Рішення № 139082171, 19.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/3356/25

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3356/25

у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до:

1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_3 )

3. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Нептун (08145, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Забір`я, вулиця Лісова, будинок 1-Г, код 32067841),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1. Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєва Ірина Анатоліївна (08134, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 27, корп. 1, оф. 2)

2. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд. 14, нежилі приміщення з №1 по 13 (груп. прим. №28)).

про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі та витребування майна з чужого незаконного володіння,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/3356/25.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2026 позовні вимоги задоволено повнісю.

Через систему «Електронний суд» 20.06.2026 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3356/25, згідно з якої позивач просить суд стягнути з відповідачів 128750 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Згідно частини 2 цієї ж статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Ухвалою суду від 15.05.2026 означена заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3356/25 прийнята до розгляду. Судом вирішено здійснювати розглядати заяву без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи в частині вимог позивача про розподіл судових витрат, господарський суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

При цьому Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною на момент вирішення питання про судові витрати, чи лише підлягають сплаті відповідно до умов договору.

В підтвердження наданих послуг позивачем долучено до матеріалів справи, зокрема:

- копія Договору про надання правової допомоги №23/09/2025-1 від 23 вересня 2025 року;

- копія Акту прийому-передачі послуг від 17 червня 2026 року за Договором про надання правової допомоги 23/09/2025-1 від 23 вересня 2025 року;

- ордер серія АІ №2034906.

З наданих доказів убачається, що адвокатом були надані послуги з правничої допомоги у справі №911/3356/25, зокрема здійснено підготовку позовної заяви, підготовку та подання процесуальних заяв по справі, а також забезпечено участь представника позивача у судових засіданнях. Загальна вартість наданих послуг становить 128750 грн.

Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу заявником надано акт приймання-передачі послуг від 17.06.2026, відповідно до якого адвокатом надано, зокрема, послуги зі складання позовної заяви, відповіді на відзив, заяви про забезпечення позову, заяв про залучення співвідповідача та третьої особи, клопотань, додаткових пояснень, заперечень, а також забезпечення участі представника у судових засіданнях.

Згідно з умовами договору про надання правничої допомоги вартість однієї години роботи адвоката становить 2500 грн.

Разом з тим, сам по собі факт надання акту приймання-передачі послуг та зазначення у ньому їх вартості не є безумовною підставою для покладення всієї заявленої суми на іншу сторону. При визначенні розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами, суд має оцінити їх реальність, необхідність та розумність, а також співмірність із складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, часом, витраченим на її виконання, та значенням відповідних процесуальних дій для розгляду справи.

Дослідивши надані заявником документи та зміст заявлених до відшкодування послуг, суд доходить висновку, що витрати на складання процесуальних документів у відповідних сумах загалом відповідають погодженій сторонами вартості однієї години роботи адвоката та характеру виконаної роботи, у зв`язку з чим підстав для їх зменшення суд не вбачає.

Водночас суд не вбачає підстав для включення до суми витрат, що підлягають розподілу між сторонами, 7500 грн, заявлених за «забезпечення виконання ухвали про забезпечення позову».

Зазначена дія за своїм змістом не є самостійною процесуальною дією, необхідність та обсяг якої були б належним чином обґрунтовані заявником. Крім того, заявником не наведено конкретного переліку дій адвоката, вчинених у межах зазначеної послуги, їх тривалості та необхідності для належного здійснення представництва у справі. За таких обставин суд не має можливості встановити обґрунтованість заявленої до відшкодування суми 7500 грн, а тому витрати в цій частині не підлягають покладенню на іншу сторону.

Також суд не вбачає підстав для відшкодування 4375 грн, заявлених за складання клопотання про звернення з судовим дорученням.

Як убачається з матеріалів справи, у задоволенні відповідного клопотання судом було відмовлено. Відтак звернення з таким клопотанням не призвело до вчинення відповідної процесуальної дії та не було необхідним для досягнення результату розгляду справи. За таких обставин покладення пов`язаних із цим витрат на іншу сторону не відповідає критеріям необхідності та обґрунтованості судових витрат.

Щодо заявлених витрат у розмірі 40000 грн (загальний розмір) за «прибуття та участь у судових засіданнях», суд зазначає таке.

Саме по собі зазначення в акті приймання-передачі послуг загальної суми 40000 грн не дає можливості встановити фактичний обсяг роботи адвоката, витрачений час та обґрунтованість відповідної суми з огляду на тривалість і характер судових засідань.

При цьому судом встановлено, що тривалість судових засідань у цій справі була різною: окремі підготовчі судові засідання тривали від декількох хвилин до 20 хвилин, інші близько 1,5 години. Крім того, одне із призначених судових засідань не відбулося з технічних причин.

За таких обставин заявлена до відшкодування сума 40000 грн за участь у судових засіданнях є неспівмірною з фактичним обсягом здійсненого представництва у судових засіданнях та їх тривалістю.

При цьому суд бере до уваги, що витрати адвоката, пов`язані з участю у судових засіданнях, можуть включати не лише безпосередній час судового розгляду, а й інші витрати часу, необхідні для здійснення представництва. Водночас такі витрати мають бути обґрунтованими та підтверджуватися належними доказами, а їх розмір має відповідати критеріям розумності та співмірності.

З огляду на характер спору, кількість та тривалість судових засідань, обсяг фактично здійсненого представництва, а також враховуючи погоджену сторонами вартість однієї години роботи адвоката, суд вважає обґрунтованим та співмірним розмір витрат на участь адвоката у судових засіданнях у сумі 15000 грн. У задоволенні вимоги про відшкодування решти 25000 грн витрат у цій частині слід відмовити.

Також суд не погоджується із заявленим розміром витрат на окремі види правничої допомоги.

Так, за складання позовної заяви заявником визначено вартість послуг у розмірі 20000 грн, що відповідно до погодженої сторонами вартості однієї години роботи адвоката становить 8 годин роботи.

Оцінюючи зазначені витрати з урахуванням складності спору, обсягу матеріалів справи, кількості та характеру питань, які підлягали вирішенню, змісту позовної заяви та обсягу здійсненої адвокатом роботи, суд доходить висновку, що витрачання 8 годин на підготовку зазначеного процесуального документа з урахуванням його об`єму та змістовного наповнення є неспівмірним із фактичним обсягом необхідної для його складання роботи.

При цьому заявником не надано детального обґрунтування того, які саме дії адвоката були виконані протягом зазначеного часу, а також не наведено обставин, які б об`єктивно зумовлювали необхідність витрачання саме 8 годин на підготовку позовної заяви.

З огляду на викладене, враховуючи складність справи, обсяг позовної заяви, характер правовідносин сторін та обсяг правового аналізу, необхідного для її підготовки, суд вважає обґрунтованими витрати на складання позовної заяви у розмірі 12500 грн, що відповідає 5 годинам роботи адвоката. У стягненні решти 7500 грн витрат у цій частині слід відмовити.

Аналогічно суд оцінює заявлені витрати на підготовку інших процесуальних документів.

Так, за підготовку двох відповідей на відзив заявником заявлено відповідно 10000 грн та 7500 грн. Водночас із матеріалів справи вбачається, що відповідні документи стосуються одного спору та містять значною мірою тотожну правову аргументацію, у зв`язку з чим обсяг роботи, необхідний для їх підготовки, не може оцінюватися як такий, що вимагає заявленого часу в повному обсязі.

З огляду на це суд вважає обґрунтованими витрати на підготовку першої відповіді на відзив у розмірі 7500 грн, а другої у розмірі 5000 грн.

Щодо витрат на підготовку додаткових пояснень на пояснення третьої особи, заявлених у розмірі 8125 грн, суд також враховує, що такий процесуальний документ подавався в межах уже розглядуваного спору, а їх зміст не свідчить про необхідність здійснення адвокатом нового значного за обсягом правового дослідження. Заявником також не обґрунтовано необхідність витрачання на його підготовку 3 годин 15 хвилин роботи.

Враховуючи наведене, суд, з огляду на об`єм поданого документу, вважає співмірним час на підготовку відповідного документу близько двох годин, що еквівалентно витратам у розмірі 5000 грн.

Щодо витрат на підготовку додаткових пояснень до вступного слова позивача, заявлених у розмірі 8750 грн, суд констатує ту обставину, що вказаний письмовий документ не є обов`язковим елементом судового процесу та є таким, що поданий виключно з ініціативи представника позивача, а відтак витрати понесені позивачем на його підготовку та подання не можуть бути визнані судом такими, що були необхідними. Відтак, підстав для покладення на відповідачів витрат за означену процесуальну дію представника позивача суд не вбачає з огляду на те, що такі витрати не відповідають критеріям необхідності та обґрунтованості судових витрат.

Витрати на складання інших процесуальних документів, зокрема складених та поданих на вимогу суду, суд вважає такими, що відповідають їх характеру, обсягу та необхідності, а тому підстав для непокладення цих витрат на відповідачів суд не вбачає.

Таким чином, оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в їх сукупності, суд доходить висновку, що підтвердженими та такими, що відповідають критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, з огляду на характер спору та його значення для позивача, є витрати у розмірі 67500 грн.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3356/25 підлягає частковому задоволенню, а з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67500 грн, з покладенням цих витрат на відповідачів у рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/3356/25 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 22500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 22500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 22500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Додаткове рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 19.08.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз