Рішення № 139081190, 19.08.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1166/26

2-а/709/11/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

представника відповідача Олабин Ю. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі відповідач) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що постановою поліцейського Відділу поліцейської діяльності № 2 (с-ще Чорнобай) Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого сержанта поліції Пухи В. І. серії ЕГА № 2049130 від 14 червня 2026 року позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175-1, ч. 1 ст. 178, ст. 183 КУпАП.

Так, працівник поліції у оскаржуваній постанові зазначив, що 14 червня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснила завідома неправдивий виклик на лінію 102 з приводу сварки з сусідкою, яка не відбулася, чим порушила

ст. 183 КУпАП, також перебувала у громадському місці в п`яному вигляді, чим порушила

ч. 1 ст. 178 КУпАП та ч. 1 ст. 175-1 КУпАП. Дані правопорушення було об`єднано згідно

ч. 2 ст. 36 КУпАП.

Позивач вважає постанову поліцейського незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені в ній обставини не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними доказами.

Так, у оскаржуваній постанові зазначено, що позивач здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП, у зв`язку із повідомленням про сварку із сусідкою, яка, нібито, не відбулася. Проте, такий висновок є безпідставним. Насправді конфлікт мав місце, у ході якого сусідка пошкодила майно позивача, а саме вибила вікна в будинку. Вказане підтверджується фотознімками пошкоджень. Отже, звернення позивача до поліції було обумовлене реальною подією та необхідністю захисту своїх прав і майна, а тому відсутня обов`язкова ознака складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а саме завідома неправдивого повідомлення.

Також, у оскаржуваній постанові вказано, що позивач вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, перебуваючи при цьому у громадському місці. Проте, на момент прибуття працівників поліції позивач перебувала за місцем свого проживання та саме з цієї адреси здійснила виклик працівників поліції. Житловий будинок не являється громадським місцем. У свою чергу, у постанові не наведено жодних доказів того, що позивач перебувала у громадському місці, так як і не зазначено конкретне місце вчинення позивачем правопорушень.

Крім цього, оскаржувана постанова не містить відомостей про те, яким чином поведінка позивача ображала людську гідність і громадську мораль, що є обов`язковою ознакою вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП.

З поміж іншого, позивач 20 червня 2026 року звернулася до поліції із заявою про кримінальне правопорушення та нею були надані пояснення з приводу події, яка мала місце 14 червня 2026 року.

Таким чином, позивач вважає, що у її діях відсутні склади адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175-1, ч. 1 ст. 178, ст. 183 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського Відділу поліцейської діяльності № 2 (с-ще Чорнобай) Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого сержанта Пухи В.І. серія ЕГА № 2049130 від 14 червня 2026 року.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 26 червня 2026 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк на їх усунення.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

07 липня 2026 року від представника відповідача Олабин Ю. І. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне.

Так, оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, є законною та повністю відповідає обставинам даної справи.

Так, відповідно до аудіозаписів дзвінків на лінію «102» встановлено, що 14 червня 2026 року о 19:17 позивач ОСОБА_1 зателефонувала та повідомила про сварку із сусідкою гр. Андрієвською та просила виїзду працівників поліції. Після цього оператор повідомила ОСОБА_1 чекати реагування.

З метою реагування на вказане повідомлення на місце події направився наряд поліції. Після прибуття на місце події здійснювалася відеофіксація на нагрудну камеру в порядку

ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, прибувши за адресою: АДРЕСА_1 , працівники поліції встановили, що заявниця ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння та повідомила, що нібито розбите скло у її будинку. Оглянувши за вищевказаною адресою будинок заявниці, старший сержант поліції ОСОБА_2 не виявив жодних слідів розбитого вікна, а ті шибки віконного скла, на які вказувала позивач були відсутні вже довгий час оскільки свіжого осипу скла не було.

У ході перевірки факт сварки між сусідками підтверджено не було. Таким чином, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Також, представник відповідача звертав увагу суду, що відповідальність за ч. 1

ст. 175-1 КУпАП передбачена за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а за ч. 1 ст. 178 КУпАП за розпивання алкогольних напоїв, зокрема на вулицях, або поява у громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Таким чином, працівники поліції вірно кваліфікували дії позивача, а позовні вимоги є необґрунтованими. Сама незгода позивача щодо притягнення її до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, а саме шляхом направлення судової повістки про виклик до суду, на адресу, вказану у позовній заяві, проте поштова кореспонденція повернулася без вручення із відміткою «адресат відсутній», жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направила, причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч. 5 ст. 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

Так, на переконання суду, неявка позивача не перешкоджає розгляду справи, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник відповідача Олабин Ю. І. заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, суду пояснила, що оскаржувана постанова винесена із дотриманням вимог законодавства та не підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам, підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП України передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і за ст.ст. 175-1, 178 та 183 КУпАП.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до змісту постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА

№ 2049130 від 14 червня 2026 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175-1, ч. 1 ст. 178, ст. 183 КУпАП та підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП останній було призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. Так, працівниками поліції було встановлено, що 14 червня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 здійснила завідома неправдивий виклик на лінію 102 з приводу сварки з сусідкою, яка не відбулася, чим порушила ст. 183 КУпАП, також перебувала у громадському місці у п`яному вигляді та курила табак, чим порушила ч. 1 ст. 178 та ч. 1 ст. 175-1 КУпАП. Дані порушення об`єднані згідно ч. 2 ст. 36 КУпАП та призначено покарання за ст. 183 КУпАП.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач також надала суду:

- фотографії вікон будинку, де зафіксовано відсутність кількох шибок;

- копію протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 20 червня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 звернулася із даною заявою до органів поліції, зазначивши при цьому, що 20 червня 2026 року, близько 12:00 год за адресою: АДРЕСА_1 , та 14 червня 2026 року, близько 14:30 год

гр. ОСОБА_3 , жителька с. Воронинці, пошкодила дві невеликі шибки у веранді та пішла у невідомому напрямі.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Об`єктивна сторона правопорушення за ст. 183 КУпАП полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.

Дії правопорушника спрямовані на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як пожежна охорона, поліція, швидка медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.

Тож склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень ст. 10 КУпАП особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Тобто в даному випадку для висновку про наявність в діях особи ознак правопорушення, передбаченого статтею 183 КУпАП, необхідним є встановлення факту наявності в таких діях умислу позивача щодо свідомого неправдивого (безпідставного) виклику поліції.

Дії не можна кваліфікувати завідомо неправдивим викликом, якщо людина: вважала права порушеними чи такими, що можуть бути порушені; розраховувала на захист прав поліцією; не має прямого умислу на вчинення правопорушення повідомляє правду та не хоче безпідставного виїзду поліції.

Сам факт виклику поліції не свідчить, що виклик завідомо неправдивий. «Повідомлення» на спецлінію «102» не може кваліфікуватися завідомо неправдивим повідомленням (викликом) поліції як адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП, оскільки завданням поліції є надання поліцейських послуг, зокрема, охорона прав і свобод людини (ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію України»).

Кожен має право звернутися до поліції для захисту, а поліція зобов`язана відреагувати на звернення і вжити заходи для охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки та порядку.

Сподівання громадянина на допомогу поліції у конфліктній ситуації не є правопорушенням.

Указане відповідає принципу: Neminem laedit qui suo jure utitur (нікого не ображає той, що користується своїм правом). Відповідний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року в справі №10/5026/995/2012.

Зі змісту норми статті 283 КУпАП також слідує, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є допустимими, тобто зібраними у встановленому КУпАП порядку.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем надано відеозапис із нагрудної камери працівника поліції.

Так, відповідно до змісту наданого суду відеозапису, працівники поліції, приїхавши на виклик позивача здійснили перевірку підстав такого виклику. При цьому, позивач стверджувала, що гр. ОСОБА_4 розбила дві шибки вікна. Проте, працівниками поліції було зауважено та звернуто увагу позивачки на те, що біля будинку та у веранді відсутні свіжі осипи скла, гвіздки покриті іржою, а тому працівники поліції прийшли до висновку, що скло у двох шибках було відсутнє давно. У відповідь на ці припущення, позивач спочатку намагалася знайти розбите скло, а потім погодилась, що шибки на які вона вказувала як на побиті були відсутні. Також, при складанні оскаржуваної постанови позивач не заперечувала того, що виклик працівників поліції був безпідставним.

Крім цього, у підтвердження законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем було надано аудіозаписи дзвінків позивачки на спецлінію «102», у яких остання просила приїхати наряд працівників поліції, оскільки гр. ОСОБА_4 розбила їй вікна.

Також, відповідно до рапорту поліцейського Відділу поліцейської діяльності № 2

(с-ще Чорнобай) Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого сержанта поліції Пухи В. І., останній, приїхавши на місце виклику здійснив перевірку будинку та не виявив факту розбиття вікон, у свою чергу ОСОБА_1 насміхалася та говорила, що вона вказала, а працівники поліції хай розбираються.

Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Так, враховуючи надані стороною відповідача докази, зокрема рапорт працівника поліції, відеозапис із нагрудної камери та аудіозапис виклику працівників поліції, суд приходить до висновку, що виклик позивачем ОСОБА_1 працівників поліції був безпідставним, а оскаржувана постанова в цій частині є законною.

Суд звертає увагу, що працівники поліції належно відреагували на повідомлення позивача на спецлінію «102» та не встановили наявності конфлікту позивача із сусідкою, про який вона повідомляла.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1

ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП судом встановлено наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 178 КУпАП настає за розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у розпиванні пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або появі в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль (формальний склад).

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.

Так, працівниками поліції було інкриміновано ОСОБА_1 появу у громадському місці у п`яному вигляді.

Під появою в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль необхідно розуміти:

- поведінку особи у стані сп`яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав`язливе ставлення до громадян тощо);

- коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий одяг тощо);

- через сп`яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів);

- п`яний повністю безпорадний (у непритомному стані).

Тобто, адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 178 КУпАП, настає у випадку не тільки з огляду на факт знаходження особи в громадських місцях у п`яному вигляді, а коли особа, яка перебуває у такому стані, своєю поведінкою чи зовнішнім виглядом ображає людську гідність і громадську мораль.

З переглянутого судом відеозапису із нагрудної камери поліцейського не вбачається жодних дій ОСОБА_1 , які б ображали людську гідність та громадську мораль. У неї був нормальний вигляд, не падала, не хиталася, спілкувалася із поліцейськими, а тому суд не вбачає у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого

ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце.

Громадським місцем визначається - вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів.

Так, позивач ОСОБА_1 дійсно знаходилася в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці (на вулці Лісова), проте вийшла вона туди із свого домоволодіння за вказівкою працівників поліції. Інших доказів того, що позивач перебувала у громадському місці у стані сп`яніння суду надано не було.

Також, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, адміністративна відповідальність особи настає у разі паління тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської селищної, міської ради.

Статтею 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення» передбачено, що забороняється куріння, вживання та використання тютюнових виробів, предметів, пов`язаних з їх вживанням, трав`яних виробів для куріння, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у приміщеннях та на території закладів охорони здоров`я; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів; 4) у приміщеннях та на території спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд та закладів фізичної культури і спорту; 5) у приміщеннях закладів ресторанного господарства; 6) у приміщеннях об`єктів культурного призначення; 7) у приміщеннях органів державної влади, інших державних установ, органів місцевого самоврядування; 8) у приміщеннях підприємств, установ та організацій усіх форм власності; 9) у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян; 10) у приміщеннях гуртожитків; 11) на дитячих майданчиках; 12) у місцях загального користування житлових будинків; 13) у підземних переходах; 14) у транспорті загального користування, що використовується для перевезення пасажирів, у тому числі в таксі; 15) на вокзалах та станціях; 16) на зупинках громадського транспорту.

Забороняється куріння, вживання, використання тютюнових виробів, електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, кальянів в аеропортах, крім спеціально відведених для цього місць.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що ОСОБА_1 інкриміновано куріння табаку у громадському місці. Проте жодного доказу таких дій суду надано не було. Так, відповідно до змісту наданого суду відеозапису, працівник поліції, складаючи оскаржувану постанову, запитав у позивача чи курить вона табак, на що остання відповіла ствердно.

Проте, вказане вище не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП, оскільки була відсутня сама подія вчиненого адміністративного правопорушення.

Положеннями ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, а також не наданого жодного доказу у підтвердження вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 та ч. 1 ст. 178 КУпАП та закриття провадження у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, без зміни заходу стягнення, який накладений в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 443,74 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити частково.

Постанову поліцейського Відділу поліцейської діяльності № 2 (с-ще Чорнобай) Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого сержанта Пухи Віктора Івановича серія ЕГА № 2049130 від 14 червня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1

ст. 175-1, ч. 1 ст. 178 КУпАП скасувати, а провадження в цій частині закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 175-1, ч. 1 ст. 178КУпАП.

Постанову поліцейського Відділу поліцейської діяльності № 2 (с-ще Чорнобай) Золотоніського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області старшого сержанта Пухи Віктора Івановича серія ЕГА № 2049130 від 14 червня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 гривень залишити без змін, виключивши при цьому посилання на ч. 2 ст. 36 КУпАП.

У задоволенні позовних вимог у іншій частині відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 443,74 (чотириста сорок три гривні 74 копійки) гривень.

Повні найменування сторін:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головне управління Національної поліції в Черкаській області, адреса:

вул. Смілянська, 57, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 40108667.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В. В. Левченко