Рішення № 139083728, 18.08.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 947/8741/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"18" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 25 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №5253970.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби у розмірі 19 000 грн зі строком користування коштами протягом 105 днів (15 днів пільгового періоду (з правом продовження цього строку) та 90 днів поточного періоду), а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 09 березня 2024 року), сплачувати проценти за користування ним протягом пільгового періоду кредитування у розмірі 1,05 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та у розмірі 3,50 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом поточного періоду, сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 7 % від суми кредиту (1 330 грн) та комісію за пролонгацію пільгового строку кредитування: на 3 дні комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 6 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту.

26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №5253970 від 25 листопада 2023 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 62 089,72 грн, в тому числі:

-прострочена заборгованість за кредитом 17 480 грн;

-прострочена заборгованість за процентами 43 279,72 грн;

-прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 1 330 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2026 року справу передано на розгляд до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

В судове засідання представник позивача Усенко М.І. не з`явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремому клопотанні не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Суд встановив, що 25 листопада 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №5253970.

Відповідно до договору ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит на споживчі потреби у розмірі 19 000 грн зі строком користування коштами протягом 105 днів (15 днів пільгового періоду (з правом продовження цього строку) та 90 днів поточного періоду), а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 09 березня 2024 року), сплачувати проценти за користування ним протягом пільгового періоду кредитування у розмірі 1,05 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом та у розмірі 3,50 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом протягом поточного періоду, сплатити одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 7 % від суми кредиту (1 330 грн) та комісію за пролонгацію пільгового строку кредитування: на 3 дні комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 3 % від розміру поточного залишку кредиту; на 7 днів у розмірі 6 % від розміру поточного залишку кредиту; на 15 днів у розмірі 10 % від розміру поточного залишку кредиту.

26 квітня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №105-МЛ, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №5253970 від 25 листопада 2023 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції на час укладення правочину) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Мілоан». В подальшому права первісного кредитора перейшли до позивача.

Матеріалами справи (а.с. 51) підтверджено перерахування та успішне зарахування кредиту у розмірі 19 000 грн на банківську картку позичальника, що підтверджує повне виконання кредитодавцем своїх зобов`язань за кредитним договором.

У той же час позичальник свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на 12 лютого 2026 року йому нараховано заборгованість у загальному розмірі 62 089,72 грн, в тому числі:

-прострочена заборгованість за кредитом 17 480 грн;

-прострочена заборгованість за процентами (за період з 25 листопада 2023 року до 15 березня 2024 року) 43 279,72 грн;

-прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 1 330 грн.

Нарахування щодо кредиту та комісії за надання кредиту повністю узгоджуються з умовами договору.

Що стосується процентів за користування кредитом, то вони нараховані відповідно до узгоджених в договорі процентних ставок, однак частково поза межами встановленого строку кредитування.

Зокрема, згідно п.п. 1.3, 1.4 кредитного договору строк користування коштами встановлений у 105 днів (15 днів пільгового періоду та 90 днів поточного періоду), термін повернення кредиту - до 09 березня 2024 року.

Проте кредитодавець здійснював нарахування процентів до 15 березня 2024 року, що суперечить умовам договору.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що у кредитному договорі, зокрема в п. 2.3 договору сторони узгодили можливість пролонгації строку кредитування, проте обов`язковою умовою такої пролонгації є укладення між сторонами додаткової угоди. У той же час позивачем не надано, а матеріали справи не містять доказів укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 будь-яких додаткових угод до основного договору про продовження строку кредитування, а тому проценти за кредитним договором підлягали до нарахування в межах, встановлених кредитним договором з 25 листопада 2023 року до 09 березня 2024 року, що згідно розрахунку боргу становить 40 867,48 грн.

Крім цього, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач в порядку виконання умов договору вніс кошти у загальному розмірі 1 140 грн, які були зараховані в якості комісії за управління та обслуговування кредиту (з метою пролонгації строку кредитування).

Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у подібній справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія за управління та обслуговування кредиту. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх з відповідачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за управління та обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

Таким чином, вказані нарахування є безпідставними, а внесені позичальником кошти, зараховані кредитодавцем на оплату такої комісії у загальному розмірі 1 140 грн, підлягають перерозподілу на оплату встановленої судом заборгованості (за процентами).

За встановленого, загальна заборгованість за процентами до стягнення становить 39 727,48 грн (40 867,48 грн (загальний розмір процентів, розрахований в межах узгодженого строку кредитування) 1 140 грн (кошти, внесені позичальником та зараховані на оплату комісії за управління та обслуговування кредиту)).

Таким чином, заборгованість за кредитним договором до стягнення становить 58 537,48 грн, в тому числі:

-прострочена заборгованість за кредитом 17 480 грн;

прострочена заборгованість за процентами (за період з 25 листопада 2023 року до 09 березня 2024 року) 39 727,48 грн;

прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту 1 330 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (згідно розміру задоволених вимог) також слід стягнути 2 510,11 грн судового збору.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн, то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію Договору від 01 липня 2025 року №0107, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», про надання правової (правничої) допомоги з додатками, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги, всього на суму 8 000 грн.

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодуванню підлягають лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому (з урахуванням розміру задоволених вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 4 200 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28; код ЄДРПОУ 35234236; р/р № НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Договором про споживчий кредит №5253970 від 25 листопада 2023 року, що утворилася станом на 12 лютого 2026 року, а саме: прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 17 480 (сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень; прострочену заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 25 листопада 2023 року до 09 березня 2024 року) у розмірі 39 727 (тридцять дев`ять тисяч сімсот двадцять сім) гривень 48 копійок; прострочену заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 1 330 (одна тисяча триста тридцять) гривень, а всього в загальному розмірі 58 537 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять сім) гривень 48 копійок, а також 6 710 (шість тисяч сімсот десять) гривень 11 копійок судових витрат.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв