Ухвала суду № 139082824, 19.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

19 серпня 2026 року м. ХарківСправа № 925/1473/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.

розглянувши матеріали справи у підготовчому засіданні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА", 33009, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 109-Г до відповідача 1: фізичної особи ОСОБА_1 відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Твентас", 61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 10 про стягнення 12 608 249,59 грн. за участю представників сторін:

позивача: Тарновецький Я.М. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

відповідача 1: Сачаєва Є.О. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);

відповідача 2; не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

28.11.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА" звернулось до Господарського суду Черкаської області із позовом до відповідача 1 фізичної особи ОСОБА_1 , відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Твентас" про солідарне стягнення 7 860 503, 16 грн. основного боргу, 786 050,32 грн. штрафу, 332 4994, 32 грн. плати за користування чужими грошовими коштами та 636 701, 79 грн. суми пені. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Твентас" умов договору поставки № 31/01 від 31.01.2025 року в частині повної та своєчасної поставки товару та повернення позивачу попередньої оплати, за належне виконання якого поручився відповідач -1 ОСОБА_1 на підставі договору поруки від 28.04.2025 року.

Разом із позовною заявою, Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА" було надано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2025 року у справі № 925/1473/25 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селанка ЮА" та заяву про забезпечення позову передано за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Селанка ЮА" до відповідачів ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Твентас" про стягнення заборгованості та заяву про забезпечення позову передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 року визначено суддю - доповідача Ємельянову О.О.

Ухвалою суду від 24.06.2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕЛАНКА ЮА" (вх. № 2262/26 справа № 925/1473/25) залишено без руху.

03.07.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. 3 16250/26) про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано позовну заяву від 20 листопада 2025 року у якій зазначено ціну позову із врахування її прохальної частини; копію платіжної інструкції №480 від 30.06.2026 року, та належним чином завірені копії документів, доданих до позовної заяви від 20 листопада 2025 року.

У доданій до заяви про усунення недоліків позовній заяві, позивачем зазначено, що ціна позову 12 608 249,59 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05 серпня 2026 року о 12:20 год.

23.07.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 18027).

Ухвалою суду від 04.08.2026 року відповідь на відзив (вх. № 18027 від 23.07.2026 року) та додані до неї документи - повернуто позивачу без розгляду.

17.07.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17532/26). Також, до відзиву на позовну заяву, відповідачем 1 було додано:

- клопотання про витребування доказів, у якому останній, просить суд витребувати у Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛАНКА ЮА» оригінал договору поставки від 31.01.2025 року № 31/01 з додатками, копію якого додано до матеріалів справи, для огляду у судовому засіданні; витребувати у Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛАНКА ЮА» оригінал договору поруки від 28.04.2025 року на забезпечення зобов`язання

- клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

27.07.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 18258/26).

Ухвалою суду від 05.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом вищевказані документи долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом частково задоволено клопотання відповідача 1 про витребування доказів, та витребувано у позивача для огляду у судовому засіданні оригінал договору поруки від 28.04.2025 року. В іншій частині клопотання відповідача 1 про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відкладено розгляд клопотання відповідача 1 про призначення судової почеркознавчої експертизи до надання позивачем витребуваних судом документів.

Ухвалою суду від 05.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12 серпня 2026 року о(б) 13:40 год. Також, судом задоволено усні клопотання позивача та відповідача 1 від 05.08.2026 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

10.08.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду (вх. № 19470/26).

10.08.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 19484/26).

Ухвалою суду від 12.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 19 серпня 2026 року о(б) 11:30 год. Запропоновано відповідачу 1 надати письмові пояснення щодо статусу ВПО останнього. Судом запропоновано позивачу надати до суд оригінали видаткових накладних за спірним договором. Також, судом задоволено усні клопотання позивача та відповідача 1 від 12.08.2026 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

17.08.2026 року від відповідача 1 через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 20136/26).

18.08.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшли документи (вх. № 20243/26).

Ухвалою суду від 19.08.2026 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважений представник відповідача 2 у призначене підготовче засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом у судовому засіданні поставлено на обговорення клопотання відповідача 1 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції уповноважений представник позивача надав усні заперечення щодо клопотання відповідача 1 про призначення експертизи.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції уповноважений представник відповідача 1 підтримав заявлене до суду клопотання про призначення експертизи, та просив суд. його задовольнити.

У судовому засіданні 19.08.2026 року, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку із чим, судом у судовому засіданні 19.08.2026 року було оголошення ухвалу скорочену (вступну та резолютивну) частити.

Суд, дослідивши матеріали справи та клопотання відповідача 1 про призначення судової почеркознавчої експертизи, із врахуванням позицій присутніх у судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідача 1, зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом даного спору є солідарне стягнення 7 860 503, 16 грн. основного боргу, 786 050,32 грн. штрафу, 332 4994, 32 грн. плати за користування чужими грошовими коштами та 636 701, 79 грн. суми пені.

В обґрунтування наданого до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, відповідач 1 зокрема зазначає, що позивача, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги до відповідача-1, посилається, зокрема, на договір поруки від 28.04.2025 року. Однак відповідач-1 заперечує факт підписання договору поруки та стверджує, що підпис, виконаний від її імені, їй не належить, примірник оригіналу договору їй не передавався. Водночас, оригінал договору поруки наявний у позивача. Таким чином, однією з обставин, яка підлягають дослідженню під час вирішення даного спору, є з`ясування факту підписання договору поруки, зокрема, встановлення дійсності підпису відповідача-1 ОСОБА_1 на спірному примірнику договору поруки.

Вказане, за твердженнями відповідача 1 свідчить про те, що без застосування спеціальних знань встановити факт належності чи неналежності підпису відповідачу-1 є неможливим. Враховуючи, що для підтвердження вказаних обставин необхідні спеціальні знання у сфері почеркознавства, вважає за необхідне призначити у справі судову почеркознавчу експертизу, оскільки за твердженнями останнього, саме встановлення факту належності або неналежності спірного підпису безпосередньо визначає наявність чи відсутність правових підстав для покладення на відповідача-1 відповідальності як поручителя, а тому висновок експерта матиме визначальне значення для правильного вирішення спору, та просить суд, призначити у справі № 925/1473/25 судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити такі питання: - чи виконаний від імені ОСОБА_1 підпис, зображення якого містяться на оригіналі договору поруки, укладеного 28.04.2025 року на забезпечення зобов`язання ТОВ «АВТОЕКСПРЕСАГРО» за договором поставки № 31/01 від 31.01.2025 року, самою ОСОБА_1 , чи іншою особою. Проведення судової експертизи доручити Черкаському відділенню Київський науково-дослідний інститут судових експертиз.

Згідно з частинами 1,2,3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до вимог статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З аналізу статті 99 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується за наявності дійсної необхідності призначення такої експертизи (за сукупності наступних умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів).

Як вбачається із наявного у матеріалах справи оригіналу договору поруки від 28.04.2025 року на забезпечення зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспресагро» (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Твентас" відповідач 2) за договором поставки № 31/01 від 31.01.2025 року в частині зазначення поручитель - ОСОБА_1 від руки заповнено дату та рік народження, РНОКПП, паспортні дані, та адресу внутрішньо переміщеної особи.

Також, у матеріалах справи наявний запит на відповідача 1 ОСОБА_1 щодо доступу до персональних даних від 01.12.2025 року 925/1473/25/14090/2025 Господарського суду Черкаської області (т. 1, а.с. 46), та відповідь № 3185375 від 17.08.2026 року на запит Господарського суду Харківської області щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (т. 2, а.с. 182-183) з яких також слідує, що персональні дані вказані від руки у договорі поруки, а саме дата та рік народження, РНОКПП, та адреса відповідача 1 є ідентичними.

Зі змісту зазначених документів вбачається, що персональні дані, внесені від руки до договору поруки, зокрема дата та рік народження, РНОКПП та адреса відповідача 1, є ідентичними відповідним персональним даним ОСОБА_1 , що містяться в офіційних інформаційних ресурсах та документах, наданих на запити суду.

Крім того, у наданих до суду 17.08.2026 року (вх. № 20136) письмових поясненнях відповідач 1, зокрема зазначила, що з 02.06.2022 року ОСОБА_1 взято на облік, як внутрішньо переміщену особу, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 02.06.2022 року № 7102-5001706215. При цьому фактичне місце проживання (перебування) ОСОБА_1 , зазначене у вказаній довідці, також повністю відповідає адресі, власноруч зазначеній у договорі поруки від 28.04.2025 року.

Також, судом, у підготовчому засіданні поставлено представнику відповідача 1 питання, а саме звідки відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 зазначені у договорі поруки у іншої особи, оскільки такі дані можуть отримані тільки при здійсненні витягу уповноваженими особами, та відповідні відомості містяться у відповіді на відзив та у наявної інформації у суду щодо даних внутрішньо переміщених осіб.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції уповноважений представник відповідача 1 зазначив, що у представника відсутня інформації звідки іншим особам може бути відоме місце проживання ОСОБА_1 . Також зазначив, що можливо такі відомості були розголошені.

Судом, у підготовчому засіданні поставлено представнику відповідача 1 питання, а саме чи звертався відповідач 1 до правоохоронних органів щодо розголошення таких відомостей.

Присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції уповноважений представник відповідача 1 зазначив, що ні, не звертався.

Вказане свідчить про те, що у договорі поруки від 28.04.2025 року від руки зазначено комплекс персональних даних відповідача 1, у тому числі дату та рік її народження, РНОКПП, паспортні дані та адресу фактичного проживання (перебування), як внутрішньо переміщеної особи, причому зазначені відомості повністю відповідають персональним даним ОСОБА_1 , підтвердженим документами та відомостями, отриманими судом з офіційних джерел.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного коодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Доктрина "естопель" бере походження з англосаксонської системи права і базується на принципах добросовісності і послідовності. За своєю природою це прояв загального принципу недопустимості зловживання правом. Сторона, яка вчиняє дії або робить заяви у спорі, що суперечать тій позиції, яку вона займала раніше, не повинна отримати перевагу від своєї непослідовної поведінки.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14.

Суд звертає увагу на те, що поведінка відповідача 1 не відповідає принципу естопель і доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). У судовій практиці принцип добросовісності охоплює естопель та заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium). Естопель правовий принцип, згідно з яким сторона позбавляється права без розгляду питання по суті висувати певні заперечення або заяви, які явно розходяться з її початковим поведінкою. Принцип заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) базується на правилі, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Принцип «естопель», зокрема, застосовано в практиці Європейського суду з прав людини («Хохліч проти України», заява № 41707/98; «Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини», заяви №№ 41340/98, 41342/98, 41344/98), він підлягає застосуванню і українськими судами.

У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Суд також приймає до уваги, що зазначена у договорі адреса фактичного проживання (перебування) відповідача 1, як внутрішньо переміщеної особи є відомостями персонального характеру, які не є загальнодоступними та були підтверджені відповідачем 1 лише у межах розгляду даної справи.

З аналізу вищевикладеного слідує, що наведені обставини у своїй сукупності спростовують твердження відповідача 1 про те, що відповідач 1 не підписувала договір поруки від 28.04.2025 року.

Крім того, у матеріалах справи також наявні копії договору поставки № 31/01 від 31.01.2025 року, угоди № 1 від 09.04.2025 року про внесення змін до договору поставки № 31/01 від 31.01.2025 року, специфікації № 1 від 31.01.2025 року, специфікації № 2 від 12.02.2025 року, специфікації № 3 від 09.04.2025 року, у яких зазначено дані щодо постачальника, а саме Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоекспресагро» (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Твентас" відповідач 2) та вказано директор ОСОБА_1 та підпис директора.

Також, позивачем 18.08.2026 року за вх. № 20243 було надано до суду оригінали документів, а саме видаткових накладних № 10 від 26.03.2026 року, № 11 від 29.03.2025 року, № 12 від 21.03.2025 року, та рахунки на оплату № 2 від 31.01.2025 року, № 3 від 12.02.2025 року вказані документи містять підпис постачальника Німченко О.О., та відтиск печатки юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспресагро» (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Твентас" відповідач 2).

З вищевикладеного слідує, що станом на момент підписання договору поруки відповідач 1 у справі Німченко О.О. було директором відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоекспресагро» (змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Твентас").

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Таким чином, експертиза не може мати для суду заздалегідь встановленої сили і має оцінюватися судом з урахуванням всіх встановлених обставин справи в сукупності з поясненнями сторін, як того вимагає стаття 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 914/1019/16.

Суд враховує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що відповідач не довів наявність підстав для призначення судом експертизи, а призначення такої матиме наслідком безпідставне затягування розгляду справи, у зв`язку із чим клопотання відповідача 1 про призначення судової почеркознавчої експертизи від 17.07.2026 року не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 73, 76, 80, 118, 119, 169, 232, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У клопотанні відповідача 1 про призначення судової почеркознавчої експертизи від 17.07.2026 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 19 серпня 2026 року.

Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 19 серпня 2026 року

СуддяО.О. Ємельянова