Ухвала суду № 139082783, 19.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

"19" серпня 2026 р. м ХарківСправа № 922/2886/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши матеріали

позовної заявиШевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Харківської міської ради до Приватної фірми "Злагода" про стягнення 125 260,43 грн

ВСТАНОВИВ:

Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова (далі - прокурор) звернулась до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач) з позовом до Приватної фірми "Злагода" (далі - відповідач) в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, номер рахунка (IBAN) UA928999980334119815000020649, код отримувача 37874947, банк отримувача Казначейство України, отримувач ГУК Харків обл/МТГ Харків, код класифікації доходів бюджету 18010900) заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 0,2362 га, кадастровий номер 6310136300:07:006:0049, за адресою: м. Харків, вул. Культури (навпроти житлового будинку № 15) у розмірі 125 260,43 грн. Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідача.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на наступне.

За змістом ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (повернення позовної заяви прокурора без розгляду).

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду №6-р(II)/2025 від 03.12.2025).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 цього Закону висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.07.2026 у справі №910/16365/25 погодився з Північним апеляційним господарським судом, який постановою від 08.04.2026 у цій справі №910/16365/25 скасував рішення суду першої інстанції від 23.02.2026 по суті спору та повернув без розгляду позов заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Адміністрації та Департаменту ( далі - Верховний Суд та апеляційна інстанція).

Верховний Суд вступну частину постанови від 08.07.2026 у справі №910/16365/25 виклав в наступній редакції:

"Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо наявності у прокурора повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Адміністрації та Департаменту, враховуючи:

(І) визнання Конституційним Судом України окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а також

(ІІ) положення частин 6, 7 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України".

Верховний Суд мотивувальну частину постанови від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 виклав в наступній редакції:

" 49. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалене по суті спору, та залишаючи позов прокурора без розгляду, виходив, зокрема, з того, що прокурором і місцевим господарським судом залишено поза увагою рішення Конституційного Суду України стосовно конституційних повноважень прокуратури.

50. Так, суд апеляційної інстанції послався на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025, у якому зазначено, зокрема, що:

"7.2. Розв`язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п`ятий, перше, друге речення абзацу дев`ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].

Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

...

Приписи "не здійснює" та "неналежним чином здійснює", ужиті в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону, є оцінними. Оскільки Закон не визначає відповідних випадків та критеріїв/ознак для встановлення цих випадків, прокурор отримує дискрецію щодо встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, межі якої чітко і зрозуміло не визначені Законом. Хоча Закон передбачає судовий контроль за застосуванням цього повноваження, відсутність чіткої вказівки на відповідні випадки, критерії/ознаки встановлення цих випадків для визначення меж дискреції, якими мають керуватися і прокурор, і суд, підриває юридичну визначеність приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону.

Невизначення в Законі меж дискреції для прокурора і суду, які розв`язують питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, має наслідком можливість керуватися цим органам фактично лише власним суб`єктивним розумінням того, що означає "не здійснює" або "неналежним чином здійснює". Це вказує на те, що дискреція прокурора та суду, яка випливає зі змісту відповідних приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, є такою, що її межі не визначені Законом чітко і зрозуміло.

Таке нормативне регулювання закладає підґрунтя не лише для різного застосування відповідної норми на практиці та невизначеності ситуацій і правовідносин, а й для можливих зловживань та необґрунтованого втручання прокурора у законну діяльність різних суб`єктів в усіх сферах суспільного життя.

Отже, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не відповідають вимозі юридичної визначеності як складнику конституційного принципу верховенства права (правовладдя).

...

7.3. На думку Конституційного Суду України, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону уможливлюють виконання прокуратурою функції, установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, у спосіб, що зумовлює позасудове оцінювання прокурором ефективності дій чи встановлення бездіяльності інших суб`єктів владних повноважень поза сферою кримінального права, тоді як, зокрема, у сфері кримінального права вже наявні відповідні механізми реагування прокуратури на випадки нездійснення або неналежного здійснення суб`єктами владних повноважень своїх функцій для захисту інтересів держави.

Цим самим створено не передбачений Конституцією України механізм упливу прокуратури на реалізацію повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, та знівельовано вимогу статті 6 Конституції України щодо самостійного здійснення повноважень кожним органом у визначених Конституцією України межах.

Унаслідок цього винятковий процесуальний інструмент прокуратури, закріплений у пункті 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону України, перетворено на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, чим розширено зміст цієї конституційної функції прокуратури.

...".

51. Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 ухвалив:

"...

4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

57. Натомість у справі, що переглядається, заступник Генерального прокурора, з посиланням на ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру", звернувся з позовом 29.12.2025, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025.

66. Отже, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність у прокурора підстав для звернення з позовом в інтересах держави не на самій лише підставі визнання неконституційними положень ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру" (втрата чинності яких передбачена на майбутнє - з 01.01.2027), а й з урахуванням положень частин 6, 7 ст.11 ГПК, які наділять суд самостійним правом не застосовувати закон, який суперечить Конституції України, незалежно від наявності чи відсутності відповідного висновку Конституційного Суду України (тим паче враховуючи, що у цій справі такий висновок наявний).

67. Враховуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що станом на час звернення прокурора до Департаменту та Адміністрації (04.12.2025) і на момент подання прокурором позову в інтересах цих осіб до господарського суду (29.12.2025), прокурору і місцевому господарському суду було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз.1 ч.3 ст.23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики".

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Харківської міської ради наведені у розділі позовної заяви "Обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді".

Так, у відповідній частині позову, окрім посилання на ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України, постанов Верховного Суду в інших справах, прокурор доводить наступне:

"У вказаному випадку, інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. Харківська міська рада, діючи від імені та в інтересах територіальної громади міста, має безпосередній обов`язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Харкова, а й здійсненні забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпеченні потреб громади міста... Недоотримання місцевим бюджетом орендної плати порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, Харківської міської територіальної громади як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку. Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції... З огляду на викладене, оскільки спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Культури (напроти житлового будинку № 15), належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, то саме Харківська міська рада є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах. Разом з цим, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо стягнення несплаченої орендної плати за договором. Відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред`являвся, заходи досудового врегулювання спору не вживалися... У зв`язку з чим у даній справі має місце незаперечна значимість порушення інтересів Харківської територіальної громади, оскільки невирішеність Харківською міською радою досі питання щодо стягнення з ПФ "Злагода" заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності до бюджету Харківської міської територіальної громади призводить до посилення дефіциту коштів у бюджеті територіальної громади міста Харкова, яких наразі щоденно потребує місто в умовах російсько-Української війни, що у свою чергу становить безумовне порушення прав Харківської територіальної громади в особі Харківської міської ради. Водночас, незважаючи на обізнаність Харківської міської ради щодо даної ситуації, нею дотепер не вжито жодні заходи щодо стягнення з ПФ "Злагода" до бюджету Харківської міської територіальної громади заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 6310136300:07:006:0049.".

До позовної заяви прокурор надав копію листа від 19.05.2026 на ім`я Харківської міської ради, в якому керуючись ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просив у строк до 18.06.2026 надати до окружної прокуратури інформацію щодо суми належних до сплати ПФ "Злагода" коштів помісячної орендної плати за користування спірною земельною ділянкою; суми наявної станом на теперішній час заборгованості щодо сплати орендної плати за даними Харківської міської ради; чи має намір Харківська міська рада або її уповноважені органи звернутися до суду з позовом щодо стягнення з ПФ "Злагода" заборгованості зі сплати орендної плати чи то розірвання договору оренди та повернення вказаної земельної ділянки територіальній громаді; чи вважає доцільним Харківська міська рада (її уповноважені органи) розірвання вищевказаного договору оренди та повернення земельної ділянки територіальній громаді.

До позовної заяви прокурором наданий лист - повідомлення від 13.08.2026, в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому прокурор, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Харківську міську раду, що окружною прокуратурою будуть вжиті заходи на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ПФ "Злагода" на користь Харківської міської ради заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки площею 0,2362 га, кадастровий номер 6310136300:07:006:0049, за адресою: м. Харків, вул. Культури (навпроти житлового будинку № 15), у розмірі 125 260,43 гривень.

Водночас, прокурор не надав доказів направлення (чи отримання) завчасного повідомлення позивача про намір пред`явити позов в його інтересах. Вказаним порушено приписи ч. 2 ст. 164 ГПК України, а саме не подано доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Отже, з врахуванням мотивів Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25 про те, що "на момент подання прокурором позову в інтересах цих осіб до господарського суду (29.12.2025), прокурору і місцевому господарському суду було відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз.1 ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики", суд дійшов висновку про залишення позовної заяви прокурора без руху та встановлення останньому строку для подання до суду:

- обґрунтування наявності у наведених правовідносинах "виключного випадку" представництва прокуратурою інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради, який є сумісним з конституційно визначеним винятковим характером таких випадків, з врахуванням мотивів Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25;

- доказів направлення (чи отримання) завчасного повідомлення позивача про намір пред`явити позов в його інтересах.

Відповідно до ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного, керуючись статтями 164, 172, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова - залишити без руху.

Прокурору протягом семі днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду:

- обґрунтування наявності у наведених правовідносинах "виключного випадку" представництва прокуратурою інтересів держави в суді в особі Харківської міської ради, який є сумісним з конституційно визначеним винятковим характером таких випадків, з врахуванням мотивів Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2026 у cправі № 910/16365/25;

- доказів направлення (чи отримання) завчасного повідомлення позивача про намір пред`явити позов в його інтересах.

Роз`яснити прокурору що в разі усунення недоліків у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст. 176 цього Кодексу. Якщо прокурор не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала підписана 19 серпня 2026 року.

СуддяО.В. Погорелова