Рішення № 139080198, 18.08.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/1311/26

Провадження № 2-а/526/13/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 серпня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Киричка С.А.

за участю секретаря - Широколави О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача адвоката Михайловин Дмитра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про оскарження постанови про адміністративне правопорушення, -

встановив:

04 травня 2026 року представник позивача адвокат Михайловин Д.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , на підставі ордеру, звернувся до суду з вищеназваною позовною заявою, у якій, посилаючись на протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, просив суд визнати протиправними дії відповідача по притягненню позивача до адміністративної відповідальності, визнати постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА №7061809 від 21 квітня 2026 року протиправною та скасувати її, справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.04.2026 позивач керував зернозбиральним комбайном марки CASE IH AXIAL-FLOW 2799 реєстраційний номер НОМЕР_1 та був зупинений поліцейським відділення поліції №1 (м. Гадяч, Миргородського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області). На вимогу інспектора поліції ним було надано посвідчення водія машиніста-тракториста ЕВ003120 з категорією «А1», та свідоцтво про реєстрацію машини, однак на думку працівника поліції, позивач керував зернозбиральним комбайном не маючи права керувати даним транспортним засобом, чим порушив п. 2.1 ПДР, а також допустив перевищення ширини транспортного засобу, чим допустив порушення п. 22.5 ПДР, що є адіміністативними правопорушенями передбаченими ч. 1 ст. 132-1, ч. 2 ст. 126 КУпАП. За наслідками розгляду справи на місці вказані правопорушення сержантом поліції Іванютою С.М. було об`єднано у відповідності до ст. 36 КУпАП, винесено постанову серії ЕНА №7061809 від 21.04.2026 року, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. Таку постанову позивач вважає протиправною, оскільки уповноваженою особою не було враховано посвідчення водія НОМЕР_2 , де вказана категорія «С», наявність якої на період воєнного стану дозволяє керування машинами категорій «А1, А2, В1, В2, В3» без отримання посвідчення тракториста-машиніста відповідної категорії.

Вважає, що сержант поліції Іванюта С.М. не належним чином розглянув матеріали даного адміністративно провадження, оскільки не обізнаний з нормами постанов: № 948 Кабінету Міністрів України від 06.08.2025 року та № 446 Кабінету Міністрів України від 06.04.2026 року якими вніс зміни до постанови №217, а саме: доповнивши постановляючу частину абзацом такого змісту: «Установити, що у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, а також протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування особи, які мають національні посвідчення водія України на право керування транспортними засобами категорій C1, C, Di D (однієї або декількох), мають прав керувати, крім права виїзду на вулично-дорожню мережу, машинами категорій A1, А2, B1, В2 ВЗ без отримання посвідчення тракториста-машиніста."

Таким чином, ОСОБА_1 маючи посвідчення водія НОМЕР_3 від 19.01.2023 з дозволеними категоріями В,С,СЕ, на період воєнного стану може керувати машинами з категоріями А1,А2, В1, В2, В3 без отримання посвідчення машиніста тракториста. З приводу притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП зазначає, що перевірити на підставі яких даних представник поліції зробив висновок про перевищення ширини транспортного засобу неможливо, суть правопорушення передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП в оскаржуваній постанові не конкретизована. Разом з тим, відповідно до ст. 132-1 КУпАП дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів, однак саме таке правопорушення інкримінуються ОСОБА_1 , відтак вважає, що сержантом поліції Іванютою С.М. невірно кваліфіковано дії, що виключає наявність складу вказаного адміністративного правопорушення в діях позивача.

Зважаючи на викладене вище просить задовольнити позовну заяву та стягнути на його користь понесені судові витрати.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 07.05.2026 року відкрите провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, останньому був наданий строк для подання заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи порядку спрощеного позовного провадження, а також строк для подання відзиву на позов.

Позивач ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав.

Відповідач Головне управління національної поліції в Полтавській області копію ухвали про відкриття провадження у справі отримав 08.05.2026 року.

18.05.2026 до суду через систему «Електронний суд» представник відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області, надав суду відзив на позов, відповідно до якого Головне управління Національної поліції у Полтавській області заперечує у повному обсязі проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Вказує, що 21.04.2026 приблизно о 10:56 год. на автодорозі 01702016 поблизу с. Сергіївка Миргородського району водій ОСОБА_1 керував ТЗ комбайном зернозбиральним CASE 2799 д.н.з. НОМЕР_1 при цьому ширина транспортного засобу перевищує нормативні параметри зазначених п. 22.5 ПДР України, ч.1 ст. 132-1 КУпАП, а також не мав права керування даним типом транспортного засобу, чим порушив п. 2.1. ПДР України ч. 2 ст. 126 КУпАП. На прохання інспектора поліції надати посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію даного ТЗ позивачем надано посвідчення тракториста-машиніста та свідоцтво про реєстрацію машини, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 відсутня відповідна категорія для права керування таким комбайном зернозбиральним CASE 2799. Відтак, відповідно до положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затвердженого постановою КМУ №217, право на керування зернозбиральними комбайнами надає виключно категорія «В1». Проте у наданому позивачем посвідченні серії НОМЕР_4 вказана категорія відсутня, ніяких інших документів у паперовому чи у електронному вигляді водій ОСОБА_1 не надав, як і не повідомив про наявне у нього водійське посвідчення з категорією «С». Відповідач наголошує, що інспектор поліції не наділений процесуальним обов`язком розшукувати приховувані водієм документи або самостійно перевіряти наявність у особи інших категорій в усіх державних реєстрах, отже об`єктивна можливість врахувати посвідчення водія серії НОМЕР_2 у поліцейського була відсутня з вини самого позивача. Разом з тим наголошує, що дійсно преамбула Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста (в редакції Постанов КМУ №948 та №446) дозволяє особам із посвідченням водія категорії «С» у період воєнного стану керувати машинами категорії «В1», проте містить пряме та імперативне застереження, а саме крім права виїзду на вулично-дорожню мережу, де ОСОБА_1 і був зупинений працівниками поліції.

Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки факт правопорушення є повністю доведеним, а дії інспектора правомірними. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

25 травня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» представником позивача до суду подано відповідь на відзив, у якій на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Як встановив суд, постановою в справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7061809 від 21.04.2026 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.126, ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Як вбачається із змісту цієї постанови, підставою накладення адміністративного стягнення було те, що 21.04.2026 о 10:56 год. на дорозі О1702016 поблизу села Сергіївка Миргородського району, позивач ОСОБА_1 керував транспортним засобом комбайном зернозбиральним CASE IH AXIAL-FLOW 2799, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому ширина транспортного засобу перевищує нормативні параметри зазначених п. 22.5 ПДР України, а також не мав права керувати даним типом транспортних засобів, чим порушив п.2.1.а ПДР України, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126, ч.1 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Відтак, оскільки в діях ОСОБА_1 вбачався склад одразу двох правопорушень, а саме порушення п. 22.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та стягнення в розмірі 510 грн., а також порушення п. 2.1а ПДР України та що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП та стягнення в розмірі 3400 грн., то у відповідності до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП стягнення було накладене за більш суворе правопорушення, а саме за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.

Так, частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно достатті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху - частини перша, друга і четверта статті 126, частина перша статті 132-1 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Нормами ст.280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7061809 від 21.04.2026 року о 10 год. 56 хв., с. Сергіївка, дорога 01702016, водій ОСОБА_1 , керував тз комбайн зернозбиральним CASE д.н.з. НОМЕР_1 , не мав права керувати даним типом транспортних засобів чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_5 , власником комбайна зернозбирального CASE IH AXIAL-FLOW 2799 реєстраційний номер НОМЕР_1 є Фермергерське господарство «ЖИТО-3» (а.с.12).

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Постановою Кабінету Міністрів України № 948 від 06.08.2025 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 217 Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста (ЗП України, 1994 р., № 7, ст. 187), доповнивши постановляючу частину абзацом, згідно якого установлено, що у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, а також протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування особи, які мають національне посвідчення водія України на право керування транспортними засобами категорій С1, С, D1, D (однієї або декількох), з дати видачі якого минуло не менше трьох років, мають право керувати, крім права виїзду на вулично-дорожню мережу, машинами категорій А1, А2, В1, В2, В3 без отримання посвідчення тракториста-машиніста.

Постановою Кабінету Міністрів України №446 від 06.04.2026 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 1994 р. № 217 Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста виключивши слова ,з дати видачі якого минуло не менше трьох років.

Згідно з посвідченням водія серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами категорій В, С, СЕ.

Таким чином, судом встановлено, що позивач маючи чинне посвідчення водія категорії «С» та керуючи зернозбиральним комбайном CASE як машиною категорії «B1», він мав право на керування таким транспортним засобом без отримання посвідчення тракториста-машиніста. Відтак відсутність у позивача посвідчення тракториста-машиніста сама по собі не може свідчити про відсутність у нього права керування відповідною машиною.

Разом з тим, за змістом вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2025 р. № 948 «Про затвердження Положення про порядок

видачі посвідчень тракториста-машиніста» (із змінами) містить обмеження щодо її застосування, а саме крім права виїзду на вулично-дорожню мережу.

Як вбачається з повідомлення Державного підприємства «агентство місцевих доріг Полтавської області» від 21.05.2026 вих №01-17/902, автомобільна дорога з індексом О1702016 Межа обл. Розбишівка - /Т-17-05/ (протяжністю 9 км), яка також проходить поблизу с. Сергіївка, Миргородського району, Полтавської області не є частиною вулично дорожньої мережі населеного пункту, а належить до категорії доріг загального користування місцевого значення та обліковується на балансі Агенства. (а.с. 45)

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 мав право керувати зазначеним вище транспортним засобом, в зв`язку з чим в його діях відсутнє порушення Правил дорожнього руху та, відповідно, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпП.

Зокрема, як вбачається із змісту спірної постанови, підставою накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП, було те, що 21.04.2026 о 10:56 год. на дорозі О1702016 поблизу села Сергіївка Миргородського району, ОСОБА_1 керував транспортним засобом комбайном зернозбиральним CASE IH AXIAL-FLOW 2799, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при цьому ширина транспортного засобу перевищує нормативні параметри зазначених п. 22.5 ПДР України,

Приписами ст.132-1 КУпАП визначено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.22.5 ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, викладені в Правилах проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі по тексту - Правила № 30).

У відповідності до п.2 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п.4 Правил № 30).

За визначенням пп.4 п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 (далі по тексту - Порядок здійснення габаритно-вагового контролю) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п.3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 6 Порядку № 879).

Згідно з п.20 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно п. 2.4-2 ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Пунктом 25 Порядку № 879 передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів складають акт за формою, встановленою Мінінфраструктури, з оперативним повідомленням відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху.

Відповідачем у оскаржуваній постанові та у відзиві на позов не зазначено, яка ширина транспортного засобу, яким керував позивач, лише зазначено, що ширина транспортного засобу перевищує нормативні параметри зазначені п. 22.5 ПДР України.

Наявне в матеріалах справи свідоцтво про реєстрацію машини містить найменування, реєстраційний номер, марку, заводський номер, маса машини, потужність двигуна, тоді як ширина чи висота, та висота транспортного засобу у свідоцтві не зазначені, разом з тим, належність транспортного засобу до великогабаритного визначається саме за результатами габаритно-вагового контролю.

Відповідно до вищезазначених правих норм, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Однак, матеріали справи не містять жоден із викладених вище документів, більше того, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у оскаржуваній позивачем постанові та не підтверджується жодними іншими доказами.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.01.2019 р. у справі № 539/655/17.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого відповідачем рішення, останнім до суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, відповідачем суду не надано доказів, які б достовірно підтверджували факт перевищення нормативних параметрів транспортним засобом під керуванням позивача, установлених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд вважає, що порушення позивачем п.22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 132-1 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами.

З наведених обставин, суд не може вважати оскаржувану постанову законною.

З огляду на викладене, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскаржена постанова серії ЕНА №7061809 від 21 квітня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126, ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, є необґрунтованою та протиправною, а тому її слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Також згідно з платіжною інструкцією від 01.05.2026 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 665 гривень 60 копійок, тобто в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, зважаючи, що суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Полтавській області на його користь слід стягнути судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 6-9, 77, 241-246, 286, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про оскарження постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №7061809 від 21 квітня 2026 року, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду оформлено та виготовлено 18 серпня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Гадяцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Полтавській області, код ЄДРПОУ 40108630, юридична адреса: 36000, м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 83.

Суддя: С. А. Киричок