Рішення № 139083965, 19.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

19.08.2026

Справа № 489/6682/26

Провадження №2-о/489/161/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку окремого позовного провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області

встановив.

ОСОБА_1 , через свою представницю адвокатку Намуйлик М.В., звернулася до суду із заявою, якою просила встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 24 серпня 1991. Мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Кропивна Ніжинського району Чернігівської області, де вона проживала з народження до 1967 року. З 1967 року по 2022 вона фактично проживала у Херсонській області, переважно у м. Херсоні та в декількох населених пунктів Бериславстького району Херсонської області. З листопада 2022 у зв`язку із евакуацією із Херсонської області заявниця проживає в м. Миколаєві у родичів, без реєстрації, оскільки у заявниці відсутній паспорт. В період з 1971 року по 1979 рік під прізвищем ОСОБА_3 навчалася в Бургунської восьмирічної школі Бериславського району Херсонської області, яка була реорганізована в Бургунський ліцей Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області. в період з 1979 року по 1981 рік під прізвищем ОСОБА_3 навчалася в Херсонському кулінарному професійному училищі, яке було реорганізоване в Херсонський професійний кулінарний ліцей, а пізніше в ДНЗ «Херсонське вище професійне училище ресторанного господарства». Першим паспортом громадянина СРСР була документована за фактом досягнення 16-річного віку в 1980 році. Другій паспорт СРСР отримала в 1988 році після укладення шлюбу та зміні прізвища з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 . Наразі цей паспорт втрачений. Перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 з 1987 року до смерті чоловіка в 2015 році. Має двох дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на 1991 рік (а саме з 1985 року по 1993 рік) заявниця працювала на Херсонському бавовняному комбінаті. На сьогодні АТ «ХБК» знаходиться в стані санації або визнання банкрутом, та не в змозі підтвердити факт працевлаштування бенефіціарки у зв`язку зі знищенням документації підприємства (у т.ч. архівів) окупаційними військами, які розташувалися на території підприємства в період окупації Херсона з лютого 2022 р. по листопад 2022 р. Заявниця своєчасно не здійснила обмін паспорта громадянина СРСР на паспорт громадянина України через втрату, тому до цього часу не документована паспортним документом. Звертаючись до Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області з заявою про отримання паспорту громадянина України, їй було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду. Встановлення факту постійного проживання на території України, заявниці потрібно для отримання паспорта громадянина України.

Від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких просить вирішити справу на розсуд суду. Зазначає, що належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України» і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час. Для встановлення належності до громадянства України у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає відповідні документи. Фактично для заявника має юридичне значення лише встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. Відповідно до ст.. 11 Закону України «Про громадянство СРСР» від 01.12.1978, дитина, обоє з батьків якої на момент її народження, перебували у громадянстві СРСР, є громадянином СРСР незалежно від того, чи народилася вона на території СРСР чи поза межами СРСР. Такі діти, станом на 24 серпня 1991 року набули громадянство України як громадяни колишнього СРСР, якщо вони постійно проживали на території України.

Ухвалою суду від 28.07.2026, заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку окремого позовного провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд не вбачає передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи, та враховуючи тривале знаходження справи у провадженні, з огляду на розумність строків розгляду справ, вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, що повністю узгоджується з приписами статті 223 ЦПК України.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Кропивна Ніжинського району Чернігівської області, батьками якої є: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Вказане підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованого 16.04.2026.

Як вбачається з свідоцтва про восьмирічну освіту серії НОМЕР_2 від 11.06.1979, ОСОБА_8 , яка народилася 1964 році, навчалася у Бургунській восьмирічній школі с. Бургунка, Бериславського р-ну, Херсонської обл.., закінчила у 1979 році вісім класів.

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 від 01.09.1981, ОСОБА_8 з 1979 по 1981 рр. навчалася у Херсонському кулінарному професійному училищі та здобула освіту повара четвертого розряду.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_8 08 травня 1987 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

Вказане підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, сформованого 21.04.2026.

У період перебування у шлюбних відносинах у ОСОБА_5 та ОСОБА_1 народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_5 та серії НОМЕР_6 та Повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану щодо актового запису про народження, які містяться в матеріалах справи.

З трудової книжки серії НОМЕР_7 , вбачається, що ОСОБА_11 з 21.09.1981 по 15.07.1996 працювала на різних посадах в різних підприємствах. В період з 1985 по 1993 працювала на Херсонському бавовняному комбінаті.

Згідно листа Херсонського бавовняного комбінату від 20.04.2023 за вих.. № 10, АТ «Херсонський бавовняний комбінат» знаходилось в окупації з лютого 2022 по листопад 2023, а в наступний час знаходиться в прифронтовій зоні. За час окупації на підприємстві розташовувались окупаційні війська. При попередньому обстеженні виявлено, що уся документація, та в тому числі архів підприємства, знищено. Більш детальне обстеження зараз виконати неможливо. З огляду на вищевикладене, видача будь-яких довідок та проведення перевірок неможливо.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24.01.2024, 23 січня 2024 до ЧЧ Відділу поліції № 1 ХРУП ГУНП в Херсонській області надійшло повідомлення від ОСОБА_12 про те, що військові РФ в період окупації перебуваючи на території АТ «ХБК» заволоділи технічним обладнанням.

Відповідно до листа Комунальної установи «Трудовий архів м. Херсона» від 07.08.2025 за вих.. № 01-18/32, документи з особливого складу Херсонського бавовняного комбінату на зберігання до Комунальної установи «Трудовий архів м. Херсона» ХМР почали надходити лише з 2000 року, тому надати відповідну довідку ОСОБА_13 , за період з грудня 1985 по липень 1993 роки можливість відсутня.

Як вбачається з листа Департаменту з надання адміністративних послуг Херсонської міської ради, відповідно до відомостей реєстру територіальної громади (в межах Херсонської міської територіальної громади) інформація про декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 станом на 19.02.2025 відсутня.

З листа Управління державної міграційної служби в Херсонській області від 20.01.2025 за вих.. № 6501.3-556/65.2-25, вбачається, що проведеною перевіркою встановлено, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за обліками УДМС у Херсонській області значиться документованою паспортом зразка 1974 року серії НОМЕР_8 , оформленим 23.06.1988 Дніпровським РВВС у м. Херсон, з питань оформлення паспорта громадянина України до УДМС у Херсонській області не зверталася.

Листом УДМС в Миколаївській області від 11.06.2026 за вих. № ІІІ-232/6/4801-26/4801.3.1/289-26, відмовлено у видачі паспорта громадянина України ОСОБА_1 та рекомендовано звернутися до суду.

З Акта про фактичне проживання особи від 22.06.2026, підписаного свідками та завіреного головою правління ОСББ «Інгул», вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з грудня 2023 по теперішній час.

В своїй заяві заявниця зазначає, що без встановлення факту постійного проживання на території України вона позбавлена можливості отримати паспорт громадянина України та на підставі цього вирішити свої життєві проблеми.

Норми права та мотиви їх застосування.

Належність та набуття громадянства України встановлюється на підставі Закону України «Про громадянство України», і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України», громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

З указаного вбачається, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України.

Вирішуючи вимогу, щодо встановлення особи суд виходить за наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону «Про громадянство України» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про громадянство» особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Крім того, юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень ЦПК України та залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року.

Вирішуючи питання встановлення належності до громадянства України, слід керуватися, крім Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року, також Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).

Відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження заявника на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи.

Відповідно до п. 7 Порядку громадяни колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, проходять процедуру встановлення їхньої належності до громадянства України.

У таких випадках одним із документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.

Згідно із п. 10 Порядку для встановлення належності до громадянства України особа, яка станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника-громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в України станом на 13 листопада 1991 року. У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про те, що станом на 24 серпня 1991 року або на 13листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала на території України (за наявності документів, що підтверджує зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому і постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні станом на листопада 1991 року.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про громадянство України», безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, суд повинен навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Приймаючи до уваги те, що встановлення факту постійного проживання на території України має для заявниці юридичне значення та необхідне їй для отримання паспорту громадянина України, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на території України, заінтересована особа Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 24 серпня 1991 року по сьогоднішній день.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Управління державної міграційної служби України в Миколаївській області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 144, ЄДРПОУ 37844163.

Повний текст судового рішення складено «19» серпня 2024.

Суддя Н.О. Рум`янцева