Рішення № 139079235, 19.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/3396/26

Номер провадження № 2/521/4038/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Шевчук Н.О.,

секретаря судового засідання: Жекової А.О.

за участю учасників, представників учасників справи:

від ОСОБА_1 особисто;

від ОСОБА_2 не з`явилася;

від Служби у справах дітей Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області не з`явився;

від ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`явився;

від Служби у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації не з`явився.

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одеса позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (67560, Одеська обл., Одеський р-н, с. Красносілка, вул. Набережна, 87 А, ЄДРПОУ:43570033), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації (65032, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 22500499) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви.

У березні 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, у якій просить суд: встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 .

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що він є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Так, за твердженнями позивача, рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 20.06.2022 року у справі №523/3974/22, шлюб, зареєстрований 10.10.2009, Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №818, між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було розірвано; рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16.10.2023 року №523/4084/23 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з батьком ОСОБА_1 , окремо від матері, у зв`язку з чим припинено стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як зазначає позивач, Актом оцінки потреб сім`ї/особи №10 КУ ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ Красносільської сільської ради встановлено, що за адресою: АДРЕСА_4 , проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначено, що ОСОБА_3 розвинута відповідно до свого віку, має достатнє матеріальне забезпечення, проходить навчання в Одеському педагогічному коледжі (успішність добра), успішність контролюється батьком, дитина урівноважена та спокійна, не має шкідливих звичок.

За доводами позивача, на підставі проведеної оцінки потреб сім`ї/особи, КУ ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ Красносільської сільської ради було складено Висновок оцінки потреб сім`ї №10, відповідно до якого: батько, ОСОБА_1 , здатний забезпечувати потреби дитини; мати, ОСОБА_2 , нездатна забезпечувати потреби дитини, з родиною не проживає. При цьому, як вказано позивачем, факт самостійного виховання ним дитини підтверджується, зокрема, актом від 09.02.2026 року, складеним депутатом сільської ради Чумак О.А., Актом про спільне проживання, який підписано мешканцями АДРЕСА_4 .

Крім того, як вважає позивач, наявність у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань відомостей щодо вчинення матір`ю дитини кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України, додатково підтверджує відсутність належного виконання нею батьківських обов`язків та фактичне здійснення виховання дитини виключно позивачем.

Одночасно із цим, позивач зазначив, що встановлення відповідного юридичного факту має для позивача суттєве значення у зв`язку із необхідністю отримання ним відстрочки від мобілізації.

Наведені обставини, на переконання позивача, є підставами для задоволення позовних вимог.

Рух справи; вирішення судом клопотань, поданих сторонами, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Після надходження позовної заяви, головуючого суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст. 14, 33 ЦПК України.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 07.04.2026 року у справі №521/3396/26 відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини; залучено до участі у справі у якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_2 , Службу у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації; призначено дату підготовчого судового засідання.

12.05.2026 року, 03.06.2026 року, 16.07.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від Красносільської сільської ради Одеської області за вх. №5004, №39672, №51968 відповідно, надійшли заяви про розгляд справи без участі представника сільської ради. Будь-яких письмових пояснень від сільської ради до суду не надійшло.

Ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 07.04.2026 року у справі №521/3396/26 підготовче провадження було закрите, справу призначено до судового розгляду по суті позовних вимог.

03.06.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від представника ІНФОРМАЦІЯ_5 через підсистему «Електронний Суд» надійшли письмові пояснення (вх. №40099), у яких представник Третьої особи просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 521/3396/26 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Пояснення судом долучено до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами пояснень, представник ТЦК та СП вказав, що вимоги ОСОБА_1 у справі № 521/3396/26 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за участі третіх осіб Служби у справах дітей Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації, є безпідставними з огляду на те, що по перше, наразі триває збройна агресія російської федерації проти України та у цьому контексті дії позивача, який подає позов такого характеру, можуть мати корисливі мотиви, що не свідчить про повагу до прав та інтересів дитини; по друге, ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом перевірки в автоматизованій інформаційно-телекомунікаційній системі (AITC) «Оберіг» встановлено, що позивач є порушником правил військового обліку з 18.08.2025 року та як військовозобов`язаний, позивач не виконав свого обов`язку щодо уточнення своїх облікових даних, зокрема, щодо стану здоров`я, а саме проходження військово-лікарської комісії, при цьому, позивачем станом на 03.06.2026 року не оформлювалась відстрочка та бронювання.

Таким чином, на переконання ТЦК та СП, подання заяви включає встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини батьком без участі матері, що не виключає того, що в даному випадку позивач намагається використати приватно-правовий інструментарій для здійснення спроби звільнення від конституційного обов`язку, передбаченого ст. 65 Конституції України.

Одночасно із цим, представник ТЦК та СП вказав, що відповідно до ч. 1-4 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України). При цьому, доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Відтак, на переконання представника Третьої особи, зважаючи на те, що доказів того, що ОСОБА_2 ухиляється від своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини, позивачем до матеріалів справи не надано, СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, таке позбавлення батьківських обов`язків суперечить інтересам самої дитини, а тому правових підстав для задоволення позовної заяви немає, а висновки позивача щодо відсутності участі ОСОБА_2 в житті своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є передчасними.

16.07.2026 року до Хаджибейського районного суду міста Одеси від позивача у справі №521/3396/26 через підсистему «Електронний Суд» надійшли додаткові письмові пояснення (вх. №51315), у яких позивач просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Письмові пояснення судом долучені до матеріалів цивільної справи.

Зокрема, за доводами пояснень, позивач наголосив, що законодавець, враховуючи наявні життєві ситуації в умовах війни, розширив перелік підстав, за яких особа, яка самостійно виховує та утримує дитину, може звільнитися з військової служби без позбавлення іншого батьківських прав з урахуванням неможливості реалізації ним своїх батьківських прав та обов`язків в умовах війни чи/або надання такій особі соціального статусу одинокого батька (матері) у разі відсутності іншого з батьків та ін. Удосконалюючи законодавство в умовах режиму воєнного стану, законодавець передбачив установлення факту самостійного виховання та утримання дитини як підставу для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби та чітко визначив порядок його встановлення виключно в судовому порядку, що унеможливлює встановлення такого юридичного факту в позасудовому порядку будь-яким іншим органом влади.

Як зазначено позивачем, у такий спосіб законодавцем установлено судовий контроль задля дотримання балансу між інтересами дитини, яка може залишитися без батьківського піклування, особи (батька чи матері щодо здійснення піклування) та народу України в особі держави в розумінні статті 65 Конституції України. Такий порядок встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини визначений тому, що саме в порядку окремого провадження суд встановлює обставини та перевіряє (підтверджує) їх доказами незалежно від наданих сторонами доказів та зазначених доводів на їх спростування. Тобто встановлення юридичного факту як підстава для отримання відстрочки від мобілізації та/або звільнення з військової служби здійснюється безпосередньо судом.

Отже, як вважає позивач, за відсутності спору між батьками дитини щодо її виховання та утримання й визначення законодавством встановлення такого факту в судовому порядку, суд, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, досліджує обставини (події) у конкретних життєвих ситуаціях.

Додатково позивач зазначив, що відсутність рішення суду про позбавлення батьківських прав матері дитини не може бути підставою для відмови у позові, оскільки позбавлення батьківських прав є крайньою мірою (заходом) та застосовується у виняткових випадках за доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, а також за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Одночасно з цим, позивач вкотре звернув увагу суду на ту обставину, що факт самостійного виховання, як вказано у позовній заяві, підтверджується зокрема рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16.10.2023 року у по справі №523/4084/23, яке набрало законної сили, яким встановлено, що донька, ОСОБА_3 проживає разом з батьком, окремо від матері. При цьому, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі № 201/5972/22 не містить правового висновку про те, що вимога про встановлення факту самостійного виховання дитини має бути обов`язково поєднана з вимогою про позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, позивач підтримав вимоги та доводи позовної заяви з мотивів, викладених письмово у позові. Просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Пояснив суду, що донька проживає з позивачем з 2022 року, кримінальне провадження відносно матері ОСОБА_3 закрите за відсутністю складу кримінального правопорушення, жодного судового провадження щодо позбавлення відповідачки батьківських прав ані позивачем, ані його донькою за досягнення нею чотирнадцяти років не ініціювалося, факт спільного проживання дитини з батьком вже було раніше встановлено рішенням Малиновського районного суду міста Одеси під час розгляду справи №523/4084/23, проте позивачу для отримання відстрочки від мобілізації такого встановлення факту недостатньо. Також в судовому засіданні позивач пояснив, що донька навчається у педагогічному коледжі у м. Одесі за кошти державного бюджету та отримувала стипендію.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, яка розглянута судом та задоволена.

Представники Третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, будь-яких заяв або клопотань не надали.

Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Хаджибейського районного суду міста Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.

Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, у зв`язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та представників третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, заслухавши думку учасника справи, який з`явився до судового засідання, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, враховуючи таке.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про народження, виданого Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції НОМЕР_5 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 20.06.2022 року у справі №523/3974/22 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено; шлюб, зареєстрований 10.10.2009, Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №818, між ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) розірвано; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16.10.2023 року у справі №523/4084/23 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволено; припинено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 24.05.2022 року у справі №523/3975/22, починаючи з дня набрання рішенням законної сили; в задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу перерахування суми аліментів відмовлено.

З Акту оцінки потреб сім`ї/особи №10, складеного КУ ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ Красносільської сільської ради вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 , проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 розвинута відповідно до свого віку, має достатнє матеріальне забезпечення, проходить навчання в Одеському педагогічному коледжі (успішність добра), успішніть контролюється батьком, урівноважена та спокійна, не має шкідливих звичок, зі слів дитини - має негативні стосунки з матір`ю.

З висновку оцінки потреб сім`ї №10, складеного КУ ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ Красносільської сільської ради вбачається, що батько - ОСОБА_1 , здатний забезпечувати потреби дитини; мати - ОСОБА_2 з родиною не проживає.

З витягу з ЄРДР від 03.08.2022 року вбачається, що за фактом невиконання обов`язків по догляду за дитиною щодо ОСОБА_2 було зареєстровано кримінальне провадження №12022163470000539.

Також у матеріалах справи наявні акт депутата сільської ради ОСОБА_5 від 09.02.2026 року, про те, що ОСОБА_3 постійно мешкає з батьком ОСОБА_1 у с. Красносілка з 11.01.2022 року; а також акт про спільне проживання, без дати, складений мешканцями села про те, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_4 з липня 2022 року.

Інших належних та допустимих письмових доказів щодо наявних між сторонами спірних правовідносин, матеріали цивільної справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для встановлення факту перебування на утриманні та вихованні у заявника неповнолітньої дитини.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права під час вирішення справи по суті позовних вимог.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року)

У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, від 07 грудня 2006 року).

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

Частиною 1 ст. 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у ст. 150, 151 СК України.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Відповідно до ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Статтею 153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно із ст. 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У даній справі судом встановлено, що згідно наявного у матеріалах справи свідоцтва про народження, виданого Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції НОМЕР_5 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 від батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В подальшому, як встановлено судом, рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 20.06.2022 року у справі №523/3974/22 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено; шлюб, зареєстрований 10.10.2009, Першим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис №818, між ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) розірвано; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 16.10.2023 року у справі №523/4084/23 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на неповнолітню дитину задоволено; припинено стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 24.05.2022 року у справі №523/3975/22, починаючи з дня набрання рішенням законної сили; в задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу перерахування суми аліментів відмовлено. При цьому, станом на час ухвалення вказаного вище рішення судом в мотивувальній частині рішення було встановлено, що донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з батьком, окремо від матері.

Крім того, як встановлено судом у даній справі, КУ ЦЕНТР НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ Красносільської сільської ради було проведено обстеження оцінки потреб сім`ї, оформленого відповідним висновком №10, з якого вбачається, що батько - ОСОБА_1 , здатний забезпечувати потреби дитини; мати - ОСОБА_2 з родиною не проживає.

Згідно із ч. 1 ст. 213 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини (ч. 1 ст. 90 ЦПК України).

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та приводить його до присяги (ч. 5 ст. 230 ЦПК України).

Так, в матеріалах справи наявні надані позивачем акти від мешканців села та депутата сільської ради, яким судом правова оцінка не надається з огляду на те, що такі письмові докази не приймаються у якості належних та допустимих доказів у справі, оскільки останні складені від імені осіб, особи яких не засвідчені в належному порядку, внаслідок чого суд позбавлений можливості достеменно встановити ким саме складені ці документи. Окрім того, вказані особи не попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань та не приводились до присяги. Таким чином, надані на підтвердження позовних вимог акти депутата та мешканців села судом до уваги не приймаються, а будь-яких клопотань позивачем про виклик в судове засідання та допит свідків суду заявлено не було.

Інші належні та допустимі докази стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин у матеріалах справи - відсутні.

Таким чином, наявні у матеріалах справи письмові докази в своїй сукупності не доводять тверджень позивача про те, що відповідач взагалі не приймає участі у вихованні та утриманні дитини та не є достатніми для встановлення факту повного самостійного утримання доньки позивачем та неприйняття матір`ю участі у вихованні дитини.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Суд зауважує, що під час розгляду даної справи позивачем не лише не надано відповідних доказів самоусунення відповідачки від утримання та виховання доньки, а і не надано суду доказів притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за невиконання нею батьківських обов`язків. Ба, більше, під час судового розгляду даної справи позивачем підтверджено той факт, що кримінальне провадження відносно позивачки закрите.

Одночасно із цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до органів опіки та піклування з приводу невиконання відповідачкою батьківських обов`язків.

При цьому, суд зазначає, що доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.10. 2024 року у справі № 752/5665/23).

Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 року в справі № 201/5972/22 дійшов такого висновку: оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Відтак, встановлення факту самостійного виховання дитини може бути встановлений як одна з обставин у спорі між батьками щодо виконання обов`язків з виховання дитини.

У даній справі, позивач також не зазначає про існування спору з відповідачем щодо виконання обов`язків з виховання дитини, а ставиться питання про встановлення факту виховання та утримання дитини, оскільки з ним безпосередньо пов`язана реалізація прав позивача, визначених у ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", що не може в жодній мірі визначатися як кінцевий результат подібних спорів, оскільки вирішення таких справ має бути пов`язане виключно в розрізі дотримання найкращих інтересів дитини, а не обов`язків батька, пов`язаних із мобілізацією.

Тобто у даній справі судом встановлено, що позивач намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини не з метою захисту порушених прав своєї дитини, а з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби).

Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 року у справі № 910/5958/20 дійшов висновку, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Враховуючи досліджені судом письмові докази, встановлені під час розгляду справи обставини, встановивши відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували порушення сімейних прав, зокрема, права дитини на виховання та утримання, не доведення позивачем належними, допустимими та достатніми доказами невиконання відповідачкою обов`язків з виховання та утримання доньки та застосування способу захисту сімейних прав з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби), суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 293, 294, 315-319, 354 ЦПК України, Хаджибейський районний суд міста Одеси

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (останнє місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (67560, Одеська обл., Одеський р-н, с. Красносілка, вул. Набережна, 87 А, ЄДРПОУ:43570033), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Служба у справах дітей Одеської обласної державної адміністрації (65032, Україна, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 22500499) про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено в судовому засіданні 19.08.2026 року.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2026 року.

Суддя: Н.О. Шевчук