Рішення № 139082032, 19.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026Справа № 912/1080/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи

за позовом 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошини-Прозоро»

про стягнення 8 720, 00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява 1 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області з вимогами до ТОВ «Автошини-прозоро» про стягнення 8 720,00 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про закупівлю № 182/2025 від 31.10.2025.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 11.05.2026 по справі № 912/1080/26 позовну заяву 1 державного пожежно - рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області з вимогами до ТОВ «Автошини-прозоро» про стягнення 8 720,00 грн з додатками постановлено направити за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 912/1080/26 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

08.06.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/1080/26, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позовну заяву та заперечень, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

01.07.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ

31.10.2025 між 1 державним пожежно - рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (надалі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автошини-прозоро» (надалі - відповідач, постачальник) було укладено Договір про закупівлю №182/2025 (надалі - Договір), умовами якого передбачено, що відповідач зобов`язується поставити позивачу шини для вантажних автомобілів в асортименті, кількості та за ціною, згідно специфікації (Додаток №1 до Договору), а позивач зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість у порядку та на умовах, визначених Договором.

Ціна Договору становить 43 600,00 грн (п. 3.1. Договору).

Сторони в п. 5.2 Договору погодили строк поставки всього товару до 20.11.2025.

Відповідно до п. 5.3. Договору поставка товару здійснюється за рахунок постачальника згідно заявки замовника у кількості залежно від його фактичної потреби. Заявка надається у письмовій формі на електронну адресу постачальника у порядку, визначеному умовами Договору, або засобами телефонного зв`язку за номером, вказаним у Договорі.

Датою поставки товару є дата, коли товар фактично було передано замовнику в місці поставки, і підписання сторонами видаткової накладної без зауважень щодо якості товару (п. 5.6. Договору).

Зобов`язання постачальника вважаються виконаними своєчасно і в повному обсязі після передачі замовнику всього товару згідно Специфікації в строк, визначений в п. 5.2. Договору (п. 5.7. Договору).

Згідно з п. 5.8 Договору право власності на товар переходить від відповідача до позивача в момент передачі товару позивачу в місці поставки та підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну поставку товару, та/або порушення строку заміни неякісного товару на якісний, відповідач на вимогу позивача сплачує штраф в розмірі 0,5% від вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов`язання за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 7.4 Договору, у разі розірвання Договору за ініціативою відповідача та/або не поставки (передачі) товару відповідно до умов Договору відповідач на вимогу позивача сплачує штраф у розміру 20% від вартості непереданого товару за Договором.

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплюється печатками сторін (за наявності) і діє до 15.12.2025, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 12.1. Договору).

Специфікацією, що є Додатком 1 до Договору, сторони погодили найменування товару, ціну, загальну суму в розмірі 43 600,00 грн.

Оскільки відповідач не здійснив поставку товару на суму 43 600,00 грн відповідно до заявки позивача, останній 21.11.2025 направив відповідачу листа № 5556 02-2096/5556 09 про розірвання Договору у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань із поставки товару.

12.12.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію за №5556 01-2266/5556 10 з вимогою сплатити штраф в розмірі 20% від суми непоставленого товару, що складає 8 720, 00 грн.

Оскільки відповідач вищевказану претензію позивача залишив без відповіді та задоволення, а поставку товару у визначені Договором строки не здійснив, 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області звернувся із даним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошини-Прозоро» штрафних санкцій у розмірі 8 720, 00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає про відсутність доказів з боку позивача, які б підтверджували, що позивач поніс додаткові витрати: неможливість виконання службових завдань у зв`язку із відсутністю шин, витрати на придбання аналогічного товару у третіх осіб або будь-які інші реальні збитки чи упущену вигоду. Також у відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт нездійснення поставки товару за спірним договором, разом з тим, з урахуванням обставин справи заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90% на підставі ст. 551 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору, а саме товар, визначений в специфікації та заявці позивача, не поставив.

При цьому, враховуючи умови п. 5.2 Договору, граничний строк поставки товару на загальну суму в розмірі 43 600,00 грн було встановлено до 20.11.2025 року.

Дані обставини щодо невиконання своїх зобов`язань із поставки товару за Договором відповідачем визнано, у зв`язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, такі обставини не підлягають доказуванню.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вже зазначалось, сторонами у п. 7.4. Договору визначено, що у разі розірвання Договору за ініціативою відповідача та/або не поставки (передачі) товару відповідно до умов Договору відповідач на вимогу позивача сплачує штраф у розміру 20% від вартості непереданого товару за Договором.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу, у зв`язку з невиконанням умов Договору, у розмірі 8720,00 грн, встановив його обґрунтованість та арифметичну вірність, у зв`язку з чим вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В той же час, відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України на 90%.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки ч. 3 ст. 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як встановлено вище, відповідачем не виконано свої договірні зобов`язання, у зв`язку з чим позивач скористався своїм правом на нарахування штрафу відповідно до п. 7.4. Договору за таке порушення.

В обґрунтування заявленого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України відповідач зазначав, що позивачем не доведено наявності збитків через допущене відповідачем порушення, враховуючи й те, що оплата за товар не здійснювалась; заявлена до стягнення сума штрафу не відповідає компенсаційній природі неустойки та є надмірною для відповідача; непоставка відповідачем товару за Договором була зумовлена об`єктивними труднощами та останній вживав всіх можливих заходів для виконання Договору, що підтверджує відсутність вини відповідача.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності існування виняткових обставин для можливості застування ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України. Відповідачем взагалі не подано жодного доказу на підтвердження наведених ним обставин неможливості виконання Договору, а також відсутності коштів для здійснення оплати на користь позивача заявлених ним штрафних санкцій.

Відтак, суд не вбачає у даному випадку підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автошини-Прозоро» (04071, місто Київ, вул. Оболонська, будинок 25, ідентифікаційний код 45504596) на користь 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Кіровоградській області (25003, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Героїв-рятувальників, 34, ідентифікаційний код 38212105) штраф у розмірі 8 720 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 328 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано: 19.08.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко