Ухвала суду № 139081841, 19.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/107/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про забезпечення позову

19.08.2026 Справа №908/1966/26

м. Запоріжжя, Запорізька область

Господарський суд Запорізької області у складі судді Педорича С.І., розглянувши заяву Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/1966/26

за позовом: ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (просп. Соборний, будинок 206, місто Запоріжжя, Запорізька обл., 69105; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Коваля Сергія Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 767365,75 грн,

без виклику учасників,

УСТАНОВИВ:

17.08.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ до фізичної особи-підприємця Коваля Сергія Борисовича про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за користування земельною ділянкою площею 0,3801 га, що становить 19,5% від загальної площі земельної ділянки з кадастровим номером: 2310100000:04:033:0045, у період з 01.01.2018 до 31.12.2025 у сумі 767365,75 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2026 справу №908/1966/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/966/26, присвоєно справі номер провадження 3/107/26, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 16.09.2026 о/об 10:00 год.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Фізичній особі-підприємцю Ковалю Сергію Борисовичу (РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), а саме: об`єкт нерухомості гараж літ.К, загальною площею 190,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3840123101) в межах заявлених позовних вимог у сумі 767365,75 грн.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду 17.08.2026 заяву про забезпечення позову у вправі №908/1966/26 передано на розгляд судді Педоричу С.І.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3, 4 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до ФОП Коваля С.Б. про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 01.01.2018 до 31.12.2025 у сумі 767365,75 грн.

Позов мотивовано таким.

Предметом позовної заяви є стягнення до місцевого бюджету доходу, отриманого від безпідставно набутого майна в розмірі 767365,75 грн. Ураховуючи вказане, Запорізька міська рада позбавлена можливості ефективного використання права комунальної власності та має місце недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

Таким чином, вказує заявник, набувши право власності на нерухоме майно, Відповідач не виконав свій обов`язок як фактичний користувач земельної ділянки. Отже, пред`явлення Запорізькою міською радою до суду позову про стягнення доходу, отриманого Відповідачем від безпідставно набутого майна, без його забезпечення, дозволить ФОП Ковалю С.Б. вчинити дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, що в подальшому унеможливить або суттєво ускладнить виконання судового рішення. З огляду на всі зазначені обставини, накладення арешту на нерухоме майно, що належить ФОП Коваль С.Б. виключно в межах суми заявлених позовних вимог є необхідним, оскільки останній має заборгованість перед місцевим бюджетом територіальної громади міста Запоріжжя та в добровільному порядку, після направлення Вимоги, не здійснює намірів щодо її сплати.

Відповідно до договорів купівлі-продажу нерухомого майна (зареєстровані в реєстрі за №2210 та №2215) та договору купівлі-продажу (зареєстровано в реєстрі за №2864) Коваль С.Б. набув у власність об`єкти нерухомості по АДРЕСА_3 , вартість пилоточної інв.№142, літ. Н, загальною площею 56,3 кв.м - 84228,00 грн; стругального відділення інв.№145, літ. О, загальною площею 394,4 кв.м 224076,00 грн; гаража літ.К, загальною площею 190,1кв.м 40200,00 грн; гаража Літ.Л, загальною площею 84,8 кв.м 17900,00 грн.

Згідно з довідками про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.06.2026 вартість пилоточної інв.№142, літ. Н складає 252310,33 грн; стругального відділення інв.№145, літ. О становить 3379971,49 грн; гаража літ.К 895978,59 грн; гаража Літ.Л 399679,03 грн.

Ураховуючи те, що заборгованість ФОП Коваля С.Б. перед Запорізькою міською радою за період з 01.01.2018 до 31.12.2025 становить 767365,75 грн накладення арешту, за переконанням заявника, на об`єкт нерухомості гараж літ.К, загальною площею 190,1 кв.м буде достатнім і співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з Відповідача цих коштів.

Розглянувши заяву, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 2 ст. 137 ГПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник і майнових наслідків заборони відповідачеві та/або іншими особам вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Так, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зауважує, що в даному випадку досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголошує, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 Конституційний Суд України також наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог.

До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд вважає, що наведені у заяві обставини об`єктивно свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову суперечить завданню господарського судочинства, оскільки може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду у цій справі, що призведе до неефективного захисту порушених прав та інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, Запорізька міська рада вважає, що не вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна відповідача може призвести його відчуження, що у подальшому унеможливить виконання судового рішення, і у свою чергу, призведе до порушення принципу обов`язковості судових рішень, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України. Тому, за переконанням заявника, накладення арешту на належне відповідачу нерухоме майно буде співмірним заходом забезпечення позову про стягнення з нього коштів.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом спору є стягнення до місцевого бюджету більше 767365,75 грн, які відповідач упродовж тривалого часу не сплачує.

Ураховуючи вказане, Запорізька міська рада позбавлена можливості використати фактично належні їй грошові кошти на користь мешканців міста, тим більш в умовах воєнного стану.

Таким чином, у даному випадку позовні вимоги спрямовані, перш за все, на задоволення потреб територіальної громади міста Запоріжжя.

Невжиття вказаних заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті й набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду та вплинути на виконання цього рішення.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2020 №490/6312/19 та від 21.12.2020 №487/5726/19.

Відповідно до наданої заявником інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка №473892537 від 22.04.2026) за ОСОБА_1 на праві власності, зокрема, зареєстровано об`єкт нерухомості гараж літ.К загальною площею 190,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3840123101, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , гараж К.

При цьому в договорі купівлі-продажу нерухомого майна (зареєстровано в реєстрі №2210)10.09.2010, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , в розділі 2 «Ціна договору та порядок розрахунків» сторони визначили, що продаж нерухомого майна вчиняється за ціною 40200,00 грн.

Водночас позивачем додано до матеріалів справи довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 15.06.2026, згідно з якою вартість гаража літ.К становить 895978,59 грн.

Дослідивши викладені заявником доводи та надані на підтвердження цих доводів докази, врахувавши наявність зв`язку між заявленим заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно відповідача і предметом спору, співмірність і адекватність цих заходів, суд дійшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах суми позову.

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено існування реальної загрози ефективному захисту порушених інтересів держави у випадку не застосування заходів забезпечення позову. Такі заходи є достатніми та співмірними у співвідношенні до заявлених позовних вимог.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

За своєю суттю арешт майна це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх.

Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, з врахуванням предмета спору, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», від 19 березня 1997 року).

Із урахуванням цього будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі №908/1966/26 щодо накладення арешту на об`єкт нерухомого майна відповідача є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню в межах суми 767365,75 грн, заявленої до стягнення.

Відповідно до положень ч. 6, ч. 8 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суд, враховуючи положення статті 141 ГПК України, констатує відсутність на час прийняття цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення про ймовірність виникнення збитків осіб щодо яких вживаються заходи або будь-яких третіх осіб, та не вбачає необхідності щодо вжиття зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч.1).

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів (ч.2). Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.4).

Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Запорізької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№17856/08-08/26 від 17.08.2026) у справі №908/1966/26 задовольнити.

2. Накласти арешт на нерухоме майно: гараж літ.К загальною площею 190,1 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3840123101, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на праві власності належить Ковалю Сергію Борисовичу ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ), в межах суми 767365,75 грн, заявленої до стягнення.

Стягувачем за ухвалою є Запорізька міська рада (проспект Соборний, 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915).

Боржником за ухвалою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Дана ухвала відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, який набирає чинності з моменту його прийняття, тобто з 19.08.2026, і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, тобто до 19.08.2029.

Ухвала набирає законної сили за дати її підписання 19.08.2026, та може бути оскаржена, в порядку ст.ст. 255-257 ГПК України протягом десяти днів з дня підписання.

Суддя Станіслав Іванович Педорич