Рішення № 139080399, 19.08.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/2782/26

Провадження № 2/539/2107/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Кривченка В. І.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Забари Ю. А.,

розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у місті Лубнах Полтавської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та доводи інших учасників справи

У червні 2026 року ОСОБА_1 через адвоката Кривченка В. І. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 листопада 2025 року о 16.10 год на майдані Володимирському, 20 у місті Лубнах Полтавської області ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Bora, державний номерний знак НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому рухалася пішохід ОСОБА_1 , не врахував дорожньої обстановки, не зменшив швидкість, щоб у разі потреби зупинитися, у результаті чого здійснив наїзд на вказаного пішохода, чим порушив вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).

Позивач вказувала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй заподіяно численні ушкодження здоров`я, а саме: забійну рану підборіддя, забій м`яких тканин голови, забій правої тім`яної області, забій кистей рук, садно 1 пальця правої кисті, садно лівого колінного суглоба, у зв`язку з чим вона вимушена була проходити тривале лікування та реабілітацію.

Позивач посилалася на те, що постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 лютого 2026 року у справі № 539/6020/25, яка набрала законної сили 17 лютого 2026 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). З огляду на приписи частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) вина відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні тілесних ушкоджень позивачу є доведеною і повторному доказуванню не підлягає.

Позивач зазначала, що на час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Bora була забезпечена полісом обов`язкового страхування від 10 січня 2025 року № 226414515 у Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта»). Позивач звернулася до вказаної страхової компанії, яка визнала вину відповідача та страховий випадок і 30 березня 2026 року здійснила виплату страхового відшкодування, відшкодувавши позивачу витрати на лікування у розмірі 8 554,92 грн та лімітовану законом суму моральної шкоди у розмірі 10 відсотків страхової виплати - 855 грн, а всього - 9 409,92 грн.

Позивач наголошувала, що встановлена та виплачена страхова виплата не може вважатися повним та справедливим відшкодуванням моральних страждань, яких вона зазнала і продовжує зазнавати у зв`язку з отриманим ушкодженням здоров`я, а обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди в повному обсязі згідно зі статтями 23, 1167, 1168, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) покладається саме на відповідача як на винуватця дорожньо-транспортної пригоди та володільця джерела підвищеної небезпеки.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди у сумі 50 000 грн, позивач посилалася на глибину фізичних і душевних страждань, зокрема на сильний фізичний біль, який вона відчувала безпосередньо в момент наїзду та протягом тривалого періоду лікування й загоєння ран і саден; на те, що травма голови у вигляді забою тім`яної області та м`яких тканин викликала тривалий головний біль, запаморочення та психологічний дискомфорт; що забійна рана на обличчі (підборідді) спричинила додаткові душевні страждання через хвилювання за свій зовнішній вигляд та можливе утворення шрамів; що через забої та садна обох кистей рук і лівого колінного суглоба вона була позбавлена можливості нормально пересуватися та самостійно виконувати базові побутові дії, порушено її звичний життєвий ритм і потребувалася стороння допомога.

Позивач також посилалася на погіршення стану здоров`я та порушення життєвих зв`язків, зниження якості життя, різку зміну життєвого планування та негативний вплив на сприйняття вже запланованих подій (організація новорічних свят у колі сім`ї); на нераціональне витрачання життєвого часу на лікування, реабілітацію та проведення правових заходів, у тому числі поїздки до міста Полтави для проведення медичних обстежень за власні кошти; на наявні до цього часу ознаки безсоння, швидку втому, нестійкість при ходьбі, запаморочення, часті головні болі, погіршення пам`яті, пригнічений настрій; на пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди верхнього одягу - куртки та джинсів. Окремо позивач зауважувала на довготривалий час судового розгляду, протягом якого відповідач не здійснив відшкодування будь-якого розміру моральної шкоди та не поцікавився її станом, а також на те, що участь у судовому розгляді адміністративної справи викликала в неї негативні переживання, а до цього часу вона боїться переходити проїзну частину по позначеному пішохідному переходу.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 50 000 грн, а також судові витрати відповідно до розміру задоволених позовних вимог. Сторона позивача оцінила витрати на професійну правчниу допомогу у розмірі 10 000 грн.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Кривченко В. І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що внаслідок наїзду, вчиненого 21 листопада 2025 року у місті Лубни на майдані Володимирському, позивачу ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження та завдано моральної шкоди, а вина відповідача ОСОБА_2 у порушенні пункту 18.1 Правил дорожнього руху і у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили. Зазначив, що матеріальну шкоду позивачу відшкодовано страховою компанією за полісом винуватця дорожньо-транспортної пригоди, претензій до страхової компанії з цього приводу сторона позивача не має, а тому предметом позову є виключно відшкодування моральної шкоди, обов`язок з відшкодування якої відповідно до частини четвертої статті 23 ЦК України покладається на винуватця пригоди незалежно від відшкодування майнової шкоди. Наголосив, що заявлений розмір моральної шкоди та судових витрат є обґрунтованим, до експертів для визначення розміру моральної шкоди сторона позивача не зверталася. Просив стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 грн та судові витрати, а щодо витрат відповідача на професійну правничу допомогу - зменшити їх розмір і здійснити розподіл пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 , надаючи пояснення у судовому засіданні, підтримала пояснення свого представника та вказувала, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди зазнала травм і змушена була тривалий час лікуватися. Пояснювала, що після пригоди її було доправлено бригадою екстреної (швидкої) медичної допомоги до приймального відділення, де хірург наклав шви на підборіддя, після чого вона проходила перев`язки, а на її обличчі після травми утворився рубець; її оглянув невролог і призначив заспокійливі засоби, проте її тривалий час турбував сильний головний біль. Зазначала, що згодом у неї виникли болі в ділянці серця, з приводу чого вона зверталася до кардіолога, який інфаркт не підтвердив, призначив лікування та направив її на консультацію до невролога у зв`язку з нервовим виснаженням; протягом близько дев`яти місяців вона приймає заспокійливі засоби, у неї зберігається оніміння частини обличчя та ока. Пояснювала, що дорожньо-транспортна пригода зруйнувала її життєві плани, зокрема заплановане святкування дня народження старшого сина, а через ушкодження пальців рук вона не змогла приготувати страви до новорічних і різдвяних свят, попри те, що заздалегідь закупила продукти; реабілітація тривала до кінця березня. Позивач також вказувала, що напередодні дорожньо-транспортної пригоди закупила продукти для виготовлення та продажу кондитерських виробів, проте внаслідок отриманих травм не змогла виготовити та реалізувати ці вироби. Зазначала, що лікувалася у місті Лубнах Полтавської області та у місті Полтаві, у зв`язку з чим витратила кошти на проїзд, а на лікування додатково витратила кошти, докази чого були подані до страхової компанії; водночас вона витратила ще близько 20 000 грн на лікування, проте докази понесення таких витрат у неї відсутні. Позивач також вказувала, що після дорожньо-транспортної пригоди в неї почалися головні болі, а за результатами обстеження виявлено зміни у хребті. Пояснювала, що між нею та відповідачем велися перемовини щодо відшкодування моральної шкоди, у ході яких відповідач погодився відшкодувати 40 000 грн, проте фактично заявлену суму так і не відшкодував.

ОСОБА_2 та його представник - адвокат Забара Ю. А. у судовому засіданні позов визнали частково. Зазначали, що, на їхнє переконання, з урахуванням засад розумності і справедливості відшкодуванню підлягає моральна шкода у розмірі 2 000 грн, а з огляду на вже виплачену страховою компанією у складі страхового відшкодування суму моральної шкоди в розмірі 855 грн відповідач визнав позов у частині стягнення моральної шкоди на суму 1 145 грн (як різницю між сумою 2 000 грн, яку сторона відповідача вважає розумним і справедливим розміром моральної шкоди, та вже сплаченою страховиком сумою 855 грн). Щодо судових витрат представник відповідача, посилаючись на засади співмірності і справедливості та на те, що відповідач також поніс витрати на професійну правничу допомогу, просив зменшити суму судових витрат позивача та здійснити їх розподіл пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та порушення ним Правил дорожнього руху, а також причинно-наслідковий зв`язок між указаною пригодою, заподіяними позивачу тілесними ушкодженнями та моральною шкодою, водночас із визначеним позивачем розміром такої шкоди не погоджувався і суму позову визнавав частково. Пояснював, що після наїзду він зупинився, увімкнув аварійну сигналізацію та надав допомогу потерпілій, на місце пригоди прибули працівники поліції, яким він повідомив обставини події, а потерпілу госпіталізувала бригада швидкої медичної допомоги. Зазначав, що на вказаній ділянці дороги у темну пору доби пішоходів погано видно з-поза інших транспортних засобів. Пояснював, що після дорожньо-транспортної пригоди намагався відшкодувати завдані збитки та неодноразово вів з цього приводу переговори з позивачем та її чоловіком: спершу сторона позивача просила відшкодувати 100 000 грн, згодом - 80 000 грн, 50 000 грн, а в кінцевому підсумку - 40 000 грн. Зазначав, що з огляду на розмір своєї заробітної плати запропонованих сум він сплатити не міг, у зв`язку з чим звернувся за правничою допомогою до адвоката, за порадою якого повідомив про подію страхову компанію; погоджувався сплатити відшкодування частинами і пропонував сплатити 20 000 грн, однак така сума виявилася недостатньою для сторони позивача, унаслідок чого сторони не дійшли згоди щодо розміру відшкодування у позасудовому порядку, а згодом він отримав поштою позовну заяву.

Водночас відповідач через представника вказував, що його витрати на професійну правничу допомогу становлять 5 000 грн. Щодо судових витрат представник відповідача просив зменшити суму витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000 грн, а надалі з цієї суми вирішити питання про стягнення таких витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Третя особа - ПАТ «НАСК «Оранта», належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання свого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила. Разом з тим на виконання вимог суду третьою особою надано документи страхової справи № 25-29-43271, з яких вбачається, що страховиком визнано вину відповідача, страховий випадок та здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 9 409,92 грн, у тому числі витрати на лікування у розмірі 8 554,92 грн та моральну шкоду у розмірі 855 грн (10 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю).

Рух справи

12 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2026 року справу № 539/2782/26 передано судді Пилипчуку М. М.

На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

У відповіді, яка надійшла до суду з Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, вказано, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження з викликом сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПАТ «НАСК «Оранта»; витребувано у ПАТ «НАСК «Оранта» належним чином засвідчені копії всіх документів, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 10 січня 2025 року № 226414515; зобов`язано сторони надіслати залученій третій особі копії відповідних процесуальних документів; призначено підготовче судове засідання на 28 липня 2026 року; визначено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - для подання відповіді на відзив, відповідачу - для подання заперечення, а третій особі - для подання письмових пояснень.

Представник відповідача 09 липня 2026 року звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

Представник позивача 14 липня 2026 року подав до суду докази направлення залученій третій особі копії позовної заяви з додатками.

24 липня 2026 року та 27 липня 2026 року до суду від ПАТ «НАСК «Оранта» надійшли витребувані докази.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 липня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 серпня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 19 серпня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 21 листопада 2025 року о 16.10 год на майдані Володимирському, 20 у місті Лубнах Полтавської області водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volkswagen Bora, державний номерний знак НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому рухалася пішохід ОСОБА_1 , не врахував дорожньої обстановки, не зменшив швидкість, щоб у разі потреби зупинитися, у результаті чого здійснив наїзд на вказаного пішохода, чим порушив вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 лютого 2026 року у справі № 539/6020/25, яка набрала законної сили 17 лютого 2026 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу. Зазначеною постановою встановлено, що ОСОБА_2 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому рухався пішохід, не врахував дорожньої обстановки, не зменшив швидкість, щоб у разі потреби зупинитися, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , чим порушив вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху; свою вину у вчиненні правопорушення ОСОБА_2 визнав повністю.

Власником та водієм транспортного засобу Volkswagen Bora, державний номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження, що підтверджується сукупністю досліджених судом медичних документів, а саме: медичною довідкою № 4167 від 21 листопада 2025 року, якою лікарем приймального відділення лікарні міста Лубен встановлено діагноз: забійна рана підборіддя, забій м`яких тканин голови, забій правої тім`яної області, забій кистей рук, садно 1 пальця правої кисті, садно лівого колінного суглоба, з рекомендацією явки до хірурга; консультативним висновком спеціаліста-хірурга від 26 листопада 2025 року, яким встановлено діагноз: забійна рана підборіддя, забій м`яких тканин голови, правої тім`яної області, та зазначено про перебування на лікуванні з 24 до 26 листопада 2025 року; консультативним висновком спеціаліста-невропатолога від 17 грудня 2025 року з діагнозом: післятравматичний головний біль, астено-невротичний синдром; результатами магнітно-резонансної томографії головного мозку та магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта від 20 грудня 2025 року, проведених у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медіон» у місті Полтаві; консультативним висновком спеціаліста-невропатолога від 11 лютого 2026 року; медичною карткою амбулаторного (стаціонарного) хворого від 12 лютого 2026 року; випискою із медичної картки амбулаторного хворого № 65 від 20 березня 2026 року, якою встановлено перебування позивача на амбулаторному лікуванні в реабілітаційному відділенні в період з 02 до 20 березня 2026 року; медичною довідкою від 04 червня 2026 року з діагнозом: післятравматичний головний біль, астено-невротичний синдром.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до страховика відповідача - ПАТ «НАСК «Оранта», яке визнало вину відповідача та страховий випадок і 30 березня 2026 року здійснило виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 9 409,92 грн, з яких 8 554,92 грн - витрати, пов`язані з лікуванням потерпілої, та 855 грн - моральна шкода у розмірі 10 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Зазначені обставини підтверджуються страховим актом № ОЦВЗ-25-29-43271/1, розрахунком страхового відшкодування, висновком лікаря-експерта про розмір збитку від 18 березня 2026 року, платіжною інструкцією від 30 березня 2026 року № 20989 та листами ПАТ «НАСК «Оранта» від 01 травня 2026 року № 09-01-04/8294 і від 25 травня 2026 року № 09-01-04/9629.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який у позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При розгляді справи суд з`ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв`язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.

Встановлено, що з вини ОСОБА_2 21 листопада 2025 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. Вина ОСОБА_2 у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05 лютого 2026 року у справі № 539/6020/25, яка набрала законної сили. ОСОБА_2 є володільцем джерела підвищеної небезпеки. За таких обставин наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка відповідача, завдана позивачу шкода, причинний зв`язок між ними та вина відповідача, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування завданої позивачу моральної шкоди.

Суд враховує, що страховиком відповідача - ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача вже виплачено моральну шкоду в розмірі 855 грн (10 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю), передбачену Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Водночас виплата страховиком лімітованої законом суми моральної шкоди не позбавляє позивача права вимагати від безпосереднього завдавача шкоди - володільця джерела підвищеної небезпеки повного відшкодування моральної шкоди в частині, що перевищує здійснену страхову виплату.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19).

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач зазнала численних тілесних ушкоджень (забійної рани підборіддя, забою м`яких тканин голови, забою правої тім`яної області, забою кистей рук, саден), які супроводжувалися фізичним болем безпосередньо в момент наїзду та протягом періоду лікування й загоєння. Позивач тривалий час - з листопада 2025 року та впродовж наступних місяців - проходила лікування та реабілітацію, зверталася до хірурга та невропатолога, проходила магнітно-резонансну томографію та амбулаторне лікування в реабілітаційному відділенні, у неї встановлено післятравматичний головний біль та астено-невротичний синдром.

Суд бере до уваги, що забійна рана підборіддя (на обличчі) з подальшим утворенням рубців завдала позивачу додаткових душевних страждань, пов`язаних із хвилюванням за свій зовнішній вигляд, оскільки рубці на видимій ділянці тіла (обличчі) об`єктивно посилюють моральні страждання потерпілої.

Суд також враховує тривалість лікування та реабілітації позивача, порушення її звичного укладу життя, зокрема тимчасову неможливість повноцінно виконувати побутові дії, необхідність сторонньої допомоги, а також наявні в позивача негативні наслідки у вигляді головних болів, запаморочень, порушення сну, швидкої втоми та пригніченого настрою. Судом враховано й ту обставину, що відповідач, будучи винним у дорожньо-транспортній пригоді, поза виплатою, здійсненою страховиком, самостійно жодного відшкодування моральної шкоди позивачу не здійснив, попри тривалі перемовини між сторонами.

Пояснення позивача про додаткові витрати на лікування у розмірі близько 20 000 грн, витрати на проїзд, а також про неможливість виготовлення та реалізації кондитерських виробів суд не бере до уваги для збільшення розміру відшкодування, оскільки належних і допустимих доказів понесення таких витрат чи неотримання доходу позивачем не надано, а предметом цього спору є виключно моральна, а не майнова шкода. Так само суд критично оцінює посилання позивача на пошкодження хребта як на наслідок дорожньо-транспортної пригоди: за даними магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта від 20 грудня 2025 року у позивача виявлено ознаки дегенеративно-дистрофічних змін (протрузії, гіперкіфоз, вузли Шморля, деформуючий спондильоз, спондилоартроз), які мають дегенеративний, а не травматичний генез, а тому причинного зв`язку між дорожньо-транспортною пригодою та зазначеними змінами хребта не встановлено. Разом з тим суд враховує підтверджений медичними документами післятравматичний головний біль та астено-невротичний синдром як наслідки травми голови.

Оцінюючи доводи сторони відповідача про те, що розумним і справедливим розміром моральної шкоди є 2 000 грн, суд відхиляє їх як такі, що не відповідають характеру та обсягу заподіяних позивачу фізичних і душевних страждань, тривалості лікування та наявності стійких наслідків травми. Водночас суд враховує, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди у 50 000 грн є завищеним і таким, що не відповідає засадам розумності, справедливості та співмірності, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала ушкодження, що не потягли за собою стійкої втрати працездатності, встановлення інвалідності чи інших незворотних наслідків, а лікування мало переважно амбулаторний характер.

З огляду на характер і тривалість фізичних та душевних страждань позивача, тривалість лікування та реабілітації, порушення звичного укладу її життя, ступінь вини відповідача та його поведінку після дорожньо-транспортної пригоди, а також вже виплачену страховиком суму моральної шкоди в розмірі 855 грн, з дотриманням засад розумності, виваженості і справедливості суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. Саме така сума є достатньою та справедливою сатисфакцією за перенесені позивачем страждання, не призводить до її безпідставного збагачення та є співмірною наслідкам ушкодження здоров`я.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду (частина перша статті 259 ЦПК України).

Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи, суд вважає, що доводи позовної заяви є частково обґрунтованими, тому заявлені у справі вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню на суму 25 000 грн, а у задоволенні решти позовних вимог (на суму 25 000 грн) необхідно відмовити.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Щодо судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Оскільки позов задоволено на суму 25 000 грн із заявлених 50 000 грн, розмір задоволених позовних вимог становить 50 відсотків, а розмір відхилених - 50 відсотків.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 137 та частиною шостою статті 141 ЦПК України у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд за клопотанням іншої сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний підхід застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Наведене узгоджується з висновками, викладеними в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить, що визначений стороною та її адвокатом розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18). Водночас за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, обмеживши їх розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи; при цьому суд має враховувати, що розмір відшкодування таких витрат не повинен бути непропорційним до предмета спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).

На підтвердження розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правової допомоги № 12/02/2026 від 12 лютого 2026 року, розрахунок суми гонорару та акт приймання-передачі наданих правових послуг від 11 червня 2026 року, а також квитанцію про оплату, згідно з якими вартість наданих адвокатом Кривченком В. І. послуг становить 10 000 грн.

Розглянувши клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 5 000 грн, суд, з урахуванням незначної складності справи, обсягу фактично наданих адвокатом послуг, характеру спору та часу, який об`єктивно був необхідний для підготовки процесуальних документів у справі, дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у 10 000 грн не є повністю співмірним зі складністю справи та обсягом виконаної роботи, а тому, з огляду на наведені вище критерії реальності та розумності таких витрат, підлягає зменшенню до 8 000 грн, яка є розумною та обґрунтованою.

Здійснюючи розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50 відсотків), суд визначає, що на відповідача припадає частина цих витрат у розмірі 4 000 грн (8 000 грн ? 50 %).

На підтвердження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу стороною відповідача надано договір № 35/26 про надання правничої допомоги від 09 липня 2026 року, рахунок-фактуру № 35/26 від 09 липня 2026 року та квитанцію до платіжної інструкції від 29 липня 2026 року, згідно з якими вартість наданих адвокатом Забарою Ю. А. послуг становить 5 000 грн.

Розглянувши клопотання представника позивача про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, суд, з урахуванням незначної складності справи та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат до 4 000 грн.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено на 50 відсотків (на суму 25 000 грн), витрати відповідача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно тій частині позовних вимог, у задоволенні якої відмовлено, унаслідок чого на позивача припадає частина цих витрат у розмірі 2 000 грн (4 000 грн ? 50 %).

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на відповідача покладено витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, а на позивача - витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн, суд вважає за необхідне застосувати наведену норму та стягнути з відповідача на користь позивача різницю між зазначеними сумами, що становить 2 000 грн (4 000 грн - 2 000 грн). У решті сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки суд задовольняє позов частково, а позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 82, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між розподіленими між сторонами витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Здолбунівська, 7-Д; ЄДРПОУ - 00034186).

Суддя М. М. Пилипчук