Рішення № 139082137, 19.08.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/1527/26

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Странс трак партс» (79062, Львівська обл., місто Львів, вул.Шевченка Т., будинок 317, код 45295489)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж сервіс-буд" (07359, Київська обл., Бучанський р-н, село Червоне, вул. Покровська, будинок 115, код 41333478)

про стягнення 63854,76 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Странс трак партс» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж сервіс-буд" про стягнення 63854,76 грн за Договором поставки від 03.09.2025 №25/09/03-4..

Ухвалою суду від 28.05.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив, що у визначений судом строк для подання відзиву на позов відповідач своїм процесуальним правом не скористався. Відповідач не подавав жодних письмових клопотань, пов`язаних з розглядом спору, не надав заперечень та доказів на спростування вимог позивача. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виявляв наміру ознайомлюватися з матеріалами справи, а також не подавав заяв про визнання чи заперечення будь-яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не реалізував надане йому законом право на участь у судовому процесі та доступ до правосуддя, що не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Обставини спірних правовідносин.

03.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРАНС ТРАК ПАРТС» (далі Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ СЕРВІС-БУД» (далі Покупець, відповідач) укладено договір поставки №25/09/03-4 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність Покупцеві товар (товари), а Покупець прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 1.2 Договору обсяги (кількість), найменування, асортимент та ціни товару, за якими він поставляється, визначаються у видаткових накладних, які оформлюються та підписуються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару та є невід`ємними частинами Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що асортимент товару визначається у видаткових накладних, які є невід`ємними частинами Договору.

Відповідно до пункту 3.1 Договору строк поставки товару становить 7 робочих днів з дати підтвердження замовлення Постачальником.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 19453,97 грн.

Факт поставки товару позивач підтверджує видатковою накладною №FTRP00035797/25 від 16.10.2025, підписаною та скріпленою печатками сторін (Електронний підпис), відповідно до якої вартість поставленого товару становить 19453,97 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до умов вказаної видаткової накладної Покупець мав здійснити оплату поставленого товару до 21.10.2025.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата товару здійснюється Покупцем на підставі Договору та видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару в межах суми, визначеної пунктом 4.4 Договору.

Позивач зазначає, що відповідач за поставлений товар у встановлений строк не оплатив, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений Товар становить 19453,97 грн.

28.11.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією №170 щодо погашення заборгованості за Договором, у якій вимагав сплатити основний борг у розмірі 19453,97 грн та нараховані штрафні санкції.

Зазначена претензія була направлена відповідачу з описом вкладення та рекомендованим повідомленням про вручення. У претензії позивач просив відповідача протягом трьох календарних днів з моменту її отримання сплатити заборгованість, а також повідомляв про можливе звернення до господарського суду та стягнення штрафу, пені, 3% річних, інфляційних втрат і судових витрат у разі несплати заборгованості.

Позивач вказує, що відповідач на претензію не відповів та заборгованість не сплатив.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до господарського суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 19453,97 грн основного боргу, 39686,16 грн штрафу, 3315,70 грн пені, 1072,74 грн інфляційних втрат та 326,19 грн 3% річних, всього 63854,76 грн.

Висновки господарського суду

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 03.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТРАНС ТРАК ПАРТС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ СЕРВІС-БУД» укладено договір поставки №25/09/03-4, за умовами якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач прийняти його та оплатити на умовах, визначених Договором.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19453,97 грн, що підтверджується видатковою накладною №FTRP00035797/25 від 16.10.2025, підписаною сторонами. Згідно з умовами Договору та зазначеною видатковою накладною відповідач мав здійснити оплату поставленого товару до 21.10.2025.

Суд зазначає, що відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву, передбаченим ГПК України, не скористався, письмових заперечень проти позову до суду не надав, доводів позивача не спростував, доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань або наявності обставин, що виключають чи зменшують відповідальність, не подав. За таких обставин викладені у позовній заяві фактичні обставини та доводи позивача не спростовані відповідачем та підлягають оцінці судом на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки відповідач у погоджений сторонами строк товар не поставив, суд дійшов висновку про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними і допустимими доказами, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 19453,97 грн, у зв`язку з чим вони підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 326,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 1072,74 грн.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд констатує, що відповідачем не було надано контррозрахунку заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Як встановлено судом, відповідно до видаткової накладної №FTRP00035797/25 від 16.10.2025 відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений товар у строк до 21.10.2025 включно.

За приписами частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання почалося з 22.10.2025, а не з 21.10.2025, як визначено позивачем у поданому розрахунку.

Позивачем заявлено до стягнення 326,19 грн 3% річних, нарахованих на суму основного боргу 19453,97 грн за період з 21.10.2025 по 12.05.2026.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних, суд встановив, що з урахуванням правильного початку періоду прострочення з 22.10.2025 сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 324,59 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню у розмірі 324,59 грн, а в іншій частині заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 1,60 грн задоволенню не підлягає.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 1072,74 грн є вірним.

Щодо стягнення пені суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моментузвернення Постачальника до суду.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд встановив, що з урахуванням правильного початку періоду прострочення з 22.10.2025 сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3299,18 грн. Відтак, позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 3299,18 грн, а в іншій частині у розмірі 16,52 грн задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення штрафу суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, визначальною ознакою штрафу є його обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання без прив`язки до кожного дня прострочення, тоді як пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 6.3 Договору у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів Покупець, окрім пені, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару, за кожен день такого протермінування.

Таким чином, умовами пункту 6.3 Договору сторони визначили не одноразовий розмір штрафу у відсотках від суми невиконаного зобов`язання, а його нарахування у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

За своїм змістом така умова передбачає обчислення неустойки залежно від кількості днів прострочення виконання грошового зобов`язання, тобто встановлює спосіб її обчислення, притаманний пені відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України.

При цьому позивач, здійснюючи розрахунок заявленої суми, також виходив із множення 1% від суми заборгованості на кількість днів прострочення. Зокрема, за його розрахунком 19 453,97 грн * 1 % * 204 дні = 39686,16 грн.

Отже, заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 39686,16 грн фактично є результатом щоденного нарахування 1% від суми основного боргу за кожен день прострочення, а не штрафом у розумінні частини другої статті 549 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що передбачена пунктом 6.3 Договору умова за своїм змістом встановлює відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у формі пені, незважаючи на використання сторонами у договорі терміна «штраф».

Водночас за одне й те саме порушення грошового зобов`язання позивач уже заявив до стягнення пеню, передбачену пунктом 6.1 Договору, яка нарахована за кожен день прострочення та підлягає частковому задоволенню судом у розмірі 3299,18 грн.

З огляду на викладене, правові підстави для додаткового стягнення з відповідача 39686,16 грн, заявлених позивачем саме як штраф відповідно до пункту 6.3 Договору, відсутні.

У зв`язку з цим у задоволенні позовної вимоги про стягнення 39686,16 грн "штрафу" слід відмовити.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак суд приймає рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж сервіс-буд" 19453,97 грн основного боргу, 3299,18 грн пені, 1072,74 грн інфляційних втрат, 324,59 грн 3% річних.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, суд покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору у розмірі 916,17 грн [(24150,48 грн* 2422,40 грн)/ 63854,76 грн].

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтаж сервіс-буд" (07359, Київська обл., Бучанський р-н, село Червоне, вул. Покровська, будинок 115, код 41333478) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Странс трак партс» (79062, Львівська обл., місто Львів, вул.Шевченка Т., будинок 317, код 45295489) 19453,97 грн основного боргу, 3299,18 грн пені, 1072,74 грн інфляційних втрат, 324,59 грн 3% річних та витрати зі сплати судового збору 916,17 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 19.08.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз