Рішення № 139079978, 19.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10170/25

Провадження № 2/369/4377/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Крикуна І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу №369/10170/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ЄВРОПЕЙКА" про визнання майнового (речового) права на об`єкт нерухомості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року позивач представник позивача ОСОБА_1 адвокат Зарубіна Тетяна Михайлівна звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ТОВ "ЄВРОПЕЙКА" про визнання майнового (речового) права на об`єкт нерухомості.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між ОСОБА_2 та ТОВ "ЄВРОПЕЙКА" було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №С103/18к1/143/2206 від 09 січня 2017 року (далі Договір) на об`єкт нерухомості в Об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222486200:03:010:5356, 3222486200:03:010:5453.

В подальшому, у зв`язку з укладенням шлюбу 12 липня 2018 року прізвище позивача з « ОСОБА_3 » було замінено на « ОСОБА_4 ».

Так, згідно п. 2.1. Договору, відповідач продає, а позивач придбає майнові права на Об`єкт нерухомості, детальна характеристика якого встановлена у Специфікації Додаток №1, що є невід`ємною частиною даного Договору, зі змінами внесеними Додатковою угодою від 21 лютого 2017 року до Договору.

Об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за вказаним Договором, є об`єкт нерухомості, розташований в Об`єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: однокімнатна квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 3 Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, зі змінами внесеними Додатковою угодою до Договору, сторонами визначено загальну вартість майнових прав на Об`єкт нерухомості на день укладення договору 151 360 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість майнових прав на Об`єкт нерухомості за даним Договором визначена в національній валюті гривні. Пунктами 4.2 та 4.3. Договору визначено, що сплата грошових коштів, зазначених в п. 4.1. Договору, здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Продавця, вказаний в цьому Договорі.

Позивач зазначає, що повністю виконала умови укладеного Договору та сплатила на рахунок відповідача 151 360,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 11 січня 2017 року з призначенням платежу «Оплата згідно договору купівлі-продажу майнових прав С103/18к1/143/2206 від 09.01.2017р.»

Відповідно до п. 1 Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, визначено термін введення Об`єкту будівництва в експлуатацію 30 листопада 2017 року.

Пунктом 2.10 Договору визначено, що термін введення Об`єкта будівництва в експлуатацію встановлений у Специфікації (Додаток №1 до Договору). Термін введення Об`єкта будівництва може бути перенесено на строк, що не перевищує 4 (чотирьох) календарних місяців, за умови обов`язкового повідомлення Покупця, тобто не пізніше 30 березня 2018 року.

Водночас, як зазначає представник позивача, Об`єкт будівництва житловий будинок АДРЕСА_1 станом на день подання позову в експлуатацію не введений та майнові права не передані позивачу.

Позивач вказує, що відповідачем грубо порушено виконання умов Договору купівлі-продажу майнових прав № С103/18к1/143/2206 від 09 січня 2017 року, а саме: п. 2.10. та п. 1 Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, щодо строків введення Об`єкту (будинку) в експлуатацію, оскільки термін прострочення становить більше 7 років та 2 місяців; п. 2.10 Договору, щодо направлення стороні договору повідомлення про перенесення строку введення Об`єкту будівництва в експлуатацію; п. 3.2., 5.1., 5.2. Договору, щодо виконання свого зобов`язання в частині передачі Покупцю (позивачу) майнових прав на Об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 ; п. 5.3. Договору, щодо виконання свого зобов`язання в частині повідомлення Покупця про готовність Об`єкту нерухомості та про можливість передачі позивачу майновий прав на Об`єкт нерухомості в порядку, передбаченому розділом 8 Договору або по телефону, не зважаючи на те, що запланований термін введення будівництва Об`єкту будівництва в експлуатацію 30 листопада 2017 року.

05 червня 2025 року позивачем було направлено претензію до ТОВ «ЄВРОПЕЙКИ» з вимогою виконати свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу майнових прав № С103/18к1/143/2206 від 09 січня 2017 року: негайно здати Об`єкт нерухомості в експлуатацію та передати за Актом приймання-передачі майнові права позивачу. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи викладене, представник позивача звертається до суду та просить визнати за ОСОБА_5 майнові права на об`єкт нерухомості, а саме на однокімнатну квартиру (будівельний номер) АДРЕСА_4 , що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:010:5453, 3222486200:03:010:5356.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи сповіщені належним чином. Представник позивача надала суду заяву, у якій просила розгляд справи проводити без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив, судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подав, причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за №761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_3 », згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис від 12 липня 2018 року № 1510) ОСОБА_6 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙКА» було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №С103/18к1/143/2206 від 09 січня 2017 року.

Згідно пункту 2.1. Договору, ТОВ «ЄВРОПЕЙКА» продає, а ОСОБА_5 придбає майнові права на Об`єкт нерухомості, детальна характеристика якого встановлена у Специфікації Додаток №1, що є невід`ємною частиною даного Договору, зі змінами внесеними Додатковою угодою від 21 лютого 2017 року до Договору купівлі-продажу майнових прав №С103/18 к1/143/2206 від 09 січня 2017 року.

Об`єктом нерухомості, майнові права на який передаються за вищевказаним Договором, є об`єкт нерухомості, розташований в Об`єкті будівництва за будівельною адресою: АДРЕСА_1 , з наступними характеристиками: однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:010:5356, 3222486200:03:010:5453 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку, що підтверджується інформаційною довідкою №428709384 від 27 травня 2025 року та інформаційною довідкою №428707997 від 27 травня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Сторонами визначено загальну вартість майнових прав за Об`єкт нерухомості на день укладення договору 151 360 грн. (п. 3 Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору, зі змінами внесеними Додатковою угодою від 21 лютого 2017 року до Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість майнових прав на Об`єкт нерухомості за даним Договором визначена в національній валюті гривні.

Пунктами 4.2 та 4.3. Договору визначено, що сплата грошових коштів, зазначених в пункті 4.1. Договору, здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Продавця, вказаний в цьому Договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач умови укладеного Договору купівлі-продажу майнових прав №С103/18 к1/143/2206 від 09 січня 2017 року виконала та сплатила на рахунок ТОВ «ЄВРОПЕЙКА» грошові кошти у розмірі 151 360,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 11 січня 2017 року з призначенням платежу «Оплата згідно договору купівлі-продажу майнових прав С103/18к1/143/2206 від 09.01.2017р.»

Відповідно до п. 1 Специфікації, яка є Додатком №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав №С103/18к1/143/2206 від 09 січня 2017 року визначено термін введення Об`єкту будівництва в експлуатацію 30 листопада 2017 року.

Пунктом 2.10 Договору визначено, що термін введення Об`єкта будівництва в експлуатацію встановлений у Специфікації (Додаток №1 до Договору). Термін введення Об`єкта будівництва може бути перенесено на строк, що не перевищує 4 календарних місяців, за умови обов`язкового повідомлення Покупця, тобто не пізніше 30 березня 2018 року. Таке перенесення не вважається порушенням Продавцем умов цього Договору.

Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У ч. 1 ст. 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (ст. 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм права можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у ст. 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац 3 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У ст. 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об`єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

Тобто після завершення будівництва та здачі будинку в експлуатацію квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об`єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до чинного законодавства.

У п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, встановлено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються: документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо); технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування. Інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року у справі № 569/6009/19 (провадження № 61-3803св22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року №761/5156/13-ц суд зазначив, що «під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна. Майновим правом на об`єкт незавершеного будівництва є обумовлене договором право набуття у майбутньому права власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли настали певні, але не всі, юридичні передумови, необхідні та достатні для набуття речового права. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачка обрала такий спосіб захисту порушеного права, який, на її думку, є ефективним і не заборонений законом. Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла. Тому необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо неналежності такого обраного позивачкою способу захисту її прав як визнання за нею майнових прав на квартиру як на частку в об`єкті незавершеного будівництва».

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц (провадження № 14-606цс18) та від 20 березня 2019 року у справі N 761/20612/15-ц (провадження № 14-39цс19) у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідно до положень статей 626-629, 638 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У ч. 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконала свої зобов`язання за договором у повному обсязі, сплативши на користь відповідача повну суму вартості майнових прав у встановлений в договорі строк.

Відповідач, у свою чергу, порушив встановлений Договором строк введення будинку в експлуатацію та не передав Покупцю (позивачу) майнові права на Об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 .

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про визнання майнових прав на об`єкт інвестування є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 513,60 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ "ЄВРОПЕЙКА" про визнання майнового (речового) права на об`єкт нерухомості, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнові права на об`єкт нерухомості, а саме: однокімнатну квартиру (будівельний номер) АДРЕСА_4 , що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222486200:03:010:5453, 3222486200:03:010:5356.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙКА» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 513 (одна тисяча п`ятсот тринадцять) грн. 60 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 .

Інформація про відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОПЕЙКА», код ЄДРПОУ: 40725746, адреса місцезнаходження: Київська область, Бучанський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Миру, буд. 23-А, офіс 115.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА