Рішення № 139080330, 03.08.2026, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/586/26

Провадження № 2/536/1048/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Коваль В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 76583694 від року у сумі 16 500, 63 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 3 250, 00, суми заборгованості за відсотками в розмірі 13 250, 63 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3028, 00 грн.

В обґрунтування позову вказували, що 23 липня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , було укладено договір позики № 76583694, за умовами якого відповідачка отримала в кредит грошові кошти в сумі 10 000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти, а відповідачка свого обов`язку щодо повернення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконала, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість.

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до вимог якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги за кредитними договорами до вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і за договором, укладеним з ОСОБА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальником зобов`язань за договором, станом на день відступлення права вимоги, утворилася заборгованість у розмірі 16 500, 63 грн., яка складається із: 3250,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 13 250, 63 грн. - заборгованість за процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача на їх користь.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі № 536/586/26 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином, завчасно подав до суду клопотання, де просить позовні вимоги задовольнити та розглянути справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явилась, направивши на адресу суду заяву, де позовні вимоги визнала частково, а саме в частині тіла кредиту та відсотків у межах строку кредитування, просить суд справу розглянути без її участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

24 липня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_2 в електронному вигляді було укладено договір позики № 76583694, який підписано електронним підписом позичальника та за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 10 000,00 грн., строком кредитування 30 днів. Термін (дата) повернення кредиту і сплати процентів 23.08.2023 року.

Відповідно до пункту 2 договору фіксована процентна ставка складає 2,50 % щоденно, знижена процентна ставка 0, 75 % щоденно.

Згідно з Додатком № 1 до Договору визначено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту та реальної процентної ставки для споживача.

Отже, судом встановлено, що відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» від 16.10.2025 року вказана компанія підтвердила, що нею надаються платіжні послуги з переказу грошових коштів без відкриття рахунку та підтвердила прийняття до виконання платіжної інструкції ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в сумі 10 000 грн. від 24.07.2023 року отримувачу ОСОБА_3 .

Згідно листа Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», останнім підтверджено зарахування грошових коштів в сумі 10 000 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 .

Факт отримання в позику грошових коштів в сумі 10 000 грн. не заперечується і відповідачкою ОСОБА_1

14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 14/06/21, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників.

Строк дії вказаного вище договору факторингу продовжувався додатковими угодами № 7 від 13 червня 2022 року та № 22 від 11 квітня 2024 року.

Відповідно до платіжної інструкції № 21156 від 15.04.2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» грошові кошти в сумі 7 267 877, 97 грн. як плату за відступлення прав вимоги згідно додаткової угоди № 22 від 11 квітня 2024 року до Договору факторингу від 14.06.2021 року.

11 квітня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняв від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Реєстр боржників № 22 від 11 квітня 2024, про що підписано відповідний акт.

Договір позики № 76583694, укладений 24 липня 2023 року з ОСОБА_1 вказаний у Реєстрі боржників за порядковим № 3114.

Так, згідно наявного у справі витягу реєстру боржників за ОСОБА_1 рахується заборгованість за договором позики у розмірі 16500, 63 грн., яка складається з: 3250, 00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 13250, 63 грн. заборгованості за процентами.

Отже, до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» відповідно до укладеного договору факторингу від 14 червня 2021 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 16 500, 63 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським Кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису, накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір споживчого кредиту з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим кредитором позичальнику у електронному смс-повідомленні, що свідчить про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом форми правочину.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними за та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Судом встановлено, що позичальник надав кредитні кошти відповідачу, якими останній користувався, однак борг повністю не погасив, що вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення, надані ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Отже, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання договором про споживчий кредит, у передбачений в договорі строк кошти (суму позики) повністю не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за договором.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 3250, 00 грн.

Як вбачається із розрахунку первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів, останнім були нараховані проценти за користування позикою за період з 24 липня 2023 року по 19 лютого 2024 року включно.

Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 2.3 договору передбачено, що проценти за користування позикою нараховуються за зниженою процентною ставкою в розмірі 0, 75 % в день відповідно до умов програми лояльності.

При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що позика надається строком на 30 днів з 24.07.2023 року (строк кредитування). Дата повернення позики 23.08.2023 року.

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору.

Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, відповідно до узгодженої сторонами процентної щоденної ставки за користування позикою, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, сума процентів за користування кредитом, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2250, 00 (10 000/100 %*0, 75*30).

Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд виходить із наступного.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд вважає, що оскільки договором позики термін повернення позики визначено 23.08.2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам після 23.08.2021 року відсутні.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню підлягає положення статті 625 цього Кодексу, що є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Наведене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, яка у справі № 910/4518/16 від 05.04.2023 дійшла висновку, що сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Відтак, для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що правових підстав для нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування у кредитодавця не було, а вимога позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими після 23 серпня 2021 року задоволенню не підлягає.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, а саме на 33, 3 %, то з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 76583694 від 24 липня 2023 року в сумі 5500, 00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3250, 00 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 2250, 00 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 1008, 32 грн., сплачений при подачі позову.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач ? Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30.

Відповідач ? ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , адреса місця проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська