (32413 грн. 40 коп. / 10000.00 грн.) / 360 днів * 100% = 0,90%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1373.95 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 42413 грн. 40 коп. Загальні витрати позичальника за кредитом, денна процентна ставка та орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема здійснить періодичні платежі в останній день кожного розрахункового періоду (дату платежу) відповідно до Графіку платежів. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню, зокрема у випадку часткового дострокового погашення заборгованості, прострочення виконання або несвоєчасного виконання ним зобов`язань та в інших випадках, крім тих, коли законодавством прямо вимагається таке оновлення.

Пунктом 1.5.1. договору визначено, що комісія за надання кредиту: 0.00 грн., яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 0.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Відповідно до п. 1.5.2. договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16280 грн., що нараховується за ставкою 7,40 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком № 1 до цього договору.

Згідно з п. 1.5.3. договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 3,65 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Пунктом 1.5.4. договору визначено, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 16133 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 1.6. договору, тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього договору.

Згідно з п. 1.7. договору позичальник не повинен сплачувати на користь кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим договором та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Укладаючи цей договір сторони виходять з того, що протягом строку його дії, вказані в цьому договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом всього строку дії договору. У випадку зміни обставин після його укладення, вказані в цьому договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород кредитодавця можуть бути змінені відповідно до п.3.2.8 Договору (при зменшені) або за письмовою згодою позичальника (при збільшенні). Отримання позичальником додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб для укладення цього договору не вимагається.

Пунктом 2.4.3. договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів та/або комісії щонайменше на один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Кредитодавець у письмовій формі повідомляє позичальника про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються позичальником протягом 30 календарних днів. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 10000 грн. підтверджено платіжним дорученням № 110582425 від 14 жовтня 2025 року на картку НОМЕР_3 зазначену ОСОБА_1 при укладені договору (а.с. 18).

24 квітня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.21-28).

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 24 квітня 2026 року до договору факторингу № 24042026 від 24 квітня 2026 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 21096 грн. 90 коп., з яких: 8261 грн. 42 коп. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 4155 грн. 48 коп. сума заборгованості по процентам за користування кредитом, 5180 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 3500 грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня) (а.с. 29).

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

З наданої до суду представником відповідача військового квитка серії НОМЕР_2 виданого 14 квітня 2021 року та довідки № 2017 від 01 липня 2026 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 21 червня 2023 року по теперішній час (а.с 69-71).

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 травня 2014 року № 1275-VII (зі змінами) передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З аналізу змісту вказаної вище норми законодавства та наявних у справі доказів вбачається, що відповідач, який є військовослужбовцем, звільнений від виконання перед своїм кредитором зобов`язань, зокрема, по сплаті відсотків та неустойки за користування кредитними коштами. Відтак, нарахування до стягнення з відповідача відсотків по кредиту, є таким, що суперечитиме приписам ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Крім цього, відповідно до ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон України «Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами (ст. 3 закону).

Частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно з якою якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення комісії як плати за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Тобто позивач фактично встановив сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу позивача з відповідача.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, має не погашену заборгованість за тілом кредиту, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з принципу пропорційності відшкодування судових витрат до задоволених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1042 грн. 58 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07400 Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, реквізити IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк» в рахунок заборгованості за договором про споживчий кредит № 100105403 від 14 жовтня 2025 року 8261 (вісім тисяч двісті шістдесят одну) гривню 42 копійки, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1042 (одна тисяча сорок дві) гривні 58 копійок.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: