Ухвала суду № 139082537, 19.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"19" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3384/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Кочуровської К.О., розглянувши у відкритому засіданні матеріали заяви ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" про вжиття заходів забезпечення позову (арешт морського судна) за морською вимогою до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Islands, Republic of Marshall Islands MH 96960 (Траст Компані Комплекс, АджелтейкРоуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові Острови МН96960)),

за участю представників:

від ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" - Сукачов Є.С.

від AMIR SHIPPING LTD - Бобрик О.А.

слухачі Ніконова К., Олішевська К.

встановив:

До суду 17.08.2026 надійшла заява ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" до AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИПІНГ ЛТД) про забезпечення позову до його подання, якою просить суд:

- накласти арешт на судно AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, яке перебуває в акваторії порту Чорноморськ, власником якого є компанія AMIR SHIPPING LTD (реєстраційний номер 116548 / ІМО 6360088, Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Islands, Republic of Marshall Islands MH 96960 (Траст Компані Комплекс, Аджелтейк Роуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові Острови МН96960)).

Крім того, просить направити ухвалу Капітану Чорноморського морського порту (вул. Праці, буд. 6, м. Чорноморськ, Одеська 68004, mail: harbor_master@ilk.uspa.gov.ua тел.: +380674488002, , O.A.Nesterenko@ilk.uspa.gov.ua ); e Чорноморській Філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Чорноморського морського порту) (вул. Праці, буд. 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68004, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua ); ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ( АДРЕСА_1 , e mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ); Одеській митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, e-mail: od.post@customs.gov.ua .

18.08.2026 AMIR SHIPPING LTD подав клопотання про розгляд в засіданні суду.

Ухвалою від 18.08.2026 суд призначив розгляд заяви в засіданні 19.08.2026.

18.08.2026 ПП "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" подав заяву про залучення доказів, посилаючись на те, що до заяви про забезпечення позову було долучено документи складені іноземною мовою, тому він надає нотаріально засвідчений переклад їх на українську мову. Крім того, ПП "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" подав заяву про залучення доказів: лист морського агента ТОВ "МОРСЬКЕ АГЕНТСТВО АЛЬТАІР" від 18.08.2026; копія листа протесту ТОВ "РА-ТРАНС" від 21.07.2026; копія офіційного повідомлення ТОВ "РА-ТРАНС" від 28.07.2026

18.08.2026 AMIR SHIPPING LTD подав клопотання про зустрічне забезпечення та заперечення щодо заяви про забезпечення позову.

19.08.2026 AMIR SHIPPING LTD подав для залучення до справи постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 у справі № 916/2903/26 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 12.08.2026 року щодо вжиття заходів зустрічного забезпечення у справі № 916/2903/2026 за заявою ПП "Альфа Люкс" (яка взаємопов`язана з ПП "ВКФ Альфа-Грант") щодо арешту морського судна "Amir 1".

19.08.2026 ПП "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" подав клопотання про долучення доказів: повний сюрвеєрський звіт CISS Commodities International Shipping and Survey від 23.07.2026, підписаний та скріплений печаткою; копію Контракту № 09/01-4 від 09.01.2025, укладеного між ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" та AYRA DIS TICARET INSAAT VE SAN. LTD. STI

Крім того, ПП "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" подало 19.08.2026 заперечення щодо зустрічного забезпечення, посилаючись на те, що грошові кошти у сумі 124,161.12 доларів США були внесені на депозитний рахунок суду за ухвалою від 12.08.2026 у справі № 916/2903/26, а отже AMIR SHIPPING LTD намагається отримати подвійне забезпечення.

ПП "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" надав платіжну інструкцію від 17.08.2026 № 24163 про внесення ПП «АЛЬФА ЛЮКС» 5550759,45грн на депозитний рахунок суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд задовольняє заяву, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

У відповідності до ч. 4 цієї ж статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Порядок подання заяви про забезпечення позову встановлено статтею 138 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 зазначеної статті, заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 3).

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову у вигляді арешту на морське судно розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження після її подання без повідомлення особи, яка подала заяву, та особи, яка є відповідальною за морською вимогою.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Якщо на момент постановлення ухвали про арешт судна позов по суті морської вимоги до особи, яка є відповідальною за морською вимогою, не поданий, в ухвалі про арешт судна суд зазначає строк, протягом якого особа, що подала заяву про арешт морського судна, зобов`язана подати такий позов та надати відповідне підтвердження суду.

Розглянувши подану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дослідивши та оцінивши відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) усі подані до матеріалів заяви докази у їх сукупності, судом встановлено наступне:

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Порядок накладення арешту на морські судна врегульовано Міжнародною конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна (Конвенція) від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 3702-VI від 07.09.2011 та яка набула чинності для України 16.05.2012, а також главою 4 Кодексу торговельного мореплавства України Арешт суден.

Так, Конвенцією визначено, що:

Морська вимога означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: е)договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше, договору, що стосується перевезення вантажів будь яким судном за договором про фрахтування або інакше; f) втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном.

Арешт означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення (п. 2 ст. 1);

Судно, яке ходить під прапором однієї з Договірних Держав, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав лише стосовно морської вимоги й жодної іншої, але ніщо в цій Конвенції не може розглядатися як розширення чи обмеження прав і повноважень, якими наділені уряди чи їхні установи, органи державної влади чи портова або докова влада згідно з їхніми чинними внутрішніми законами або правилами щодо арешту, затримання або іншого способу перешкоджання відходу суден, які перебувають у межах їхньої юрисдикції (ст. 2);

З урахуванням положень пункту 4 цієї статті й статті 10, позивач може накласти арешт або на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна, навіть якщо заарештоване судно готове до відплиття, але жодне судно, за винятком окремого судна, щодо якого виникла морська вимога, не може бути заарештоване стосовно будь-якої з морських вимог, перелічених у підпунктах "о", "р" або "q" пункту 1 статті 1 (п. 1 ст. 3);

Судно, що ходить під прапором Держави, яка не є Договірною Державою Конвенції, може бути заарештоване в межах юрисдикції будь-якої з Договірних Держав щодо будь-якої з морських вимог, що перераховані у статті 1, чи будь-якої іншої вимоги, щодо якої закон цієї Договірної Держави дозволяє арешт (п. 2 ст. 8);

Згідно зі ст. 41 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ), судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії. При цьому, арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження його пересування, що здійснюється для забезпечення морських вимог під час перебування судна в морських портах України.

Відповідно до пункту 14 статті 42 КТМ, судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов`язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв`язку з будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна.

Частиною другою статті 43 КТМ визначено, що будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов`язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

На підтвердження перебування судна в акваторії порту Чорноморськ заявником надано лист ТОВ «Морське агентство Альтаір» від 18.08.2026, в якому зазначено, що судно перебуває в порту Чорноморськ, арешт судна було скасовано постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026, а 18.08.2026 капітан порту арештував судно на 72 години.

Крім того, на підтвердження знаходження судна в порту надано лист суднового агента, а також декларацію про прихід судна AMIR 1 від 08.07.2026, поданою до відповідних портових органів.

Отже, заявником дотримано підсудність для подання заяви.

З матеріалів заяви вбачається, що заявник посилається на те, що має морську вимогу, оскільки розмір збитків Приватного підприємства "ВКФ"АЛЬФА-ГРАНТ", виходячи з кількості зафіксованих сюрвеєром пошкоджених біг-бегів та їх середньої вартості, становить 13812,00 доларів США. За доводами заявника, заявлена вимога є морською вимогою, оскільки виникла у зв`язку з договором морського перевезення вантажу, неналежним виконанням перевізником обов`язку щодо своєчасної доставки вантажу, а також заподіянням збитків у процесі експлуатації морського судна. Відповідальність за належне виконання перевезення, підтримання судна у морехідному та технічно справному стані, організацію ремонту, комплектування судна екіпажем та своєчасну доставку вантажу покладається на судновласника.

Так, заявник посилається на те, що «у лютому 2026 року в порту Бартин, Турецька Республіка, на борт судна AMIR 1, IMO 9571337 було завантажено вантаж, призначений для перевезення морем до порту Чорноморськ, Україна. Перевезення вантажу було оформлено відповідним коносаментом, виданим капітаном Судна 15.02.2026 у порту Бартин, Турецька Республіка. Зокрема, відповідно до коносамента № 1, вантажоотримувачем (Consignee) та особою, яка підлягає повідомленню про прибуття вантажу (Notify address), прямо визначено ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ".

За коносаментом № 1 до перевезення на борту Судна було прийнято 466 біг бегів вантажу загальною масою нетто 699 000 кг, а саме: AYGIPS IZO START - 25 KG - 200 біг-бегів, масою нетто 300 000 кг; AYGIPS SATEN ULTRA WHITE - 25 KG - 133 біг-беги, масою нетто 199 500 кг; 500 кг. ELITE GIPS IZO START - 25 KG - 100 біг-бегів, масою нетто 150 000 кг; AYGIPS MACHINE PLASTER 75PLUS - 30 KG - 33 біг-беги, масою нетто 49.

Таким чином, коносамент № 1 безпосередньо підтверджує прийняття Судновласником до морського перевезення 699 метричних тонн вантажу, вантажоотримувачем якого є ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ", з порту Бартин, Турецька Республіка, до порту Чорноморськ, Україна. Коносамент № 1 містить відмітку "CLEAN ON BOARD", що підтверджує прийняття зазначеного вантажу на борт Судна без застережень щодо його зовнішнього стану та стану упаковки на момент прийняття до перевезення. Відповідач є власником судна та перевізником, відповідальним за належне виконання договору морського перевезення.

Однак Судновласник не забезпечив належного та своєчасного виконання перевезення. Замість доставки Вантажу до порту призначення у звичайний та розумний строк Судно прибуло до порту Чорноморськ лише у липні 2026 року, тобто майже через п`ять місяців після прийняття Вантажу до перевезення.

Таким чином, строк перевезення Вантажу був перевищений у декілька разів, а доставка Вантажу здійснена із надмірною та очевидно необґрунтованою затримкою.

Відповідно до звіту про інцидент, складеного капітаном та старшим механіком Судна, у ніч на 20.02.2026 під час перебування Судна на якорі в районі Суліни внаслідок шторму Судно почало дрейфувати з якоря. Під час спроби перемістити Судно на безпечнішу якірну стоянку було запущено головний двигун, який зазнав значних пошкоджень, після чого стався блекаут генератора та зупинився головний двигун. Під час огляду механізмів екіпажем було виявлено потрапляння води до витратного паливного танка та паливної системи, а також змішування води з мастилом, унаслідок чого у системі змащування утворилися забруднення. Для відновлення роботи двигуна було необхідно здійснити очищення головного двигуна та всієї системи мастильних трубопроводів, перевірити головки циліндрів, поршні, шатуни й підшипники, замінити мастило та провести випробування двигуна. При цьому у звіті прямо зазначено, що виконання відповідних ремонтних робіт на якірній стоянці у штормових умовах було неможливим та що такі роботи могли бути виконані лише після постановки Судна до причалу.

Зазначені обставини свідчать про технічну несправність Судна, втрату ним можливості належним чином продовжувати рейс та нездатність Судновласника забезпечити своєчасну доставку прийнятого до перевезення Вантажу. Водночас технічні несправності Судна, організація його ремонту, забезпечення належного технічного стану та підтримання морехідності Судна належать виключно до відповідальності Судновласників.

Саме внаслідок зазначеної технічної несправності Судна, усунення якої перебувало виключно у сфері контролю та відповідальності Судновласника, було істотно порушено строк доставки Вантажу до порту призначення. Така затримка перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням збитків Заявника, оскільки саме через несвоєчасне виконання договору морського перевезення Заявник був позбавлений можливості своєчасно отримати Вантаж, використовувати його у господарській діяльності та належним чином виконати свої зобов`язання перед контрагентами

Крім того, після прибуття Судна до порту Чорноморськ незалежною сюрвеєрською компанією CISS Commodities International Shipping and Survey за заявкою ПП "АЛЬФА ЛЮКС" (іншого Вантажоотримувача вантажу, який перевозився Судном) було проведено сюрвеєрський огляд вантажу та складено Cargo Damage Inspection Report від 23.07.2026.

Безпосередньо під час огляду вантажу сюрвеєром встановлено численні пошкодження вантажу, серед яких: перекинуті та розірвані біг-беги; часткова втрата вантажу через розриви упаковки; сліди впливу вологи; затвердіння цементу з утворенням твердих грудок; розриви упаковки солі із висипанням продукції; сліди іржі та механічні пошкодження.

Щодо вантажу гіпсової продукції, який перевозився за коносаментом № 1 у кількості 466 біг-бегів, сюрвеєром зафіксовано 29 біг-бегів із механічними пошкодженнями та 84 біг-беги із зовнішніми видимими ознаками намокання. Таким чином, під час вивантаження було зафіксовано пошкодження/ознаки впливу вологи щонайменше щодо 113 біг-бегів гіпсової продукції».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2024 року у справі № 922/5184/23 викладено наступні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах: "20. Водночас, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору. При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20). […] 24. Розгляд справи по суті - це безпосереднє вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду".

Отже, судова практика чітко вказує на те, що обґрунтування Заявником позовних вимог не є необхідним для забезпечення морської вимоги шляхом арешту Судна: У постанові Верховного Суду від 18.10.2019 року у справі № 915/1301/19 міститься наступний висновок: "отже, суд апеляційної інстанції, посилаючись на статтю 137 та частину 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції, вказуючи, що заявник не обґрунтував належним чином необхідність забезпечення позову, оскільки пунктом 3 частини 3 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна повинна містити розмір та суть морської вимоги, без обов`язковості обґрунтування такого арешту";

У постанові Верховного Суду від 13.08.2025 року у справі № 916/1403/25 викладено наступні висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах: "Згідно з правовими висновками які викладені у постанові Верховного Суду від 18.10.2019 у справі № 915/1301/19, обґрунтування заявником належним чином необхідності забезпечення позову не є обов`язковою умовою для задоволення відповідної заяви в силу пункту 3 частини третьої статті 139 ГПК України".

Таким чином, на стадії розгляду заяви про арешт морського судна суд перевіряє лише наявність та належне зазначення розміру і суті морської вимоги, тоді як питання її обґрунтованості підлягає дослідженню виключно під час розгляду справи по суті

Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заявником надані докази наявності морської вимоги, а питання її обгрунтованості буде досліджено під час розгляду справи.

Отже, у лютому 2026 року в порту Бартин, Турецька Республіка, на борт судна AMIR 1, IMO 9571337 було завантажено вантаж, призначений для перевезення морем до порту Чорноморськ, Україна.

Перевезення вантажу було оформлено відповідним коносаментом, виданим капітаном Судна 15.02.2026 у порту Бартин, Турецька Республіка, копія якого додається до цієї заяви.

Зокрема, відповідно до коносамента № 1, вантажоотримувачем (Consignee) та особою, яка підлягає повідомленню про прибуття вантажу (Notify address), прямо визначено ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ".

За коносаментом № 1 до перевезення на борту Судна було прийнято 466 біг бегів вантажу загальною масою нетто 699 000 кг, а саме: AYGIPS IZO START - 25 KG - 200 біг-бегів, масою нетто 300 000 кг; AYGIPS SATEN ULTRA WHITE - 25 KG - 133 біг-беги, масою нетто 199 500 кг; 500 кг. ELITE GIPS IZO START - 25 KG - 100 біг-бегів, масою нетто 150 000 кг; AYGIPS MACHINE PLASTER 75PLUS - 30 KG - 33 біг-беги, масою нетто 49

Таким чином, коносамент № 1 підтверджує прийняття Судновласником до морського перевезення 699 метричних тонн вантажу, вантажоотримувачем якого є ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ", з порту Бартин, Турецька Республіка, до порту Чорноморськ, Україна.

Коносамент № 1 містить відмітку "CLEAN ON BOARD", що підтверджує прийняття зазначеного вантажу на борт Судна без застережень щодо його зовнішнього стану та стану упаковки на момент прийняття до перевезення.

Відповідач є власником судна та перевізником, відповідальним за належне виконання договору морського перевезення.

Відповідно до статті III(2) Гаазько-Вісбійських правил, перевізник зобов`язаний належним чином і дбайливо завантажувати, обробляти, укладати, перевозити, зберігати, доглядати та вивантажувати вантаж.

Коносамент має три основні функції: підтверджує укладення договору морського перевезення, засвідчує прийняття перевізником вантажу та його стан, а також є документом, що посвідчує право розпорядження вантажем. У випадку clean on board bill of lading особливого значення набуває його функція розписки, оскільки такий коносамент засвідчує, що перевізник прийняв відповідний вантаж на борт судна у зазначеній кількості та, за відсутності спеціальних застережень, без видимих ознак пошкодження або інших недоліків його зовнішнього стану на момент завантаження.

Відповідно до статті III(3) Гаазько-Вісбійських правил, на вимогу відправника перевізник зобов`язаний видати коносамент із зазначенням, зокрема, основних маркувань вантажу, кількості місць або його ваги, а також зовнішнього стану вантажу (apparent order and condition).

Саме зазначення зовнішнього стану вантажу має ключове значення для визначення характеру коносамента. Clean on board bill of lading (чистий коносамент) є коносаментом, який не містить застережень щодо видимого стану вантажу та, відповідно, підтверджує його прийняття перевізником у зовні належному стані (apparent good order and condition).

Отже, видача чистого коносамента (як це і було здійснено у даних правовідносинах) є документальним підтвердженням того, що на момент прийняття вантажу перевізник не зафіксував видимих дефектів, пошкоджень або інших обставин, які б давали підстави зробити відповідні застереження в коносаменті.

Судно AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, на праві власності належить іноземній компанії AMIR SHIPPING LTD, реєстраційний номер IMO 6360088, реєстраційний номер 116548, зареєстрованій за адресою: Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Islands, Republic of Marshall Islands MH 96960.

У підтвердження відомостей про Судно, його зареєстрованого власника до заяви додаються копія класифікаційного сертифіката Судна, роздруківки з міжнародних судноплавних баз даних та інші наявні суднові документи.

Відповідно до класифікаційного сертифіката, судно AMIR 1, IMO 9571337, є суховантажним судном, зареєстрованим під прапором Танзанії, порт приписки Занзібар, а його власником зазначено AMIR SHIPPING LTD.

Після завантаження Вантажу та видачі коносаментів 15.02.2026 Судно розпочало рейс із порту Бартин до порту Чорноморськ.

Однак Судновласник не забезпечив належного та своєчасного виконання перевезення. Замість доставки Вантажу до порту призначення у звичайний та розумний строк Судно прибуло до порту Чорноморськ лише у липні 2026 року, тобто майже через п`ять місяців після прийняття Вантажу до перевезення.

Таким чином, строк перевезення Вантажу був перевищений у декілька разів, а доставка Вантажу здійснена із надмірною та очевидно необґрунтованою затримкою.

Відповідно до звіту про інцидент, складеного капітаном та старшим механіком Судна, у ніч на 20.02.2026 під час перебування Судна на якорі в районі Суліни внаслідок шторму Судно почало дрейфувати з якоря. Під час спроби перемістити Судно на безпечнішу якірну стоянку було запущено головний двигун, який зазнав значних пошкоджень, після чого стався блекаут генератора та зупинився головний двигун.

Під час огляду механізмів екіпажем було виявлено потрапляння води до витратного паливного танка та паливної системи, а також змішування води з мастилом, унаслідок чого у системі змащування утворилися забруднення. Для відновлення роботи двигуна було необхідно здійснити очищення головного двигуна та всієї системи мастильних трубопроводів, перевірити головки циліндрів, поршні, шатуни й підшипники, замінити мастило та провести випробування двигуна. При цьому у звіті прямо зазначено, що виконання відповідних ремонтних робіт на якірній стоянці у штормових умовах було неможливим та що такі роботи могли бути виконані лише після постановки Судна до причалу.

Зазначені обставини свідчать про технічну несправність Судна, втрату ним можливості належним чином продовжувати рейс та нездатність Судновласника забезпечити своєчасну доставку прийнятого до перевезення Вантажу.

Водночас технічні несправності Судна, організація його ремонту, забезпечення належного технічного стану та підтримання морехідності Судна належать виключно до відповідальності Судновласників.

Саме внаслідок зазначеної технічної несправності Судна, усунення якої перебувало виключно у сфері контролю та відповідальності Судновласника, було істотно порушено строк доставки Вантажу до порту призначення. Така затримка перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із виникненням збитків Заявника, оскільки саме через несвоєчасне виконання договору морського перевезення Заявник був позбавлений можливості своєчасно отримати Вантаж, використовувати його у господарській діяльності та належним чином виконати свої зобов`язання перед контрагентами.

Судновласники, прийнявши Вантаж до морського перевезення та видавши чисті бортові Коносаменти, були зобов`язані забезпечити належний технічний стан Судна, його морехідність, безпечне здійснення рейсу та доставку Вантажу до порту Чорноморськ без необґрунтованої затримки.

Однак Судновласники не забезпечили виконання зазначених обов`язків, унаслідок чого Вантаж, завантажений на Судно та прийнятий до перевезення 15.02.2026, був доставлений до порту призначення лише у липні 2026 року.

Протягом усього періоду затримки Заявник був позбавлений можливості отримати, використовувати та реалізовувати належний йому Вантаж, своєчасно виконувати свої договірні зобов`язання перед контрагентами та здійснювати звичайну господарську діяльність.

Крім того, після прибуття Судна до порту Чорноморськ незалежною сюрвеєрською компанією CISS Commodities International Shipping and Survey за заявкою ПП "АЛЬФА ЛЮКС" (іншого Вантажоотримувача вантажу, який перевозився Судном) було проведено сюрвеєрський огляд вантажу та складено Cargo Damage Inspection Report від 23.07.2026

Метою огляду було встановлення фактичного стану вантажу, документування видимих пошкоджень, відбір зразків для лабораторного дослідження та визначення можливих причин виникнення пошкоджень.

Безпосередньо під час огляду вантажу сюрвеєром встановлено численні пошкодження вантажу, серед яких: перекинуті та розірвані біг-беги; часткова втрата вантажу через розриви упаковки; сліди впливу вологи; затвердіння цементу з утворенням твердих грудок; розриви упаковки солі із висипанням продукції; сліди іржі та механічні пошкодження.

Щодо вантажу гіпсової продукції, який перевозився за коносаментом № 1 у кількості 466 біг-бегів, сюрвеєром зафіксовано 29 біг-бегів із механічними пошкодженнями та 84 біг-беги із зовнішніми видимими ознаками намокання. Таким чином, під час вивантаження було зафіксовано пошкодження/ознаки впливу вологи щонайменше щодо 113 біг-бегів гіпсової продукції.

Відповідно до Commercial Invoice № DIS202600000029 від 10.02.2026, загальна вартість вантажу гіпсової продукції, що перевозився за коносаментом № 1 у кількості 466 біг-бегів загальною масою нетто 699 000 кг (699 тонн), становить 56,958.00 доларів США, а саме: AYGIPS IZO START - 25 KG - 300 тонн, 75 дол. США/тонна = 22 500 дол. США; AYGIPS SATEN ULTRA WHITE - 25 KG - 199,5 тонн, 94 дол. США/тонна = 18 753 дол. США; ELITE GIPS IZO START - 25 KG - 150 тонн, 75 дол. США/тонна = 11 250 дол. США; AYGIPS MACHINE PLASTER 75PLUS - 30 KG - 49,5 тонн, 90 дол. США/тонна = 4 455 дол. США.

Таким чином, загальна документально підтверджена вартість вантажу становить 56,958.00 доларів США.

Оплата зазначеної вартості вантажу підтверджується банківським платіжним документом SWIFT, відповідно до якого ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" здійснило платіж на користь AYRA DIS TICARET INSAAT VE SANAYI LIMITED SIRKETI у розмірі 56,958.00 доларів США з датою валютування 17.02.2026.

Відповідно до звіту сюрвеєра, щодо вантажу гіпсової продукції, який перевозився за коносаментом № 1, було зафіксовано 29 біг-бегів із механічними пошкодженнями та 84 біг-беги із зовнішніми ознаками намокання, тобто загалом 113 пошкоджених біг-бегів.

Загальна вартість 466 біг-бегів гіпсової продукції відповідно до комерційного інвойсу №DIS202600000029 від 10.02.2026 становить 56,958.00 доларів США.

Таким чином, середня вартість одного біг-бега становить: 56 958,00 дол. США ? 466 біг-бегів = 122,23 дол. США за 1 біг-бег. Відповідно, розрахункова вартість 113 пошкоджених біг-бегів становить: 113 біг-бегів , 122,23 дол. США = 13 812,00 доларів США. Отже, розмір збитків ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ", виходячи з кількості зафіксованих сюрвеєром пошкоджених біг-бегів та їх середньої вартості, становить 13,812.00 доларів США.

Враховуючи викладене, суд погоджується з думкою ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ", що заявлена вимога є морською вимогою, оскільки виникла у зв`язку з договором морського перевезення вантажу, неналежним виконанням перевізником обов`язку щодо своєчасної доставки вантажу, а також заподіянням збитків у процесі експлуатації морського судна.

Відповідальність за належне виконання перевезення, підтримання Судна у морехідному та технічно справному стані, організацію ремонту, комплектування Судна екіпажем та своєчасну доставку Вантажу покладається на Судновласника.

Отже, Заявник має обґрунтовану морську вимогу до AMIR SHIPPING LTD та DARYADELAN SHIPPING LTD у загальному розмірі 13,812.00 доларів США.

Крім того, ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" виступало у правовідносинах із Судновласником не лише як власник та вантажоотримувач частини вантажу, що перевозився на борту Судна, але й як фрахтувальник судна AMIR 1. Зазначене підтверджується умовами Fixture Recap, укладеного щодо фрахтування судна AMIR 1 для здійснення відповідного рейсу.

Відповідно до погоджених сторонами умов Судно було зафрахтоване для перевезення щонайменше 4 500 метричних тонн вантажу в біг-бегах з порту Бартин, Турецька Республіка, до одного з погоджених портів України, зокрема порту Чорноморськ.

При цьому Судновласник прийняв на себе конкретні зобов`язання щодо належного технічого стану Судна та його придатності для перевезення відповідного вантажу. Зокрема, Судновласник гарантував, що трюми та люкові закриття Судна є водонепроникними, а саме Судно є придатним для перевезення гіпсової продукції в біг-бегах. Умовами фрахтування також прямо передбачено відповідальність Судновласника за пошкодження або забруднення вантажу внаслідок протікання люкових закриттів або з вини Судна.

Сторони окремо погодили, що весь вантаж має водопоглинаючі властивості, а його упаковка не є водонепроникною, у зв`язку з чим категорично заборонялося допускати вплив на вантаж вологи або проникнення води. На капітана та екіпаж Судна було покладено обов`язок забезпечити водонепроникність та належну ізоляцію трюмів і люкових закриттів до та протягом усього рейсу з метою недопущення потрапляння води на вантаж або його упаковку.

Таким чином, ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" має також окрему, самостійну морську вимогу до AMIR SHIPPING LTD не лише як власник та вантажоотримувач пошкодженого вантажу за коносаментом № 1, але й як фрахтувальник судна AMIR 1, права якого випливають безпосередньо з укладеного договору фрахтування та були порушені внаслідок неналежного виконання Судновласником своїх договірних зобов`язань.

Наданими доказами підтверджується, що між ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" та Судновласником 07.07.2026 велося листування, зі змісту якого вбачається, що Судновласник ставив подальше виконання перевезення та здійснення розвантаження Судна у залежність від надання зі сторони ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" гарантій щодо незастосування арешту Судна.

За твердженням заявника, Судновласник фактично обумовлював продовження виконання своїх договірних зобов`язань та надання доступу до вантажу прийняттям ПП "ВКФ "АЛЬФА-ГРАНТ" обмеженням щодо реалізації свого права на застосування передбачених законом заходів забезпечення морської вимоги, зокрема права на звернення до компетентного суду, зокрема права на звернення до суду із заявою про арешт Судна.

Враховуючи все вищезазначене, суд відхиляє заперечення AMIR SHIPPING LTD вх. № 28237/26 від 18.08.2026 як необгрунтовані.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (п.43, Заява № 60750/00) наголосив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97, Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" (п.77, Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності.

ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

"Ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Він є запобіганням тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Суд також враховує правову позицію, викладену у Рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Завданням накладення арешту майна в господарському процесі як заходу забезпечення позову є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

З урахуванням викладеного, на підставі представлених доказів, суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про виникнення у заявника права морської вимоги до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) як власника судна AMIR 1, IMO 9571337, у зв`язку із пошкодженням в процесі транспортування вантажу, що викладено у звіті сюрвеєрської компанії CISS Commodities International Shipping and Survey.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України "Про затвердження Порядку оформлення приходу суден у морський порт, надання дозволу на вихід суден у море та оформлення виходу суден із морського порту" від 27.06.2013 № 430 капітан судна повинен сповістити капітана морського порту про запланований вихід судна з порту завчасно, але не пізніше ніж за 6 годин до запланованого часу виходу. У разі короткочасної (менше 6 годин) стоянки судна в порту повідомлення про вихід повинно надаватися не пізніше ніж за 2 години до виходу судна з порту. Вихід судна оформляється протягом 2 - 3 годин до виходу судна з порту після виконання необхідних процедур портовими властями та контролюючими органами після завершення завантаження і закріплення вантажу. При оформленні виходу судна на ньому обов`язково має бути присутня уповноважена особа Служби. Вихід з порту судна місцевого сполучення, тривалість стоянки якого не перевищує 12 годин, допускається оформляти з дозволу капітана морського порту одночасно з оформленням приходу його в порт.

Згідно із пунктом 10 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України "Питання пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними" від 21.05.2012 № 451 капітан судна (представник судновласника, морський агент, оператор морського термінала, який обслуговує яхти) заздалегідь, щонайменше за чотири години до приходу або відходу судна, звертається з використанням наявних засобів комунікації до адміністрації порту, підрозділу охорони державного кордону, митного органу та інших контролюючих органів та надає документи, передбачені Конвенцією про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року, для здійснення прикордонного, митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного контролю. Контроль, як правило, здійснюється документально у приміщеннях контролюючих органів до прибуття (вибуття) судна до (із) порту.

Викладені вище приписи чинного законодавства, якими встановлено особливий порядок пропуску морського судна через державний кордон, зокрема, швидкість проходження процедури оформлення виходу судна із акваторії морського порту, дозволяють дійти висновку, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що на праві власності належить Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД), зробить неможливим відновлення порушеного права заявника, у якого наявна морська вимога до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД).

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність обставин, які свідчать про виникнення у Заявника права морської вимоги до Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД), що є підставою для арешту морського судна AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, судновласник Компанії AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД), яке знаходиться в акваторії порту Чорноморськ.

Щодо забезпечення позову, шляхом арешту морського судна, слід зазначити, що невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, арешту морського судна, може унеможливити ефективне поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду (арбітражу), у випадку задоволення позову, оскільки не зможе їх захистити в межах одного судового провадження без нових звернень до суду (арбітражу), що являється передумовою для постановлення ухвали згідно статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на це суд дійшов висновку про арешт морського судна.

Згідно із частиною 6 статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Суд роз`яснює, що відповідно до частини 3 статті 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Згідно до частинами 2 та 3 статті 144 ГПК України, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Ухвала про арешт морського судна є підставою для затримання судна або обмеження в його пересуванні в порту, де знаходиться або до якого прямує таке судно, до моменту скасування заходів із забезпечення позову у вигляді арешту морського судна. Після вручення копії ухвали про арешт судна капітан морського порту, де знаходиться судно, філія Адміністрації морських портів України в морському порту, де знаходиться судно, відповідні органи Державної прикордонної служби та митні органи зобов`язані вжити заходів, що унеможливлюють вихід арештованого судна з порту.

18.08.2026 до суду від AMIR SHIPPING LTD надійшло клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» у п`ятиденний строк внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошові кошти у сумі 124 161,12 долара США за курсом НБУ на день сплати для забезпечення відшкодування збитків, які можуть бути спричинені компанії AMIR SHIPPING LTD забезпеченням позову у вигляді арешту судна.

В обґрунтування поданого клопотання заявник зазначає, що клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення подається на реалізацію процесуального права та містить розрахунок і докази можливих збитків судновласника, завданих подальшим перебуванням судна під арештом. AMIR SHIPPING LTD стверджує, що за звичайного розвитку подій після закінчення вантажних операцій судно мало залишити морський порт Чорноморськ, якщо не буде застосовано ухвалою суду заходів забезпечення позову.

В разі залишення перебування судна в порту буде нараховуватись причальний збір за погодинною ставкою, розмір якої встановлений п. 5.6 Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженим наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316 (далі - Порядок №316). Витрати на оплату портових зборів є реальними та неминучими витратами судновласника, оскільки їх сплата передбачена безпосередньо нормами чинного законодавства. При цьому наявність заборгованості зі сплати портових зборів унеможливлює вихід судна з порту навіть після скасування арешту судна. Компанією AMIR SHIPPING LTD з посиланням на Порядок №316 було розраховано розмір причального збору за 30 діб простою судна, тобто протягом строку, у який ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» має подати позов. Згідно розрахунку заявника сума причального збору має становити 124 161,12 доларів США, які компанія просить зобов`язати ПП «ВКФ «АЛЬФА-ГРАНТ» внести на депозитний рахунок суду для подальшого відшкодування можливих збитків.

Розглянувши клопотання AMIR SHIPPING LTD про вжиття заходів зустрічного забезпечення, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

В засіданні 19.08.2026 суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом арешту судна AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, власником якого є компанія AMIR SHIPPING LTD, яке перебуває в акваторії порту Чорноморськ, шляхом його затримання та заборони виходу з акваторії порту Чорноморськ; заборонено капітану Чорноморського морського порту оформлювати і надавати дозвіл на вихід морського судна AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, власником якого є компанія AMIR SHIPPING LTD, яке знаходиться в акваторії порту Чорноморськ.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Частиною 4 ст. 141 ГПК України передбачено, що питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

В силу вимог ч. ч. 5-6 ст. 141 ГПК України в ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Згідно зі ст. 146 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. У разі подання відповідного позову про відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням, зазначеним у частині першій цієї статті, відшкодування збитків, заподіяних вжиттям заходів забезпечення позову, здійснюється в першу чергу за рахунок коштів зустрічного забезпечення.

Зважаючи на положення ч. 4 ст. 141 ГПК України, ухвалення рішення про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічне забезпечення не позбавляє заявника права звернутися до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2022 у справі № 911/172/22 зазначено, що метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.

Верховний Суд у постанові від 28.07.2023 у справі № 911/2797/22, надаючи оцінку такому інституту процесуального права як зустрічне забезпечення, врахував, що у принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права "Про забезпечувальні та запобіжні засоби в міжнародному цивільному процесі" (ILA, 1996) зазначено, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів. Сказане застосовне і до господарського процесу, який в цій частині містить аналогічне регулювання.

Отже, на відміну від забезпечення позову, яке застосовується як гарантія задоволення вимог позивача та виконання судового рішення та вживається судом виключно за заявою учасника справи, зустрічне забезпечення має на меті зберегти певний баланс сторін та мінімізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Зустрічне забезпечення позову як процесуальний засіб захисту прав відповідача має схожі ознаки із таким інститутом процесуального права як забезпечення позову, застосування якого має здійснюватися з дотримання принципів господарського судочинства. Таким чином, заходи зустрічного забезпечення повинні бути співмірними із заходами забезпечення позову. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів зустрічного забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення прав, наявності та розміру понесення можливих збитків, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і можливими збитками, покладено на заявника. При цьому саме лише посилання заявника на необхідність застосування такого інституту не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, адже застосуванню заходів зустрічного забезпечення має передувати доведеність відповідачем існування правових підстав для їх вжиття, а саме: обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

Відповідно до ст. 6 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 усі питання щодо відповідальності позивача за збитки, заподіяні внаслідок арешту судна, або за витрати, пов`язані із наданням застави або іншого виду забезпечення з метою звільнення судна або запобігання його арешту, будуть вирішуватися за правом Договірної Держави, у межах юрисдикції якої був здійснений арешт чи було подано клопотання щодо його здійснення. Процесуальні норми, що стосуються арешту судна, клопотання про одержання дозволу, згаданого в статті 4, та всіх інших процесуальних питань, що можуть виникнути в зв`язку з арештом, визначаються правом Договірної Держави, в якій арешт був здійснений чи було подано клопотання щодо його здійснення.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" від 17.05.2012 № 4709-VI (зі змінами) у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний з урахуванням особливостей справляння, встановлених Законом України "Про внутрішній водний транспорт". Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору з урахуванням особливостей використання, встановлених Кодексом торговельного мореплавства України, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону.

Згідно з ч. 4 ст. 22 Закону України "Про морські порти України" від 17.05.2012 № 4709-VI причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3 Порядку №316 портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом, а саме: причальний збір справляється на користь власника причалу, а якщо причал перебуває у користуванні - на користь відповідного користувача. Портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. п. 5.1, 5.6 Порядку №316 причальний збір справляється із суден, що стоять біля причалу. Із суден груп А, Б та В після закінчення вантажних (пасажирських) операцій за простій біля вантажного (пасажирського) причалу з причин, що залежать від судна або судновласника, причальний збір справляється з моменту закінчення навантаження-розвантаження та закріплення вантажу за одиницю умовного об`єму судна (за 1 куб. м об`єму судна) за такими ставками: 0,0164 долара США за годину - із суден у закордонному плаванні; 0,00164 долара США за годину - із суден у каботажному плаванні.

Відносини, що виникають з торговельного мореплавства в Україні врегульовані Кодексом торговельного мореплавства України, ст. 91 якого передбачено, що кожне судно зобов`язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту. Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі, зокрема, несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів. Капітан морського порту може затримати судно на підставах, зазначених у частині другій цієї статті, до усунення виявлених за результатами контролю недоліків або до моменту сплати належних зборів, штрафів чи інших платежів. Якщо недоліки не можуть бути усунуті на місці, судну надається можливість пройти на найближчу судноремонтну верф. Про затримку судна негайно повідомляється судновласник. Витрати, пов`язані з здійсненням капітаном морського порту прав, передбачених цією статтею, покладаються на судновласника.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що в результаті арешту судна "AMIR 1", власником якого є компанія AMIR SHIPPING LTD, остання зобов`язана сплачувати причальний збір за ставками, визначеними п. 5.6 Порядку №316, оскільки судно не може покинути порт. При цьому навіть у випадку скасування арешту судна судновласник буде зобов`язаний сплатити причальний збір, оскільки в іншому випадку капітан порту може затримати судно до моменту сплати належних зборів. Наведене дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість доводів заявника у відповідній частині.

Судом критично оцінюються доводи ПП "ВКФ АЛЬФА-ГРАНТ" про недоведеність компанією AMIR SHIPPING LTD причинно-наслідкового зв`язку між арештом судна та заявленими витратами, оскільки необхідність сплати портових зборів за ставками, визначеними п. 5.6 Порядку №316 є прямим наслідком неможливості виходу з порту.

Суд враховує, що обставина перебування судна "AMIR 1" підтверджується листом ТОВ "Морське агенство альтаїр" від 18.08.2026.

Докази фактичного понесення компанією витрат у зв`язку зі сплатою причального збору дійсно відсутні в матеріалах справи, але суд враховує, що невиконання судновласником обов`язку зі сплати такого збору буде мати наслідком неможливість виходу судна з порту за рішенням капітана порту. Таким чином, наявність/відсутність відповідних доказів не може бути підставою для відмови у задоволенні заявленого судновласником клопотання.

З урахуванням викладеного господарський суд доходить висновку про доведеність компанією AMIR SHIPPING LTD передбачених ГПК України підстав для застосування зустрічного забезпечення. Вирішуючи питання про розмір зустрічного забезпечення, який має бути застосований у цій справі, суд виходить з наступного.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (ч. 3 ст. 138 ГПК України).

Таким чином, нарахування заявником причального збору протягом 30 днів видається розумним та обґрунтованим.

Проаналізувавши здійснений компанією AMIR SHIPPING LTD розрахунок причального збору з посиланням на п. 5.6 Порядку №316 у розмірі 124 161,12 долара США (10 515 кум. м. (об`єм судна) * 0,0164 долара США за годину *24 год. * 30 днів = 124 161,12 долара США), господарський суд дійшов висновку про правильність здійсненого заявником розрахунку.

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування зустрічного забезпечення шляхом зобов`язання заявника внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області грошові кошти у сумі 124 161,12 доларів США за курсом НБУ на день сплати у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали.

Господарський суд враховує, що строк надання зустрічного забезпечення не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. Проте встановлення заявнику п`ятиденного строку з дня постановлення ухвали для внесення коштів на депозитний рахунок суду фактично може призвести до неможливості виконання підприємством ухвали суду, оскільки заявнику доведеться у короткий проміжок часу акумулювати значну суму коштів. З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що справедливим є встановлення заявнику п`ятиденного строку саме з дня вручення ухвали суду.

При цьому господарським судом критично оцінюються доводи заявника, що в іншій справі № 916/2903/26 вже було внесено ПП "АЛЬФА ЛЮКС" кошти на депозитний рахунок суду в якості зустрічного забезпечення, оскільки це стосується зовсім іншої справи і іншої юридичної особи - ПП "АЛЬФА ЛЮКС"

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для задоволення заяви компанії AMIR SHIPPING LTD про вжиття заходів зустрічного забезпечення.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 30, 76, 79, 86, 136, 137, 138, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

1. Заяву ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" від 17.08.2026 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на морське судно AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, власником якого є Компанія AMIR SHIPPING LTD, яке перебуває в акваторії порту Чорноморськ, шляхом його затримання та заборонити вихід з акваторії порту Чорноморськ.

3. Заборонити Капітану Чорноморського морського порту оформлювати і надавати дозвіл на вихід морського судна AMIR 1, IMO 9571337, прапор Об`єднаної Республіки Танзанія, власником якого є Компанія AMIR SHIPPING LTD, яке знаходиться в акваторії порту Чорноморськ.

4. Стягувачем за ухвалою є: ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" (м. Одеса, Французький бульвар, буд. 22, 3, прим. 8Н, Код ЄДРПОУ 36344509).

5. Боржником за ухвалою є: Компанія AMIR SHIPPING LTD (АМІР ШИППІНГ ЛТД) (Trust Company Complex, Ajeltake Road, Ajeltake Islands, Republic of Marshall Islands MH 96960 (Траст Компані Комплекс, АджелтейкРоуд, Аджелтейк Айленд, Маджуро, Республіка Маршаллові Острови МН96960)).

6. Клопотання AMIR SHIPPING LTD про вжиття заходів зустрічного забезпечення - задовольнити.

7. Застосувати зустрічне забезпечення шляхом зобов`язання ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "АЛЬФА-ГРАНТ" (м. Одеса, Французький бульвар, буд. 22, 3, прим. 8Н, Код ЄДРПОУ 36344509) внести на депозитний рахунок Господарського суду Одеської області (Отримувач коштів - Господарський суд Одеської області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 03499997; Банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) - 820172; Рахунок отримувача - UA928201720355209002000005416) грошові кошти у сумі 124 161,12 доларів США за курсом НБУ на день сплати у п`ятиденний строк з дня вручення ухвали.

8. На виконання вимог ст. 144 ГПК України, копію ухвали для виконання направити:

- Капітану Чорноморського морського порту (вул. Праці, буд. 6, м. Чорноморськ, Одеська 68004, mail: harbor_master@ilk.uspa.gov.ua, O.A.Nesterenko@ilk.uspa.gov.ua );

- Чорноморській Філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Чорноморського морського порту) (вул. Праці, буд. 6, м. Чорноморськ, Одеська обл., 68004, e-mail: office@ilk.uspa.gov.ua );

- ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу ( АДРЕСА_1 , e mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 );

- Одеській митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, e-mail: od.post@customs.gov.ua).

9. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню на підставі Закону України "Про виконавче провадження". Ухвала може бути пред`явлена до виконання у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення 19.08.2026 та може бути оскаржена протягом 10 днів до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).

Повний текст ухвали складено та підписано 19.08.2026.

Суддя Литвинова Вікторія Володимирівна