Рішення № 139079480, 19.08.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 452/1681/26

Провадження № 2/168/395/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі

головуючого-судді Хаврони О.Й.,

з участю: секретаря Островерхої Т.С.,

розглянувши в селищі Стара Вижівка в залі суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

30.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18.05.2026 року справу передано за підсудністю до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

Відповідно до ухвали судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10.06.2026 року справу передано для розгляду Старовижівському районному суду Волинської області в зв`язку з належністю справи до територіальної юрисдикції (підсудності) Старовижівського районного суду Волинської області.

Відповідно до положень ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

07.07.2026 року справа надійшла до Старовижівського районного суду Волинської області.

Ухвалою судді від 08.07.2026 року справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає, 02.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 900925953, право вимоги за яким на підставі договорів факторингу 07.01.2025 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі ТОВ «Таліон плюс»), а 29.12.2025 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитного договору у нього виникла заборгованість в розмірі 21296,50 грн., яка складається з наступного: 6000 грн. - заборгованість за кредитом; 12296,50 грн. - заборгованість за процентами, 3000 грн. заборгованість за неустойкою, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить позов задовольнити та розглядати справу без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи відповідно до положень ч.8 ст.128 ЦПК України був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (ч.2 ст.247 ЦПК).

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що 02.11.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 в електронній формі укладено Договір кредитної лінії № 900925953, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 4050 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі базової процентної ставки 1 %. Кінцева дата повернення кредиту 02.12.2029 року. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у розмірі 4050 грн. (а.с. 34-45).

Крім того, 02.11.2024 року ОСОБА_2 в електронній формі підписав паспорт споживчого кредиту продукту «Смарт» до договору №900925953 від 02.11.2024 року (а.с. 32-33).

Згідно з Додатковою угодою від 14.11.2024 року до договору № 900925953, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 1000 грн. (а.с. 48-49).

Відповідно до Додаткової угоди від 15.11.2024 року до договору № 900925953, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 950 грн. (а.с. 46-47).

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит на умовах та у розмірі, встановленому договором, що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 50-55).

Однак, ОСОБА_2 не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кpeдит в строки, передбачені договором, що спричинило виникнення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості, сформованого ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога», у ОСОБА_2 станом на 07.01.2025 року виникла заборгованість у розмірі 12716,50 грн, з яких: 6000 грн. тіло кредиту, 3716,50 грн. проценти; 3000 грн. неустойка (а.с. 58-59).

07.01.2025 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/16 відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 900925953 від 02.11.2024 року (а.с. 59 на звороті - 61).

Починаючи з 07.01.2025 року по 30.05.2025 року ТзОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування процентів за користування кредитом, оскільки ОСОБА_1 і надалі не сплачував заборгованість. Наведене підтверджується розрахунком заборгованості, сформованим ТзОВ «Таліон Плюс», згідно якого заборгованість станом на 30.05.2025 року становить 21296,50 грн., з них: 6000 грн. - тіло кредиту, 12296,50 грн. проценти; 3000 грн. неустойка (а.с. 56-57).

29.12.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №29/1225-01 відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 900925953 від 02.11.2024 року в розмірі 21296,50 грн. (а.с. 63-69).

Позивач додатково проценти не нараховував.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст. 207 ЦК України).

В силу ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Відповідно до ст.3 Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_3 договір кредитної лінії №900925953 від 02.11.2024 року за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором PJRS, який є аналогом власноручного підпису.

У постанові від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів.

Відповідач, підписавши цей договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитними коштами, які перераховані на вказаний ним картковий рахунок.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за договором кредитної лінії.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст.1077 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

На підставі договору факторингу від 07.01.2025 року право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон плюс», а на підставі договору факторингу від 29.12.2025 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Суду надані договори факторингу, реєстри прав вимоги, платіжну інструкцію, які належно засвідчені печатками та підписами сторін. Тому позивач підтвердив право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000 грн. суд зазначає таке.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом установлено, що на картку ОСОБА_1 було перераховано кошти в загальній сумі 6000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 50-55).

З розрахунків заборгованості за кредитним договором №900925953 від 02.11.2024 року вбачається, що відповідач тіло кредиту не погашав (а.с.56-59).

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 6000 грн. зобов`язання з повернення кредитних коштів не виконав, доказів суду, які б підтверджували сплати суми за основною сумою боргу не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 12296,50 грн. суми заборгованості за процентами, суд зазначає таке.

В силу ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору ( ч.1 4 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Суд відповідно до вимог ст.13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.

Як вбачається з розрахунків заборгованості, проценти нараховані у межах дії кредитного договору з 02.11.2024 року (дата укладення договору) по 30.05.2025 року, розмір процентів відповідає умовам договору та ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 отримавши кредитні кошти, зобов`язання з повернення процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення процентів є обґрунтованою, а тому позов в цій частині стягнення процентів підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитними коштами в розмірі 12296,50 грн.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач просить також стягнути з відповідача неустойку за кредитним договорам у розмірі 3000 грн.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (стаття 551 ЦК України).

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказане, нарахована позивачем неустойка (штраф, пеня), сплата якої передбачена кредитним договором, в розмірі 3000 грн. підлягає списанню і в цій частині позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 900925953 від 02.11.2024 року підлягають частковому задоволенню на суму 18296,50 грн, де 6000 грн. тіло кредиту та 12296,50 грн. проценти.

У ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (85,91 %) підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 287,47 грн. (2662,4 грн * 85,91 % = 2287,47грн).

Керуючись ст.ст. 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 900925953 від 02.11.2024 року в розмірі 18296 (вісімнадцять тисяч двісті дев`яносто шість) грн. 50 коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» судовий збір у розмірі 2287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 47 коп.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місця знаходження: вул.Лісова, 2, м.Бровари, Броварський район, Київська область, код ЄДРПОУ 35625014.

Представник позивача: Грибанов Денис В`ячеславович, адреса місця знаходження: вул.Лісова, 2, м.Бровари, Київська область, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 19.08.2026 року.

Суддя О. Й. Хаврона